Одержання стійких урожаїв і збільшення виробництва зерна - одне з найважливіших завдань сільського господарства нашої країни. Зерновим колосовим культурам в Україні завдають шкоди понад 100 видів комах, три види кліщів, два- нематод, мишоподібні гризуни. Суттєвої шкоди завдають понад 20 хвороб, збудниками яких є гриби, бактерії, віруси тощо.
Шкідливі організми призводять до втрат урожаю, що переважають 30%, а в окремі роки - 50%. Отже, кожен третій, а інколи і другий гектар зернових колосових культур людина засіває для підтримування життєдіяльності шкідливих організмів. Для зменшення частки втрат урожаю необхідно застосовувати різні методи захисту рослин. Відомо, що без захисту від шкідливих організмів на доброму агротехнічному фоні (попередник, система удобрення та обробіток грунту близькі до оптимальних), можна одержати урожай зерна озимої пшениці у межах 3-4 т/га, а за високого рівня захисту - 7-10 т/га.
В осінній період створюються передумови формування майбутнього урожаю озимої пшениці.
Тому першочерговою умовою є організаційно-господарські і агротехнічні прийоми. Істотне значення мають всебічно обгрунтована, екологічно грамотна організація земельної території господарства (землевпорядкування), освоєння сівозмін з правильним чергуванням культур, добір сортів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності проти бур'янів, хвороб, шкідників та інших шкідливих факторів, оптимізація систем обробітку грунту та удобрення, підготовка високоякісного насіння, добір строків і способів сівби, збирання врожаю тощо.
Експериментально встановлено, що задовільні фітосанітарні умови у посівах озимих восени, зимою і весною зберігаються тоді, коли частка колосових культур у структурі їх попередників не перевищує 15%. У цьому випадку різко обмежується шкідливість хлібного туруна, злакових кліщів і нематод, а також кореневих гнилей, фузаріозу колоса, великої групи багаторічних, озимих і зимуючих бур'янів. Насичення сівозміни колосовими до 60-70% різко погіршує фітосанітарний стан посівів, виникає необхідність в інтенсивному застосуванні пестицидів, особливо проти хлібного туруна, кореневих гнилей, плямистостей, багатьох бур'янів.
Обробіток грунту
Другою складовою є обробіток грунту. Підготовка грунту під озиму пшеницю розпочинається негайно після збирання врожаю попередника. Важливим прийомом попереднього обробітку є лущення. Воно дає змогу вдало поєднувати ефективне обмеження чисельності і поширення потенційно небезпечних видів бур'янів, шкідників та хвороб зі збереженням вологи, належного фізичного стану грунту перед основним обробітком.
Під час вибору найбільш прийнятного для цієї ситуації типу основного обробітку необхідно враховувати цілу низку факторів: грунтово-кліматичні умови та зволоження, кількість продуктивної вологи в орному шарі і характер погоди у період проведення обробітку, стан розмноження й розвитку головних видів потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур'яненості кожного окремого поля тощо.
Осінь - відповідальний період для захисту майбутнього врожаю від шкідників, хвороб і бур'янів. У цей період важливо якомога повніше реалізувати всі можливості для формування основ фітосанітарного благополуччя посівів озимих зернових. Ураховуючи той фактор, що збільшення використання стерньових попередників під озимину, порушення оптимальних строків сівби, системи обробітку грунту, а також недостатнє удобрення полів спричинюють різке погіршення фітосанітарної ситуації, що у подальшому призводить до недобору урожаю від шкідливих організмів.
Стосовно хвороб зауважимо, що особливу увагу слід звернути на посіви ранніх строків сівби.
Одним з основних елементів інтегрованих систем захисту рослин є вирощування стійких сортів до хвороб та шкідників. Аналіз оцінки стійкості районованих сортів озимої пшениці до хвороб та шкідників свідчить, що відносно стійкими сортами засівається: до борошнистої роси - 15% всієї площі, бурої іржі - біля 40%, кореневих гнилей - 20%. Щодо септоріозу, фузаріозу колоса, шведських мух, то наявність стійких сортів до цих об'єктів обмежені.
Ураховуючи викладене, така ситуація не вирішить усіх проблем захисту.
Ефективний захист від шкідливих організмів може бути забезпечний лише за умов оптимального поєднання господарських, агротехнічних і хімічних заходів. Останніми роками часто необгрунтовано збільшується питома вага колосових попередників під озимину, порушуються оптимальні строки сівби, системи обробітку грунту і внесення мінеральних добрив. Все це призводить до погіршення фітосанітарної ситуації, різкого підвищення втрат урожаю від шкідливих організмів. Унаслідок цього відмічаються вогнища масового розмноження підгризаючих совок, злакових мух, з хвороб - сажок, кореневих гнилей, септоріозу, фузаріозів.
Однією з головних причин цього є недооцінка комплексу агротехнічних заходів як основи інтегрованих систем захисту. Зокрема, підвищення шкодочинності злакових мух, кореневих гнилей відбувається у результаті порушення чергування культур у сівозміні. Збільшення чисельності грунтових шкідників (совки, дротяники, туруни) пов'язано з порушенням систем обробітку грунту, наявністю на значних площах сходів падалиці озимої пшениці. Зростанню шкодочинності злакових мух, попелиць, цикадок, снігової плісняви, кореневих гнилей, сажкових, вірусних хвороб сприяють ранні строки сівби, неякісний насіннєвий матеріал. Висока шкодочинність злакових мух, крім того, обумовлена порушенням системи внесення добрив, у результаті чого компенсаторні можливості рослин значно обмежені. Доведено, що ураження озимої пшениці твердою сажкою під час пізніх строків сівби підвищується на 40-60%. Висока чисельність шкідників, інтенсивне ураження кореневими гнилями у період сходів може призвести до зрідження посівів, що, у свою чергу, викличе збільшення забур'яненості. Порушення систем обробітку грунту зумовлює збільшення забур'яненості посівів. Тому важливою умовою захисту посівів від шкідливих організмів є суворе дотримання зональної сортової агротехніки.
Протруєння насіння
Проростання - одна з найбільш критичних стадій у розвитку рослин. Цілий комплекс організмів - бактерії, гриби, шкідники, нематоди можуть негативно впливати на ріст і розвиток молодої рослини, особливо за несприятливих погодних умов. Ці мікроорганізми можуть зберігатися безпосередньо на насінині або у грунті. За таких умов слід відмітити ефективність застосування протруєння насіння. Завдяки протруєнню насіння відкривається можливість цільового нанесення невеликої кількості препарату якнайближче до цих об’єктів. Тому протруєння можна вважати й екологічно найбільш прийнятним способом хімічного захисту, що відповідає критеріям охорони навколишнього середовища.
В Україні зареєстровано широкий асортимент протруйників насіння. Нові системні препарати широкого спектра дії або комбіновані, до складу яких входять дві-три діючих речовини, забезпечують надійний захист. Аналіз спектра дії препаратів свідчить, що всі вони рекомендовані проти твердої сажки. На основі лише контактних діючих речовин у сучасному асортименті представлено два: гуазатин та флудиоксаніл. Всі інші - системні або контактно-системні на основі беномілу, імазалілу, карбендазіму, карбоксину, тіабендазолу, фуберідазолу і триазолів (диніконазол, дифеноконазол, тритіконазолу, тебуконазол, тетраконазол, триадіменол, ципроконазол).
Знезараження посівного матеріалу і захист сходів від хвороб має велике значення у формуванні потенціалу майбутнього врожаю. Для протруєння насіння озимої пшениці зі зволоженням або водними суспензіями (10 л/т) проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, плямистостей листя, пліснявіння насіння, снігової плісені, септоріозу, піренофорозу найкраще використовувати диніконазол (1,7 л/т), дифеноконазол+ципроконазол (1,0 л/т), карбендазим+тирам (3,0 л/т), карбоксин+триадименол+тебуконазол (1,0 л/т), протіоконазол+тебуконазол (0,2 л/т), тебуконазол (0,5 л/т), триадименол+імазаліл+фуберидазол (2,0 л/т), тритіконазол (0,2 л/т), флудиоксоніл (1,5 л/т).
Раніше протруювання насіннєвого матеріалу рекомендували проводити за 2-3 тижні до сівби. Досліди, під час яких насіння протруювали з інтервалом у 15, 5 і 1 добу сучасними системними або контактними препаратами з використанням плівкоутворювачів показали, що істотного впливу на ураження рослин кореневими гнилями, сажковими й іншими захворюваннями та продуктивності культури у зазначені строки не спостерігалося. Отже, протруювати насіння цілком можливо безпосередньо перед сівбою. Таким чином, можна уникнути організаційних ускладнень, пов’язаних зі зберіганням протруєного зерна.
Висока ефективність протруєння забезпечується насамперед за дотримання рекомендованих норм витрати препарату. Дослідами Інституту захисту рослин НААН України встановлено, що зменшення норми витрати препарату на 10-15% призводить до значного зниження його ефективності, а проти окремих патогенів ефективність втрачається повністю.
Для підвищення ефективності протруйників, зменшення можливого забруднення довкілля і поліпшення санітарно-гігієнічних умов працівників слід застосовувати плівкоутворювачі - натрієву сіль, карбоксиметилцелюлози, полівініловий спирт, СМАН, танол, рідкі комплексні добрива тощо.
Під час підготовки до протруєння треба ретельно очистити зерно від пилу і битого зерна. Відомо, що дрібні частинки пилу і роздроблені частинки зерна мають величезну сумарну поверхню. Внаслідок цього значна кількість протруйника витрачається на покриття цієї поверхні, а не для знезараження зерна. Істотно знижується ефективність протруєння ячменю і вівса за використання для сівби оголеного від колосових лусочок зерна. Таке зерно зв’язує велику кількість препарату, а решта насіння не отримує необхідної його кількості.
Доцільно зауважити, що ранній захист посівів від насіннєвої, грунтової інфекції забезпечує гарантований урожай озимих зернових культур. Проте високої ефективності протруєння можна досягти лише за умов поєднання цього заходу з високим рівнем агротехніки.
Відповідно до держстандарту елітне і суперелітне насіння не повинно нести у собі інфекцію сажкових хвороб. Однак через відсутність належного контролю - фітоекспертизи насіння, є випадки, коли навіть елітні сорти насіння уражені сажкою.
Стан насіннєвого фонду контролюють спеціалісти служби захисту рослин. Проведена ними діагностика і дані ІЗР НААН України дозволяють визначити видовий склад патогенного комплексу, оцінити ступінь інфікованості зерна. Як свідчать результати досліджень, на насінні присутня значна кількість грибів роду Fusarium, Alternaria, Penicillium, Bipolaris, Drechslera тощо. Нерідко на одній насінині зустрічається два і більше видів грибів. За таких умов насіннєвий матеріал повинен бути знезаражений, тобто протруєний.
Аналіз посівного матеріалу необхідно проводити для того, щоб підібрати ефективний протруйник для кожної партії, враховуючи при цьому ще й наявність грунтової інфекції.
Важливими умовами оптимізації ефективності хімічного захисту посівів і зменшення небезпеки для довкілля є дотримання технологій застосування пестицидів, норм витрати робочої рідини і препаратів, правил приготування робочої рідини й обробки посівів. Працюючи з пестицидами, слід суворо дотримуватися правил безпеки, які забезпечують збереження навколишнього середовища від забруднення залишками хімічних засобів захисту рослин.
Таким чином, хімічний захист озимини восени - важлива складова системи догляду за посівами, передумова успішної перезимівлі і формування потенціалу продуктивності озимого клину.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України
