• Сорти ревеню
• Особливості посадки і розмноження ревеню
• Технологія вирощування ревеню
• Збирання ревеню
В Україні найбільше вирощують ревінь хвилястий (R. undulatum L.) і ревінь чорноморський (R. rhaponticum L.).
На одному місці ревінь може рости до 15 років. В їжу вживають м'ясисті черешки листя ревеню, які досягають в довжину 70 см. У черешках містяться цінні в харчовому відношенні органічні кислоти: яблучна, лимонна (1,58–2,6 %), щавлева (0,14–0,25 %), янтарна і саліцилова. Загальна кількість органічних кислот від 0,48 до 1,88 % від сирої маси, кислотність (рН) соку 4,5. Також у ньому містяться вітаміни С, Р, мінеральні солі калію, фосфору, магнію.
В ранньовесняний період черешки з успіхом можуть замінити плоди і ягоди.
Ревінь невимогливий до світла. Може рости на затінених ділянках, у міжряддях саду. Проте в затінених місцях рослини розвиваються повільно. Тому для отримання більш раннього і високого урожаю його краще розміщувати на добре освітлених ділянках.
Це холодостійка і зимостійка культура — кореневища ревеню взимку навіть при невеликому сніжному покриві переносять морози до –30 °C. Весною при відростанні він мало страждає від заморозків. Насіння починає проростати при –2–3 °C. Посилений ріст листя спостерігається вже за температури +10–15 °C. Він розвиває могутні корені, в яких відкладаються запаси поживних речовин.
Ревінь розмножується насінням і вегетативно. На одному місці може рости до 15 років. Рослини ревеню добре переносять низькі температури взимку при доброму сніжному покриві, весною ж при розпусканні бруньки можуть бути пошкоджені невеликими заморозками.
Ревінь вимогливий до вологи, особливо в період формування листя. Для отримання високого урожаю черешків навесні в суху погоду рослини поливають. Ревінь не переносить близьке стояння грунтових вод.
Рослина вимоглива до родючості грунту, і для отримання високого урожаю черешків ревінь розміщують на добре удобрених грунтах.
Сорти ревеню розрізняють по скоростиглості, розміру і забарвленню черешків, смакових якостях і по схильності до утворення стебел.
Ранньостиглі сорти: Вікторія, Крупночерешковий, Московський 42, Тукумський 5, Малахіт, Упрямец.
Містять сухої речовини — 4–6,5 %, цукрів — 1,7 %, вітаміну С — 10,1–17,2 %; смакові якості — 4–4,5 балів. Черешки починають збирати на другий-третій рік після посадки — з середини до перших чисел липня. У наступні роки збирання проводять кожні 20–30 днів. Сорти цінні отриманням ультра раннього високого врожаю — 1,5–6,9 кг/м². Стійкі до захворювань і пошкоджень шкідниками.
Вікторія — скоростиглий сорт із листям, що швидко відростає. Черешки середньої довжини, злегка ребристі, біля основи червоні або рожеві, масою 25–80 г. Урожайність черешків — 2–4,8 кг/м². Схильний до формування стебел.
Крупночерешковий — скоростиглий із середньою здатністю до стрілкування сорт. Листя зелене хвилясте, черешки темно-червоні з ніжною, кисло-солодкою і соковитою м’якоттю, завдовжки до 80 см. Урожайність черешків становить 2,5–3,0 кг/м². Сорт відрізняється стійкістю до хвороб.
Московський 42 — скоростиглий урожайний сорт із добрими технологічними якостями черешків; черешки крупні, слаборебристі, біля основи червоні. Середня урожайність черешків 1,5–2 кг/м².
Тукумський 5 — урожайний скоростиглий сорт із дуже добрими смаковими якостями черешків. Вони округлі, довгі, м'якоть ніжна, волокна не відчуваються, поверхня гладка, рідше слаборебриста. Черешки біля основи яскраво-червоного кольору. Добрі на смак, ніжні, соковиті, довжиною 40–50 см, шириною 2,3 см. Урожай черешків у перший збір становить 200–250 г, загальний урожай 3,0–3,5 кг з куща. Вміст вітаміну С — до 23 мг/100 г. Утворює квіткові стебла в невеликій кількості. Слабо уражується бурою плямистістю і аскохітозом.
Малахіт. Дуже ранньостиглий і високоврожайний сорт. Листова розетка вертикальна. Лист середнього розміру, зелений, слабо пухирчатий із хвилястим краєм. Черешок масою 200 г, довгий, середньої ширини і товщини, зелений, слабо ребристий, м’якоть зелена. Урожайність черешків 4,2–4,7 кг/м².
Упрямец. Ранньостиглий сорт. Розетка листя при піднята. Лист середнього розміру, зелений, слабо- і середньопухирчатий. На одному кущі може бути 30 листків. Черешок крупний, довжиною до 55 см, масою до 180 г, світло-зеленого забарвлення з антоціаном біля основи. М’якоть ніжна, кисло-солодка. Рекомендується до вживання у свіжому й переробленому вигляді. Сорт високоврожайний, не утворює квіткових стрілок. Середня урожайність черешків 1,5–2 кг/м².
Середньостиглі. Обской, Огрський 13, Б’юті, Зарянка, Цукатний.
Висота рослин до 80 см. Розетка компактна, черешки світло-зелені і зелені з малиновою або темно-рожевою пігментацією біля основи, крупні, загальною масою 150–620 г, смакові якості — 4–4,5 бали. Від сходів до першого збору 60–69 днів. Урожайність висока — 2,1–6,2 кг/м². Сорти стійкі до захворювань.
Огрський 13 — високоврожайний, дуже стійкий до стеблування сорт. Рослина утворює крупний і компактний кущ. Черешки листя крупні, слабо волокнисті, біля основи червоні, у верхній частині зелені. Урожай черешків у перший збір становить 300–350 г з куща. Загальний урожай — 3,3 кг. Вміст вітаміну С — 14,9 мг/100 г.
Обський — середньостиглий сорт. Черешок крупний, довжиною 22–23 см, масою до 85 г, містить мало клітковини. Урожайність черешків — 2 кг/м². Рослина холодостійка, добре переносить перезволоження, але страждає від засухи.
Б’юті — середньостиглий сорт. Листова розетка напівертикальна, листок середнього розміру, яйцевидний, середньо пухирчатий. Черешок середньої довжини, масою 150 г, червоний з рожевою м’якоттю. Урожайність — 2,5–3,5 кг/м².
Зарянка — середньостиглий сорт. Відрізняється високою якістю черешків малинового кольору. Добрий смак зумовлений своєрідним поєднанням органічних кислот и вітамінів. Урожайність — 2,5 кг/м². Яскраве забарвлення черешків зберігається і при переробці.
Цукатний — середньостиглий сорт. Листова розетка вертикальна. Лист середнього розміру, пухирчатий із хвилястим краєм. Черешок масою 200 г, широкий, червоний, з рожевою м’якоттю. Сорт добре відзивається на полив, але не переносить застою води.
Особливості посадки і розмноження ревеню
При вегетативному розмноженні рослини виходять більш однорідними і добре зберігають властивість сорту. Це особливо важливо при закладці насіннєвої ділянки.
Для вегетативного розмноження відбирають кращі рослини, що слабо стрілкуються у віці трьох-п'яти років. Незадовго до висадки їх викопують і розрізають на частини так, щоб кожна мала 1–2 крупні бруньки з кореневищем. Маточну рослину можна не викопувати, достатньо відділити від неї за допомогою лопати частину молодих кореневищ з бруньками.
При розмноженні насінням спочатку вирощують розсаду. Під розсадник виділяють ділянку з родючим, удобреним і добре обробленим грунтом. На таку ділянку вносять не менше 35–40 т гною.
Для отримання більш дружних і ранніх сходів насіння замочують у воді на три доби. Після цього його розсипають на вологу мішковину і витримують до набухання. Перед посівом насіння злегка підсушують. Сіють і сухе насіння, але воно сходить на два тижні пізніше.
Висівають насіння навесні, на початку літа і рідше під зиму дворядковими стрічками з відстанню між стрічками 50 см, між строчками — 20 см. Застосовують і багаторядкові схеми посіву. Щоб отримати розсаду на 1 га, треба висіяти 2,5–3 кг насіння, а при багаторядковому посіві — до 4 кг. Під розсадник займають близько 1000 м².
Догляд за розсадником полягає у розпушенні грунту і прополці бур'янів. Через 17–20 днів після появи сходів рослини проріджують на 15–20 см і підживлюють аміачною селітрою (1,5 ц), суперфосфатом (2–2,5 ц) і калійною сіллю (до 2 ц/га), поєднуючи підживлення із поливом. Через 3 тижні після першого підживлення рослини в розсаднику підживлюють суперфосфатом (2–3 ц/га).
В кінці серпня або початку вересня відбирають для садіння сильні рослини з крупними червоними черешками. Ревінь із тонкими черешками вибраковують. При вирощуванні розсади з насіння кількість вибракуваних рослин може складати 15–30 %. Їх виорюють плугом без відвалу.
Розсаду ревеню або частину маткових рослин висаджують у грунт навесні, на початку травня і восени, в першій половині вересня. Ранні сорти висаджують на площі живлення 80х80 см, середньостиглі — на площі 100x100 см або 120x120 см.
У перший рік після посадки догляд полягає у розпушенні міжрядь і в боротьбі з бур'янами. При відставанні в рості рослини підживлюють. Доза добрив та ж, що і для розсади. Восени, після відмирання листя, ревінь окучують.
В подальші роки підживлення мінеральними добривами проводиться 2 або 3 рази. Перше — рано навесні з розрахунку аміачної селітри — 2–2,5 ц, суперфосфату — 1,5–2 і калійної солі — 1,5 ц/га. Підживлення у такому складі повторюють після кожного збирання черешків. Раз у 3 роки на ділянку з осені вносять компост або гній — 20–30 т/га, або по 2–2,5 кг під рослину. Починаючи з другого року, всі квіткові стебла на рослинах, що з'являються, видаляють.
Полив проводять своєчасно, щоб рослини були забезпечені достатньою кількістю вологи з весни до закінчення збирання черешків.
Під ревінь виділяють ділянки ззовні сівозміни. Краще всього він росте на легких суглинистих та супіщаних грунтах, очищених від багаторічних бур'янів і добре удобрених органічними добривами. На легких грунтах ревінь раніше відростає, але високих урожаїв не дає. Найсприятливіша кислотність грунту з показником рН 4,5–5,0. Ревінь не переносить близького залягання грутових вод.
Ревінь вирощують після картоплі, коренеплідних овочів, капусти, бобових культур.
Обробіток грунту починається з глибокої зяблевої оранки, під яку вносять до 100 т органічних добрив (торфокомпост, гній). Глибина оранки — до 30 см.
Навесні перед оранкою на зяб вносять повне мінеральне добриво з розрахунку: аміачної селітри — 3,5–4 ц, суперфосфату — 3–4 ц і 40 %-ї калійної солі — 2,5–3 ц на 1 га. Частину суперфосфату і хлористого калію вносять з осені. Ділянки з кислим грунтом вапнують.
Агротехніка вирощування ревеню на насіння мало чим відрізняється від вирощування на овочеву продукцію.
З метою отримання більш раннього урожаю відразу після танення снігу на ділянках встановлюють плівкові покриття. Урожай при цьому вище, доброї якості і його одержують на 10–15 днів раніше. При вирощуванні ревеню під плівкою густина посадки удвічі більше.
Ревінь — перехреснозапильна рослина. Різні сорти легко схрещуються між собою, тому при насінництві необхідна просторова ізоляція — не менше, ніж на 2000 м.
На насіння використовують кращі рослини, розмножені вегетативним способом. Насіння одержують, починаючи з другого або третього року вегетації. З однорічних рослин квіткові стебла видаляють у самому початку їх утворення. На насінних ділянках рано навесні черешки збирати не слід.
Підживлення мінеральними добривами проводять не більше двох разів за сезон. Перше — рано навесні перед обробкою грунту, а друге — зразу ж після збирання насіння.
Цвітіння ревеню починається у другій-третій декаді травня, насіння придатне до збирання у липні. На рослинах залишають по 3–4 ранні стебла, інші видаляють при їх утворенні. Дозрілі стебла зрізують рано вранці, у вологому стані, і зв'язані снопи дозрівають у полі, під навісом або в стеблесушилках.
Збирання врожаю зазвичай починають на другий-третій рік після посадки. Збирають черешки, які досягли 20 см.
Слід пам’ятати, що їстівні черешки ревеню можна знімати (а не зрізати), починаючи з другого року після посадки — не більше трьох штук з рослини за один раз. Якщо зрізати черешки, то залишиться пеньок, який буде загнивати і заважати рости молодим пагонам. На рослині весь час повинно залишатися не менше трьох-чотирьох листків; наступного разу знімати черешки з цієї рослини можна не раніше ніж через 10 днів.
При зніманні черешків рослину треба притримувати, щоб випадково не відламати верхівкову бруньку. Зі знятих черешків потрібно відразу видалити листя.
Як правило, черешки готові до збирання на початку-в середині травня. Збір припиняють у кінці липня-на початку серпня.
Найбільш ранній урожай ревеню з відкритого грунту одержують при використанні в ранньовесняний період покриття із синтетичної плівки. Для цього згодиться існуюча плантація у відкритому грунті або закладають спеціальну (відстань між рядами 0,8–1 м, між рослинами в ряду 0,5–0,6 м). Восени після видалення відмерлого листя проводять підживлення і рихлення, потім встановлюють каркаси, які навесні до розтавання грунту накривають плівкою. Урожай черешків досягає 30–40 т/га.
Юрій НОСЕНКО, канд. с.-г. наук
