Завдяки своїм цілющим властивостям ехінацея отримала широку популярність у всьому світі. Корінні американці ще в давні часи жували коріння цієї рослини, щоб полегшити біль в горлі і зубний біль. Сьогодні майже в кожній аптечці можна знайти лікарські засоби, що містять рослинний екстракт цієї квітки. Ехінацея нині міцно оселилася в багатьох європейських садах. Хоча тут немає такої великої різноманітності видів, як в Північній Америці ехінацея досить добре цвіте і в помірному кліматі.
В роду ехінацея близько 10 видів. Найчастіше в якості декоративної рослини вирощують ехінацею пурпурову (Echinacea purpurea) і ехінацею дивну (Echinacea paradoxa), на їх основі в основному йде селекція сучасних сортів ехінацеї. Ехінацея пурпурова відрізняється великими ефектними квітами (до 12 см в діаметрі) з коричневою, що підноситься як купол серцевиною. Ехінацея дивна — єдина в роду жовта ехінацея, її особливістю також є більш низька морозостійкість у порівнянні з іншими видами.
Багаторічна трав’яниста полікарпічна рослина висотою 50-100 (150) см. Кореневище коротке з безліччю тонких коренів. Стебла прості, іноді у верхній частині гіллясті. Листки шорсткі, частіше по краю зубчаті, нижні — яйцевидні, на довгих крилатих черешках, на верхівці гострі, звичайно з п’ятьма подовжніми жилками, при основі швидко звужуються до слабо серцеподібного завдовжки 5-15 (20) см, шириною 2,5-7,5 см. Верхні — ланцетовидні або довгасто-яйцевидні, сидячі з трьома жилками. Суцвіття одиночне, кошики на довгих не гіллястих квітконосах. Краєві квітки кошика — язичкові (12-20), безплідні, середні трубчасті, двостатеві. Плід — чотиригранна сірувато-бура сім’янка, завдовжки 4,03 мм і шириною 2,0 мм, звужена до основи, по верху з багатозубчатою окраїною. Маса 1000 насінин 3,07-4,48 г.
Цвіте з червня по серпень. Насіння дозріває у жовтні.
В природних умовах ехінацея пурпурна росте в субтропічних і помірних зонах Північної Америки в змішаних і листяних лісах, в лісостепах і степах. В Україні в культуру як лікарська рослина, введена Дослідною станцією лікарських рослин з 1945 року. Райони оптимального вирощування — Полісся і Лісостеп України.
• Біологічні особливості
• Значення у медицині
• Технологія вирощування
• Розмноження ехінацеї
• Сорти
• Загальні принципи заготівлі лікарської сировини
Ехінацея волого- і теплолюбива рослина, що має широкий екологічний ареал. Розмножується як насінням, так і вегетативним способами. Оптимальним і економічно вигідним способом розмноження є безпосередній посів насіння у грунт. Лабораторна схожість насіння — 87-97%, зберігається протягом п’яти років, висока до трьох років зберігання (в середньому 74%). Проростає насіння при температурі від 15 до 30 °С, оптимальна температура — 20-25°С. Насіння краще проростає на світлі і не потребує передпосівної обробки. Польова схожість — 70-85%.
Сходи з’являються на 15-30 день після посіву. Цвіте і плодоносить ехінацея, починаючи з другого року вегетації. В перший рік вегетації рослини утворюють укорочений пагін з 7-12 крупним листям росткового типу і розвинуту кореневу систему. В цій фазі рослини йдуть під зиму. По розміщенню бруньок відновлення відносно поверхні грунту по Раункієру ехінацея відноситься до криптофітів. За часом зацвітання і плодоношення — до перехідної групи, по тривалості циклу розвитку по Серебрякову ехінацею відносять до багаторічників з озимими моноциклічними пагонами. Фаза сім’ядольного проростка ехінацеї більше місяця. Перша пара справжніх листочків з’являється через 15 днів від появи масових сходів. У фазу бутонізації рослини вступають через 40-50 днів (кінець травня) цвітіння наступає через 50-60 днів після появи масових сходів (середина червня), масове цвітіння (початок липня). Тривалість масового цвітіння — 54-97 днів, цвітіння однієї рослини — 75 днів, одного кошика –30 днів. Вегетаційний період триває у середньому 180 днів.
На першому році вегетації формування вегетативних органів ювенільних рослин проходить у червні, інтенсивний ріст надземних і наземних органів починається у вересні і триває до пізньої осені. Зростання росткових листків відбувається за рахунок підвищення їх чисельності і розмірів, зростання кореневої системи — за рахунок збільшення бічних додаткових коренів. Довжина листа першого року вегетації становить у середньому 36,9 см, ширина — 6,7 см, довжина кореня 16 см.
На другому році життя інтенсивний ріст надземних органів спостерігається в квітні і травні, а ріст підземних органів — протягом всього вегетаційного періоду. Збільшення продуктивності надземної частини у рослин другого року вегетації відбувається за рахунок генеративних органів. Максимальне число листків у рослин ехінацеї відмічалося у фазі першої половини масового цвітіння, до цього часу вони досягали більш крупних розмірів (довжина листа 27,9 см, ширина — 6,3 см).
Ехінацея використовується як в народній медицині, так і традиційній.
Сік зі свіжих суцвіть ехінацеї активізує здатність крові згущуватися, прискорює загоєння ран, епітелізацію при опіках 1-2 ступеню, важких пролежнях, хронічних язвах гомілки. Відзначено, що прийом препарату пом’якшує хворобливий процес і повністю його ліквідовує.
Всі органи ехінацеї містять похідні кавової кислоти, полісахариди, ефірну олію, основною частиною якої є нециклічний сесквитерпен, алкалоїди, глікозиди, поліїни, полієни і кумарини. В траві містяться полісахариди, каротини і аскорбінова кислота, в коренях — бетаїн, дубильні речовини, смола, до складу якої входять пальмітинова, лінолева, церотинова та інші кислоти.
Для лікування різних захворювань народна медицина використовує ехінацею, вік якої не менше двох років. Лікарською сировиною рослини є квіти, стебла, коріння і листя. Ехінацею рекомендують застосовувати при застуді, грипі, зараженні крові або захворюваннях сечового міхура. Крім внутрішнього застосування, ехінацею ще успішно і досить часто використовують зовнішньо при лікуванні кропив’янки, опіків, герпесу та інших шкірних захворювань.
Ехінацея застосовується для нейтралізації впливу важких металів і фунгіцидів, хворобах печінки і цукровому діабеті. Препарати, виготовлені на основі ехінацеї, гнітюче діють на наявні в організмі стрептококи, кишкові палички і вірус грипу.
Рослина показала хороші результати в лікуванні простатиту, ревматизму, остеомієліту і захворювань верхніх дихальних шляхів. Примочки з відвару ехінацеї застосовують при псоріазі, укусах комах, як протиотруту до укусу змії. Відваром ехінацеї лікують виразку шлунку, приводять у норму артеріальний тиск і покращують стан організму в цілому.
Фармацевтична промисловість випускає лікарські препарати з ехінацеєю у вигляді настоянок, сиропів, таблеток, трав’яних чаїв. За кордоном випускається понад 40 препаратів, до складу яких входить ехінацея. Всі препарати сприяють підвищенню фагоцитозу, діють як імуностимулятори при різних захворюваннях.
У фазі бутонізації кількість листя і суцвіть становить 38,2%, на початку цвітіння — 50,1 %, у фазі масового цвітіння — 50,2% від загальної надземної маси.
Починаючи з четвертого року вегетації, в ехінацеї відмічається рідке скорочення кількості генеративних органів. Відбувається розподіл кореневища на окремі партикули (частки), здатні продовжувати самостійне існування. Партикуляція — прояв своєрідної форми повільного відмирання.
Найвищі урожаї ехінацея пурпурна дає на родючих, достатньо вологих і чистих від бур’янів грунтах, віддаючи перевагу легким супіщаним і легкосуглинистим. Кращі попередники для ехінацеї — озимі зернові, зернобобові і просапні культури. В сівозміні поле займає не менше два роки.
Основний обробіток грунту проводиться восени по типу зябу, весною — закриття вологи, передпосівну культивацію, прикочування катками перед посівом.
Посів слід проводити сухим насінням навесні (квітень), коли грунт прогріється до +10°С. Сіють на глибину 2-3 см широкорядним способом з міжряддями 45 см при нормі посіву 10-12 кг/га.
За посівами ехінацеї особливо ретельний догляд здійснюється у перший рік вегетації, коли сходи легко глушаться бур’янами. Він полягає у 2-3 міжрядних обробках і прополках в рядах. На другий і подальші роки вегетації ехінацеї весною, до початку відростання бруньок відновлення, збирають торішні стебла і боронують посіви середніми і важкими боронами в поперечному напрямі до рядів. Потім проводять 2-3 міжрядні розпушення до змикання рослин в рядах. Глибина розпушення 8-10 см. Прополка у міру необхідності.
Удобрення (NPK)60 під основну оранку і (NPK)30 у вигляді підживлення. Прибавка урожаю при цьому становить до 50%. Траву збирають косарками в першу половину масового цвітіння (липень). Врожайність повітряно-сухої трави в середньому до 70 ц/га. Вихід сухої сировини ехінацеї — 27%. Сушку проводять при температурі 40-50°С.
Ехінацея пурпурова мало схильна до захворювань, але в дощове літо на ній ви можете виявити борошнисту росу або гнилі, у разі виявлення яких негайно обробіть рослину фунгіцидами.
Кореневища збирають на посівах другого-третього року вегетації восени (кінець вересня-жовтень) або навесні до відростання (кінець березня-квітень). Надземну масу видаляють за допомогою машин (БМ-6, КИР-1.5 та ін.), корені викопують машиною для збирання глибокозалягаючих коренів МВК-1.4, валеріанозбиральним комбайном ВК-0.1, картоплекопачами. Зібрані кореневища миють на мийній лінії ЛМК-5, підв’ялюють на асфальтових або бетонних майданчиках, висушують усушарках різних типів. Врожайність сухих коренів — 22 ц/га; вихід сухих коренів — 25-30%.
На насінних посівах застосовують ті ж агротехнічні заходи, що і на товарних. До збирання насіння приступають у фазі повної стиглості в кінці вересня-початку жовтня, коли насіння в центральних і бокових кошиках другого порядку набуває темно-коричневого забарвлення, чубчик легко відділяється від насіннячка. Обмолот насіння проводять зерновим комбайном. Обмолочений ворох очищають на зерноочисній машині «Петкус-селектра». Врожайність насіння — 2,5-6 ц/га.
Ехінацею розмножують двома способами: насінням та діленням куща. При розмноженні ехінацеї насіннєвим способом насіння висівають у відкритий і закритий грунт. Для початку готують ящик з грунтом. Туди висівають насіння, поверх якого насипають пісок. Відразу ж після посіву грунт поливають, але обережно. Через 14-40 днів з’являться дружні сходи рослини. Головне у вирощуванні сходів ехінацеї — помірно використовувати полив і не дати пересохнути грунту. У травні розсаду пересаджують з ящиків у відкритий грунт. Після цього регулярно рихлять і поливають грунт.
Якщо насіння ехінацеї висівають відразу у відкритий грунт, то сходи в цьому випадку з’являться через 14-30 днів.
Ехінацею часто розмножують діленням куща. Для цього навесні ділять кущі і залишають їх у спеціальному розчині, який стимулює ріст коренів. Коли ділянки висаджують у ґрунт, їх кореневі шийки повинні знаходитися на рівні грунту.
Зараз став поширеним ще один вид розмноження ехінацеї — меристемний. Рослини, розмножені таким способом, крихітні за розміром. Їх висаджують у горщики з родючим грунтом і регулярно поливають. Через 30-45 днів з дня висадки в горщик рослину пересаджують на постійне місце.
Нині до Реєстру сортів, придатних для поширення в Україні, занесено три сорти ехінацеї пурпурової: Поліська красуня, Чарівниця, Юзівська вітчизняної селекції.
В продажу можна знайти сорти не занесені до Реєстру, але цікаві для садівників сорти.
Cranberry Cupcake є одним із найкрасивіших махрових сортів ехінацеї, квіти якого мають насичений рожево-пурпурний відтінок.
Сорт The King — один із найбільш високорослих, може досягати 2,2 м у висоту. Має дивовижно красиві червонувато-рожеві квіти, що доходять у діаметрі до 15 см.
Сорт White Swan (у перекладі «білий лебідь») відрізняється ефектним білим забарвленням квіток. Саме вони дуже нагадують ромашки.
Ехінацея сорту Indiaca у висоту досягає 75 см і прикрашатиме клумбу ціле літо — з червня по кінець серпня. Її незвичайної форми язичкові квіточки можуть мати забарвлення від світло рожевого до оранжево-коричневого.
Ехінацея сорту Magnus досягає у висоту 90 см і цвіте з початку липня по кінець вересня — незвичайними рожево-малиновими квітами, центральна опукла частина яких має яскравий оранжево-коричневий колір.
Загальні принципи заготівлі лікарської сировини
Основним показником якості лікарської сировини ехінацеї зараз вважається наявність і кількість цикорієвої кислоти. Найбільший вміст цикорієвої кислоти в листі — 4.6 ± 0.6 %, суцвіттях — 3.4 ± 0,9 %; найменший — у стеблах — 1,5 ± 0,5 %, в корінні — 2,4-3,16 %. Вміст цикорієвої кислоти в надземній частині рослини найбільший у фазі першої половини масового цвітіння ( 3,4-3,9 % — липень) — це оптимальний час для заготівлі сировини. Максимум цикорієвої кислоти в коренях (2,8-3,2 %) у фазі відростання і (2,8-2,9 %) — в фазі плодоношення, це, відповідно, квітень і жовтень. У виробництві більш виправдано збирати сировину на другому році життя рослини.
Листя слід збирати тоді, коли воно вже цілком розвинулося і досягло свого нормального розвитку — до початку в’янення. Найкращим часом для його збирання вважається період початку цвітіння. Збирати листя до початку цвітіння не рекомендується, бо це призводить до виснаження рослини і знижує якість сировини. Корені найкраще збирати в ту фазу розвитку, коли вони стають найбільш м’ясистими (незадовго до переходу в стан зимового спокою після в’янення надземної частини рослини). Але в цей період рослини вже важко розпізнаються, тому збирання проводять раніше.
При сушінні сировини ставлять завдання якомога швидше призупинити роботу ферментів, але так, щоб дієві речовини рослини при цьому не постраждали. Сушіння ефіроносів проводять у товстому шарі при температурі 30-35°С, бо при 40-50 °С ефірні олії швидко випаровуються. Готовий висушений продукт має містити вологи не більше 10-15 % .
Встановлено, що порівняно з розсадним способом вирощування при посадці насіння у грунт в корінні накопичується більша кількість біологічно- активних речовин.
Юрій НОСЕНКО, канд. с.-г. наук
