Шкідливість бур’янів для культури залежить від їх видового складу, умов вологозабезпеченості, скоростиглості сорту, потужності посіву, потенційної забур’яненості орного шару, техніки і прийомів догляду за посівами. Інтегрована система заходів із захисту культури від бур’янів має першочергове значення для успішного вирощування сої.
Через сповільнений ріст на початкових етапах розвитку бур’яни сильно пригнічують рослини сої. Це зумовлює її низьку конкурентоспроможність у порівнянні з бур'янами. Бур'яни конкурують з нею за елементи живлення, а саме за вологу, світло та поживні речовини. Забур’янення посівів сої значною мірою впливає на баланс азоту у грунті. Також через високий ступінь забур’янення зростає у 3–6 разів коефіцієнт водоспоживання.
Втрати врожаю від шкідливості бур’янів можуть становити від 30 до 50 %. Зокрема, американські дослідники констатують, що втрати врожаю сої, за умов нехтування поширення такого бур’яну, як злинка канадська у посівах, можуть сягати майже 83 %. Окрім того, бур’ян може бути притулком для шкідливих комах, які призводять до поширення різних інфекційних хвороб. Наприклад, культура може уражуватися вірусом жовтої мозаїки.
Неглибоке проникнення коренів, низька висота рослин, слабке затінення поверхні грунту і повільний ріст на початку вегетації зумовлюють високу чутливість сої до бур’янів у період від сходів до гілкування (40–50 днів). Критичним періодом для контролю бур’янів є фаза з 1 по 3 справжній листки культури (табл. 1). Саме у цей період слід приділяти особливу увагу їх контролю у посівах. Окрім того, одним із важливих елементів у системі отримання високих урожаїв насіння є забезпечення обмеження шкідливості бур’янів до змикання міжрядь культури.
Таблиця 1. Шкідливість бур’янів у посівах сої
Характер і ступінь забур’я-неності посівів сої визначається, насамперед, потенційними запасами насіння та вегетативних органів розмноження бур’янів у ґрунті, погодними умовами весною та на початку літа.
У Лісостепу в посівах культури основними проблемними бур’янами є осоти рожевий (Cirsium arvense L.) і жовтий (Sonchus arvensis L.), лобода біла (Chenopodium album L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), щириця жминдовидна (Amaranthus blitoides L.), редька дика (Raphanusraphanistrum L.), ромашка непахуча (Matricaria inodora L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.), а також однодольні (злакові бур’яни), серед яких просо куряче (Echinochloa crus-galli L.), мишій сизий (Setaria glauca L.).
У зоні Степу та на зрошуваних землях найбільш шкідливими, такими що ведуть до значних втрат урожаю, є осоти, гірчак бepeзкoвидний (Polygonum convоlvulus L.), хрінниця крупковидна (Cardaria draba (L.) Desv.), лобода біла, щириці звичайна і біла (Amaranthus albus L.), пасльон чорний (Solanum nigrum L.), дурман звичайний (Datura stramonium L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), просо куряче та інші.
У зоні Полісся відмічається змішаний тип забур’янення із перевагою однорічних злакових бур’янів. Серед злаків переважають мишій сизий. Двосім’ядольні представлені лободою білою, щирицею звичайною, галінсогою дрібноквітковою.
Останніми роками у посівах сої відмічається поширення і шкідливість таких бур’янів, як підмаренник чіпкий, паслін чорний, нетреба звичайна, злинка канадська.
Змішана засміченість різними видами бур’янів характерна для усіх регіонів країни, що, у свою чергу, веде до застосування навіть радикальних заходів їх контролю.
За повідомленням вітчизняних дослідників, у дослідах на забур’янених ділянках рослини сої були вищими на 6–9 см і на 5–7 см було вищим кріплення нижніх бобів на них, ніж на рослинах, які вирощувалися на чистих від бур’янів ділянках. Негативний вплив бур’янів також відмічався на формуванні бобів і насінні у них.
Повторне забур’янення посівів сої має також свої негативні наслідки для культури. Впродовж другої половини літа, навiть старанно доглянутi посiви, вiльнi вiд бур’янiв, можуть надміру заростати бур’янами (видами лободи, щириць, пасльоном чорним, курячим просом, мишiєм сизим тощо). Таке забур’янення, окрім того, що знижує продуктивнiсть посівів, ще й ускладнює процес збирання i збiльшує втрати врожаю.
Бур’яни, що з’явилися після закінчення дії гербіциду чи після останнього механічного обробітку і не зазнали впливу заходів контролю, викликають залишкове засмічення.
Обмежуючим фактором появи сходів бур’янів у другій половині вегетації посівів сої є затіненість грунту, яка залежить від площі листкової поверхні культурних рослин.Результати досліджень підтверджують, що навіть незначне затінення (у межах 10–25 %) у більшості світлолюбних рослин викликало етіоляцію листя, зміну розмірів клітин і пластид без значної зміни числа кожного з елементів. Подальше зниження рівня освітлення рослин більш як на 20–30 % призводило до суттєвого зменшення майже всіх параметрів: товщини листкових пластинок, числа пластид на одиницю поверхні, кількості пластид у клітинах, їх загальної фотоактивної поверхні, вмісту пігментів (мг/дм2) і коефіцієнту поглинання променевої енергії листком. За більшого затінення рослин (до 70–90 % від повного) зменшувалися розміри листків і кількість пластид у клітинах.
Ефективним для захисту посівів від повторного забур’янення є коригування густоти стояння культури. Регулювання густоти посівів, особливо це стосується сої, а також озимих зернових, кукурудзи на силос, цукрових буряків, припиняє ріст ярих видів бур’янів, зменшується ріст і розвиток підмаренника чіпкого, осоту рожевого та осоту жовтого.
Інтегрована система заходів захисту сої від бур’янів
Під час контролю забур’яненості посівів сої важливим є дотримання комплексу таких заходів: очищення насіння, доведення його до високих посівних кондицій, правильне зберігання органічних добрив та їх внесення, проведення системи агротехнічних прийомів, зокрема, введення у сівозміни чорного пару та правильний догляд за ним, дотримання сівозмін, системи основного та передпосівного обробітку грунту, оптимальних строків і способу сівби, норм висіву насіння і догляду за посівами. Зазначені заходи не тільки сприятимуть обмеженню забур’яненості посівів, але й підвищуватимуть здатність їх протистояти негативному впливу та пригнічувати більшість видів бур’янів.
Послідовне чергування культур дозволить із мінімальними витратами створити для культури сприятливі умови вегетації. Кращими попередниками для сої є малозабур'янені поля після озимих і ярих зернових культур. Завдяки тому, що урожай зазначених культур збирають раніше інших, на полях є можливість провести багаторазові обробітки у системі основної підготовки ґрунту під запланований посів. Розміщують сою також на полях після просапних, таких як кукурудза, картопля, буряки та овочеві культури. Культуру у сівозміні повертають на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки.
Сою не рекомендовано висівати після соняшнику і зернобобових культур. Соя як бобова культура є цінним попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи у ґрунті після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочковими бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту, поліпшує його структуру й родючість. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. В середньому на 1 га після культури у грунті залишається майже 40–60 кг азоту, 20–25 кг фосфору і 30–40 кг калію.
Значний вплив на проростання насіння бур'янів, що знаходиться у грунті, має система основного обробітку грунту. Більше насіння бур'янів сходить із рівної поверхні ущільненого грунту, ніж із розпушеної.
Поверхневий обробіток грунту підвищує виживання насіння бур'янів, але зменшує забур’яненість орного шару. Кількість сходів бур'янів, особливо злакових, за поверхневого способу обробітку грунту зростає в 1,5–2,5 разів порівняно з обробітками, під час яких пласт грунту перевертається.
Глибокий обробіток грунту з перевертанням шару зменшує проростання насіння бур'янів, але збільшує потенційну забур’яненість грунту.
Соя потребує певної системи передпосівного обробітку грунту і догляду за посівами. Важливим є висів культури в оптимальні строки, високий агрофон, що підсилює темпи росту рослин сої. Обмеження поширення бур'янів є одним із головних завдань системи догляду за посівами цієї культури.
Соя сама не може успішно протистояти процесу забур’янення посіву, особливо на початку вегетації, тому для забезпечення високої продуктивності культури одним із заходів є застосування гербіцидів під час її вирощування.
У посівах багаторічні бур'яни є найбільш шкідливими, й обмеження їх чисельності забезпечується впровадженням системи інтегрованого захисту впродовж кількох послідовних років. Однорічні ж бур'яни є менш шкідливими, але через те, що вони розмножуються насінням, системи заходів лише знижують рівень їх чисельності на полі, але повністю не контролюють.
У системі контролю однорічних бур'янів акцент робиться на впровадженні заходів, які забезпечують досягнення трьох цілей, пов'язаних із динамікою популяцій бур'янів насіннєвого способу розмноження: зменшення кількості сходів бур'янів, збільшення природної загибелі насіння бур'янів і зменшення формування життєздатного насіння бур'янів. Знання динаміки популяції бур'янів забезпечує зниження використання гербіцидів на 50 %.
Динаміка популяції усіх бур'янів визначається їх біологічними особливостями, екологічними вимогами та наявними ресурсами території. В однорічних бур'янів насіння є ключовим моментом динаміки популяції цих видів.
Основним показником довгострокової ефективності контролю однорічних бур'янів є динаміка ґрунтового банку насіння бур'янів. Тактична ефективність контролю популяції конкретного виду визначається зменшенням його чисельності в гербокритичний період — показник уникнення біологічної шкоди, а стратегічна — зменшенням формування життєздатного насіння.
Хімічні заходи
Головним завданням хімічних заходів захисту рослин є забезпечення оптимальних умов вегетації культури на всіх фазах розвитку. Контроль бур’янів у посівах сої створює умови, за яких на початкових фазах розвитку культури конкуренція з боку бур’янів відсутня через максимальну доступність для культури сонячної енергії (відсутність затінення з боку бур’янів). Хімічний контроль бур’янів також забезпечує як збереження доступної для культури вологи, так і збереження комплексу елементів живлення (NPK) у доступних формах, а також усунення негативного впливу комплексу токсинів, що виділяють бур’яни. Вибір системи захисту, визначення оптимальної норми застосування відповідних гербіцидів, часу проведення обробітку залежить від багатьох факторів.
Для успішного контролю бур’янів у посівах сої хімічні заходи необхідно проводити ще під час вирощування попередників, які чергуються із соєю у сівозміні. Основу такого контролю становить його ретельне планування вже на ранньому етапі. Таким чином, обмеження чисельності бур’янів у посівах сої бажано починати на етапах після збирання попередника і підготовки ґрунту під посів культури.
Всі види однорічних і багаторічних бур’янів на ранніх етапах органогенезу сої, через низьку її конкурентоспроможність, як зазначалося вище, сильно засмічують посіви. Економічний поріг шкідливості бур’янів наступає за наявності на 1 м2 п’яти злакових однорічних або трьох широколистих (дводольних) бур’янів.
Під час хімічного захисту культури для контролю бур’янів у посівах, з метою підвищення її урожайності, необхідно брати до уваги негативний вплив гербіцидів (післядію) на сільськогосподарські культури, які в подальшому планується висівати у сівозміні. З огляду на це слід застосовувати гербіциди з вибірковою системною дією, із коротшим періодом детоксикації у грунті та з ефективнішою токсичною дією на комплекс видів бур’янів.
Для знищення різних біологічних груп бур’янів посіви сої обприскують гербіцидами, рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Норми їх внесення і способи застосування відрізняються і залежать від ґрунтово-кліматичних особливостей регіону, структури забур’яненості посівів сої.
Для ефективного контролю бур’янів до і після сівби сої поля необхідно обробити гербіцидами, тобто застосувати досходовий і післясходовий способи контролю бур’янів. З цією метою вносять ґрунтові і страхові гербіциди. Для культури рекомендований набір гербіцидів, які ділять на ґрунтові (наприклад, Харнес, Трофі, Дуал Голд, Примекстра ТZ Голд 500 SC) і страхові. Страхові, в свою чергу, застосовують для знищення дводольних бур’янів (Базагран, Хармоні), злакових (Селект, Міура та інші грамініциди), а також універсальної дії (Стобоб). Норма їх внесення і способи застосування відрізняються за зонами з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей регіону, забур’яненості поля і регламентується «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (табл. 1).До або після сівби сої для контролю однорічних злакових та деяких двосім’ядольних вносять грунтові гербіциди на основі таких діючих речовин: ацетохлор, прометрин, метрибузин, імазетапір, кломазон, трифлуралін, пендиметалін, S-метолахлор+тербутилазин.
Для контролю однорічних бур’янів (фаза від 2 листків) і багаторічних злаків (за висоти 10–15 см) використовують пропахізофоп, клетодим, хізалофоп-П-етил, тепралоксидим, хізалофоп-П-тефурил, квізалофоп-П-тефурил, флу-азифоп-П-бутил, клетодим.
Обмежують шкідливість однорічних двосім’ядольних бур’янів, застосовуючи бентазон, тифенсульфурон-метил.
Використання імазамоксу під час фази 2–3 справжніх листки культури є ефективним контролем однорічних злакових та двосім’ядольних бур’янів.
Забезпечує зниження забу-р’яненості посівів однодольними бур’янами та, у свою чергу, сприяє значному підвищенню урожайності зерна сої грунтовий гербіцид Трефлан 480, к. е. (2,0–5,0 л/га). Для нього характерним є те, що він ефективно контролює злакові бур’яни, але майже неефективний для контролю пасльону чорного, осоту, гірчаку, нетреби, щириці, капустяних бур’янів. На останні діють контактні гербіциди на основі діючої речовини бентазон, 480 г/л, наприклад Базагран (1,5–3,0 л/га) або його аналоги, відмінним показником якого є селективна дія щодо сої. Застосовують цей гербіцид на фоні Трефлану вегетуючими рослинами сої, під час фази у бур’янів 4–5 листків висотою 10–12 см. У разі слабкого забур’янення посівів сої і ранніх фаз розвитку бур’янів норма Базаграну мінімальна, а за сильної забур’яненості й пізніших фаз розвитку бур’янів — максимальна. Для обмеження чисельності коренепаросткових бур’янів і пасльону чорного високоефективною є дворазова обробка посівів Базаграном із загальною нормою 3 л/га (1,5+1,5) й інтервалом 20 днів.
За результатами досліджень науково-дослідних установ України, послідовне застосування Трефлану і Базаграну знижує засміченість посівів на 80–89 %, у тому числі дводольними та багаторічними бур’янами на 94–100 %. Так, урожайність зерна сої, для контролю бур’янів у посівах якої застосовували Трефлан і Базагран, була 3,14–3,36 т/га більшою, ніж із використанням тільки Трефлану, 2,11 т/га. Трефлан під дією сонячних променів швидко розкладається, тому потребує негайного та старанного загортання у грунт на глибину 6–7 см. Тут важливо ретельно перемішати гербіцид із верхнім шаром, щоб він добре закріпився у грунті. Це забезпечується за одночасного внесення і загортання препарату одним агрегатом. Для цього штангові обприскувачі встановлюють на рамі культиватора КПС-4, обладнаного вирівнювальними дисками та роторними коточками. Швидкість руху агрегату — не менше 7–7,5 км/год. Для загортання Трефлану на важких грунтах не слід застосовувати дискові знаряддя, тому що вони не забезпечують якісного обробітку верхнього шару грунту, і тоді необхідно додатково грунт розпушувати культиваторами, що призводить до ущільнення, підвищення брилистості та висушування верхнього шару грунту.Ефективними гербіцидами для контролю злинки канадської є препарати на основі діючої речовини прометрин, 500 г/л, наприклад, Гезагард 500 FW, к. с., Селефіт, к. с. або інші гербіциди-аналоги.
Гербіциди грунтової дії мають властивості впливати на проростки рослин бур’янів лише за наявності достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту. Препарати, внесені на поверхню грунту і навіть загорнуті у верхній шар грунту, своїх можливостей у повному обсязі не виявляють.
Недоліком усіх ґрунтових гербіцидів є те, що вони практично не здатні контролювати багаторічні види бур’янів, які сьогодні, на жаль, стали масовими на орних землях в усіх регіонах країни і, до того ж, найбільш шкідливими. Для більшої ефективності рекомендовано застосовувати препарати на основі масляних емульсій через те, що діюча речовина транслокується у тканини рослин ліофільним, а не гідрофільним шляхом, і вони менше залежать від наявності води у тканинах листків.
У південних регіонах країни доцільним є застосування післясходових гербіцидів, оскільки для ефективної дії ґрунтових препаратів тут навесні у верхньому шарі грунту традиційно мало вологи. Якщо весною на полях багато осоту, потрібно за 12–14 днів до сівби провести обприскування гербіцидами 2,4-Д-амінна сіль у нормі 1,5–2,0 л/га або препаратами на основі гліфосату у нормі витрати 4,0–5,0 л/га (до обприскування виключити всі механічні обробки, крім ранньовесняного закриття вологи).
Із грунтових гербіцидів до або після сівби для контролю однорічних злакових та деяких двосім’ядольних вносять препарати: Трофі, к. е. (1,5–2,0 л/га), Дуал голд, к. е. (1,2–1,6 л/га), Фронтьєр Оптіма, к. е. (0,8–1,4 л/га), Харнес, к. е. (1,5–3,0 л/га) або його аналоги. Для обмеження шкідливості однорічних двосім’ядольних і злакових бур’янів застосовують Зенкор 70 WG, в. г. (0,5–0,7 кг/га), Селефіт, к. с. (3,0–4,0 л/га), Пікет SL, (0,5–1,0 л/га), Серп, в. р.к. (0,5–1,0 л/га).Для контролю засмічення однорічнимиза фази 2–4 листків бур’янів і багаторічних злаків за висоти 10–15 см використовують Тарга супер, КЕ (1,0–2,0 та 2,0–3,0 л/га відповідно).Однорічні злакові бур’яни за фази 2–4 листки та багаторічні за висоти 10–15 см контролюють гербіцидом Фюзілад Форте 150 ЕС, к. е. (0,5–1,0 та 1,0–2,0 л/га відповідно).За висоти бур’янів 3–5 см використовують Селект 120, к. е. (0,4–0,8 — однорічні злакові, 1,4–1,8 л/га –багаторічні злакові) або Пантеру, к. е. (1,0 — однорічні злакові, 1,5–2,0 л/га — багаторічні злакові). Для зменшення шкідливості однорічних двосім’ядольних бур’янів застосовують препарати Хармоні 75, в. г. (6–8 г/га + 200 мл/га ПАР Тренд 90), Формула, в. г. (6–8 г/га + ПАР Тандем 200 мл/га), Оріон, в. д.г. (10 г/га + ПАР 200 мл/га), Лідер Р 48, РК 1,5–3,0 л/га, Ефес, в. р. 1,5–3,0 л/га та інші.
Дуал — грунтовий гербіцид контактної дії. Застосовується для контролю однорічних злакових і деяких дводольних бур’янів до посіву або до появи сходів сої. У посушливих регіонах необхідно препарат заробити у грунт бороною на глибину 3–5 см. Стійкість виявляють лобода біла, паслін чорний, гірчиця польова, гірчак розлогий та інші малорічні дводольні види. Для розширення спектру дії препарат можна змішувати з іншими гербіцидами (Прометрином тощо). Захисна дія триває 8–12 тижнів.
Грунтовий гербіцид контактної дії Харнес, аналоги — Аценіт А 880, Ацетоган 900, Герб 900, Кратос, Олрайт, Піонер 900, (д.р. ацетохлор), застосовується для обмеження шкідливості однорічних злакових і деяких дводольних бур’янів до посіву, одночасно з посівом або до появи сходів сої. У посушливих регіонах необхідно заробляти у грунт бороною на глибину 3–5 см або за допомогою культиватора. У разі застосування після сівби заробку можна не проводити, або поле заборонувати. Стійкість виявляють гірчиця польова, гірчак розлогий, куколиця біла, амброзія полинолиста й інші малорічні дводольні види. Захисна дія триває шість-вісім тижнів. Розкладається впродовж одного вегетаційного періоду, тому після нього можливо розміщувати будь-які культури у сівозміні. Допускається застосування у суміші з Прометрином.Надмірна кількість вологи у грунті, за повідомленнями вітчизняних дослідників, може призвести до прояву токсичної дії певних гербіцидів на культуру. Так, проведені дослідження в 2004 році показали, що у той час, коли за кілька днів до появи сходів сої випало 31 мм опадів, Харнес різко підвищив свою фітотоксичність і значно пригнітив молоді рослини сої. І хоча зовнішні ознаки пригнічення невдовзі зникли, проте негативна дія препарату позначилася у подальшому на процесі формування азотфіксуючих бульбочок на коренях сої, а також на урожаї та його якості.
Фронтьєр Оптіма — грунтовий гербіцид контактної дії. Застосовується для контролю однорічних злакових і деяких дводольних бур’янів до появи сходів сої. За посушливих умов рекомендовано заробляти гербіцид у шар грунту глибиною 2–3 см, завдяки чому виявлятиметься вища ефективність, ніж в інших препаратів його аналогів. Стійкість до препарату відмічена у лободи білої, гірчаку розлогого, гірчиці польової, куколиці білої, підмареннику чіпкого та інших.
З групи імідазолінонів на сої застосовують гербіциди на основі імазетапіру та імазамоксу.
Препарати на основі діючої речовини імазетапіру — гербіциди для захисту сої від широкого спектру однорічних злакових і дводольних бур’янів, у тому числі карантинних, зокрема, видів повитиць і амброзій та зниження забур’яненості полів багаторічними бур’янами.
Імазетапір можна вносити під час передпосівної (з неглибокою заробкою у ґрунт), передсходової (після висіву до сходів) та післясходової (бур’яни у фазі 1–4 листків) обробок. Спосіб застосування гербіцидів залежить від грунтово-кліматичних умов, агротехніки, наявності необхідної техніки тощо. Такий широкий вибір способів внесення надає агроному можливість застосувати препарати в більшому проміжку часу з урахуванням умов свого господарства та специфіки забур’янення полів.
Пікет SL, Серп, Ізумруд, Парі, Пікадор, Юпітер, Тапір, в. р.к. застосовують у нормах 0,5–1,0 л/га препарату. Максимальна їх доза практично на 100 % знищує бур’яни, що робить недоцільним передозування із позицій як економічних, так і санітарно-гігієнічних.
На полях під сою до посіву з неглибокою заробкою (3–5 см) використовують гербіциди в дозах 0,5–1,0 л/га. Треба враховувати, що глибоке зароблення (понад 5 см) знижує ефективність препаратів за рахунок зменшення концентрації діючої речовини у верхньому шарі грунту, з якого можуть сходити бур’яни.
Після посіву до появи сходів гербіциди можна використовувати на сої (для різних цілей) із нормою 0,5–1,0 л/га на 200–400 л/га робочої рідини. Ґрунт ретельно обробляють, при цьому важливо максимально зменшити кількість рослинних решток. Норма гербіцидів підбирається відповідно до виду бур’янів. Наприклад, у разі забур’яненості поля гірчицею дикою і талабаном дозу гербіцидів доцільно зменшити, а за забур’янення нетребою — трохи збільшити.
Після сходів на сої використовують препарати у нормах 0,5–1,0 л/га. Раннє післясходове застосування на посівах сої — найефективніше використання гербіцидів на основі діючої речовини імазетапір. У цей період ефективною буде обробка дводольних бур’янів, які мають не більше 4, а злакові — 2–3 листки. Бур’яни, що активно ростуть, перебувають у чутливих до гербіцидів фазах розвитку, найбільше піддаються дії препаратів. У цьому випадку не тільки досягається максимальна ефективність гербіцидів, але й є можливість суттєво (на 25–50 %) знизити норму їх витрати.
Застосовують препарат із діючою речовиною імазамокс (Пульсар 40, в. р.) після сходів, за наявності у культури 1–3 трійчастого листка для контролю однорічних злакових і дводольних бур’янів. Гербіцид пригнічує як вегетуючі, так і нові проростки бур’янів за рахунок грунтової активності, стримує появу наступної «хвилі» бур’янів. Препарат ефективно діє на широкий спектр дводольних та злакових бур’янів: види бромусу, проса курячого, види мишію, лисохвосту, райграсу, вівсюгу звичайного, зірочника середнього, лободу білу, щирицю звичайну, гірчицю польову, редьку дику, суріпицю звичайну, дескуранію Софії, жабрій звичайний, канатник Теофраста, підмаренник чіпкий. Дещо нижча його ефективність на види гірчаку, празелень звичайну, фіалку польову. Окрім бур’янів, препарат ефективний проти падалиці зернових і гречки.
За умов вчасної та правильної обробки посівів Пульсаром 40, в. р. повністю вирішується проблема контролю бур’янів до кінця вегетації культури. Застосування препарату у фазі першого трійчастого листка, коли злакові бур’яни ще повністю не зійшли, призводить до зниження ефективності. Тому особливу увагу слід звернути на дотримання оптимальних строків обприскування. Для контролю проблемних дводольних бур’янів можна застосовувати імазамокс у баковій суміші з препаратом Базагран, в. р. або його аналогами. Пропорцію препаратів необхідно корегувати у кожному випадку окремо. Діюча речовина імазамокс інгібує синтез протеїну в бур’янах. Внаслідок її дії молоде листя жовтіє, точки росту відмирають, призупиняється розвиток рослин бур’янів, спостерігається карликовість і, як наслідок, загибель рослин. Ріст бур’янів призупиняється вже через декілька годин після застосування препарату, хоча видимих ознак загибелі рослин бур’янів у цей час ще не спостерігається — вони проявляться пізніше, а вже через 3–6 тижнів наступає їх повна загибель. У баковій суміші можливе застосування Базаграну, в. р. 2,0–3,0 л/га + Грамініцид, або Імазамоксу 0,6 л/га + Базагран, в. р. 2,0 л/га.
Щоб забезпечити максимальну ефективність застосування гербіциду, необхідна якісна підготовка грунту, що виключає наявність великих грудок (понад 2 см). Препарат потребує рівномірного внесення по всій площі.
Для контролю пасльону чорного, ромашки непахучої, підмаренника чіпкого, талабану польового, зірочника середнього, галінзоги дрібноквіткової, гірчиці польової, редьки дикої, волошки синьої, осоту, гірчаків, нетреби, щириці, капустяних бур’янів ефективним є застосування контактних гербіцидів на основі діючої речовини бентазон — Альфа-Бентазон, Базан, Базоран, Беназон, Бентагран АS, Вінсент, Грінвіч, Ефес, Лідер Р 48, Табезон (1,5–3,0 л/га), яким характерна селективна дія щодо сої. Застосовують їх вегетуючими рослинами сої, коли бур’яни перебувають у фазі 2–3 листків. У разі слабкого забур’янення посівів сої і ранніх фаз розвитку бур’янів норма бентазону мінімальна, а за сильної забур’яненості й пізніших фаз розвитку бур’янів — максимальна. Для обмеження шкідливості коренепаросткових бур’янів і пасльону чорного високоефективною є дворазова обробка посівів препаратами на основі бентазону із загальною нормою 3,0 л/га (1,5+1,5) та інтервалом 20 днів.
Контактні гербіциди вибіркової дії, які містять діючу речовину бентазон, проникають у рослину в основному через листовий апарат. Він добре поглинається листям і пересувається рослиною від основи до верхівки. Але якщо гербіциди потрапляють через корені, то пересуваються акропетально в ксилему. Сприятливі для росту рослини погодні умови призводять до посилення поглинання діючої речовини і покращують її дію. Препарат на основі бентазону інгібує процес фотосинтезу. У бур’яну, обприсканому таким препаратом, незворотньо блокується рух електронів, внаслідок чого переривається асиміляція СО2, рослина призупиняє ріст і гине.
Для досягнення максимального ефекту від застосування бентазону листя і стебла бур’янів повинні бути достатньо змоченими робочим розчином. Обприскування необхідно робити не пізніше того строку, коли вегетуюча культура закриє бур’яни від попадання препарату.
Найефективніша обробка гербіцидами у безвітряну м’яку теплу погоду. Недоцільно застосовувати їх у посушливий період та у вітряну погоду, не перевищувати визначену норму рідини, щоб розчин не стікав із рослин на ґрунт. Найбільшу токсичність гербіциди проявляють за температури повітря 18–24оС. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15–20оС і вологість ґрунту не менше ніж 20–22 % польової вологоємкості.
За умови спекотної і сухої погоди, коли проявляє свій негативний вплив посуха, з обприскуванням посівів бажано не запізнюватися. Норму витрати робочої рідини доцільно збільшити до 250–300 л/га, щоб забезпечити краще змочування поверхні рослин. За такого обприскування можна скористатися мінімальними нормами витрати препаратів у період, коли рослини бур’янів перебувають у найчутливіших до дії гербіцидів фазах розвитку (сім’ядолі). Малі норми витрати гербіцидів істотно знижують фітонцидний ефект, який є дуже небезпечним і водночас дуже ймовірним в умовах стресу культурних рослин за дефіциту вологи. До того ж, таке раннє застосування гербіцидів економічно вигідне.
Запізнення із проведенням захисних заходів призведе до необхідності збільшення норм витрати гербіцидів, з метою часткового подолання наростаючої фазової резистентності рослин бур’янів, що мають 2–4 і більше справжніх листки, і водночас спричинить значне пригнічення сходів сої.
