Хвороби ріпаку
/
Агрономія Сьогодні
/
Середа, 14 липня 2010 12:15
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор кафедри фітопатології Національного університету біоресурсів і природокористування України
На озимому і ярому ріпаку значний недобір урожаю насіння спричиняють хвороби різної етіології. Із інфекційних хвороб ріпаку найбільш поширеними і шкодочинними в Україні є снігова плісень, чорна ніжка (ризоктоніоз), несправжня борошниста роса (пероноспороз), чорна плямистість (альтернаріоз), рак стебла, або некроз кореневої шийки (фомоз), біла гниль або склеротиніоз (білостеблість), сіра гниль (ботрідіоз), світла плямистість (циліндроспоріоз), вертицильозне в’янення (вертицильоз), фузаріозне в’янення (фузаріоз), бактеріоз коренів на озимому ріпаку, слизистий бактеріоз на ярому ріпаку. Менш розповсюдженими хворобами на ріпаку є біла плямистість (кільцева плямистість або сіростеблість), борошниста роса, кила звичайна мозаїка, зморшкувата мозаїка, чорна кільцева плямистість, вірус жовтухи турнепса, позеленіння квіток тощо.
Під впливом розвитку хвороб: пероноспорозу, альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу в уражених листках рослин підвищується вміст каротину, сухої речовини, клітковини, золи, проте істотно знижується вміст вітаміну С, протеїну, жиру, цукру. Сума амінокислот в уражених листках ріпаку залежно від інтенсивності розвитку хвороб знижується в 1,4-2,7 разу, зокрема, незамінних амінокислот 1,5-2,9 і замінних - у 0,13-2,6 разу. Недобір урожаю насіння від хвороб залежно від сорту та технології його вирощування коливається від 15 до 70% і більше, значно погіршуються при цьому його посівні та технологічні якості.
При ураженні стручків ріпаку вміст олії в насінні залежно від збудника хвороби знижується в 1,3-3,4 разу, істотно підвищується питома вага пальметинової, стеаринової, ерукової, ейкозинової, ліноленової кислот за зниження питомої ваги олеїнової і лінолевої кислот.
За шкодочинністю хвороби ріпаку розташовуються в наступному порядку: альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, бактеріоз коренів, снігова плісень, пероноспороз, чорна ніжка, біла гниль, сіра гниль, біла плямистість, фузаріозне в’янення, вертицильозне в’янення.
Поширення більшості хвороб залежить від погодних умов вегетаційного періоду та технології вирощування озимого і ярого ріпаку.
Порушення технології вирощування культури сприяє поширенню сірої і білої гнилей, фузаріозного і вертицильозного в’янення, снігової плісені, чорної ніжки, кили, вірусних і мікоплазмових хвороб. Особливо це стосується тих господарств, в яких ще недостатньо освоїли новітні технології вирощування культури.
Посівні площі під ріпаком за останні роки в Україні стрімко зростають. Ці обставини викликають необхідність ширшого розгортання наукових досліджень з розробки нових і вдосконалення прийнятих заходів профілактики та обмеження розвитку хвороб.
Пліснявіння насіння
Захворювання поширене у всіх районах вирощування озимого і ярого ріпаку. Проявляється хвороба на поверхні насіння під час його проростання у вигляді темно-коричневого, темно-бурого, сіро-зеленого, білого, рожевого нальотів. Розвиток пліснявіння спостерігається також при зберіганні вологого насіння, особливо при несвоєчасному очищенні і просушуванні свіжезібраного ріпакового вороха.
Збудникам темно-бурого, темно-коричневого пліснявіння насіння ріпаку є гриби із родів Alternaria, Cladosporium, Acremonium, Rhizoctonia, які формують грибницю і конідіальне спороношення, насамперед у місцях механічного пошкодження насіння. Серед грибів роду Alternaria, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає A. brassicicola (до 80%), A. brassicae (до 20%). Розвиток хвороби спостерігається при температурі +8-120С і вологості грунту вище за 70%.
Сіро-зелене пліснявіння викликається грибами родів Phoma, Aspergillus, Penicillium, Botrytis, Mucor, Rhizopus, більшість цих грибів починає розвиватися при температурі близько +80С, а представники роду Penicillium - при +30С.
Рожеве пліснявіння обумовлене грибами родів Trichothecium (передусім T. roseum Lk.) і Fusarium. Серед грибів роду Fusarium, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає F. solani (до 50%), F. culmorum (до 30%).
Білий, блідо-сірий пліснявий наліт на поверхні насіння ріпаку формується в результаті ураження насіння грибами Sclerotinia sclerotiorum (d.By.) Korf. et Dumont, Cylindrosporium concentricum Grev., деякими видами грибів із роду Fusarium.
У результаті розвитку різних проявів пліснявіння насіння ріпаку не проростає або формує інфіковані проростки, більшість яких гине ще в грунті. При незначному зараженні насіння інфекція виноситься через дифузно уражені проростки на сім’ядолі і черешки справжніх листків сходів ріпаку і слугує первинним джерелом поширення інфекції під час вегетації рослин. Пліснявіння насіння може бути причиною розвитку чорної ніжки на молодих рослинах.
Джерелом інфекції є заражений грунт, який містить різні спочиваючі форми патогенів. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.
Шкідливість хвороби проявляється у різкому зниженні енергії проростання та схожості ураженого насіння, що призводить до зрідження густоти сходів ріпаку. При розвитку хвороби під час зберігання уражене насіння суттєво втрачає технологічні і посівні якості.
Чорна ніжка (ризоктоніоз)
Проявляється хвороба під час проростання насіння - потемніння гіпокотиля, тканина зморщується, утворює ниткоподібний перехват (тяж), проростки чорніють, гинуть.
У фазу сходів сім’ядолі і розеткові листки жовті, рослини відстають у рості, лягають на поверхню грунту. В суху погоду вони в’януть, засихають, а у вологу - загнивають. На більш дорослих рослинах на кореневій шийці бурі штрихи, плями, виразки, які часто зливаються, охоплюють основу стебла і корінь у вигляді перехватів, рослини втрачають тургор, жовтіють, поникають і гинуть. Уражені рослини легко висмикуються із грунту. У вологу погоду на ураженій тканині з’являється ніжний павутиноподібний білий наліт.
Збудниками хвороби є Rhizoctonia solani Kuehn, Olpidium brassicae (Wor.) Dang., а також гриби із родівPythium Pringsh., Alternaria Nees та ін. В основному всі збудники є ґрунтовими патогенами, які розвиваються на органічних рештках і уражують ослаблені сходи ріпаку.
Основне джерело інфекції - уражені рештки, на яких R. solani зберігається у формі склероціїв,O. brassicae - у формі спочиваючих спор, гриби із родівPythium - у формі ооспор, гриби із родуAlternaria - товстостінними гіфами і конідіями. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому патогени зберігаються у вигляді грибниці.
Розвиток чорної ніжки спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом грунтах під час сходів ріпаку, на кислих і солонцюватих грунтах, прохолодній дощовій погоді, за сівби не протруєним насінням, частим повертанням культури на попереднє поле.
Снігова пліснява
Хвороба набула поширення повсюди, де вирощують озимий ріпак. Проявляється захворювання весною, після танення снігу, у більшості випадків осередками на перезволожених ділянках, де рослини тривалий час знаходилися під сніговою або дощовою водою. На пожовклому листі ріпаку, які лежать на поверхні грунту, з’являється білий, рожевий або брудно-білий войлокоподібний наліт. Тоненькі гіфи грибниці у вигляді тяжів пронизують тканину листка і входять у глибину грунту. Уражені листки немовби приклеєні до поверхні грунту. Пізніше наліт виявляється навколо кореневої шийки здорових рослин, а також біля основи черешків розеткових листків і в прилеглому до них грунті цілими гніздами. На поверхні нальоту згодом формуються численні світло- і темно-коричневі дрібні склероції, розміром 0,5-4,0х 0,3-3,0 мм. Рослини поступово жовтіють, в’януть і стають бурими.
Збудниками хвороби є базидіальні гриби із роду Typhula: T. incarnata (Fr.) Jasch., T. ishikariensis Imai, T. sclerotioides Remsber і сумчастий гриб Monographella nivalis (Schaffnit) E.Muller (конідіальна стадія - Microdochium nivalis (Fr.) Samuels & Hallet. Збудники хвороби - базидіальні гриби зберігаються в грунті у вигляді склероціїв. Їх життєздатність у грунті зберігається протягом кількох років. Восени за умов високої вологості грунту й повітря при температурі +2-180С склероції грибів проростають, формуючи грибницю з базидіями і базидіоспорами. Первинне зараження рослин здійснюється гіфами грибниці або пророслими базидіоспорами патогенів. Спочатку уражуються ослаблені рослини і їх відмерлі окремі органи, а потім вони заселяють і більш міцні здорові рослини.
Снігову плісень викликає також факультативний сумчастий гриб з вираженими сапрофітичними властивостями - Calonectria graminicola Wr. (у конідіальній стадії - Fusarium nivale Ces), який формує білу грибницю з численними макроконідіями і червонувато-цегляного кольору перитеціями, в яких знаходяться сумки із сумкоспорами. Зараження рослин ріпаку відбувається від сумкоспор, макроконідій і шматочків гіф гриба. Джерелом інфекції є перитеції і грибниця патогенна в грунті. Участь у розвитку патологічного процесу беруть також гриби F. culmorum Sacc, F. avenaceum Sacc. тощо.
Розвитку снігової плісені сприяють випадання снігу восени на не промерзлий грунт і тривале його знаходження на рослинах, часті відлиги взимку, надмірне зволоження грунту та знаходження рослин весною під талою водою на низинних ділянках поля.
Шкідливість хвороби обумовлена відмиранням уражених рослин весною і значним зрідженням посівів озимого ріпаку, інколи це призводить до повної загибелі рослин і вимушеним пересіванням площі іншою сільськогосподарською культурою.
Несправжня борошниста роса, або пероноспороз
Хвороба поширена у західних і центральних областях, а у вологі роки - і в південних. Найбільш шкодочинне захворювання в районах з достатнім зволоженням. Хвороба проявляється восени і навесні після появи сходів на сім’ядолях і листках у вигляді буро-зелених, жовтих розпливчастих плям, на нижньому боці яких з’являється у вологу погоду слабкий ніжний білий наліт, який пізніше набуває сіро-фіолетового відтінку. Нерідко плями зливаються, утворюючи значні ураження поверхні листової пластинки, листки жовтіють і передчасно відмирають. На стеблах і стручках плями округлі або видовжені, світло-бурі, злегка вдавлені в тканину, пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом - конідіальним спороношенням гриба.
На ярому ріпаку масового поширення хвороба набуває у травні - червні у фазу «бутонізації» та на початку цвітіння рослин.
Збудником хвороби є гриб Peronospora parasitica (Pers.ex Fr.) Fries (син. P. brassicae Gaeum). Патоген формує впродовж вегетації ріпаку кілька генерацій конідіального спороношення, а в уражених тканинах рослин утворює статевим шляхом ооспори. Конідії і ооспори проростають у вигляді міцеального ростка.
Крім ріпаку, збудник хвороби уражує всі капустяні культури, особливо суріпицю звичайну.
Сприяють розвитку хвороби висока вологість повітря (80-100%), дощова прохолодна погода (+8-160С), випадання рясних рос і тривале їх знаходження на рослинах, загущені посіви, надмірне азотне живлення рослин.
Шкідливість хвороби на озимому ріпаку виявляється в уражені розеткових листків восени, рослини озимого ріпаку менш підготовлені до входу в зиму і при незначних коливаннях температури взимку і навесні вони часто гинуть. Шкода хвороби виявляється також у передчасному відмиранні уражених листків у період вегетації рослин, що призводить до суттєвого зменшення асиміляційної поверхні рослини і зниження насіннєвої їх продуктивності.
При значному уражені рослин насіння в стручках не утворюється, а якщо і формується, то воно щупле, недорозвинуте. Недобір врожаю насіння внаслідок розвитку хвороби може становити 10-30%.
Основне джерело інфекції пероноспорозу - уражені з осені вегетуючі рослини озимого ріпаку, інших озимих капустяних культур та заражене насіння, в тканині яких зимує грибниця патогенна. Додатковим джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, в яких зберігаються ооспори гриба.
Далі буде.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор кафедри фітопатології Національного університету біоресурсів і природокористування України
Під впливом розвитку хвороб: пероноспорозу, альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу в уражених листках рослин підвищується вміст каротину, сухої речовини, клітковини, золи, проте істотно знижується вміст вітаміну С, протеїну, жиру, цукру. Сума амінокислот в уражених листках ріпаку залежно від інтенсивності розвитку хвороб знижується в 1,4-2,7 разу, зокрема, незамінних амінокислот 1,5-2,9 і замінних - у 0,13-2,6 разу. Недобір урожаю насіння від хвороб залежно від сорту та технології його вирощування коливається від 15 до 70% і більше, значно погіршуються при цьому його посівні та технологічні якості.
При ураженні стручків ріпаку вміст олії в насінні залежно від збудника хвороби знижується в 1,3-3,4 разу, істотно підвищується питома вага пальметинової, стеаринової, ерукової, ейкозинової, ліноленової кислот за зниження питомої ваги олеїнової і лінолевої кислот.
За шкодочинністю хвороби ріпаку розташовуються в наступному порядку: альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, бактеріоз коренів, снігова плісень, пероноспороз, чорна ніжка, біла гниль, сіра гниль, біла плямистість, фузаріозне в’янення, вертицильозне в’янення.
Поширення більшості хвороб залежить від погодних умов вегетаційного періоду та технології вирощування озимого і ярого ріпаку.
Порушення технології вирощування культури сприяє поширенню сірої і білої гнилей, фузаріозного і вертицильозного в’янення, снігової плісені, чорної ніжки, кили, вірусних і мікоплазмових хвороб. Особливо це стосується тих господарств, в яких ще недостатньо освоїли новітні технології вирощування культури.
Посівні площі під ріпаком за останні роки в Україні стрімко зростають. Ці обставини викликають необхідність ширшого розгортання наукових досліджень з розробки нових і вдосконалення прийнятих заходів профілактики та обмеження розвитку хвороб.
Пліснявіння насіння
Захворювання поширене у всіх районах вирощування озимого і ярого ріпаку. Проявляється хвороба на поверхні насіння під час його проростання у вигляді темно-коричневого, темно-бурого, сіро-зеленого, білого, рожевого нальотів. Розвиток пліснявіння спостерігається також при зберіганні вологого насіння, особливо при несвоєчасному очищенні і просушуванні свіжезібраного ріпакового вороха.
Збудникам темно-бурого, темно-коричневого пліснявіння насіння ріпаку є гриби із родів Alternaria, Cladosporium, Acremonium, Rhizoctonia, які формують грибницю і конідіальне спороношення, насамперед у місцях механічного пошкодження насіння. Серед грибів роду Alternaria, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає A. brassicicola (до 80%), A. brassicae (до 20%). Розвиток хвороби спостерігається при температурі +8-120С і вологості грунту вище за 70%.
Сіро-зелене пліснявіння викликається грибами родів Phoma, Aspergillus, Penicillium, Botrytis, Mucor, Rhizopus, більшість цих грибів починає розвиватися при температурі близько +80С, а представники роду Penicillium - при +30С.
Рожеве пліснявіння обумовлене грибами родів Trichothecium (передусім T. roseum Lk.) і Fusarium. Серед грибів роду Fusarium, представників внутрішньої інфекції насіння ріпаку, найбільшу питому вагу займає F. solani (до 50%), F. culmorum (до 30%).
Білий, блідо-сірий пліснявий наліт на поверхні насіння ріпаку формується в результаті ураження насіння грибами Sclerotinia sclerotiorum (d.By.) Korf. et Dumont, Cylindrosporium concentricum Grev., деякими видами грибів із роду Fusarium.
У результаті розвитку різних проявів пліснявіння насіння ріпаку не проростає або формує інфіковані проростки, більшість яких гине ще в грунті. При незначному зараженні насіння інфекція виноситься через дифузно уражені проростки на сім’ядолі і черешки справжніх листків сходів ріпаку і слугує первинним джерелом поширення інфекції під час вегетації рослин. Пліснявіння насіння може бути причиною розвитку чорної ніжки на молодих рослинах.
Джерелом інфекції є заражений грунт, який містить різні спочиваючі форми патогенів. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.
Шкідливість хвороби проявляється у різкому зниженні енергії проростання та схожості ураженого насіння, що призводить до зрідження густоти сходів ріпаку. При розвитку хвороби під час зберігання уражене насіння суттєво втрачає технологічні і посівні якості.
Чорна ніжка (ризоктоніоз)
Проявляється хвороба під час проростання насіння - потемніння гіпокотиля, тканина зморщується, утворює ниткоподібний перехват (тяж), проростки чорніють, гинуть.
У фазу сходів сім’ядолі і розеткові листки жовті, рослини відстають у рості, лягають на поверхню грунту. В суху погоду вони в’януть, засихають, а у вологу - загнивають. На більш дорослих рослинах на кореневій шийці бурі штрихи, плями, виразки, які часто зливаються, охоплюють основу стебла і корінь у вигляді перехватів, рослини втрачають тургор, жовтіють, поникають і гинуть. Уражені рослини легко висмикуються із грунту. У вологу погоду на ураженій тканині з’являється ніжний павутиноподібний білий наліт.
Збудниками хвороби є Rhizoctonia solani Kuehn, Olpidium brassicae (Wor.) Dang., а також гриби із родівPythium Pringsh., Alternaria Nees та ін. В основному всі збудники є ґрунтовими патогенами, які розвиваються на органічних рештках і уражують ослаблені сходи ріпаку.
Основне джерело інфекції - уражені рештки, на яких R. solani зберігається у формі склероціїв,O. brassicae - у формі спочиваючих спор, гриби із родівPythium - у формі ооспор, гриби із родуAlternaria - товстостінними гіфами і конідіями. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому патогени зберігаються у вигляді грибниці.
Розвиток чорної ніжки спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом грунтах під час сходів ріпаку, на кислих і солонцюватих грунтах, прохолодній дощовій погоді, за сівби не протруєним насінням, частим повертанням культури на попереднє поле.
Снігова пліснява
Хвороба набула поширення повсюди, де вирощують озимий ріпак. Проявляється захворювання весною, після танення снігу, у більшості випадків осередками на перезволожених ділянках, де рослини тривалий час знаходилися під сніговою або дощовою водою. На пожовклому листі ріпаку, які лежать на поверхні грунту, з’являється білий, рожевий або брудно-білий войлокоподібний наліт. Тоненькі гіфи грибниці у вигляді тяжів пронизують тканину листка і входять у глибину грунту. Уражені листки немовби приклеєні до поверхні грунту. Пізніше наліт виявляється навколо кореневої шийки здорових рослин, а також біля основи черешків розеткових листків і в прилеглому до них грунті цілими гніздами. На поверхні нальоту згодом формуються численні світло- і темно-коричневі дрібні склероції, розміром 0,5-4,0х 0,3-3,0 мм. Рослини поступово жовтіють, в’януть і стають бурими.
Збудниками хвороби є базидіальні гриби із роду Typhula: T. incarnata (Fr.) Jasch., T. ishikariensis Imai, T. sclerotioides Remsber і сумчастий гриб Monographella nivalis (Schaffnit) E.Muller (конідіальна стадія - Microdochium nivalis (Fr.) Samuels & Hallet. Збудники хвороби - базидіальні гриби зберігаються в грунті у вигляді склероціїв. Їх життєздатність у грунті зберігається протягом кількох років. Восени за умов високої вологості грунту й повітря при температурі +2-180С склероції грибів проростають, формуючи грибницю з базидіями і базидіоспорами. Первинне зараження рослин здійснюється гіфами грибниці або пророслими базидіоспорами патогенів. Спочатку уражуються ослаблені рослини і їх відмерлі окремі органи, а потім вони заселяють і більш міцні здорові рослини.
Снігову плісень викликає також факультативний сумчастий гриб з вираженими сапрофітичними властивостями - Calonectria graminicola Wr. (у конідіальній стадії - Fusarium nivale Ces), який формує білу грибницю з численними макроконідіями і червонувато-цегляного кольору перитеціями, в яких знаходяться сумки із сумкоспорами. Зараження рослин ріпаку відбувається від сумкоспор, макроконідій і шматочків гіф гриба. Джерелом інфекції є перитеції і грибниця патогенна в грунті. Участь у розвитку патологічного процесу беруть також гриби F. culmorum Sacc, F. avenaceum Sacc. тощо.
Розвитку снігової плісені сприяють випадання снігу восени на не промерзлий грунт і тривале його знаходження на рослинах, часті відлиги взимку, надмірне зволоження грунту та знаходження рослин весною під талою водою на низинних ділянках поля.
Шкідливість хвороби обумовлена відмиранням уражених рослин весною і значним зрідженням посівів озимого ріпаку, інколи це призводить до повної загибелі рослин і вимушеним пересіванням площі іншою сільськогосподарською культурою.
Несправжня борошниста роса, або пероноспороз
Хвороба поширена у західних і центральних областях, а у вологі роки - і в південних. Найбільш шкодочинне захворювання в районах з достатнім зволоженням. Хвороба проявляється восени і навесні після появи сходів на сім’ядолях і листках у вигляді буро-зелених, жовтих розпливчастих плям, на нижньому боці яких з’являється у вологу погоду слабкий ніжний білий наліт, який пізніше набуває сіро-фіолетового відтінку. Нерідко плями зливаються, утворюючи значні ураження поверхні листової пластинки, листки жовтіють і передчасно відмирають. На стеблах і стручках плями округлі або видовжені, світло-бурі, злегка вдавлені в тканину, пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом - конідіальним спороношенням гриба.
На ярому ріпаку масового поширення хвороба набуває у травні - червні у фазу «бутонізації» та на початку цвітіння рослин.
Збудником хвороби є гриб Peronospora parasitica (Pers.ex Fr.) Fries (син. P. brassicae Gaeum). Патоген формує впродовж вегетації ріпаку кілька генерацій конідіального спороношення, а в уражених тканинах рослин утворює статевим шляхом ооспори. Конідії і ооспори проростають у вигляді міцеального ростка.
Крім ріпаку, збудник хвороби уражує всі капустяні культури, особливо суріпицю звичайну.
Сприяють розвитку хвороби висока вологість повітря (80-100%), дощова прохолодна погода (+8-160С), випадання рясних рос і тривале їх знаходження на рослинах, загущені посіви, надмірне азотне живлення рослин.
Шкідливість хвороби на озимому ріпаку виявляється в уражені розеткових листків восени, рослини озимого ріпаку менш підготовлені до входу в зиму і при незначних коливаннях температури взимку і навесні вони часто гинуть. Шкода хвороби виявляється також у передчасному відмиранні уражених листків у період вегетації рослин, що призводить до суттєвого зменшення асиміляційної поверхні рослини і зниження насіннєвої їх продуктивності.
При значному уражені рослин насіння в стручках не утворюється, а якщо і формується, то воно щупле, недорозвинуте. Недобір врожаю насіння внаслідок розвитку хвороби може становити 10-30%.
Основне джерело інфекції пероноспорозу - уражені з осені вегетуючі рослини озимого ріпаку, інших озимих капустяних культур та заражене насіння, в тканині яких зимує грибниця патогенна. Додатковим джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, в яких зберігаються ооспори гриба.
Далі буде.
24 квітня 2024
Експорт меду з України в березні 2024 року становив 7,7 тис. т, що відповідає показнику попереднього місяця та на 71% перевищує показник березня 2023 року.
Експорт меду з України в березні 2024 року становив 7,7 тис. т, що відповідає показнику попереднього місяця та на 71% перевищує показник березня 2023 року.
24 квітня 2024
24 квітня 2024
Науково-дослідне господарство компанії FRENDT бере участь у проєкті UNDP (підрозділ ООН) щодо збереження екосистеми на півночі України.
Науково-дослідне господарство компанії FRENDT бере участь у проєкті UNDP (підрозділ ООН) щодо збереження екосистеми на півночі України.
24 квітня 2024
23 квітня 2024
До 30 квітня 2025 року побутові споживачі газу, які є клієнтами ТОВ «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"», сплачуватимуть за «блакитне паливо» 7,96 грн за кубометр.
До 30 квітня 2025 року побутові споживачі газу, які є клієнтами ТОВ «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"», сплачуватимуть за «блакитне паливо» 7,96 грн за кубометр.
23 квітня 2024
23 квітня 2024
Європарламент на своєму пленарному засіданні в Страсбурзі підтримав у першому читанні продовження тимчасових заходів з лібералізації торгівлі для України з одночасним захистом фермерів ЄС.
Європарламент на своєму пленарному засіданні в Страсбурзі підтримав у першому читанні продовження тимчасових заходів з лібералізації торгівлі для України з одночасним захистом фермерів ЄС.
23 квітня 2024
23 квітня 2024
Аграрії Сумщини, станом на 18 квітня, посіяли ранніх ярих зернових та зернобобових культур на площі 50,1 тис. га, що становить 83,2% до плану.
Аграрії Сумщини, станом на 18 квітня, посіяли ранніх ярих зернових та зернобобових культур на площі 50,1 тис. га, що становить 83,2% до плану.
23 квітня 2024
23 квітня 2024
Минулого року AMAZONE представила ринку лінійку сівалок точного моделями Precea 9000-TCC і 12000-TCC з робочою шириною 9 і 12 м. Однак вже цього року команда AMAZONE презентує українським фермерам нову 24-рядну модель PRECEA-TCC, яка ідеально підходить для сівби просапних культур, зокрема цукрових буряків, ріпаку, сої з міжряддям 45 і 50 см.
Минулого року AMAZONE представила ринку лінійку сівалок точного моделями Precea 9000-TCC і 12000-TCC з робочою шириною 9 і 12 м. Однак вже цього року команда AMAZONE презентує українським фермерам нову 24-рядну модель PRECEA-TCC, яка ідеально підходить для сівби просапних культур, зокрема цукрових буряків, ріпаку, сої з міжряддям 45 і 50 см.
23 квітня 2024
