Надлишок азотних добрив у саду — це шкідливо
Збудниками даної хвороби є гриб Verticillium albo-atrum, що викликає в’янення рослин через проникнення у їхню судинну систему. Цей гриб перебуває в ґрунті у вигляді хламідоспор або міцелію. Крім грибів роду Verticillium, захворювання типу трахеомікоз, або в’янення, викликають гриби роду Fusarium, наприклад, F. oxyspo-rum Schlecht. Збудник вертицильозного в’янення потрапляє в ґрунт із листям плодових або залишками трав’янистих рослин, які були вражені патогеном. Гриб здатний перебувати в ґрунті у вигляді мікросклероції протягом 8-10 років, зберігаючи життєздатність. За достатньої вологості відбувається утворення міцелію, що проникає в рослини через пошкодження і поширюється по судинах деревини, вражаючи всю рослину. Міцелій і конідієносци гриба є безбарвними. У судинах хворих гілок можна виявити багатоклітинну грибницю. Гриб виділяє токсини, які й призводять до в’янення і відмирання гілок та цілих рослин. Основною причиною некрозу є надмірне накопичення аміачних форм азоту.
Сприйнятливість до цього захворювання збільшується при надлишку азотних добрив або несвоєчасному їх внесенню. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за високої вологості, коли рослини містять велику кількість води. Для боротьби з вертицильозним в’яненням необхідно уникати заражених ґрунтів при закладці саду. Гілки і пагони слід обрізати і спалювати, а зрізи — дезинфікувати 1% розчином мідного купоросу.
Вертицильозне в’янення є дуже тяжким захворюванням. Воно розпочинається з нижніх листків рослин і посилюється у спекотну погоду. Це захворювання розповсюджене в усіх кліматичних зонах України.
Симптоми хвороби — пожовтіння, в’янення і смерть враженої рослини. Листки рослин, вражені хворобою, починають швидко жовтіти та згортатися від низу до верхівки.
Зараження може тривати й до осені
Існують дві форми захворювання деревини — гостра і хронічна. Гостра форма характерна для сливи, рідше — для вишні, персика та черешні. За цієї форми листя скручується, буріє, в’яне і засихає, залишаючись на гілках. Протягом 8-10 днів можуть загинути окремі гілки або все дерево. Хронічна форма викликає поступове відмирання гілок, а потім і всього дерева. При цьому листя поступово жовтіє і вже на початку серпня опадає, смакові якості плодів значною мірою погіршуються, але загибель дерева відбувається не за один рік.
Масове зараження дерев проявляється у травні-червні, але може тривати до осені. Зазвичай у другій половині літа листя на хворих деревах жовтіє, в’яне та осипається. Хвороба, як правило, має хронічний характер. Особливістю захворювання є одностороннє ураження крони: хворіє не вся рослина, а окремі її частини. Це зумовлено здатністю гриба поширюватися вгору, але не заходити далеко в сторону. Захворювання проявляється здебільшого на початку літа у вигляді раптового в’янення листя окремих гілок і пагонів. Найчастіше уражаються дерева шести- та восьмирічного віку.
Уражені дерева погано переносять зимові морози, підмерзають, що часто призводить до відпадання гілок. Зараження вертицильозним в’яненням може відбутися протягом усього вегетаційного періоду, але ймовірність зараження в період цвітіння і розпускання бруньок набагато більша. Гілки дерев починають вегетувати, а потім раптово припиняють розвиток і гинуть.
Насамперед, листя жовтіє й опадає в середині крони, переважно біля основи скелетних гілок на плодових гілочках. Потім починають жовтіти листки на новому прирості. У результаті крона поступово оголюється. Гриб в основному розвивається у провідній тканині стебла тоді, коли кора виглядає абсолютно здоровою, однак на поперечному зрізі будуть помітні ушкодження деревини, а іноді навіть і серцевини. На поздовжньому зрізі гілок добре помітний некроз, який набуває вигляду суцільного або переривчастого чорного циліндра.
Підвищити стійкість дерев можна за допомогою добрив, багатих калієм. У рослин, що значною мірою вражені хворобою, тільки верхівка залишається зеленою. Подеколи паростки починають хворіти ще до того, як виходять з ґрунту. Будучи враженими хворобою, вони згортаються у спіралі біля поверхні ґрунту та гинуть. Після проникнення у рослину шкідливий гриб швидко розповсюджується і забиває міцелієм провідні пучки ксилеми (по яких йде вода і поживні речовини вгору, до листів рослин), що призводить до в’янення. Збудник захворювання розвивається за температури 17-22° С. Перші ознаки ураження з’являються на нижніх листках у вигляді мозаїчних некрозів між жилками листя у фазу бутонізації. Уражена тканина листка спочатку втрачає тургор, потім стає блідо-зеленою або жовтою, а після цього — червоно-коричневою. Надалі захворювання поступово досягає верхнього листя та кошиків.
З ураженням кошиків міцелій гриба проникає в насіння. Уражена внутрішня тканина провідних судин листя, черешків, стебел і кошиків стає темно-бурого кольору, що є характерною ознакою хвороби. За допомогою мікросклероціїв патоген може зберігатися в ґрунті кілька років.
Заходи боротьби
Насамперед, необхідно обрізати і спалити вражені гілки та пагони. Крім того, потрібно дезинфікувати місця зрізів 1% розчином мідного купоросу з подальшою обмазкою садовим варом. Необхідно систематично знищувати бур’яни, особливо пасльонові. Не зайвим буде висівати сидерати в суміші з люцерною. Уражені дерева слід викорчовувати і знищувати. Під кісточкові насадження варто займати ділянки, які не були під овочевими культурами та суницею. Міжряддя саду утримувати під чорним паром або ж вирощувати в них не вертицильозні (лінійні, злакові, зонтичні) рослини. Крім того, слід ретельно боротися з бур’янами: пасліном чорним, гірчицею польовою та ін.
Виявивши симптоми в’янення в період вегетації, необхідно обприскувати дерева і ґрунт препаратами з групи бензімідазолів, які здатні стримувати розвиток захворювання.
