Соя - важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві рослинної олії. Її використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції - лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон. Наразі 60% зерна сої переробляється на олію.
Соя - цінна кормова культура. Її можна згодовувати тваринам у вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися як універсальний білковий концентрований корм. Вона містить в 1 кг 1,26 кормових одиниць, 354 г перетравного протеїну, 28 г лізину.
Якщо до комбікормів додавати 10% соєвого шроту, це значно підвищує продуктивність тварин і зменшує витрату кормів.
Соя має агротехнічне значення. Вона засвоює азот із повітря, залишає після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту, очищає поле від бур'янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни. Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні сполуки не тільки з орного шару, а й більш глибоких шарів ґрунту.
Соя має унікальний хімічний склад. У її зерні міститься 35-50% білка, 13-26% жиру, 20-32% вуглеводів, клітковина, зола, вода, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини (табл.1).
Таблиця 1. Хімічний склад сої у порівнянні з іншими зернобобовими культурами
В 1 кг зерна міститься 5 г кальцію, 7 г фосфору. Вітаміни представлені каротином (1,5-2 мг), тіаміном (10-18 мг), рибофлавіном (3,0-3,8 мг), ніацином (21-35 мг), піродиксином (7-13 мг), біотином (0,7-0,9 мг), інозитолом (2,0-2,5 мг), холіном (3,2-3,6 мг), вітаміном Е (4,8-7,8 мг), вітаміном К (1,8-2,0 мг), фолієвою кислотою (1,8-2,0 мг), пантотеновою кислотою (13-22 мг). Майже всі поживні речовини сої добре перетравлюються і засвоюються. Коефіцієнт перетравлення коливається у межах 70-98%.
Соєвий білок на 88-95% представлений водорозчинною фракцією, включаючи легкорозчинні глобуліни (60-81%), альбуміни (8-25%) та важкорозчинні глобуліни (3-7%). Якість білка сої майже ідеальна, оскільки він містить необхідний набір найцінніших амінокислот. Амінокислоти є складовою частиною білка. Для повноцінного харчування у їжі має бути 20 різних амінокислот. В організмі виробляється 11 амінокислот (замінні амінокислоти). Решту 9 амінокислот (незамінні) людський організм повинен одержати з їжі. Тваринні білки мають повноцінний набір незамінних амінокислот, тоді як у рослинному білку може не вистачати однієї чи декількох незамінних амінокислот. Тваринні білки є повноцінними, рослинні - неповноцінними через частину певних амінокислот.
Шкідлива ентомофауна в посівах сої
Захист посівів сої від шкідників є важливою та актуальною складовою для отримання високих стабільних урожаїв і підвищення якості зерна, особливо в останній час у зв’язку зі зростанням посівних площ і підвищення урожайності в результаті впровадження інтенсивних технологій виробництва в нашій країні.
Основною складовою сучасних інтенсивних технологій вирощування сої є гармонійне поєднання агротехнічних, біологічних та хімічних заходів, що становить систему захисту від шкідників, які є найбільш поширеними та дієвими в екстремальних умовах.
Також читайте: Моніторинг ворожого стану
В Україні шкідлива ентомофауна сої представлена великим розмаїттям комах і кліщів. Із розширенням площ під культурою спостерігається тенденція до збільшення кількості шкідників. У нашій країні їх відомо 114 видів. Більшість із них - поліфаги. Втрати врожаю зерна сої через шкідливі організми можуть сягати 30-40%, але у сприятливі для свого розвитку роки шкідники здатні знищити до 90% урожаю. Їх чисельність і шкідливість на сої проявляється у різному ступені впродовж усього вегетаційного періоду і за роками дуже змінюється. Найчастіше спостерігається шкода від комплексу видів комах, що з’являються на посівах одночасно. У посушливі роки їх шкідливість помітніша. Найбільш вразливими для рослин є початкова фаза розвитку - проростання насіння та сходи, період закладання генеративних органів, фази наливання й визрівання зерна. Найвищу шкоду шкідники сої завдають у Степу, дещо менше – на північі Лісостепу.
Небезпечними шкідниками сої слід вважати акацієву (бобову) вогнівку (особливо в Степу), яка пошкоджує тільки зерно; інші шкідники вегетативних і генеративних органів представлені сисними та листогризучими видами комах із різних родин. Більш шкідливі - звичайний павутинний кліщ, клопи-щитники (чорношипий щитник та ягідний клоп), клопи-сліпняки (люцерновий і трав’яний), тютюновий трипс. Із листогризучих комах виділені щетинистий і смугастий бульбочкові довгоносики, гусінь лучного метелика, люцернової совки, совки-гами, с-чорне тощо. Шкідниками зерна та паростків у ґрунті є личинки смугастого й степового коваликів, паросткової мухи.
Слід зазначити, що деякі сисні шкідники здатні переносити вірусну й бактеріальну інфекцію, що негативно впливає на кількість та якість продукції сої (зниження схожості насіння, товарний вигляд тощо).
Муха паросткова [Delia (s. Chortophila) platura Meigen]
Незабаром після вильоту самки приступають до відкладання яєць, розміщуючи їх на посівах різноманітних культур у ґрунт, багатий на гумус. Личинки зазвичай живляться органічними речовинами ґрунту, але часто пошкоджують набубнявіле насіння кукурудзи, пшениці, цукрових буряків, квасолі, сої, кінських бобів, гороху, бавовнику, огірків та багатьох інших польових культур. Пошкоджене насіння не сходить, що призводить до зріджування посівів.
Захисні заходи. Збір і знищення рослинних решток та бур’янів. Глибока оранка з ретельним заорюванням гною у ґрунт. Передпосівний обробіток ґрунту, висів насіння в оптимальні строки. Догляд за посівами під час вегетації. При чисельності більше за ЕПШ обробка посівів одним із зареєстрованих препаратів.
Трипс тютюновий (Thrips tabaci Lind.)
Після зимівлі трипси потребують додаткового живлення на квітках різноманітних рослин. У першій половині квітня вони живляться і розвиваються на бур'янах переважно з родини пасльонових. Пізніше переходять на розсаду різних рослин у парниках, а також на висаджені у відкритий ґрунт рослини тютюну і махорки. Одна самка протягом життя відкладає близько 100 яєць, розміщуючи їх переважно у верхню частину пошкоджуваних листків. Через 4-5 днів з яєць виходять личинки, які пошкоджують листки кормових рослин, зокрема тютюну. Личинки живляться протягом 8-12 днів, після чого заповзають у ґрунт і там закінчують розвиток, перетворюючись через 4-5 днів на дорослих комах. Останні по щілинах ґрунту піднімаються на поверхню і заселяють нові кормові рослини.
Повний цикл розвитку трипса триває 13-30 діб. У Лісостепу і Степу він дає 3-5, на півдні - 6 поколінь. На пошкоджених листках з'являються жовто-сріблясті та рудуваті плями, які згодом зливаються; листя всихає і втрачає якість. Інколи на пошкоджених рослинах гине верхівкова брунька і вони погано ростуть. Пошкоджені трипсами рослини можуть частіше уражуватися грибним захворюванням - альтернаріозом. Крім того, трипси є перенощиками збудників бактеріальної рябухи. На бобах сої з'являються плями, які при сильному пошкодженні зливаються, спричиняючи так звану сріблясту плямистість.
Захисні заходи. Дотримання науково-обґрунтованої сівозміни. Ізоляція культур, що пошкоджуються тютюновим трипсом. Знищення бур’янів і рослинних решток. За умов 10-15 особин на одну рослину у фазі другого-третього трійчастого листка в посушливих умовах обприскування препаратом дозволеним до використання в Україні.
Звичайний павутинний кліщ (Tetranichus urticae Koch.)
Кліщі заселяють переважно нижній бік листків, де вони живуть під павутиною. Живляться соком рослин, проколюючи шкірку листка, на якому утворюються яскраво-зелені крапки, потім плями, які зливаються і утворюють знебарвлені ділянки (мармуровість); рослини при цьому відстають у рості, листки засихають, передчасно обпадають, рослини гинуть. Високі вологість (80-95%) і температура (30-35оС) пригнічують розвиток павутинного кліща, сприяють загибелі його яєць, знижується плодючість самок.
Захисні заходи. Обприскування посівів за чисельності павутинного кліща 2-3 особини рухомих стадій кліща на трійчастий листок до цвітіння або 10 особин на трійчастий листок у період формування та наливу бобів препаратом Цезар, к.е. (біфентрин, 100 г/л), або іншим зареєстрованим препаратом.
Сліпняк люцерновий звичайний (Adelphocoris lineolatus Goeze)
За теплої погоди клопи дуже рухливі й часто літають між рослинами. Звичайно вони концентруються на верхівках рослин, де висисають соки з молодих стебел, бутонів і зав'язей. Під час похмурої і холодної погоди сліпняки нерухомо сидять під листками кормових рослин.
Навесні і влітку самки відкладають запліднені яйця в молоді, не загрубілі стебла люцерни, еспарцету, буркуну та інших бобових рослин. За допомогою яйцеклада самка робить прокол і занурює у нього майже перпендикулярно яйце, закриваючи отвір над ним своєрідною пробочкою. Яйця відкладають одне за одним у ряд або купкою неправильної форми. В одній кладці буває до 30 яєць, а всього одна самка може відкласти їх до 140. В Україні він дає два покоління.
Клоп багатоїдний, проте найбільшої шкоди завдає різним культурним і дикорослим бобовим, особливо насінникам люцерни й еспарцету. Пошкоджені клопами верхівки стебел жовтіють і в'януть, бутони і зав'язі обпадають, залишаючи голі квітконіжки. Урожай насіння люцерни та еспарцету на заселених клопами площах значно зменшується. Особливо небезпечний клоп у посушливі роки, коли рослини слабкі і на них утворюється мало суцвіть. Крім люцерни та еспарцету, пошкоджує вику, люпин, конюшину, буркун, різні зонтичні, складноцвіті, бобівник, висадки цукрових буряків тощо. В Україні поширений повсюдно.
Захисні заходи. При чисельності більше за ЕПШ обробка посівів одним із зареєстрованих препаратів.
Довгоносик бульбочковий смугастий (Sitona lineata L)
У квітні після парування самки відкладають яйця на стебла, листки або поверхню ґрунту. Одна самка відкладає у середньому близько 100 яєць, з яких через 10-20 днів виходять личинки. Вони залазять у ґрунт і живляться бульбочками на корінні гороху та інших бобових. Розвиваються личинки протягом 35-40 днів, а в червні-липні заляльковуються. Фаза лялечки триває 10-20 днів. Зимують жуки і частково личинки. Пошкоджує різні рослини з родини бобових (горох, сою, боби, люпин, люцерну, конюшину, вику), а також цукрові буряки. Значної школи жуки можуть завдавати сходам зазначених культур, личинки об'їдають бульбочки на корінні.
Істотну роль в обмеженні чисельності бульбочкових довгоносиків відіграють ентомофаги. Серед них жуки з родини жужелиць роду бембідіонів: бігунець блискучий, бігунець чотирьох плямистий, бігунчик крапля, личинки та жуки яких – хижаки яєць та личинок молодшого віку бульбочкових довгоносиків.
Захисні заходи. Сівба в оптимальні строки. Посіви однорічних бобових бажано розміщувати не менше як на 0,5 км від багаторічних бобових трав. Вапнування кислих ґрунтів. При чисельності більше за ЕПШ обробка посівів одним із зареєстрованих препаратів.
Довгоносик бульбочковий щетинистий (Sitona crinita Hrbst.)
У квітні-травні самки відкладають у ґрунт яйця. Личинки, що виходять з яєць, живляться бульбочками на корінні бобових рослин. У кінці червня личинки перетворюються на лялечок, з яких у липні виходять жуки нового покоління. До осені вони живляться листям бобових рослин, а потім йдуть на зимівлю. Жуки пошкоджують листки багатьох культур з родини бобових (гороху, вики, конюшини, сої, люцерни, еспарцету, люпину, квасолі та сочевиці). Дуже поширений у Євразії, в Україні є повсюдно. Разом із довгоносиком смугастим у нас він становить найбільш численну і шкідливу групу бульбочкових довгоносиків.
Захисні заходи. Ті самі, що і проти довгоносика бульбочкового смугастого.
Ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.)
Дуже поширений в Україні вид. Вологолюбний, тому звичайно заселює більш вологі пониззя у долинах річок, на заплавних луках тощо. Часто трапляється разом із темним коваликом. Жуки літають з квітня до червня. Найбільша чисельність і шкідливість ковалика спостерігається на посівах хлібних злаків і конюшини, що добре притінюють ґрунт і створюють мікроклімат, оптимальний для жуків і їхніх личинок. Яйця відкладає на різних ґрунтах, але перевагу віддає більш важким суглинкам.
Захисні заходи. Глибока зяблева оранка. Максимальне знищення пирію та інших злакових бур’янів. Сівба в оптимальні строки. Обробка насіння перед сівбою препаратом Команч WP, з.п. ( імідаклоприд, 700 г/кг).
Ковалик степовий
Захисні заходи. Глибока зяблева оранка. Максимальне знищення пирію та інших злакових бур’янів. Сівба в оптимальні строки. Обробка насіння перед сівбою препаратом Табу, КС (імідаклоприд, 500 г/л).
Совка-гамма (Autographa gamma L.)
Навесні вони виходять із місць зимівлі і пошкоджують листки багатьох польових культур - цукрових буряків, конопель, льону, соняшнику, бобових, хрестоцвітих та інших. Метелики перед відкладанням яєць живляться нектаром квітів. Одна самка в середньому відкладає до 500 яєць (щонайбільше до 1500), розміщуючи їх поодинці або купками (до 6) на листки переважно кормових рослин. Гусениці живляться листям, бутонами, квітками, зав'язями. Після 16-25 днів живлення вони заляльковуються у коконах на листках рослин. На більшій частині території України розвивається у трьох і лише на півночі Полісся - у двох поколіннях.
Захисні заходи від листогризучих совок. Оранка, знищення бур’янів, культивація, збирання та знищення рослинних решток після збирання урожаю. Обробка насіння перед сівбою препаратом Команч WP, з.п. (імідаклоприд, 700 г/кг).
Стебловий, або кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.)
Гусениці багатоїдні, пошкоджують рослини понад 150 видів. Великої шкоди завдають кукурудзі, просу, коноплям, хмелю, бавовнику, сої, люпину та іншим польовим культурам. В Україні розвивається зазвичай одне покоління, лише в Степу буває неповне друге.
Зимують гусениці в стерні та рештках стебел кукурудзи чи інших рослин. У середині травня вони заляльковуються, прогризаючи перед цим круглі вилітні отвори. Через 10-25 днів із лялечок виходять метелики, які літають з кінця травня до початку липня. У цей час самки відкладають яйця, розміщуючи їх з нижнього боку листків кукурудзи та інших кормових рослин; одна самка відкладає від 250 до 1250 яєць. Період масового відкладання яєць збігається із часом викидання волотей у кукурудзи. Залежно від температури повітря через 3-14 днів із яєць виходять гусениці, які швидко вгризаються у пазуху верхніх листків.
Захисні заходи. Ретельне збирання рослинних решток і бур’янів із зимуючими гусеницями. Глибока оранка, з ретельним заорюванням післяжнивних решток. Селекція і використання стійких сортів.
Акацієва (бобова) вогнівка
Захисні заходи. Глибока зяблева оранка, що перешкоджає вильоту метеликів. Посів зернобобових у ранні оптимальні строки. Просторове віддалення посівів від білої та жовтої акацій. Своєчасне збирання врожаю. Застосування інсектицидів: Борей, КС; Брейк, МЕ; Кемастраюрі 100 EW, ЕВ та інші зареєстровані в Україні.
Клопи
Ягідний і трав’яний клопи зимують в лісах, лісосмугах під опалим листям та в підстилці. Самки відкладають яйця у два рядки на стебла і листя. Протягом року розвивається 23 генерації трав’яного клопа.
Захисні заходи. Організаційно-господарські заходи з розміщенням зернобобових рослин у сівозміні після культур, які не мають з ними спільних шкідників та якісне проведення основного і передпосівного обробітку ґрунту. При загрозливій щільності шкідників проводять крайові чи суцільні обробки посівів інсектицидами: Коннект 112,5 SC, КС; Цезар, к. е. та ін. дозволені до використання препарати.
Лучний метелик
Також читайте: Лучний метелик: як проводити обліки?
Захисні заходи. Знищення бур’янів; дискування та глибока зяблева оранка ділянок із високою щільністю гусениць (понад 5 екз./м2). Випуск вогнівкової форми трихограми в 3–4 прийоми з інтервалом 5 діб. Застосування дозволених для використання інсектицидів.
Бавовникова совка
Захисні заходи. Використання стійких сортів. Видалення з поля рослинних залишків після збирання врожаю. Знищення бур’янів та квітучих нектароносів погіршує умови живлення метеликів та гусениць. Необхідно проводити належний обробіток ґрунту (оранка, культивація, розпушування міжрядь) та дотримуватись технології вирощування. Хімічні засоби регулювання чисельності шкідників застосовують тоді, коли кількість шкідників перевищує пороги шкідливості. Обробка рослин в період розвитку гусениць одним із дозволених до використання в Україні препаратом.
Люцернова совка
Захисні заходи. Оптимально ранні строки посіву культури. Дотримання посівів і парових полів чистими від бур’янів, знищення останніх уздовж доріг. Глибока зяблева оранка полів, заселених совками. Випуск яйцеїда трихограми по 50–100 тис. особин на 1 га в два строки. За наявності ЕПШ - обприскування посівів дозволеними для використання інсектицидами.
Соєва плодожерка
Гусениці обплітають волоски плода павутиною, формуючи пухкий конусовидний кокон, всередині якого вони впроваджуються у біб. Прогризений у стулці отвір швидко заростає. Спочатку живляться плівчастою оболонкою всередині плоду, потім починають виїдати по краях сім’ядоль характерні нерівні борозенки, об’їдають насіння по поверхні, часто пошкоджуючи область зародка. Внутрішня порожнина плоду заповнюється павутиною і екскрементами гусениць. В окремі роки збиток досягає 50 % і більше. ЕПШ (цвітіння-дозрівання) - 2–3 яйця на 1 рослині, при 5 % заселенні посіву.
Захисні заходи. Зяблева оранка ґрунту. Знищення сходів падалиці сої восени і навесні. Збирання урожаю в стислі строки. За наявності ЕПШ - обприскування посівів дозволеними для використання інсектицидами.
Захист посівів сої від шкідників
Розміщувати сою в сівозміні слід із таким розрахунком, щоб вона поверталася на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки. Не треба її висівати після соняшнику, зернобобових, суданської і багаторічних бобових трав, які пошкоджують і уражують спільні шкідники.
Сою потрібно висівати не ближче 500-700 м від лісосмуг із білою акацією, що сприяє зниженню пошкоджуваності бобів акацієвою вогнівкою у 6-7 разів. В умовах півдня України доцільно вирощувати стійкі проти акацієвої вогнівки сорти.
Після стерньових попередників поле двічі-тричі обробляють дисковим знаряддям із подальшою оранкою плугами з передплужниками на глибину 22-25 см, а після цукрових буряків та кукурудзи - на глибину 27-30 см, що обмежує чисельність шкідників.
Важливим є сівба в оптимальні строки та загортання насіння на глибину 3-4 см, що прискорює його проростання і знижує пошкодження сходів ґрунтовими шкідниками. Широкорядні посіви менше пошкоджуються дротяниками, ніж суцільні.
У системі захисту сої від шкідників, хвороб та бур'янів важливим є післясходове боронування, міжрядні обробітки і підтримування оптимального режиму зрошення.
При вологозарядкових поливах і досягненні вологості ґрунту у межах 75-80% ПВ у шарі ґрунту 0-70 см загибель гусені і лялечок акацієвої вогнівки становить 60-100%.
Таблиця 3. Перелік пестицидів, дозволених до використання на посівах сої
Слід відмітити, що обов’язковою умовою доцільності застосування пестицидів, тобто проведення захисних заходів проти шкідливих організмів є їх економічна порогова шкідливість з урахуванням фаз розвитку рослин сої, погодних умов, чисельності ентомофагів тощо.
Отже, лише комплексне та правильне поєднання усіх складових сучасної технології вирощування сої з урахуванням грунтово-кліматичних умов регіонів дозволить отримати високий урожай культури з добрими показниками якості насіння.
