Технологічні аспекти вирощування ріпаку

/ Агрономія Сьогодні / Четвер, 01 липня 2010 23:09
Володимир КУРЦЕВ, канд. с.-г. наук
Кіровоградський інститут агропромислового виробництва УААН
Одним із важливих завдань, спрямованих на піднесення аграрного сектору економіки України в сучасних умовах є підбір культур, спроможних давати високу прибутковість виробникам. Особлива роль у цьому належить ріпаку, олія з якого завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям знаходить широке застосування у харчовій та в багатьох галузях народного господарства.
 
Найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під посівами цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової та технічної олії (зокрема, для виробництва біодизелю), висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво. Насіння озимого ріпаку ціниться як на світовому, так і на внутрішньому ринках.
 
Ріпак посідає третє місце з-поміж олійних культур, його валове виробництво становить близько 33-35 млн т, а виробництво олії сягає 9,8% світових обсягів. Його вирощують більш ніж у 30 країнах світу і посіви займають 30 млн га або 10,5% всіх площ олійних культур. В Європі ця культура займає майже 4 млн га. Так, у Німеччині, одній із провідних ріпакових країн, він займає 10-11% загальних посівних площ.
 
Сприятливі агрометеорологічні умови для формування максимального урожаю озимого ріпаку протягом усієї вегетації зафіксовано у західному Поліссі, більшій частині Лісостепу до Полтавської рівнини та суміжній із ним частині північного Степу. Окремою вузькою смугою зі сприятливими умовами виділяється частина території східного Лісостепу. За фоновими агрометеорологічними умовами протягом усього вегетаційного циклу ця територія є пріоритетною для розміщення посівів озимого ріпаку.
 
Розширення площ під посівами ріпаку насамперед пов’язано з тим, що вінз погляду агротехніки вважається цінним попередником для інших культур. З одного боку, його коренева система забезпечує розпушування ґрунту на значну глибину, з іншого - зелена маса рослин на тривалий час затіняє її, що впливає на структуру ґрунту. Вирощування зернових після ріпаку збільшує врожайність на 3-4 ц/га, що фактично без додаткових витрат підвищує ефективність усього рослинництва. Особлива цінність ріпаку полягає в тому, що завдяки розвинутій і глибоко проникаючій у ґрунт кореневій системі він засвоює нітрати, запобігаючи їхньому попаданню у ґрунтові води.
 
Водночас для реалізації потенціалу продуктивності культури ріпаку необхідно враховувати загальні біологічні закономірності розвитку і фізіології культури за комплексом факторів, які впливають на її урожайність. Засобом задоволення фізіологічних та екологічних потреб має бути інтенсивна технологія, яка повинна складатися із низки заходів оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку.

Агрометеорологічні умови вирощування ріпаку
Озимий ріпак - рослина помірного клімату, світло- та вологолюбна. Йому, як і кожній культурі, за особливостями органогенезу властиві свої оптимальні значення та біологічні мінімуми основних агрометеорологічних величин: сонячної радіації, тепла та вологи. Формування найбільшої врожайності ріпаку відбувається за повного задоволення потреб рослин, саме за оптимальних значень факторів зовнішнього середовища, значну частку яких складають метеорологічні величини.
 
Насіння озимого ріпаку проростає при відносно низьких температурах, але для дружних сходів потрібна температура +14-17оС. Рослини вегетують при температурі +5-6оС і продовжують осінню вегетацію при нічних приморозках. У період утворення листкової розетки (другий-третій етап органогенезу) відбувається загартування рослин, яке складається з двох фаз: світлової і тіньової. Перша проходить восени при температурі +5-7оС, тривалістю 14-20 днів, а припиняється з настанням мінусової температури. За цей час у рослині накопичуються високоенергетичні речовини (цукри). Потім вони зосереджуються у кореневій шийці та точці росту. Друга фаза загартування триває 5-7 днів за температури -5-7оС. Внаслідок відтікання вільної води з клітин у рослинах підвищується стійкість до низьких температур. За оптимальних умов період осіннього росту повинен тривати 50-60 днів, і рослини входять у зиму з добре розвиненою листковою розеткою і кореневою системою 100-150 см (довжина головного стрижня кореня 15-20 см), що є основою успішної перезимівлі. Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6-8 справжніх листків, діаметром кореневої шийки не менш ніж 8 мм і довжиною стебла від 8 до 10 см.
 
Озимий ріпак, що сформував розетку з 6-8 листків, переносить температури на рівні кореневої шийки до -16-17оС. Добре розвинені, загартовані рослини морозостійких сортів ріпаку можуть витримувати температури до -21-22оС. Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою 4-5 листків (мінімально можливий розвиток), кореневою системою, яка сягає менш ніж 90 см (головний стрижень 7-9 см) можуть загинути за температури повітря -10-12оС. Найбільш уразлива до низьких температур коренева шийка. Причинами вимерзання можуть бути різке та раптове зниження температури або переростання ріпаку з осені, а навесні найчастіше під час раптового повернення холодів. Озимий ріпак також не витримує затоплення і льодової кірки.
 
Весняна вегетація ріпаку починається через 10 днів при середньодобовій температурі повітря близько +1,3оС і ґрунту +2,9оС. Через 10-15 днів настає стеблування і бутонізація, а ще через 20-25 днів - цвітіння. Вегетація озимого ріпаку триває у середньому 295-300 днів (весною і літом 73-110 днів).
 
Необхідна сума активних температур для вирощування ріпаку становить 19-2100оС. В осінній період - 650-800оС. Припинення осінньої вегетації спостерігається при температурі -2-3оС.
 
Оптимальна кількість опадів для формування високого врожаю коливається у межах 600-800 мм на рік, задовільна - 500-600 мм. При сумі опадів 400-500 мм на рік і в посушливі роки врожайність його значно знижується. Найбільша кількість вологи необхідна озимому ріпаку у фазу «бутонізації-цвітіння». За недостатнього рівня зволоження настає фізіологічне в`янення бруньок, а потім - опадання разом із квітками.
 
Під час дозрівання нестача вологи може негативно позначитися на утворенні олії та призвести до підвищення вмісту протеїну в насінні. Цей процес характеризується як передчасне дозрівання. Більш тривалий період дозрівання і високі температури також негативно впливають на синтез олії.
 
З огляду на це озимий ріпак досить вимогливий до умов вирощування.
 
Вимоги до грунту
Достатня потужність орного шару є однією з основних умов придатності ґрунту для вирощування озимого ріпаку. Ріпак потребує родючих ґрунтів із середнім вмістом гумусу та нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Найпридатнішими для його вирощування є темно-сірі та сірі лісові ґрунти, чорноземи, дерново-підзолисті, дернові та дерново-глеюваті з легко- та середньосуглинковим механічним складом.
 
Завдяки глибоко проникаючому стрижневому кореню ріпак здатний забезпечувати себе з більш глибоких шарів водою та поживними речовинами, а також компенсувати несприятливі кліматичні умови.
 
Озимий ріпак потребує родючих ґрунтів із задовільною водо- та повітропроникністю, з нормальною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Високий і стабільний урожай отримують при розміщенні ріпаку на ґрунтах з такою агрохімічною характеристикою:
 
  • Вміст гумусу, % - не менш ніж 1,1;
  • Кислотність ґрунту (рН) - 5,8-6,5;
  • Калій, мг на 100 г ґрунту - 12,0-14,5;
  • Фосфор, мг на 100 г ґрунту - 6,0-7,5;
  • Магній, мг на 100 г ґрунту - 5,0-7,0;
  • Бор, мг на 1 кг ґрунту - 0,25;
  • Марганець, мг на 1 кг ґрунту - 10-15;
  • Сірка, мг на 1 кг ґрунту - 30-60.
 
Непридатні для вирощування ріпаку ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод та легкого складу (піски, торфяники), а також площі з крутими схилами.
 
Потреба в елементах живлення
Забезпечення поживними речовинами є визначальним фактором доброго розвитку ріпаку, зимостійкості рослин, їх стійкості проти хвороб та шкідників, а в результаті - його продуктивності. Для створення 1 т врожаю насіння ріпак виносить із ґрунту: азоту - 45-80 кг; фосфору - 18-40 кг; калію - 25-100 кг; кальцію - 30-150 кг; магнію - 5-15 кг; сірки - 30-45 кг.
 
Близько 15-25% поживних речовин ріпак використовує з ґрунтових запасів, а решту доцільно вносити у вигляді органічних та мінеральних добрив.
 
Повне використання рослинами мінеральних елементів живлення можливе лише за умови забезпечення всіма елементами. Нестача одного з них гальмує засвоєння інших і в кінцевому результаті негативно позначається на урожайності.
 
Як усі хрестоцвіті, ріпак має високу потребу в азоті. Величину дози азоту оптимізують за допомогою балансового методу, виходячи з родючості ґрунту, стану посівів і величини програмованої врожайності. Потреба в азоті проявляється у ріпаку від початку вегетації до бутонізації. Зі всієї кількості азоту восени рослини використовують близько 20%, на початку відновлення вегетації - 36%, на початку цвітіння - 31%, наприкінці цвітіння - 10%. Виходячи з цього восени під посіви озимого ріпаку доцільно вносити не більш ніж 25% (25-30 кг/га) азоту від його сумарної потреби. Решту дози використовують для весняного підживлення рослин у два прийоми. Важливим критерієм для визначення строку першого внесення азотних добрив є можливість виходу техніки в поле (по мерзлоталому ґрунті) - 30-40 кг/га азоту. Оптимальним строком внесення другої дози є фаза появи великих бруньок, як правило, через 4-6 тижнів після першого підживлення, але до початку цвітіння. Кількість мінерального азоту під час другого підживлення повинна становити 60-80 кг/га.
 
Фосфор необхідний для створення доброї кореневої системи, підвищення насіннєвої продуктивності, прискорення дозрівання, запобігає виляганню рослин. Цей елемент живлення рослини одержують переважно з ґрунтових запасів (70-80%). Якщо вміст фосфору нижчий за зазначену норму, виникає потреба в його додатковому внесенні.
 
Рослини ріпаку можуть засвоїти до 300 кг К2О на гектарі, зокрема, впродовж осіннього періоду - до 70 кг. Найбільше калію рослини потребують у період осіннього розвитку і до цвітіння. Нестача цього елементу затримує ріст стебел, розвиток кореневої системи, знижує морозостійкість посівів, олійність насіння, підвищує схильність до вилягання, сприяє появі на листках червонувато-коричневих плям. Достатнє забезпечення рослин калієм посилює нектароутворення. Доза калію повинна становити 70-90 кг/га. Під ріпак придатні хлористий калій, калійна сіль, нітроамофоска, амофоска. Вносять їх під основний або передпосівний обробіток грунту.
 
Для зниження втрат калію від вимивання, а також постійного забезпечення ним рослин на малородючих піщаних і супіщаних грунтах 50-70% калійних добрив доцільно використовувати восени, а решту - рано навесні. Як правило, фосфорно-калійні добрива під ріпак вносять один раз, перед сівбою.
 
Для збалансованого живлення рослинам потрібні мікроелементи. Озимий ріпак позитивно реагує на внесення трьох мікроелементів: бору, молібдену й марганцю.
 
Бор позитивно впливає на метаболізм сахаридів та їх перенесення. Рослини інтенсивніше споживають бор на грунтах з більш високим вмістом калію. Ознаки бор-дефіциту підсилюються при нестачі кальцію. Уражується конус наростання та кінчики коріння. Рослина утворює гілки, але вони швидко відмирають. Сповільнюється ріст у довжину, стебло стає занадто товстим, часто розтріскується і в пазухах листків проростають сторонні відростки.
 
При нестачі молібдену рослини погано ростуть, листки деформуються, товстіють. Дефіцит молібдену мають грунти з кислою реакцією.
 
Потреба рослин у марганці найбільше спостерігається на грунтах з нейтральною і лужною реакцією.

Місце в сівозміні
Озимий ріпак можна вирощувати в будь-якій сівозміні. Ідеальним попередником є чорний пар. Можна вирощувати озимий ріпак і по ранніх зернових, які скошуються на зелений корм. Але, повертати ріпак на попереднє поле рекомендується не раніше як за чотири роки. Включення озимого ріпаку в сівозміну залежить від загального співвідношення орних земель у господарстві, загальна їх площа вирощування в господарстві не має перевищувати 25% ріллі.
 
Вибір попередника озимого ріпаку обумовлений насамперед строками його збирання. Попередники ріпаку повинні сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структури ґрунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле.
 
Однак при сучасній структурі посівних площ ріпак висівають переважно після озимого і ярого ячменю, озимої пшениці.

Характеристика попередників озимого ріпаку
 
Попередники
кращі
добрі
задовільні
несприятливі
недопустимі
Пари (чорні і зайняті) Однорічні та багаторічні бобові трави
Горох
Однорічні трави
зернові культури
овес, яра пшениця
цукрові буряки, соняшник, капустяні культури
 
 Не можна сіяти ріпак після цукрових буряків, соняшнику та капустяних, оскільки виникає небезпека поширення спільних для цих культур шкідників та хвороб.

Обробіток ґрунту
Вибір основного обробітку ґрунту залежить від часу, який залишився до посіву, механічного складу ґрунту, кількості рослинних решток, залишених після попередника, забур'яненості та інших чинників. В зв'язку з тим, що ріпак має стрижневу кореневу систему, найкращим для основного обробітку вважається оранка на глибину 22-25 см.
 
Оранку можна замінити дискуванням дискаторами або важкими дисковими боронами на 20-22 см. Перед оранкою або дискуванням необхідно провести лущення стерні дисковими знаряддями для закриття вологи, бажано в стислі строки після збирання попередника. Солома не повинна створювати проблем при посіві та наступних операціях, як у випадку після оранки, так і при безвідвальній системі обробітку ґрунту. Що більше соломи і що менше часу на польові роботи, то інтенсивніше і глибше повинна проводитись заробка цієї соломи. При врожаї 10 ц/га соломи її необхідно зароблювати приблизно на 1,5 см у ґрунт. Залишок великої кількості органічних речовин на поверхні ґрунту перешкоджає проростанню насіння та обробці гербіцидами. У разі великої кількості соломи виправдовується внесення азоту (швидко діючі нітратні форми) з орієнтовною нормою 1 кг азоту на 1 ц соломи для сприяння розкладу соломи.
 
Важливо основний обробіток проводити за 3-4 тижні до передпосівного. Це сприяє осіданню ґрунту та створенню необхідної структури для орного шару. Важливо, щоб рослинні рештки були добре подрібнені і рівномірно зароблені, інакше це може призвести до ефекту «солом'яної перини». Сівба за мінімальними технологіями можлива в випадку їхнього застосування на ґрунтах з легким або середнім механічним складом, але з обов'язковим ґрунтопоглибленням у сівозміні один раз на три роки.
 
Через 20-25 днів після оранки проводять передпосівний обробіток ґрунту. Завданням передпосівної культивації (глибина 3-5 см) є формування дрібногрудочкуватої структури (діаметр грудочок не більш ніж 3 см, глибина борозен - 2 см), насіннєвого ложа та збереження вологи в ґрунті.
 
Засуха до моменту посіву створює проблему для схожості насіння в полі, тому слід проводити такий обробіток ґрунту, аби зберегти вологу та при ущільненні підорного шару відновити капіляри ґрунту, що забезпечить доступ вологи до насіння. При підвищеному зволоженні, навпаки, обробіток ґрунту повинен забезпечити добру пористість для доступу кисню до кореневої системи.
 
 Правильно поєднують глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих та інших ґрунтообробних знарядь. Одна з головних умов одержання високих урожаїв при інтенсивній технології вирощування ріпаку полягає в ретельному передпосівному обробітку ґрунту. З цією метою передбачено обробіток ґрунту паровими культиваторами та комбінованими агрегатами, які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і створюють його дрібногрудкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не більш ніж 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково осідає, що компенсує недотримання інтервалу тривалістю 1 місяць між оранкою і сівбою.
 
Якщо в технології передбачено застосування ґрунтових гербіцидів, то вносять їх після вирівнювання поля комбінаторами. Заробляють в ґрунт з допомогою зчіпки важких борін чи культиватора. Не можна заробляти комбінаторами, оскільки дошкою, що вирівнює, гербіцид з ґрунтом може переміщуватись з вищих місць на нижчі, руйнуючи рівномірність його внесення. З цієї ж причини не рекомендується вносити мінеральні добрива перед проведенням обробітку ґрунту комбінованими знаряддями. Високоякісний передпосівний обробіток ґрунту - важлива технологічна умова при вирощуванні ріпаку та інших дрібнонасінних культур.
 
Застосування мілкого обробітку ґрунту або сівби по стерні (нульовий обробіток ґрунту) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи і рослини ріпаку в цілому. Коренева система формується у верхніх шарах ґрунту. Вона швидше реагує на нестачу вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів ґрунту. Знижується рівень засвоєння елементів живлення.
 
Строки сівби
Сівба озимого ріпаку відбувається залежно від зони вирощування. Оптимальний строк сівби озимого ріпаку - за 15-25 днів до оптимальних термінів сівби озимих колосових культур відповідно до агрокліматичної зони. Оскільки як за раннього, так і за пізніх строків сівби зимостійкість і продуктивність рослин знижується. Рослини ріпаку мають розвиватися не менш ніж 60 днів від появи сходів до закінчення осінньої вегетації. В більшості випадків найбільш оптимальним строком сівби для України є період від 15 серпня по 10 вересня. Для сортів, які менш схильні до переростання посів починається раніше, для гібридів, особливо зі швидким розвитком, - із затримкою до третьої декади серпня-першої декади вересня.
 
За результатами досліджень, проведених науковцями Кіровоградського інституту АПВ УААН, найбільш оптимальними строками сівби озимого ріпаку в Степовій зоні є останні числа серпня - початок вересня.  
 
Сівба
Кращим способом сівби є рядковий, з міжряддям 15 см. За цього способу зменшуються втрати від забур`яненості та зменшуються витрати на захист посівів від бур`янів. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зернотрав'яними, лляною, бурячною. Але можна висівати ріпак і на ширину 45 або 70 см, при вирощуванні на насіннєві цілі та на забур'янених полях з використанням овочевих сівалок. Після посіву обов'язкове коткування. В окремих випадках рекомендується проводити коткування до посіву.
 
Оптимальна глибина посіву 2-4 см. Заглиблення насіння на більшу глибину може значно знизити густоту посіву та ослабити сходи.
 
Норма висіву озимого ріпаку залежно від сорту або гібриду становить 0,5-0,7 млн схожих насінин на 1 га для інтенсивних гібридів іноземної селекції і 0,8-1,2 млн (4-6 кг/га) - для вітчизняних. Густота стояння рослин істотно впливає на винесення рослинами точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості рослин і урожайності. Оптимальна густина посіву для ріпаку становить 30-60 шт. рослин на м2 для гібриду та 80-100 шт/м - для сорту. Занадто висока норма висіву призводить до витягування центрального стебла. Тому за умов вимерзання краще дотримуватися меншої норми висіву. При цьому рослини розвиваються гармонійно, їх регенеративні органи закладаються при меншій довжині стебла. Занадто висока норма висіву може спричинити некроз кореневої шийки, загибель рослин. Знижена норма висіву призводить до підвищення забур`яненості, недостатньої кількість рослин на одиниці площі.
 
Завдяки сильному гілкуванню ріпак у змозі вирівняти недоліки в щільності стеблостою. Існує пряма залежність між строками посіву і густиною. З запізненням строків посіву густина повинна збільшуватись на 20-50%. Це пов'язано з тим, що при більш пізніх строках сходи більш зріджені, рослини менш підготовлені до перезимівлі, менше формують бічних пагонів. Для формування доброго врожаю достатньо, щоб до збирання на полі залишалось 20-50 рослин на м2 при достатньому їх забезпеченні поживними речовинами. Перед входом у зиму ріпак повинен сформувати близько 8-12 листків та мати діаметр кореневої шийки 8-12 мм.
 
Глибину загортання насіння вибирають залежно від типу і механічного складу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи. На легких грунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких - 1,5-2,0 см.

Догляд за посівами
При нестачі вологи в ґрунті поле після сівби коткують. На широкорядних посівах в осінній та весняний періоди розпушують ґрунт культиваторами. Проводять підживлення азотними добривами і комплекс робіт щодо захисту рослин ріпаку від шкодочинних організмів.
 
Ріпак досить вибагливий до родючості ґрунтів. Ця культура потребує більшої кількості добрив, ніж зернові. Найбільше серед макроелементів ріпак засвоює калій. Фосфорні та калійні добрива слід вносити восени. За осінь і зиму фосфор і калій переходять у доступні форми для рослин. Азотні добрива слід вносити весною в 2-3 прийоми:
 
  • по мерзлоталому ґрунту - 60%.
  • через 18-28 днів після першого, під час інтенсивного розвитку стебла - 30%.
  • під час бутонізації-початку цвітіння - 10%.
 
Можливе позакореневе внесення азоту восени і навесні до фази бутонізації. Використовують карбамід 10-12% концентрації, тобто 10-12 кг карбаміду на 100 л води. Всього вноситься 300 л/га. Проводять 2-3 обприскування: на початку вегетації, за висоти рослин 10-15 см, у фазі бутонізації. Не рекомендується виконувати позакореневе підживлення у фазі цвітіння.
 
Найефективнішим способом внесення азоту є позакореневе підживлення через листки карбамідом або розчинами КАС разом із внесенням макро- і мікроелементів та пестицидів. За цього методу коефіцієнт використання макроскладових підвищується в 2,5 разу, а мікроскладових - у десятки разів. Через листя ріпаку доступні 10-12-відсоткові розчини (25-30 кг карбаміду на 250-300 л води): за три підживлення можна дати рослинам 75-100 кг азоту, що аналогічно 180-220 кг прикореневого внесення. За комплексного внесення макро- і мікроелементів коефіцієнт використання азоту підвищується на 25-30%. Першу комплексну обробку потрібно виконувати після прогрівання повітря вище +10°С, другу - за висоти рослин 10-15 см, і третю - у фазі великого бутона.
 
Компенсувати нестачу інших макро- та мікроелементів можливо за рахунок використання водорозчинних добрив.
 
За такого використання добрива інтенсивно поглинаються листям і засвоюються на 90-95%. Високу ефективність та економічність при обприскуванні рослин має застосування комплексного добрива Кристалон (N, Р, К, мікроелементи) з нормою 2 кг/га, Еколист (N, Р, К, S, Мg, В) - 10-15 л/га, Реаком (N, Р, К, мікроелементи) - 8-10 л/га Солюбор ДФ (1-3 кг/га), що містить 17,5% легкорозчинного бору, або СОЛЮ Бор, що містить 15% бору (1-3 л/га); Басфоліар 36 Екстра (3-4 л/га), «Адоб Макро + Мікро Ріпак» (2-3 кг/га), Басфоліар 12-4-6+S (3-4 л/га), що містять оптимально підібраний комплекс мікроелементів (а останній ще і 2% сірки) та вносяться 2-3 рази протягом сезону. Застосовуються і інші препаративні форми добрив, що містять мікроелементи.
 
Практика їх застосування в Україні свідчить, що застосування восени у фазу 5-8 листків на озимому ріпаку добрив Басфоліар 12-4-6 + S у суміші з Солюбором ДФ призводить до накопичення поживних речовин у рослинах, особливо в зоні кореневої шийки, що забезпечує їм найкращі умови для старту навесні.
 
Незважаючи на високу конкурентну здатність щодо бур’янів унаслідок випереджаючого росту навесні, ріпак може сильно забур’янюватись. Найбільш шкодочинні бур’яни у посівах культури: однорічні ярі - редька дика (Raphanus raphanistrum L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.), лобода біла (Chenopodium album L.), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.), гірчак березкоподібний (Polygonum convolvulus L.), гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench), щириця біла (Amaranthus albus L.і звичайна (Amaranthus retroflexus L.), мак дикий (Papaver rhoeas L.), плоскуха звичайна (Echinochloa crus-galli L.), мишій сизий(Setaria glauca L.) і зелений (Setaria viridis L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), глуха кропива стеблообгортаюча (Lamium amplexicaule L.) і пурпурова (Lamium purpureum L.), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.); однорічні зимуючі – підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R. Br.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.), триреберник непахучий (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.), празелень звичайна (Lapsana communis L.), волошка синя (Centaurea cyanus L.); багаторічні - пирій повзучий (Elymus repens (L.) Gould), хвощ польовий (Equisetum arvense L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.), березка польова (Convolvulus arvensis L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg.), полин гіркий (Artemisia absinthium L.), полин звичайний (Artemisia vulgaris L.); ефемери - зірочник середній (Stellaria media L.).
 
Вони забирають у рослин ріпаку вологу і елементи живлення, засмічують насіння ріпаку, підвищують його вологість.
 
На пізніх, слаборозвинутих посівах, де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи з захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.
 
За наявності на полях видів будяків і осотів ефективно застосувати в нормі 2-6 л/га гербіциди суцільної дії на основі гліфосату. Раціонально використовувати також бакові композиції на основі гербіцидів з різними діючими речовинами.
 
Для передпосівного внесення застосовують Трефлан, для раннього післяпосівного - Дуал Голд, Бутізан 400, Бутізан Стар, Комманд і для пізнього післяпосівного - Лонтрел.
 
Практика показує, що найбільше на посівах ріпаку восени застосовуються гербіциди проти падалиці зернових. Вони мають найшвидшу дію на падалицю та пирій і забезпечують гарантований ефект. Обробку потрібно починати, коли ріпак сформує першу пару справжніх листочків. Як правило, після їхнього застосування повторювати обробку не треба. Добре зарекомендували себе також Арамо 45, Фюзилад Форте, Агіл та Ачіба, серед яких три останніх дають можливість працювати навіть по сім’ядолях ріпаку.
 
Для внесення гербіцидів та інших засобів захисту рослин використовують обприскувачі та інші машини.
 
Ріпак може сильно пошкоджуватися шкідниками. Найбільш поширені: хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, попелиця, трач, ріпаковий прихованохоботник, капустяний стручковий комарик тощо. Шкідники завдають двоякої шкоди: пряме пошкодження рослин і втрати врожаю внаслідок цього; механічні пошкодження органів рослини спричинюють ураження грибковими хворобами.
 
Зменшити ураження шкідниками можна агротехнічними заходами. Це чергування культур у сівозміні, глибока оранка, оптимальні параметри сівби. Дотримання рекомендованого співвідношення макроелементів, просторова ізоляція, відсутність бур'янів.
 
Хвороби завдають меншої шкоди рослинам ріпаку, порівняно зі шкідниками. Проте у разі недотримання основних вимог технології (попередник, оранка, якісна сівба) в окремі роки хвороби можуть різко знижувати врожайність посівів. До числа найбільш поширених хвороб в Україні належать чорна ніжка, снігова плісень, несправжня борошниста роса (пероноспороз), фомоз, альтернаріоз, тифульоз.
 
За сприятливих умов для розвитку й масового поширення хвороб застосовують фунгіциди. У технології вирощування ріпаку захист від шкодочинних організмів (бур'яни, шкідники, хвороби) має виняткове значення. Всі роботи мають виконуватись комплексно і в повному обсязі.
 
Важливим аспектом догляду за посівами озимого ріпаку в осінній період є застосування фунгіцидів, які, крім захисної дії, виконують регулюючу функцію. Добре себе зарекомендували фунгіциди Фолікур, Тілмор, Карамба, які вносять на посівах озимого ріпаку в осінній період у фазі від 4-х листків з метою попередження поширення основних захворювань та для запобігання переростанню рослин на ранніх та добре розвинутих посівах.
 
alt
 
Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6-8 справжніх листків. Посіви озимого ріпаку, які не пройшли фази загартування, гинуть при морозах від -6-8°С, що спостерігаються при пізніх строках посіву. Найвразливіша частина в ріпаку - коренева шийка, тому рослини найкраще перезимовують за наявності снігового покриву. При доброму загартуванні ріпак витримує зимові температури на рівні кореневої шийки до -18-19°С. Якщо рослини мають добре розвинену розетку, то при сніговому покриві 2-6 см вони витримують морози до -25-30°С. Недостатньо розвинені і загартовані рослини (розетка - 3-4 листки) практично гинуть при температурі -10-12°С.
 
Крім погодних умов, для формування оптимальних параметрів рослини ріпаку в осінній період визначальне значення має дотримання агротехніки.
 
Елементи системи захисту озимого ріпаку
 
Строки проведення заходу
Шкідливі організми (економічний поріг шкодочинності) та умови щодо проведення заходу
Зміст заходу, назва та норма витрат препаратів

1
2
3
Допосівний період
Бур’яни
Після збирання попередника – дискування поля, передпосівна культивація
Обприскування вегетуючих бур’янів після збирання попередника одним з гербіцидів:

Агіл 100 к.е. -
Антипирій, к.е. - 1,0-2,0 л/га
Арамо 45, к.е. - 1,0-2,0 л/га
Блейд, к.с. - 0,4-0,8 л/га
Бутізан 400, к.с. - 1,75-2,5 л/га
Галера 334 в.р. -
Гліфоган 480, в.р. - 2,0-6,0 л/га
Гліфос 360, в.р. - 2,0-5,0 л/га
Домінатор 360, в.р. - 2,0-6,0 л/га
Дуал Голд 960 ЕС, к.е. - 1,6 л/га
Комманд 48, к.е. - 0,15-0,20 л/га
Клінік, в.р. - 2,0-5,0 л/га
Клінік Дуо, в.р. - 2,0-5,0 л/га
Міура, к.е. - 0,4-0,8 л/га
Молот, к.е. - 0,15-0,2 л/га
Норвел, к.е. - 1,0-3,0 л/га
Оберіг, к.е. - 0,6-0,9 л/га
Оберіг Гранд, к.е. - 0,25-0,4 л/га + 0,75-1,2 л/га ПАР Корона
Прибой, к.е. - 0,15-0,20 л/га
Раундап, в.р. - 2,0-5,0 л/га
Раундап Класік, в.р. - 2,0-4,0 л/га
Стилет, к.е. - 0,4-1,8 л/га
Тарга Супер - 1,5-3 л/га
Тайфун, к.е. - 1,6-2,6 л/га
Торнадо, в.р. - 4,0-6,0 л/га
Трофі 90, к.е. - 1,5-2,0 л/га
Ураган Форте 500 SL, в.р.к. - 1,5-3,0 л/га
Центуріон, к.е. - 0,2-0,4 л/га + ПАР «Аміго» 0,6-1,2 л/га
Цетодим, к.е. - 0,2-0,4 л/га + ПАР Фофір 0,6-1,2 л/га
Вересень
Комплекс шкідників
Обробка насіння перед висіванням інсектицидами:
Космос 250, т.к.с. - 8,0 л/т
Команч WP, з.п. - 7 кг/т
Круїзер 350 FS, т.к.с. - 4,0 л/т
Круїзер ОSR 322 FS, т.к.с. - 15,0 л/т
Моспілан -
Модесто 480 FS, т.к.с. - 12,5 л/т
Нупрід 600, к.с. - 3,0-6,0 л/т
Фунабен - 5,5 кг/т
Фурадан, 35 ST, т.п.с. - 12,0 л/т
Хінуфур, в.с. - 18,0 л/т
Чинук, т.к.с. - 20,0 л/т
Вересень
Пліснявіння насіння, чорна плямистість або чорна пліснява, пероноспороз, гельмінтоспоріозна коренева гниль, чорна ніжка, альтернаріоз, фомоз, біла та сіра гнилі
Протруювання насіння:
Віспар, в.с.к. - 2,0-3,0 л/т
Вітавакс 200, з.п. - 2,0-3,0 кг/т
Круїзер ОSR 322 FS, т.к.с. - 15,0 л/т
Максим XL 035 FS, т.к.с. - 5,0 л/т
Ровраль ФЛО, к.е. - 8,0 л/т
Осіннь
Хрестоцвіті блішки
(5 екз./м2), ріпаковий пильщик (2екз./м2) ріпаковий листоїд(3 екз./м2), капустяний білан (2 екз/м2), стебловий прихованохоботник (3 екз./м2)
Альтекс 100, к.е. -  0,10-0,15 л/га
Альфа-Супер, к.е. -  0,15 л/га
Альфагард 100, к.е. - 0,15 л/га
Альфазол, в.р.к. - 0,2-0,25 л/га
Блискавка, к.е. - 0,15-0,165 л/га
Брейк, м.е. - 0,05-0,07 л/га
Бульдок, к.е. - 0,3 л/га
Вантекс, мк.с. - 0,04-0,06 л/га
Делфіс, к.е. - 0,3 л/га
Децис Профі 25 WG, в.г. - 0,03-0,04 кг/га
Золон, 35 к.е. - 1,5-2,0 л/га
Парашут 450, мк.с. - 0,75 л/га
Сумі-альфа, к.е. - 0,3 л/га
Каліпсо 480 SC, к.с. - 0,15 л/га
Карате 050 ЕС, к.е. - 0,1-0,15 л/га
Шаман, к.е. - 0,5-0,6 л/га
Ф’юрі, в.е. - 0,1 л/га
Фастак, к.е. - 0,1-0,15 л/га
Штефесін, к.е. - 0,3 л/га
При появі перших ознак фомозу, пероноспорозу, несправжньої борошнистої роси
Обробка посівів фунгіцидами:
Альєтт, з.п. - 1,2-1,8 кг/га
Карамба, в.р. - 0,75-1,2 л/га
Ламетил WP, з.п. - 0,5-0,6 кг/га
Оріус 250 в.е. -
Ретардин, в.г. - 0,4-0,5 кг/га
Тілмор - 1,0 л/га
Ридоміл Голд МЦ, 68 WG, в.г.  - 2,5 кг/га
Універсал, з.п. - 0,25-0,35 кг/га
Фолікур -1,0 л/га
Фаза від 4-6 листочків, до бутонізації
Ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, клопи
Посіви обприскують інсектицидами, рекомендованими для фази 2-4 листочки
Фаза бутонізації

Личинки першого віку біланів та пильщиків, капустяної совки
Випуск трихограми в 2-3 строки з інтервалом 5-7 днів: перший раз на початку відкладання яєць совки та біланів - 20 тис/га, наступні рази з розрахунку 1 самка на 20 яєць шкідника
Перед збиранням
Однорічні та багаторічні бур’яни
Обприскування посівів при побурінні 70% стручків у культури
Гліацинт в.р. - 3,0
(Клінік 36% в.к.)
(Торнадо)
Дикват, 150 г/л
(Реглон Супер 150 SL в.р.к.)  
(Скорпіон в.р.к.)
 
 
Збирання врожаю
Ріпак можна збирати як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням. Збирання ріпаку має свої особливості, оскільки його насіння дуже дрібне, має високу сипучість, а дозрілі стручки легко розтріскуються.
 
За роздільного способу збирання скошування проводять у фазі жовто-зеленої стиглості - потемніння насіння в стручку близько 50%, за його вологості 30-35%. Висота зрізу рослин при цьому має бути не менш ніж 20-25 см.
 
Пряме комбайнування застосовують на незабур’янених посівах до настання повної стиглості насіння та застосовуючи десикацію посівів. Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2-5 см нижче, ніж рівень нижнього ярусу стручків. Оптимальна вологість насіння для обмолоту становить 10-13%. При вологості нижче, ніж 10%, втрати насіння можуть сягати 50%. Для зниження втрат насіння при збиранні проводять десикацію посівів, що дає можливість підсушити рослини та зібрати насіння ріпаку за базової вологості (8%). Під час збирання ріпаку робочі органи комбайнів регулюються так: частота обертання молотильного барабана - 500-600 об./хв..; частота обертів вентилятора - 450-600 об./хв..; зазори між бичами молотильного барабана і декою на вході - 16-20 мм, на виході - 3-7 мм. При обмолоті слідкують, щоб насіння не пошкоджувалось, позаяк під час зберігання його якість погіршується. Вміст сторонніх домішок у бункерній масі допускається не більш ніж 10%; вміст олійних домішок (битого і обрушеного насіння) - не більш ніж 3%.
 
Для запобігання прямим втратам при збирання від розтріскування стручків використовується препарати на кшталт Nu-Film-17. Основу якого становить клейка речовина, одержана із хвойних порід дерев. Плівка, яка утворюється на оброблених цим препаратом стручках, захищає їх від розтріскування і проникна для повітря, що дозволяє недозрілому насінню висихати без погіршення його якості. Застосовують цей препарат у дозі 0,7 л/га за 2-3 тижні до збирання ріпаку при пожовтінні 70-75% стручків. Кращим засобом для застосування в період дозрівання ріпаку є авіаобприскування або висококліренсні обприскувачі.
 
Цей препарат можна також використовувати і як прилипач до пестицидів, що запобігає їх змиванню під час дощу. Щоб уникнути втрат при зборі врожаю олійного насіння використовується спеціальне обладнання - ріпаковий стіл з боковими ножами/сепараторами, що дає змогу зменшити втрати врожаю.
alt
 
 
Сорти та гібриди
Вибираючи сорт ріпаку, слід ураховувати, що у кожному з них закладений певний генетичний потенціал, котрий потрібно брати до уваги при виборі тієї чи іншої зони вирощування, а також мети використання.  Для посіву необхідно використовувати сорти та гібриди озимого ріпаку вітчизняної та зарубіжної селекції, які пройшли державне сортовипробування. Особлива увага приділяється сортам та гібридам, що не місять ерукової кислоти (00), а вміст глюкозинолатів у насінні становить до 18-25 мкмоль/г. Серед сортів української селекції добре себе зарекомендували: 
 
ТисменицькийОригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН. Харчовий сорт, який відповідає міжнародному стандарту 00-типу. Виведений методом індивідуально-родинного добору з популяцій, отриманих у результаті хімічного мутагенезу. Цей сорт відзначається високою зимостійкістю. Вегетаційний період 305-312 днів. Урожайність насіння - 35-45 ц/га. Вміст олії в насінні - 44-45%, частка ерукової кислоти - 0,0-0,3%, глюкозинолатів - до 0,8%. Істотною перевагою перед іншими сортами є те, що навіть при пізній сівбі він досягає достатньої для перезимівлі фази розвитку. Оптимальним строком сівби є друга декада серпня. Норма висіву має забезпечувати оптимальну густоту стояння рослин і досягається висівом 0,8-1,2 млн схожих насінин або 4-6 кг/га. При пізній сівбі норму висіву насіння збільшують на 10%.   
 
Свєта. Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН. Сорт олійного використання. Врожайність до 60 ц/га, безеруковий і низькоглюкозилатний сорт (до 1,5%). Швидкий розвиток рослин восени якнайкраще підходить для західного і центрального регіонів України з термінами сівби від оптимальних до пізніх. За термінами дозрівання насіння належить до середньостиглого - вегетаційний період 306-310 днів. Олійність насіння 44-46%. Оптимальним строком сівби ріпаку Свєта для Лісостепу і Полісся є третя декада серпня. При цьому норму висіву визначають із розрахунку 50-55 рослин/м2. При більш ранньому чи пізньому строках норму висіву збільшують до 60-65 схожих зерен на 1 м2. Це в середньому 5-7 кг/га.   
 
ГалицькийОригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН.  Еталон серед сортів інтенсивного типу, що відзначаються найвищою зимостійкістю. Ранньостиглий, вегетаційний період - 300-305 днів. Сорт може забезпечити врожай у межах 45-55 ц/га. Придатний для одержання харчової олії та високобілкової макухи або шроту. Високій урожайності сприяє та особливість, що кожна рослина утворює 420-450 стручків, з яких намолочують 50 і більше грамів насіння. Воно містить 43-46% олії. Галицький належить до безерукових сортів. Дружні сходи з’являються при температурі +14-170С. Рослини продовжують осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків, а припиняють її при температурі -2-3оС. Взимку ріпак витримує зниження температури до -25-30оС, а за наявності снігового покриву - до -35-45оС. Весняна вегетація відновлюється через 10 днів після переходу середньодобової температури повітря за +1-3оС. Строки сівби - 2-3 декада серпня. Орієнтовна норма висіву насіння - 5-6 кг/га.
 
Чорний велетень. Оригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН. Сорт інтенсивного типу, середньостиглий (292-323 дні). Потенційна урожайність 50-60 ц/га, вміст олії - 47,5%, ерукової кислоти - 0,5%, глюкозинолатів - 0,8%. Особливістю сорту є раннє відростання весною, стійкість до вилягання, засухостійкість, зимостійкість, менш вибагливий до обробітку ґрунту.
 
ДангалОригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН.  Сорт олійного харчового напряму, 00-типу, безеруковий, з низьким вмістом глюкозинолатів. Олійність насіння - 44-46%. Вегетаційний період - 305-308 днів. Добре реагує на внесення високих доз мінеральних добрив. Придатний до вирощування при мінімальному обробітку ґрунту, в регіонах зі складними типами ґрунтів і при пізніх строках сівби. Стабільний урожай сорт забезпечує при 60-80 рослинах/м2при ранніх строках сівби. Після 25 серпня норму висіву збільшують до 90, а надалі - до 100 схожих насінин /м2. Норма висіву - 5-8 кг/га.
 
ДембоОригінатор: Івано-Франківський інститут АПВ УААН.  Сорт середньостиглий, відзначається підвищеною стійкістю до вилягання, обсипання і засухи та характеризується високою зимостійкістю (7,8-8 балів). Урожайність 46-60 ц/га. Олійність насіння 44-46%. Вегетаційний період 305-310 днів. Висівають насіння в другій - третій декаді серпня (5-6 кг/га).
 
Атлант. Оригінатор: Інститут олійних культур УААН. Високоурожайний сорт озимого ріпаку з високою компенсаційною властивістю. При розрідженому посіві або при частковому вимерзанні за рахунок інтенсивного розгалуження рослин займає вільний простір. Урожайність - до 42 ц/га. Вміст олії в насінні становить 45%, глюкозинолатів у насінні - 22 мкмоль/г, ерукова кислота відсутня. Сорт стійкий до вилягання рослин та обсипання насіння. Технологічний, придатний до механізованого вирощування.
 
Анна. Оригінатор: Інститут олійних культур УААН, Інститут рослинництва та овочівництва (м. Нові Сад, Сербія). Сорт високоврожайний (до 45 ц/га), вміст олії - 45%, ерукова кислота відсутня, вміст глюкозинолатів - 16 мкмоль/г. Тривалість вегетаційного періоду - 288 днів. Сорт стійкий проти вилягання рослин та обсипання насіння, з високою зимостійкістю, придатний до механізованого вирощування в усіх агрокліматичних зонах України.
 
Наташа Оригінатор: Інститут олійних культур УААН, Інститут рослинництва та овочівництва (м. Нові Сад, Сербія). Сорт високоврожайний, інтенсивного типу, зернового та кормового використання, відрізняється високою якістю олії. Тривалість вегетаційного періоду - 284 дні. Урожайність насіння - до 43 ц/га, вміст олії в насінні - 43%, ерукова кислота відсутня, вміст глюкозинолатів - 16 мкмоль/г. Сорт відзначається раннім відростанням весною, стійкий проти вилягання рослин та обсипання насіння з високою зимостійкістю. Придатний до механізованого збирання.
 
Сенатор люкс. Оригінатор: ННЦ «Інститут землеробства УААН». Сорт озимого ріпаку типу «00», призначений для одержання харчової олії і шроту. Олія сорту по жирокислотному складу придатна для виробництва біопалива. Потенційна врожайність 60 ц/га. Вегетаційний період - 278 днів. Вміст ерукової кислоти в олії - 0,3%, глюкозинолатів у насінні - до 17,5 мкмоль/г. Сорт стійкий до вилягання та осипання.  
 
Чемпіон УкраїниОригінатор: ННЦ «Інститут землеробства УААН». Сорт озимого ріпаку типу «00», призначений для одержання харчової олії і шроту. Потенційна врожайність 55 ц/га. Вегетаційний період - 272 днів. Вміст олії в насінні - 46,1%. Вміст ерукової кислоти в олії - 0,4%, глюкозинолатів у насінні - до 17,0 мкмоль/г. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Середньостійкий до хвороб. Відносно зимостійкий.

svidome

 18 травня 2022
З початку війни росії проти України міжнародні трейдери, що працювали в Україні, зупинили закупівлі зерна та почали активно відвантажувати вже придбані обсяги через порти Дунаю та західні кордони до портів Румунії та покупців в ЄС.
З початку війни росії проти України міжнародні трейдери, що працювали в Україні, зупинили закупівлі зерна та почали активно відвантажувати вже придбані обсяги через порти Дунаю та західні кордони до портів Румунії та покупців в ЄС.
18 травня 2022
 18 травня 2022
На Сумщині триває сівба ярих зернових та зернобобових культур. Загалом в області посіяли ярих сільськогосподарських культур на площі 368,9 тис. га.
На Сумщині триває сівба ярих зернових та зернобобових культур. Загалом в області посіяли ярих сільськогосподарських культур на площі 368,9 тис. га.
18 травня 2022
 18 травня 2022
Департамент сільського господарства США (USDA) зробив прогноз світового балансу основних сільськогосподарських культур на наступний 2022/23 маркетинговий рік.
Департамент сільського господарства США (USDA) зробив прогноз світового балансу основних сільськогосподарських культур на наступний 2022/23 маркетинговий рік.
18 травня 2022
 18 травня 2022
Комітет Європейського парламенту з міжнародної торгівлі схвалив призупинення ввізних мит ЄС на українську продукцію на рік для підтримки економіки України.
Комітет Європейського парламенту з міжнародної торгівлі схвалив призупинення ввізних мит ЄС на українську продукцію на рік для підтримки економіки України.
18 травня 2022
 17 травня 2022
Практична рульова рама від Steketee розширює спектр можливостей застосування будь-яких просапних машин.
Практична рульова рама від Steketee розширює спектр можливостей застосування будь-яких просапних машин.
17 травня 2022
 17 травня 2022
Президент підписав Закон України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (№ 2079-IX), який 17 лютого 2022 року ухвалила Верховна Рада України.
Президент підписав Закон України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (№ 2079-IX), який 17 лютого 2022 року ухвалила Верховна Рада України.
17 травня 2022

Please publish modules in offcanvas position.