agro business 160 160

Пшеничне лікування

/ Агрономія Сьогодні / Вівторок, 04 червня 2013 13:20
Ігор СТОРЧОУСканд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН Україна
В одному з попередніх номерів ми розпочали тему захисту посівів озимої пшениці від хвороб. У цій статті пропонуємо детально розглянути також такі захворювання, як борошниста роса, септоріоз, фузаріоз колоса та іржі.

 

Борошниста роса озимої пшениці
Це одна з найбільш шкідливих хвороб цієї культури, яка може призводити до значного зниження урожаю та його якості у різних регіонах країни.
 
altЗбудником хвороби є сумчастий гриб Erysiphegraminisf.sp. triticiEm. Marchal., який належить до класу сумчастих грибів Ascomycetes, родини борошнисто-росяних Erysioacea, рід Erysiphe. Шкідливість хвороби виявляється у тому, що зменшується асиміляційна поверхня листя, руйнується хлорофіл та інші пігменти. Відмічається також зниження кущистості рослин і, особливо за сильного ураження, затримка колосіння, передчасне відмирання листя уражених рослин. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю від 15 до 36%. Хвороба сильніше розвивається на загущених посівах, за внесення високих норм азотних добрив і за ранніх строків сівби озимої пшениці.
 
Зараження борошнистою росою спостерігається з осені на прикореневих і нижніх стеблових листках. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за умов застосування високих незбалансованих норм азотних добрив. Розвиток хвороби з осені на рівні 30–75% обумовлює загибель рослин культури на 10–40%.
 
Збудник борошнистої роси уражує листки, листкові піхви, колоскові луски, остюки і рідше - стебла. Хвороба виявляється у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається з міцелію, конідій і конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими і на них утворюються дрібні чорні клейстотеції.
 
Патоген утворює конідіальну і сумчасту стадії. Зараження відбувається конідіями та сумкоспорами за температури від 3 до 310С (оптимум 15–200С) та відносній вологості повітря 60–100%.
 
Зимує збудник у вигляді міцелію на озимих та клейстотеціями - на рослинних рештках.
 
Агротехнічні заходи
Агротехнічні заходи з обмеження борошнистої роси можна умовно поділити на дві групи. До першої групи належать передусім різні способи механізованого обробітку грунту, а також близькі до них - заходи з обробітку полів після збору врожаю. Для зниження запасу інфекції борошнистої роси і обмеження поширення її на сходи пшениці проводять культивацію і боронування полів у міру появи сходів падалиці й бур’янів, а також із урахуванням вологості верхнього шару грунту та погодних умов у допосівний період. Особливої уваги ці заходи заслуговують під час догляду за полями після колосових попередників. Також це пов’язано з тим, що на стерні та на відмерлих уражених рослинних рештках вже в осінній період дозріває сумчаста стадія патогену хвороби.
 
Обидві стадії хвороби - конідіальна і сумчаста - переносяться вітром, уражуючи (інфікуючи) сходи озимих. Для запобігання перенесенню збудника хвороби рекомендується у післязбиральний період відразу ж зібрати та видали рослинні рештки з полів та узбіччя доріг.
 
Під час підготовки грунту під озиму пшеницю лущити стерню рекомендується одночасно зі збиранням урожаю або ж зразу після нього. На падалиці відбувається розвиток багатьох збудників хвороб, у тому числі й борошнистої роси. Тому через 10–20 днів після появи сходів падалиці і бур'янів проводять оранку на глибину не менше 20–22 см, яка призводить до загибелі шкідливих організмів.
 
Якісна оранка грунту під озиму пшеницю повинна забезпечувати, щоб не залишалися уражені рослинні рештки і злакові бур’яни, які також уражуються збудником хвороби і можуть бути джерелом її інфекції. Під час обробітку грунту плоскорізом розвиток борошнистої роси на пшениці у порівнянні з оранкою збільшується. Найбільше ураження озимої пшениці спостерігалося після попередників озима пшениця та ячмінь, найменше - після кукурудзи на силос і люпину. Зараження озимої пшениці борошнистою росою після пару вдвічі-четверо менше, ніж після вирощування пшениці по пшениці.
 
Необхідно відмітити, що внесення азотних добрив не тільки забезпечує збільшення густоти стеблостою культури, але його підвищена норма призводить до посилення споруляції патогену і, відповідно, збільшення поширення борошнистої роси. Тому друга група захисних агротехнічних заходів передбачає внесення збалансованих норм мінеральних добрив.
 
Випробуваним засобом підвищення стійкості зернових культур до борошнистої роси є внесення фосфорних і калійних добрив. Це є особливо ефективним, коли у грунті відмічається нестача поживних речовин, а також коли вони вносяться у період після танення снігу.
 
Озима пшениця має підвищену потребу щодо наявності вільного фосфору в грунті. Тому передпосівне внесення фосфорних добрив зазвичай обов’язкове. На малозабезпечених рухомим фосфором грунтах одночасно з висіванням вносять 30–40 кг/га Р2О5, а на середньо- та високозабезпечених, відповідно, - 20 і 10 кг/га Р2О5.Враховуючи високу інтенсивність зв’язування фосфору грунтом, на бідних фосфором грунтах фосфорні добрива, як і азотні, треба вносити порціями, у кілька прийомів, а саме: безпосередньо перед висівом або одночасно з ним і в ранньовесняне підживлення.
 
Калійні добрива у нормах, визначених за результатами грунтової діагностики, краще вносити в один прийом під основний обробіток грунту, бо період зв’язування їх у грунті значно триваліший, ніж фосфорних, а міграція у глибину грунту незначна.
 
Фосфорно-калійні добрива роблять механічну тканину рослин більш жорсткою і сприяють швидкій їх регенерації після пошкоджень. Фосфорно-калійні підвищують стійкість рослин проти збудників іржі, септоріозу, кореневих гнилей, у тому числі і борошнистої роси. Оптимальні норми мінеральних добрив підвищують стійкість рослин до ушкоджень хворобами.
 
Хімічні заходи
У фазі осіннього кущення для захисту посівів від борошнистої роси у районах її стабільного і сильного виявлення за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин 5% і поширення 30% обприскують посіви одним із фунгіцидів, рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
 
У фазі виходу в трубку (за ураження рослин понад 1% в умовах високої вологості 95–100% і середньодобової температури повітря 14–170С) та у фазі колосіння-цвітіння з метою захисту посівів від борошнистої роси для обприскування площ застосовують фунгіциди на основі таких діючих речовин, як флутріафол, проквіназид, пропіконазол, карбендазим, метрафенон та інших.
 
Висока ефективність в обмеженні борошнистої роси, а також контроль церко-спорельозної кореневої гнилі забезпечує поєднання проквіназиду у бакових сумішах із карбендазимом абофлутріафолом (0,15 л/ га + 0,25 л/га).
 
 
Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці, збереження верхніх 1–2 листків, які в цей період мають вирішальне значення у формуванні та наливанні зерна, від ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та іншими хворобами пшеницю обробляють рекомендованими препаратами.
 
Обприскування посівів озимої пшениці фунгіцидами на основі діючих речовин азоксістробіну поєднанні з ципроконазолом, або пропіконазол із ципроконазолом забезпечують продовження фотосинтезу у рослинах озимої пшениці практично до повної стиглості зерна. Обприскування слід проводити за появи перших ознак хвороби, в тому числі і в осінній період.
 
Септоріоз
Збудниками цього захворювання є недосконалі гриби з роду Septoria. Найчастіше на озимій пшениці зустрічаються SeptoriatriticiRob. etDesm., SeptoriagraminumDesm., які уражають переважно листки і піхви листків, та SeptorianodorumBerk., що уражує всі надземні органи, у тому числі й колосся. Найбільш поширений у зонах достатнього зволоження, особливо в Поліссі і північній частині Лісостепу. Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, ламкості стебел, недорозвинутості колосу, передчасного достигання хлібів, зниження урожаю зерна і погіршення його посівних і технологічних якостей. Септоріоз інтенсивніше уражує старіючі тканини, ніж молоді. Ураження септоріозом збільшується також внаслідок травмування рослин, стресів, опіків тощо. Втрати врожаю можуть становити 40%.
 
altХвороба з'являється восени і продовжує розвиватися навесні, особливо дуже поширена в останні роки.
 
З'являється на листках, листкових піхвах, стеблах і колоссі. На сходах перші симптоми з'являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба виявляється розпливчасті плями без облямівки. На колоскових лусочках септоріоз має вигляд розпливчастих темно-бурих або темно-фіолетових плям. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніди. Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, а Septorianodorum - і на насінні.
 
Зараження відувається за наявності крапель води на рослинах та температурі у межах від 5 до 300С (оптимум 20–250С).
 
Ураженню посівів сприяють тривала волога і вітряна погода, опади, особливо у період колосіння-цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив.
 
Основне джерело інфекції - уражені рештки, сходи озимої пшениці, а також уражене насіння (S. nodorum).
 
Агротехнічні заходи
Надмірне насичення сівозміни однією культурою, за монокультури підвищується шкідливість збудників хвороб, у тому числі септоріозу. Слід також зауважити, що загальні витрати на проведення захисних заходів для обмеження хвороб за таких умов зростають утроє-п’ятеро.
 
Дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, між полями минулорічних посівів культури і цього року, а також між культурами, що мають спільних збудників захворювань суттєво знижує поширення і розвиток хвороби. Насіннєві ділянки необхідно розташовувати на віддалі не менше 0,5 км від товарних посівів. Чим менше насичення сівозміни однією культурою, тим більша просторова ізоляція між рослиною - живителем, джерелом інфекції патогена.
 
 
Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, сприяє появі падалиці зернових культур, на якій може розвиватися септоріоз. Наступна оранка спричиняє суттєве зниження запасу інфекції збудників хвороб. До агротехнічних заходів, здатних зменшити запас інфекції цих хвороб, належать своєчасне (без втрат) збирання урожаю, знищення диких злаків (зокрема житняку гребінчастого), забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами та збалансоване внесення азотних добрив, дотримання строків і густоти посіву.
 
Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. В умовах зріджених посівів створюються сприятливі умови для інтенсивного ураження рослин септоріозом.
 
Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під основний та передпосівний обробітки ґрунту, а також своєчасне підживлення рослин макро- і мік-роелементами суттєво підвищує стійкість рослин проти септоріозу.Слід враховувати, що внесення високих доз азоту сприяє розвитку не тільки борошнистої роси, а й септоріозу.
 
Хімічні заходи
Високу ефективність у боротьбі з септоріозом забезпечує обприскування посівів фунгіцидами, рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
 
Джерелом інфекції може бути насіння. Тому профілактику потрібно починати з протруювання зерна. У подальшому дуже важливим є проведення нагляду за посівами, і за перших ознак хвороби здійснити обприскування фунгіцидами. На ранніх стадіях розвитку культури (фаза кущення) краще застосувати препарати на основі діючої речовини пропіконазолу. За умов ураження посівів комплексом хвороб застосовують фунгіциди на основі діючих речовин, таких як пропіконазол і ципроконазол (0,4–0,5 л/га).
 
У фазі виходу в трубку, з метою захисту посівів від септоріозу (у разі ураження рослин понад 5%, частих дощів із вітрами, високій вологості повітря і температурі 20–25 0С), а також у фазі колосіння-цвітіння обприскують посіви одним із рекомендованих фунгіцидів, наприклад, на основі діючих речовин пропіконазолу, флутріафолу у поєднанні з карбендазимом та інших.
 
Фузаріоз колоса
Збудниками фузаріозу колоса є недосконалі гриби роду FusariumLink. Найпоширенішими є Fusariumgraminearum, Fusariumsporotrichiella, Fusariumculmorumі, Fusariumavenaceum. Ці види відрізняються за наявністю чи відсутністю мікронідій, хламідоспор, за морфологічними особливостями макронідій. Недобір урожаю у разі ураження всього колоса становить 82%, половини - 76%, третини - 44%, крім того, майже 70% зерен втрачають схожість. Фузаріоз колоса погіршує хлібопекарські якості борошна. Зерно, уражене видами Fusariumgraminearum, Fusariumsporotrichiella, може викликати отруєння людей і тварин.
 
altПоширений повсюди, особливої шкоди завдає у роки з вологою погодою та помірними температурами після фази колосіння.
 
Симптомами ураження колоса є насамперед знебарвлення колоскових лусочок, що добре помітні на фоні здорового зеленого колосся. За сприятливих умов (відносна вологість повітря понад 71% і температура вище 150С у період від цвітіння до збрання урожаю) на ураженому колосі залежно від виду збудника з’являється наліт міцелію білого, рожевого, оранжевого, червоного кольору. На міцелії утворюються конідії. У кінці вегетації деякі види збудників утворюють перитеції чорного кольору - сумчаста стадія гриба.
 
У разі раннього і сильного ураження зернівка стає легкою, зморшкуватою, білою, втрачає блиск та скловидність, ендосперм крихкий, боріздка глибока. При більш пізніх строках ураження зернівка за зовнішніми ознаками не відрізняється від здорової, але несе в собі внутрішню інфекцію.
 
Джерело інфекції: рослинні рештки, грунт, насіння. Зараження відбувається сумкоспорами, конідіями, які поширюються вітром, дощем, комахами. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість і температура повітря, дощі. Критичним періодом для зараження є фаза цвітіння.
 
Для обмеження хвороби пшеницю (особливо насіннєві посіви) рекомендується висівати після чорного і зайнятого парів, гороху. Розвитку фузаріозу сприяє розміщення пшениці по зернових колосових попередниках і кукурудзі (на зерно та силос). Рослинні рештки останніх культур є добрим субстратом для накопичення і збереження інфекції.
 
Агротехнічні заходи
Розвитку фузаріозу сприяє розміщення пшениці по зернових колосових попередниках і кукурудзі (на зерно та силос). Рослинні рештки останніх культур є добрим субстратом для накопичення і збереження інфекції.
 
Обмеження шкідливості хвороби на майбутніх посівах культури забезпечує своєчасне і ретельне очищення поля від соломи та інших рослинних решток. Також солому недоцільно скирдувати поряд із посівами пшениці. Розвитку хвороби сприяє система no-till, поверхневий обробіток грунту та неглибоке загортання рослинних решток.
 
Висівання пшениці на початку оптимальних строків дозволяє прискорити дозрівання рослин та уникнути сильного ураження посівів хворобою. Завищені норми висіву призводять до загущення і вилягання посівів, а це, у свою чергу, посилює розвиток фузаріозу.
 
Необхідно забезпечувати збалансоване внесення мінеральних добрив. Мінеральні добрива вносити на основі щорічного агрохімічного обстеження полів з урахуванням потреби рослин на запланований урожай. Високі дози азотних добрив, не збалансовані за іншими елементами, часто призводять до токсикозу грунту, накопичення у ньому патогенних грибів. Останні здатні посилювати розвиток фузаріозу колоса.
 
Відмічено, що сорти м'якої пшениці проявляють вищу стійкість проти фузаріозу, ніж сорти твердої пшениці. Також менше уражуються сорти з потовщеною соломиною, щільною кутикулою та сорти, у яких колоскові луски щільно прилягають до зерна. Сорти з подовженим періодом вегетації або подовженою фазою цвітіння більше уражуються фузаріозом. Колос може бути інфікованим аскоспорами, що переносяться із рослинних решток у грунті. Тому низькорослі сорти більше піддаються інфекції, ніж високорослі. Навіть за сприятливих умов розвитку фузаріозу стійкі сорти здатні проявляти толерантність до хвороби (не знижувати урожайність). Кращим варіантом є вирощування одночасно не одного, а 2–3 стійких сортів.
 
 
Перед посівом насіння ретельно сортують, щоб видалити щуплі та легкі зерна, які часто є джерелом збудників фузаріозу. Для встановлення видового складу збудників, характеру інфекції (внутрішня, зовнішня або змішана) і ступеня ураженості насіння обов'язковою є фітоекспертиза посівного матеріалу. Насіння з часткою фузаріозного зерна вище 10% висівати не рекомендується.
 
За результатами фітопатологічної експертизи (виявлення домінуючих збудників) підбирають протруйники насіння.
 
Також для обмеження фузаріозу колоса рекомендують обробляти посіви озимої пшениці регуляторами росту у фазі початку виходу в трубку. Оптимальний фізіологічний стан рослин і підвищення їх стійкості до фузаріозу, а також захист посівів від інших хвороб, шкідників забезпечує обприскування рослини мікродобривами.
 
З метою збереження високої якості зерна необхідно розробити графік збирання урожаю та забезпечувати його дотримання. Цілеспрямований вибір способу збирання урожаю з урахуванням стану посівів, зональних і сортових особливостей, цільового призначення урожаю, строків достиганя, рівня якості зерна є заходами, які забезпечують збереження його якості у фазі достигання-повна стиглість. Передусім в оптимально стиглі строки слід збирати прямим комбайнуванням озиму пшеницю з високою якістю зерна (сильна, цінна), а також уражену фузаріозом та іншими хворобами зерна. На полях під повторну озимину збирати врожай рекомендується якомога раніше потоковим способом з одночасним подрібненням і вивезенням соломи, невідкладним лущенням стерні.
 
У післязбиральний період для запобігання перезараженню зерна у буртах на токах і в зерносховищах фузаріозом, пліснявими і бактеріальними хворобами проводять заходи з очищення та просушування зерна у господарствах і на хлібозаготівельних пунктах до 13–14% вологості, розміщення його окремими партіями з однаковим ступенем ураження фузаріозом.
 
Хімічні заходи
Безпосередньо для контролю фузаріозу колоса застосовують один із фунгіцидів, рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
 
З метою захисту посівів від ураження колоса та зерна фузаріозом у роки з теплою та вологою погодою (температура 28–30 °C, відносна вологість повітря 80–100%, часті дощі), обприскування проводять під час фази колосіння-цвітіння культури. Оптимальним часом для проведення обробки проти фузаріозу колосу є період від трьох днів до цвітіння до трьох днів після цвітіння.
 
Іржі
Хвороби пшениці, що викликаються видами іржі, є найпоширенішими і найчастіше зустрічаються. Шкідливість цих захворювань полягає головним чином у порушенні ними нормального розвитку рослин: посилюється транспірація та дихання, зменшується інтенсивність фотосинтезу й активність ферментів, передчасно всихає листя. Масовість поширення і швидкість їх наростання призводить в окремі роки до значних втрат урожаю зерна. Найбільш поширеними є три види іржі: бура, жовта і лінійна, або стеблова.
 
Збудником бурої листкової іржі є дводомний гриб Pucciniareconditа f. sp. tritici (Rob. ex. Desm) (PuccіniatriticinaEricss). Втрати врожаю від хвороби залежать від строків максимального її розвитку, стійкості сорту, технології вирощування і можуть досягати від 3 до 10–15 ц/га і більше. За таких умов значно погіршуються якісні показники, а саме зменшується натура зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна. Хвороба поширена повсюди, особливо в Лісостепу, на Поліссі, а в Степовій зоні - в умовах зрошення.
 
Навесні хвороба розвивається слабо. Тільки починаючи з фази колосіння вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму в фазах цвітіння-молочної стиглості. Значне ураження верхнього листка призводить до зниження урожайності на 40% і більше.
 
З’являється хвороба переважно на листках, рідше - на листкових піхвах і стеблах. Спочатку, як правило, на верхньому боці листків виникають безладно розміщені іржасто-бурі урединії. З часом епідерміс розривається, урединіоспори звільняються, розносяться вітром, краплями дощу. Пізніше, через 10–15 днів, під епідермісом утворюються теліопустули чорного кольору з теліоспорами. Збудник бурої іржі гетерогенний за вірулентністю та агресивністю.
 
Джерелом інфекції є уражені бурою іржею посіви пшениці та дикі злаки. Від них відбувається ураження падалиці пшениці, з якої інфекція поширюється на осінні посіви. Зимує патогенурединіогрибницею.
 
altЗараження рослин відбувається за температури від 2,5оС до 31оС (оптимум 15–25оС) за умов наявності крапель роси чи дощу на листках. Інкубаційний період залежно від температури і стійкості сорту триває від 5 до 18 днів. За вегетаційний період гриб утворює кілька генерацій. Максимальний розвиток хвороби, як правило, спостерігається у фазі цвітіння-молочна стиглість.
 
Збудником жовтої іржі є гриб Pucciniastriiformis Wesst (синонім PucciniaglumarumErikss. EtHenn.). Захворювання виявляють у роки з прохолодним літом, частіше у північних і західних районах України на багатьох злаках, але найбільшої шкоди хвороба завдає пшениці. За масового ураження посівів знижується маса зерен, недобір урожаю може становити 40–50%. Жовта іржа проявляється на листках, піхвах, інколи на стеблах, остюках, колоскових лусочках і навіть на випуклих частинах зерна. Характерний прояв ураження - лимонно-жовті довгасті смуги у вигляді пунктирних ліній, що складаються з урединій. Особливо шкідливе ураження частин колоса. Зерно не наливається, підсихає, стає щуплим і легким. Пізніше у місцях ураження під епідермісом формуюються темно-бурі, майже чорні теліопустули.
 
Зимує збудник урединіоміцелієм на посівах, падалиці, дикорослих злаках. Оптимальною температурою для проростання урединіоспор жовтої іржі вважають 11–13 °C, хоч вони можуть проростати і за температури, близької до 0 °C.
 
Розвитку хвороби сприяє м'яка зима, волога і прохолодна погода навесні та в першій половині літа.
 

Також читайте: Протруювання за правилами

 


 
Джерелом інфекції є уражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових колосових.
 
Збудником хвороби лінійної, або стеблової іржі є дводомний гриб Puciciniagraminis Pers.f.avenaeEriks. etHenn. Шкідливість стеблової іржі полягає в тому, що вона порушує водний баланс рослин. У разі сильного ураження стебла хвороба спричиняє вилягання, стебла можуть надламуватися, а рослини гинуть. Ураження стебла під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати врожаю можуть становити 60–70% і більше.
 
Найбільш поширена у західних областях. Уражує головним чином стебла, листки, піхви, остюки і колосові лусочки, де спочатку утворюються іржасто-бурі порошисті подушечки, які зливаються у довгасті лінії з урединіопустул. У кінці вегетації рослин у місцях утворення урединій і поряд з ними з'являються чорні випуклі телії, які також зливаються у суцільні лінії.
 
Навесні теліоспори проростають у базидію з базидіоспорами. Останні уражують листки проміжних рослин-живителів (барбарис, магнолію), на яких утворюються спермогонії зі спермаціями та еції з еціоспорами. Еціоспори уражують рослини злакових, даючи початок розвитку урединіоміцелію з урединіоспорами. А вегетацію спостерігається кілька урединіогенерацій, що зимують на рослинних рештках, стерні.
 
Обов'язковою умовою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу або роси. Оптимальна температура для зараження рослин і розвитку хвороби 21–25оС.
 
Джерелами інфекції є проміжні рослини-живителі, уражені стебловою іржею посіви та злакові бур'яни.
 
Агротехнічні заходи
З метою знищення запасу інфекції іржастих хвороб та обмеження їх поширення на сходи озимої пшениці, враховуючи вологість верхнього шару грунтуі погодні умови, у допосівний період проводять культивацію та боронування полів у міру появи сходів падалиці і бур'янів. Перевагу цим заходам необхідно надавати під час догляду за полями після колосових попередників.
 
altЕфективними засобоми захисту озимої пшениці від іржастих хвороб є вирощування стійких і витривалих сортів, дотримання сівозміни, недопущення самосівів, знищення падалиці, проміжних господарів, злакових бур'янів. Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. В умовах загущених посівів культури створюються сприятливі умови для розвитку збудників, зокрема бурої листкової іржі.
 
Важливе значення у підвищенні стійкості рослин до грибних, бактеріальних і вірусних хвороб має їх живлення. Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під час проведення основного і передпосівного обробітків ґрунту, а також своєчасне підживлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищує стійкість рослин до збудників іржастих хвороб озимої пшениці. Фосфорно-калійні добрива сприяють зниженню інтенсивності ураження рослин лінійною, або стебловою іржею, незбалансоване внесення азотних добрив підвищує шкідливість цієї хвороби.
 
Лінійна, або стеблова іржа сильніше виявляється на ранніх посівах озимої пшениці. З метою обмеження цієї хвороби необхідно проводити лущення стерні й ранню глибоку оранку, забезпечувати внесення підвищених норм фосфорно-калійних добрив та здійснювати обробку насіння мікроелементами (бором, магнієм, міддю, марганцем).
 
Хімічні заходи
Для контролю іржастих хвороб у разі, якщо прогнозується помірний або епіфітотійний їх розвиток, посіви необхідно обприскувати фунгіцидами, рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
 
У фазі виходу в трубку культури, з метою захисту посівів від іржастих хвороб (за ураження рослин понад 1% в умовах високої вологості 95–100%, тривалої і частої роси, дощової погоди і температури повітря для бурої іржі пшениці - 15–25оС, лінійної, або стеблової - 18–22оС, жовтої іржі - 11–13оС, а також у разі ураження рослин понад 5%, частих дощів із вітрами, високій вологості повітря і температурі 20–25оС), обприскують озиму пшеницю, зокрема, фунгіцидами на основі діючих речовин азоксістробіну у поєднанні з ципроконазолом, тіофанат-метилу у поєднанні з епоксиконазолом, пропіконазолу у поєднанні з ципроконазолом, тебуконазолу, тріадимефону, флутріафолу, тебуконазолу у поєднанні з прохлоразом, флутріафолу у поєднанні з карбендазимом тощо.
 
За сприятливих для розвитку погодних умовах, для обмеження іржастих хвороб у фазі колосіння-цвітіння культури, також проводять обробку посівів озимої пшениці одним із рекомендованих препаратів.

 

 29 березня 2024
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
29 березня 2024
 29 березня 2024
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit ...
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit радять включати ...
29 березня 2024
 29 березня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
29 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.