Головною умовою високих урожаїв
є забезпечення рослин азотом.
Академік Д. Прянішніков
Азот - мікроелемент, напевно, найбільш необхідний для отримання великих урожаїв. Він входить до складу хлорофілу, який «відповідає» за фотосинтез рослин. Між вмістом азоту у листях і врожайністю вчені вирахували пряму залежність. І саме ґрунтовий азот (а не, скажімо, повітряний) є фундаментальним елементом живлення культур.
Рослини під час розвитку споживають із ґрунту макро- (N, P, K) і мікроелементи (Cu, B, Mg, і т. д.). Із урожаєм ці елементи з ґрунту виносяться, меншою або більшою мірою, залежно від культури. І щоб поповнити вміст азоту, землеробові треба подбати про це.
На загал азотних добрив вноситься в Україні небагато. Академік НААН Віталій Медведєв, член Національного комітету ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і міжнародного союзу з ґрунтознавства IUSS, стверджує, що у 1990 році ми застосовували добрив (азот-фосфор-калій) у середньому 150–160 кг/га щорічно. Це було приблизно стільки, скільки рослини забирали з урожаями. Був досягнутий бездефіцитний баланс азоту у ґрунті. Зараз ми вносимо по 50–60 кг. Це замало.
Різке зниження рівня застосування мінеральних і органічних добрив в Україні в 1900–2000-их роках призвело до агрохімічної деградації ґрунтів, яку ми сьогодні тільки починаємо виправляти. Високий потенціал виробництва продукції рослинництва, до якого всі сільгоспвиробники прагнуть, може бути реалізований тільки завдяки поліпшенню родючості ґрунтів і агроекосистем.
Здавалося б, це зробити нескладно. Адже Україна - серед найбільших у Європі виробників азотних добрив. Їх випускають п’ять крупних хімічних підприємств - «Рівнеазот», черкаський «Азот», сіверськодонецький «Азот», концерн «Стирол», «Дніпроазот» і Одеський припортовий завод. Та більша частина виробленого йде на експорт. Порт «Южний» під Одесою є одним із трьох найкрупніших у світі торговельних перевалок аміаку й карбаміду. Звідси українська сільгоспхімія експортується у США, Європу, Латинську Америку і країни Середземномор'я… У деякі роки звідси надходило 30% усього світового експорту азотних добрив! На них усюди в світі великий попит. Але парадокс: українські фермери не надто заможні, на внутрішньому ринку просто не вистачає коштів купувати ці добрива за світовими цінами. Варто зауважити, що 90% у вартості агрохімічної продукції становить сировина - природний газ, який нині стрімко дорожчає, відповідно вартість добрив зростатиме ще. Гостро бракує у сільгоспвиробників і техніки для внесення азотовмісних речовин: сільськогосподарська галузь України укомплектована заледве на 50% розкидачами, обприскувачами, дощувальними машинами з можливістю інжективного удобрювання.
За оцінками ґрунтознавців США, добрива додають підвищення урожаїв сільськогосподарських культур на 40%. У Німеччині 50% приросту врожаїв досягають за рахунок добрив, а у Франції - навіть до 70%. За останні 50 років урожайність зернових у світі, наприклад, зросла в 2,5 разу, а планетарне застосування добрив збільшилось удесятеро. Тож для багатьох країн основна проблема - як знизити шкідливий вплив агрохімії? Тому там такий сильний рух за органічне землеробство, і європейці та американці вже готові переплачувати втридорога за «органічну» картоплю або цибулю.
Тобто нарощувати кількість застосовуваних добрив треба дуже обережно, вважають експерти, щоб не перезавантажувати землі України зайвими хімікатами. Відомий у світі науково-популярний журнал «Нейшн Джеогрефік» у травневому за 2013 рік номері наводить карту обробітку ґрунтів на планеті Земля. Ми бачимо, що Китай, Індія і навіть США - переудобрені країни. Забагато сиплють хімії й у Євросоюзі. Ми ж поки що можемо і повинні! - удобрювати землю більше. Але! Увага: який саме азот потрібен українським ґрунтам?
Найкращий, безумовно - органічний, це знали ще наші діди-прадіди. Однак незадовільна ситуація склалася із падінням тваринництва і, як наслідок, внесенням органічного гною під сільськогосподарські рослини. Цього добра на українському ринку якраз бракує, бо тваринництво нині ледь-ледь піднімається після занепаду (2012 рік показав зростання у межах 1%).
Чим же замінити коров’як і пташиний послід? Найпоширеніші азотні добрива добре відомі: це аміак, аміачна селітра, сульфат амонію, карбамід і КАС. Найпопулярнішим з азотних добрив нині в Україні стає порівняно дешева й технологічна у використанні карбамідно-аміачна суміш (КАС) - рідке добриво, яке містить 35,4% карбаміду, 44,3% селітри, 19,4% води, 0,5% аміачної води. Собівартість азоту в складі КАС доволі низька, ще одна з переваг - технологічність: внесення КАС відбувається точніше й більш рівномірно, ніж твердих або гранульованих добрив. Крім іншого, КАС найменше з мінеральних добрив забруднює навколишнє середовище, ця суміш нетоксична, не пожежо- й вибухонебезпечна, що особливо актуально для селітр. Може перевозитися КАС у будь-яких ємностях (пластикові, нержавіючі, сталеві).
У СРСР карбамідно-аміачні розчини почали застосовуватися тільки наприкінці 1980-х років, фактично перед розпадом Радянського Союзу. Так що КАС цілком можна називати «добривом епохи незалежності». Досвід застосування протягом двох десятиліть показав, що цей різновид агрохімії особливо ефективний у посушливих умовах. Причому для внесення КАС підходять не лише обприскувачі - цю суміш можна вносити й з поливною водою дощувальними установками, шляхом фертигації. Не даремно ж ця суміш отримала таке широке поширення у ряді високорозвинених аграрних країн - США, Канаді, Франції, Чехії.
Але є добрива ще кращі! Українці недарма теж усе активніше звертаються до технологій органічного землеробства - це й здоровіше та й дешевше, буває інколи, ніж купувати хімію. Добрі й прогресивні господарі вдобрюють землю за рахунок рослинних решток урожаю, приорюючи їх. Звісно, це потребує спеціальної техніки для обробітку ґрунту - борін-дискаторів, глибокорозпушувачів, культиваторів, сівалок, здатних працювати за мінімальною і нульовою технологіями. Українське машинобудування, на жаль, ще тільки починає освоювати випуск такої продукції, тож поки що імпортні зразки можуть собі дозволити лише заможні господарі. Або - об’єднання фермерів, які купують новітню техніку «у складчину». Застосування добрив може бути ще ефективнішим при підтримці сервісних підприємств, регіональних обслуговуючих агрохімічних об’єднань, асоціацій, спілок за участі сільгосптоваровиробників.
Гарне джерело азотизації ґрунту, знає будь-який агроном,- бобові попередники. Також дбайливі фермери спеціально сіють «зелені добрива» - сидерати. Скажімо, професор Львівського державного агроуніверситету, доктор с.-г. наук Володимир Лихочвор (постійний автор «Агробізнесу Сьогодні» - Ред.) вважає найкращими добривами саме їх післяукісні, післяжнивні культури зі швидкою вегетацією: гірчицю, люпин, фацелію, редьку. Їх спеціально сіють, аби сформувати у полі додаткову органічну масу. Приорювання сидератів дозволяє без усілякої хімії повертати азот у ґрунт.
Ось конкретний приклад. Фахівці агрофірми «Ярос» із Білої Церкви є прибічниками органічного землеробства. Дбайливий аграрій - той, вважають у «Яросі», хто вміло використає потенціал природи. І пропонують свою технологію отримання врожаїв на основі оригінального органічного продукту - комплексу мікро-, макроелементів, природних стимуляторів, гумінових кислот і бактерій.
Таких фермерів в Україні стає дедалі більше. Працюють у цьому напрямі й учені. Так, у Чернігівському інституті сільськогосподарської мікробіології УАНН підвищують родючість землі, застосовуючи спеціальні азотофіксуючі бактерії. Це - теж один зі шляхів, як обходитися мінімумом хімії. Максимальні ж врожаї сільськогосподарських культур отримують, як показала практика, при розумній, чітко вирахуваній пропорції обох видів добрив (органічних і мінеральних). Такій, яка сприяє найбільш ефективному використанню поживних речовин у ґрунті кожного конкретного господарства.
Однак проблемою є й те, що агрохімічна паспортизація земель України щойно лише розпочалася. Із супутника можна побачити, звісно, багато цікавого, але точні вимірювання хімічних властивостей ґрунтів - справа земна, конкретна. Однак точні карти вмісту азоту на своїх землях і докладні ґрунтотеки мають лише одиничні українські господарства, як-от «Дружба-Нова», що господарює на Чернігівщині й Сумщині.
У будь-якому випадку рух за «органічну азотизацію» - безумовно, позитивна тенденція у нинішньому сільському господарстві.
Коментар вченого
Віталій МЕДВЕДЄВ, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України, член Національного комітету ЮНЕСКО «Людина і біосфера», член міжнародного союзу з ґрунтознавства (IUSS), з обробітку ґрунту (ISTRO), європейського товариства охорони ґрунтів (ESSC)
- Баланс азоту у ґрунті має бути бездефіцитним: ми маємо давати стільки азоту, скільки виносить рослина. Скільки треба його? У 1990 році ми застосовували добрив (азот-фосфор-калій) у середньому 150–160 кг/га щорічно. Це було приблизно стільки, скільки рослини виносили з урожаями. Був досягнутий бездефіцитний баланс азоту у ґрунті. Зараз ми вносимо по 50–60 кг. Якби ми вносили вдвічі більше - це було б непогано. І у нас їх виробляють достатньо. А чому не вносять? Великі ціни на ці добрива. Господарства у нас на загал бідні, нерентабельні (окрім агрохолдингів).
Але ситуація дуже строката. Наприклад, у господарствах «Дружба Нова», «Сади України» висока культура землеробства, високі врожаї.
Без підтримки держави підняти рівень застосування добрив неможливо. Я був за кордоном у багатьох країнах. Усюди фермери отримують значну підтримку. Для них не страшні тарифи й ціни, бо є підтримка від держави. В Англії тих фермерів на руках носять. За рахунок підтримки держави фермери дають стільки добрив, скільки треба для бездефіцитного балансу. У нас є можливість вносити добрива - аби була компенсація від держави.
Поступово змінюється ставлення до органічних добрив. Господарство «Агроекологія» у Полтавській області широко використовує сидерати. Для гумусу це дуже важливо. В Америці теж мало гною вносять, а вдобрюють землю за рахунок рослинних решток. Це основа консервативного землеробства. Сидерати - дуже непогана справа. Але ж вони не всюди ростуть - наприклад, у Степу. А на Поліссі, Північному Лісостепу - дуже перспективні.
