Як озимі ввійдуть у зиму
/
Агрономія Сьогодні
/
Четвер, 27 вересня 2012 18:49
КАБАНЕЦЬ В.М., директор Інституту сільського господарства Північного Сходу, канд. с.-г. наук
СОБКО М.Г., заступник директора з наукової роботи, канд. с.-г. наук
НАГОРНИЙ В.І., канд. с.-г. наук
ОГІЄНКО Н.І., канд. с.-г. наук
КОВАЛЕНКО О.А., ПОЛЕЖАЙ О.Г., БОРДУН Р.М., наукові співробітники
За редакцією М.Г. СОБКА.
Визначення стану озимих рослин на час припинення вегетації та методи визначення їх життєздатності в зимовий період.
Зернові колосові культури
Восени озимі посіви обстежують після припинення вегетації рослин, тобто коли середня добова температура повітря утримується нижче 5 °С, у південних районах - нижче 3 °С протягом трьох днів. Навесні посіви обстежують через 10 днів після відновлення вегетації рослин.
Осіннє суцільне обстеження починають з огляду посівів на кожному полі із зазначенням культури, сорту, попередника, строку сівби, кількості добрив та часу їх внесення. На підставі визначення рівномірності густоти, фази та інтенсивності розвитку рослин, забарвлення листків, ступеня пошкодження рослин шкідниками і хворобами, засміченості бур'янами дають окомірну оцінку стану посівів - добрий, задовільний, слабкий та зріджений. Потім на пробних ділянках уточнюють кількість та кущистість рослин, зрідженість посіву з встановленням причин цього явища, визначають глибину загортання насіння та закладання вузла кущення.
Пробні ділянки завдовжки 83,3 см відбирають по діагоналі поля на двох суміжних рядах у характерних для посіву чотирьох місцях.
На розкущених посівах з оптимальною густотою рослини на ділянці викопують. Після цього підраховують кількість рослин та стебел, визначають коефіцієнт кущення (частка від ділення всієї кількості стебел на загальну кількість рослин з однієї ділянки). Вимірюють глибину загортання і залягання вузла кущення по етіольованій підземній частині стебла не менш як у 25 рослин.
За інтенсивністю забарвлення листків встановлюють ступінь забезпеченості рослин поживними речовинами (переважно азотом): добра забезпеченість - темно-зелені листки; задовільна - зелені; недостатня - жовто-зелені з окремими відмерлими листками.
На підставі окомірної оцінки та визначення середніх показників, які одержали на пробних ділянках, дають остаточку оцінку стану посіву кожного поля, враховуючи розвиток рослин та їх густоту:
-
добрий - нормально розкущені (три-п'ять стебел) та добре укорінені рослини з оптимальною і рівномірною густотою не менше 400- 350 рослин/м2, довжина листової пластинки 14-16 см (рис. 1);
-
задовільний - недостатньо розвинені посіви (початок кущення-третій листок) з густотою 350-300 рослин/м2 (рис. 2), перерослі посіви - висота рослин 30-35 см;
-
слабкий - рослини у фазі двох-трьох листочків і сходів, а також пошкоджені та зріджені 300-250 рослин/м2 (рис. 3) та дуже перерослі (висота рослин більше 35 см);
-
зріджений – рослини знаходяться у фазі «шилець», посів дуже зріджений - менше 250 рослин/м2 (рис. 4).
Окремо обліковують площі без сходів.
Результати осінньої оцінки посівів на окремих полях узагальнюють у цілому по господарству, складають відповідний акт обстеження посівів, у якому, крім даних оцінки їх стану, зазначають рекомендації щодо подальшого спостереження за життєздатністю рослин у зимовий період.
Озимий ріпак
Визначення стану рослин у посівах озимого ріпаку виконують аналогічно озимим зерновим культурам.
На підставі окомірної оцінки та визначення середніх показників, які одержали на пробних ділянках, дають остаточку оцінку стану посіву кожного поля;
-
добрий – нормально розвинені рослини (висота рослин 12-15 см, сформована розетка з 8-10 справжніх листків, діаметр кореневої шийки – 0,8-1,0 см) рослини добре укорінені – довжина центрального кореня 30 см і більше з оптимальною і рівномірною густотою не менше 80 рослин на 1 м2 для вітчизняних сортів та 50 – для закордонних гібридів (рис. 5).
-
задовільний - висота рослин близько 10 см, сформована розетка з 6 справжніх листків, діаметр кореневої шийки – 0,5-0,6 см, довжина центрального кореня менше 30 см, допускається зрідженість 10-15% (рис. 6).
-
слабкий - рослини у фазі чотирьох справжніх листків, висота рослин менше 10 см, діаметр кореневої шийки менше 0,5 см, рослини слабо укорінені, сходи пошкоджені та зріджені на 10-15%. Також сюди слід віднести перерослі рослини - висота рослин 20 см і вище, сформована розетка з 12 справжніх листків і більше (рис. 7).
-
зріджений - рослини у фазі двох-чотирьох справжніх листків, висота рослин менше 10 см, діаметр кореневої шийки менше 0,3-0,5 см, рослини слабо укорінені, сходи пошкоджені та зріджені на 25 % і більше, коренева шийка винесена над поверхнею ґрунту на 1 см і більше. (рис. 8)
КАБАНЕЦЬ В.М., директор Інституту сільського господарства Північного Сходу, канд. с.-г. наук
СОБКО М.Г., заступник директора з наукової роботи, канд. с.-г. наук
НАГОРНИЙ В.І., канд. с.-г. наук
ОГІЄНКО Н.І., канд. с.-г. наук
КОВАЛЕНКО О.А., ПОЛЕЖАЙ О.Г., БОРДУН Р.М., наукові співробітники
За редакцією М.Г. СОБКА.
Визначення стану озимих рослин на час припинення вегетації та методи визначення їх життєздатності в зимовий період.
Окремо обліковують площі без сходів.
Негативні фактори перезимівлі озимих культур та заходи боротьби з ними
Загибель озимих посівів зумовлює недобір мільйонів тонн зерна, додаткові мільйонні витрати коштів на втрачене зерно, повторний обробіток полів, витрачене насіння, пересівання загиблих посівів ярими культурами тощо. Крім того, за таких умов порушуються плани проведення посівної кампанії, що призводить до запізнення сівби ярих культур і зниження їх урожайності; у хлібному балансі зменшується кількість зерна найвищої якості, бо пересівають озимі культури зернофуражними культурами.
Отже, перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.
Важлива роль у вивченні причин загибелі озимих культур та розробці заходів їх збереження у період зимівлі відіграють агрономічна наука та прогресивна виробнича практика. Встановлено, що найбільшу стійкість проти негативних факторів зимівлі виявляють високоморозостійкі та зимостійкі сорти озимих культур, які сіють в оптимальні строки добірним протруєним насінням у якісно і вчасно підготовлений ґрунт із збалансованим режимом живлення і вмістом в орному шарі ґрунту не менше 20-30 мм продуктивної вологи. Озимі культури за таких умов встигають до настання зими нормально розкущитись, сформувати добре розвинену кореневу систему та вузол кущення, в якому нагромаджується достатньо цукрів (25-30 % від маси) як захисних речовин проти дії на рослину низьких температур.
При організації захисту озимини у період перезимівлі необхідно встановити, від чого терплять і гинуть рослини, бо їх захист може бути пов'язаний із морозостійкістю або зимостійкістю.
Під морозостійкістю росли до -15-20 °С, озимого жита- до -20-22 °С. Зимостійкість - це стійкість зимуючих рослин проти комплексу несприятливих умов зимівлі в осінній, зимовий і весняний періоди їх життя. Морозо- і зимостійкість - складні фізіологічні стани озимих рослин, які постійно змінюються залежно від їх віку та умов вирощування. Формуються морозо- і зимостійкість у рослин восени під час їх загартування.
Загартування відбувається у дві фази: 1) за температури вдень близько 8-10 °С, а вночі — від нуля до 4 °С; 2) за середньої температури від нуля до мінус 5 °С. У першій фазі завдяки активній вегетації і процесам фотосинтезу, для яких особливо сприятливою є сонячна погода, у вузлах кущення нагромаджуються цукри, які при нічній температурі від нуля до 4 °С практично не витрачаються як на ріст рослин, так і на процеси їх дихання. Внаслідок щоденного збільшення вмісту цукрів, який під кінець загартування досягає у вузлах кущення до 30 % і більше сухої речовини, рослини здатні витримувати зниження температури на глибині залягання вузла кущення до -10-12 °С. У другій фазі відбувається зневоднення клітин і в них підвищується концентрація розчинних цукрів, у клітинах зменшується вміст так званої вільної води, яка легко замерзає, і збільшується вміст зв'язаної води, котра важко замерзає. Рослини стають ще стійкішими проти низьких температур: добре загартована пшениця витримує зниження температури біля вузла кущення до -18-20 °С, озиме жито - до -23-24 °С, тритикале - до -19-21 °С, озимий ячмінь - до -14-15 °С.
Тривалість проходження першої і другої фаз загартування становить 20-25 днів. Проте навіть добре загартовані рослини (при вчасному висіванні добірного насіння в добре підготовлений ґрунт, внесенні потрібних добрив) не забезпечують 100 %-ї гарантії від вимерзання при переході температури через поріг критичної, яка для озимого ячменю становить -12-14 °С, озимої пшениці - -16-18 °С, тритикале - -17-19 °С, озимого жита -- -20-24 °С.
В Україні озимі культури найбільше потерпають: у степових районах від вимерзання, лісостепових і степових - від льодяної кірки, в поліських - від випрівання, вимокання, частково - від вимерзання.
Слід відрізняти вимерзання від замерзання. Озимина завжди вимерзає, бо взимку температури в районах її вирощування переважно мінусові, але при цьому не гине.
Вимерзання. Причиною загибелі рослин є сильне зневоднення протоплазми клітин внаслідок замерзання так званої вільної води в міжклітинних просторах з утворенням кристалів або суцільної крижаної оболонки при раптовому зниженні температури (наприклад, при сильному морозі відразу після відлиги) і відтягуванні внутрішньоклітинної води. Це призводить до зневоднення клітин і коагуляції колоїдних розчинів у клітинах та їх загибелі. Вимерзання, як зазначалося, спостерігається при критичних мінусових температурах, властивих для кожної озимої культури.
Зовнішні ознаки вимерзання бувають різними. Частіше рослини залишаються зеленими, а після відтавання втрачають тургор, жовтіють і засихають. Вимерзання починається із старих листків, а потім поширюється на молодші органи. Особливо шкідливим є пошкодження вузла кущення, тому заходи захисту рослин від вимерзання завжди мають бути спрямовані насамперед на те, щоб запобігти зниженню температури до критичної у зоні залягання вузла кущення.
Коли критичні температури тримаються недовго, вимерзання може й не бути, оскільки на рослини впливає не тільки абсолютний мінімум температури, а й тривалість її дат.
Щоб зменшити шкоду від вимерзання, слід використовувати для вирощування найбільш морозо- і зимостійкі сорти озимих культур. Велике значення має сівба в оптимальні строки (поспішність із сівбою призводить до переростання рослин, а в разі запізнення з нею сходи до настання зими бувають недорозвиненими (в обох випадках морозостійкість знижується)), внесення до сівби фосфорно-калійних добрив, більш глибоке загортання насіння, особливо озимої пшениці, у якої при цьому глибше закладається вузол кущення (якщо насіння загортати мілко або в неущільнений грунт, вузол кущення формується близько до поверхні ґрунту і пошкоджується морозами), та особливо снігозатримання. За температури повітря -30°С ґрунт, не вкритий снігом, промерзає біля вузла кущення до -20-22°С, що викликає загибель практично всіх озимих культур, а при шарі снігу всього 15 см - лише до -7-11°С, що не шкодить навіть озимому ячменю. Сніг затримують снігозатримувачами, утворюючи валки поперек панівних вітрів. Найкраще це робити під час випадання снігу, яким відразу закриваються оголені між валками місця. Сніг затримують також за допомогою куліс.
Вимокання. Найбільшої шкоди рослинам озимих культур завдає осіннє, а потім ще й весняне застоювання води і перезволоження ґрунту.
Застоювання талих вод і вимокання рослин із факторів зовнішнього середовищ сприяють високий рівень підґрунтових вод, погані водно-фізичні властивості ґрунту, слабка його водопроникність, ступінь оглеєння і перезволоження, важкий гранулометричний склад, випадання великої кількості опадів, утворення притертої льодової кірки, глибоке промерзання ґрунту, повільне наростання позитивних температур у весняний період. З іншого боку, ступінь вимокання зумовлюється етапом розвитку: рослини, що добре розкущилися, пошкоджуються менше, ніж слабкі, які встигають утворити лише два-три листочки; добре загартовані рослини і менш ослаблені протягом зимового періоду також відзначаються більшою стійкістю проти вимокання. Слід зазначити, що перезволоження ґрунту в період активної вегетації зернових культур, у тому числі й озимих, також негативно впливає на рослини.
Загибель рослин від вимокання починається з мацерації меристематичних тканин листкової піхви, а потім відбуваються руйнування воскоподібних речовин клітинних стінок, розпад хлоропластів, втрата тургору і ослизнення.
Вимокання — настільки шкідливе явище, що навіть короткочасне застоювання на посівах талих вод призводить до їх зрідження, ураження кореневої системи рослин хворобами, зменшення інтенсивності ростових процесів, запізнення з настанням фаз розвитку, зменшення продуктивної кущистості, величини колоса, їх озерненості, виповненості зерна, а отже, й до значних втрат урожаю.
Боротьбу з вимоканням посівів озимих зернових культур потрібно розпочинати з профілактичних заходів, спрямованих на поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту шляхом влаштування мілкого закритого дренажу, системи відвідних канав, вапнування кислих ґрунтів, систематичного внесення органічних і мінеральних добрив. Поряд з цими агротехнічними заходами слід забезпечувати підвищення морозо- і зимостійкості рослин.
Випрівання. Сніг, навіть при метровому шарі, не перешкоджає нормальному газообміну рослин, оскільки повітря під ним за вмістом кисню майже не відрізняється від повітря над його поверхнею. При тривалому перебуванні рослин під глибоким шаром снігу вони відчувають нестачу не в кисні, а в запасних речовинах, необхідних для нормального дихання та обміну речовин. У зв'язку з цим процес випрівання озимих дослідники розподілили на три фази:
- Вуглеводне виснаження озимих рослин;
- Розпад органічних речовин (білків та ін.);
- Ураження сніговою пліснявою ослаблених на зиму рослин.
Причинами ослаблення рослин можуть бути осіннє перезволоження, нестача елементів живлення й освітлення у період появи сходів і кущення, випадання снігу на не досить промерзлий ґрунт, а також пізнє танення снігу весною. Результати досліджень з вивчення причин випрівання озимих хлібів переконливо свідчать, що стан ґрунту в період утворення глибокого снігового покриву є одним з факторів, які визначають ступінь випрівання рослин лише в тих місцевостях, де наступні умови перезимівлі озимих посівів (температура повітря, випадання опадів, тривалість зимового періоду, висота і строки залягання снігового покриву) не можуть тривалий час змінити температуру під снігом.
Для запобігання випріванню посівів слід дотримуватись оптимальних строків сівби озимих культур, не допускати ранньої сівби, за якої формується густий травостій і ґрунт важко промерзає. У разі випадання товстого шару снігу на не промерзлий ґрунт його ущільнюють котками, але слід ураховувати при цьому, що при настанні відлиги може утворитися льодяна кірка, яку, можливо, теж треба знищувати. Перерослу озимину, особливо озиме жито, інколи восени підкошують на висоті не нижче 10-12 см. На перерослій озимині практикують також культивацію снігу з використанням широко розставлених лап-підгортачів, що сприяє швидшому промерзанню ґрунту. Іноді випускають на занесені снігом посіви табун молодняку (телят або овець) для ущільнення снігу.
Випирання. Випирання має місце при сівбі озимих культур у свіжозораний ґрунт та внаслідок різких коливань температури навесні. У висіяної в пухкий ґрунт пшениці через його осідання розривається коренева система, й вузол кущення залишається на поверхні ґрунту (пасивне випирання). Різкі перепади денних і нічних температур рано навесні зумовлюють випирання вузла кущення на поверхню ґрунту льодом, який утворюється при нічному замерзанні води (активне випирання). Вузли кущення, які виявилися на поверхні ґрунту, можуть загинути від морозів або нестачі води.
При випиранні рослин застосовують коткування посівів кільчасто-шпоровими котками, що сприяє кращому контакту рослин з ґрунтом і вони швидше та краще вкорінюються. Якщо виникає потреба у проведенні сівби озимих культур у свіжозораний ґрунт, його обов'язково перед сівбою ущільнюють важкими котками. Необхідно також глибше загортати насіння.
Льодяна кірка в окремі роки дуже шкідлива, особливо в морозні зими. Вона буває притертою й висячою. Висяча, або так звана «брудна», кірка з'являється на посівах озимих тоді, коли сніг тане частково. Після похолодання на його поверхні утворюється щільний льодяний шар, а під ним нещільний шар снігу або пустоти. Висяча кірка здебільшого не шкодить рослинам, навіть відіграє певну захисну роль, але при тривалому її зберіганні може створюватися «парниковий ефект»: рослини можуть піти в ріст, і інколи спостерігається їх випрівання під такою кіркою рослин, які почали вегетацію.
Якщо відлиги тривалі й сніг тане майже повністю або просочується водою, на посівах залишається шар води, яка, замерзаючи, утворює суцільну льодяну кірку. Дощі під час відлиг посилюють ці утворення. Така кірка вмерзає у ґрунт на глибину його відтавання, а вузли кущення й корені рослин вмерзають у лід.
Дія притертої кірки різнобічна. Лід механічно пошкоджує рослини. Він уп'ятеро теплопровідніший, ніж сніг, і посилює дію морозів, тому рослини швидше вимерзають. Під кіркою порушується газообмін, рослини відчувають нестачу кисню. У них переважає аеробне дихання з утворенням спирту, який токсично діє на клітини. Шкідливість кірки підвищується зі збільшенням її товщини й часу перебування на посівах. Краще виживають під кіркою добре розвинені рослини.
Якщо льодяна кірка нетовста й вмерзають тільки вузли кущіння, а листки перебувають на повітрі, то такі рослини виживають, оскільки повітря проникає по міжклітинниках з листків у кореневу систему. Льодяна кірка не утвориться, якщо після відлиги випадає сніг, що не дозволяє морозу глибоко проникнути в ґрунт, тим самим запобігаючи його негативний впливна рослини.
Методи оцінки стану перезимівлі озимих культур
Зернові колосові культури
Монолітний метод. На основі відрощування рослин із вирубаних на полі монолітів розміром 30 х 30 і завтовшки 15-20 см визначають життєздатність рослин посіву.
На площі 50 га посівів вирубують не менше двох таких монолітів, кожний з яких містить рослини двох суміжних рядків. Моноліти відбирають на полях, які найповніше характеризують стан посівів залежно від попередників, сортового складу та розвитку рослин.
Місця для взяття монолітів на полях визначають з осені і позначають їх. Вони не повинні знаходитися близько від лісосмуг, у балках чи на пагорбах. Густота посіву та стан розвитку рослин у місцях взяття монолітів мають бути типовими для всього поля.
Для полегшення вирубування монолітів узимку доцільно з осені (до замерзання ґрунту) по периметру моноліту завести в ґрунт на глибину 15-20 см напір, а краще поліетиленову плівку. Для цього на лопату завтовшки 2 мм прямолінійним тупим нижнім кінцем надівають згорнутий вдвоє лист плівки, який заводять у ґрунт лише натиском ноги на лопату без попереднього нарізування щілин. Моноліти підрубують знизу плоско відтягнутим ломом. У місцях її взяття заміряють висоту снігового покриву, а коли є витерта льодяна кірка, то її товщину заміряють снігомірною осикою і лінійкою з поділками. Моноліти зразу ж кладуть у спеціальні ящики, які ретельно вкривають мішками, щоб запобігти пошкодженню рослин під час транспортування.
До кожного ящика з монолітом додають етикетку, в якій зазначають дату відбору, назву культури, сорту, номер сівозміни та поля, попередник, висоту снігового покриву, товщину льодяної кірки.
Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні з температурою від 5 до 10°С. Відталі моноліти переносять у світле приміщення з температурою 18-200С. Рослини поливають водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання або перезволоження ґрунту.
На 8-10-й дні після встановлення монолітів у теплому приміщенні можна попередньо передбачити життєздатність рослин, а на 15-20 - визначити її остаточно. Для цього всі рослини обережно виймають з ґрунту, корінці їхні відмивають водою, після чого відокремлюють живі рослини (з відрослими листками та новими корінцями) і загиблі (без ознак відростання).
Стан посівів у зимовий період визначають за кількістю загиблих рослин, обчислюючи цей показник так само, як зрідженість посіву.
Нерідко агрономи на окремих місцях озимого посіву, оголених попередньо від снігу, льоду, ставлять дерев'яні рами 1,5 х 1,5 м (висотою 15-20 см), обтягнуті зверху поліетиленовою плівкою. На 1 га розміщують дві рами у найбільш типових місцях посіву. Під цими «парничками» озимина починає швидко відростати (на 8-10 днів раніше, ніж не накрита), що дає змогу раніше визначити її стан.
Відомі прискорені методи визначення життєздатності рослин:
Водний метод дає можливість швидше одержати дані про стан озимих, ніж монолітний, і полягає він у відрощуванні рослин у воді.
Проби для відрощування за цим методом також вирубують із двох суміжних рядів довжиною 50 і завглибшки 8-10 см у трьох-чотирьох місцях поля. Потім їх разом з етикетками, на яких позначають ті самі дані, що й для монолітів, кладуть у ящики або кошики, утеплюють на час транспортування і доставляють у відносно тепле приміщення з температурою повітря 5-7 0С.
З ґрунту відталих проб вибирають рослини, відмивають корінці водою, вибраковують пошкоджені під час вирубування, а в тих, що залишають, відрізають корінці на 3-4 см нижче вузла кущення і верхню частину листочків. Після цього рослини для відрощування розміщують по краях глибокої тарілки з таким розрахунком, щоб корінці та нижня частина вузла кущення були занурені у воду. У кожній тарілці розміщують одну пробу рослин. З одного поля беруть три-чотири проби.
Умови для відрощування рослин у воді (світло, тепло такі самі, як і для рослин, які відрощуються у монолітах, воду в тарілках міняють через кожні два-три дні.
Визначити стан рослин можна вже на 4-6-й, а в cyмнівних випадках - 7-8-й та 15-й дні таким самим способом, як при монолітному методі.
Метод цукрового розчину. Щоб терміново визначити стан посівів, рослини, відібрані й підготовлені вказаним вище способом, спочатку відрощують протягом 13-15 год. у 2 %-му цукровому розчині (20 г цукру на 1 л води), після чого розчин замінюють водою. Життєздатність рослин визначають на четвертий-п'ятий день після початку відрощування.
Метод забарвлення тканин. Фарбують зрізи рослин через основи пагінців і стеблові конуси наростання 0,1 %-м розчином кислого фуксину. У живих рослин природне забарвлення зрізів і клітин конусів наростання не змінюється, у неживих з'являється рожево-буре забарвлення. Пошкодження конуса оцінюють у балах: 5 балів - конус прозорий, тургорний, живий; 3 бали - конус живий, тургорний, але вже білий і не прозорий; 1 бал - конус бурий, зморшкуватий, неживий.
Метод оцінки по конусу наростання. Для навчальних цілей досить відібрати по 5-10 рослин кожного варіанта. Після відтавання обрізають коріння на відстані 2 см, а стебла з листками - на 5-6 см від вузла кущення. Рослини розпоміщауть вертикально в ростильні, наполовину заповнені водою.
Через головний і бічні пагони роблять поздовжні розрізи лезом, але не по центрі, а трохи збоку, щоб не розрізати конус наростання. Голкою обережно видаляють недорозвинені листи, що покривають конус наростання, і розглядають у бінокулярну лупу. Для більш точного аналізу досліджують конуси наростання бічних пагонів. Стан конусів наростання оцінюють по трибальній шкалі: І група рослин - конус прозорий, живий, тургорний, злегка опалесцентний - 3 бали; II група - конус живий білий, тургорний, мутний, неопалесцентний - 2 бали; III група - конус мертвий бурий, зморщений, мацерований - 1 бал. Стан рослин оцінюють із урахуванням кількості пагонів з різним ступенем ушкодження конуса наростання у відсотках загального їхнього числа в аналізованих рослин. Середній бал розраховують за формулою:
СБ = (Бал по групі х Кількість рослин у групі) / Загальна кількість рослин варіанту
Донський (удосконалений) метод оцінки життєздатності рослин за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан озимини за дві-три доби.
Зразки відбирають з двох суміжних рядків, так щоб кількість рослин була не менше 20 рослин (оптимальна їх кількість 30-50 рослин).
При відборі зразків слід враховувати, що якщо вдень відбору температура повітря буде становити -12-15°С, то під час транспортування до приміщення їх необхідно утеплити.
Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їх відтавання при кімнатній температурі.
Потім відрізають ножицями корені, залишивши їх довжиною близько 1 мм від вузла кущення. На відстані 2 см від вузла кущення зрізають листя і корені.
Рослини слід розкласти на шар бинту чи марлі і, скрутивши їх в "рулон", помістити у вертикальному положенні в чашку Петрі, ростильню, склянку, скляну банку, пластиковий чи інший посуд, на дні яких повинен бути фільтрувальний папір, вата чи шар бинту, добре змочені водою.
Увага! Щоб не створити умов "затоплення", рослини повинні бути у вологому середовищі, а не залиті водою.
Для створення достатнього зволоження в посудині, її необхідно накрити склянкою чи загорнути в поліетиленовий пакет. Підготовлені зразки розміщують у місцях з температурою 24-26°С (біля батареї чи пічки). Аналіз і підрахунок рослинних зразків проводять через 24 години.
У живих рослин (стебел) у результаті приросту меристеми з'являються паростки, довжина яких становить не менше 0,8 см, спостерігається приріст і корінців.
Якщо рослини (стебла) відросли на 0,1-0,3 см, вони мають понижену життєздатність. Після відновлення весняної вегетації, при несприятливих умовах (різке наростання температури, відсутність опадів тощо) вони можуть швидко загинути. У загиблих рослин відростання не відбувається.
Підраховують відсоток загиблих рослин від загальної кількості рослин у зразку.
За нормальних умов перезимівлі моноліти або проби рослин для оцінки стану озимих відбирають у такі строки: 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Коли ж умови перезимівлі несприятливі, проби для відрощування беруть додатково.
Озимий ріпак
Монолітний метод. Визначення життєздатності рослин виконується аналогічно методиці по озимій пшениці.
Прискорений метод оцінки життєздатності рослин зі стрижневою кореневою системою за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан рослин за дві-три доби.
Зразки відбирають з двох суміжних рядків, так щоб кількість рослин була не менше 10 рослин.
При відборі зразків слід враховувати наступне. Якщо вдень відбору температура повітря становитиме -12-15°С, то під час транспортування до приміщення їх необхідно утеплити.
Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їх відтавання при кімнатній температурі.
Потім відрізають ножицями корені, залишивши їх довжиною близько 5 см від головки кореня. На відстані 2 см від кореневої шийки зрізують листя і корені.
Рослини закріплюють у вертикальному положенні окремо одна від одної, помістивши кожну в шар вати в пластиковий чи інший посуд, на дні якого має бути вата чи шар бинту, добре змочені водою.
Для того, щоб не створити умов "затоплення", рослини повинні бути у вологому середовищі, а не залиті водою.
Для створення достатнього зволоження в посудині, її необхідно загорнути в поліетиленовий пакет. Підготовлені зразки розміщують у місцях з температурою 24-26°С.
Аналіз і підрахунок рослинних зразків проводять через 36 години.
У живих рослин у результаті приросту меристеми з'являються паростки, довжина яких становить не менше 1,5-2 см.
Якщо рослини відросли на 0,5-1 см, вони мають понижену життєздатність. Після відновлення весняної вегетації, при несприятливих умовах (різке наростання температури, відсутність опадів тощо) вони можуть швидко загинути.
У загиблих рослин відростання не відбувається.
Підраховують відсоток загиблих рослин від загальної кількості рослин у зразку.
За нормальних умов перезимівлі моноліти або проби рослин для оцінки стану озимих відбирають у такі строки: 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Коли ж умови перезимівлі несприятливі, проби для відрощування беруть додатково.
Схожі матеріали (за тегом)
20 квітня 2024
Команда шеф-кухаря та ідеолога проєкту Cult Food Євгена Клопотенка презентувала оновлений збірник рекомендованих рецептур для харчування дітей у закладах освіти, який розроблено на підтримку Стратегії реформи системи шкільного харчування, яка реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Команда шеф-кухаря та ідеолога проєкту Cult Food Євгена Клопотенка презентувала оновлений збірник рекомендованих рецептур для харчування дітей у закладах освіти, який розроблено на підтримку Стратегії реформи системи шкільного харчування, яка реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
20 квітня 2024
19 квітня 2024
Станом на 19 квітня ціни на какао встановили новий рекорд, сягнувши історичного максимуму в понад 11 тисяч доларів США за тонну.
Станом на 19 квітня ціни на какао встановили новий рекорд, сягнувши історичного максимуму в понад 11 тисяч доларів США за тонну.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
На поточному тижні на ринок України надійшли перші партії тепличного томату з місцевих комбінатів.
На поточному тижні на ринок України надійшли перші партії тепличного томату з місцевих комбінатів.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Асоціація портів України «Укрпорт» звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо ситуації з перевезенням вантажів Дунаєм.
Асоціація портів України «Укрпорт» звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо ситуації з перевезенням вантажів Дунаєм.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Станом на 19 квітня на контрольованій Україною території вже засіяно 2 млн 053,4 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 19 квітня на контрольованій Україною території вже засіяно 2 млн 053,4 тис. га зернових та зернобобових культур.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Оскільки повномасштабна війна в Україні триває, сільськогосподарська компанія Corteva Agriscience за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України впроваджує ініціативу з перевірки ґрунтів у постраждалих регіонах країни на наявність токсичних металів в наслідок бомбових, ракетних або артилерійських вибухів.
Оскільки повномасштабна війна в Україні триває, сільськогосподарська компанія Corteva Agriscience за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України впроваджує ініціативу з перевірки ґрунтів у постраждалих регіонах країни на наявність токсичних металів в наслідок бомбових, ракетних або артилерійських вибухів.
19 квітня 2024
