Які дерева краще висаджувати восени
Восени закладку плодових дерев починають, коли у саджанців визріє деревина, а закінчують за 10-15 днів до стійкого замерзання ґрунту.
В умовах України такі терміни настають приблизно у 1-2-й декадах жовтня. З осені рекомендується висаджувати яблуню, а грушу і кісточкові породи, такі як слива, вишня, черешня, алича, абрикос зберігати і висаджувати навесні. Однак допустима їх посадка і восени. При відсутності екстремальних умов взимку і своєчасної посадки у дерев восени встигають зарости рани на коренях і вони активно починають вегетувати навесні.
Плодові дерева садять і навесні, і восени. Термін посадки залежить від кліматичних умов місцевості.
Посадка дерев у різних грунтово-кліматичних умовах
У більшості південних районів переважає осіння посадка. Осінь на півдні тривала і тепла. Саджанці в розпліднику закінчують ріст і підготовлені до зими. Висаджені в сад, вони за осінній період приживаються, а рани на коренях починають зарубцьовуватись,, і утворюються напливи (каллюс). Посаджені восени дерева ранньої весни рушать у зростанні й уникають можливої посухи. При весняній же посадці дерева відразу потрапляють у посушливі умови, часто хворіють і гірше приживаються.
У Лісостеповій та Степовій зонах і північних районах, як правило, кращі результати дає весняна посадка. Навесні тут посухи не буває, і дерева легко приживаються; при осінній же посадці дерев, особливо кісточкових, вони іноді підмерзають або страждають від зимового висушування.
Сад краще висаджувати на схилі
Оптимальна густота саджання дерев у тих чи інших ґрунтово-кліматичних зонах враховує тип підщепи, силу росту помологічного сорту, спосіб формування крони, рівень родючості ґрунту, наявність і ступінь ґрунтовтоми, вологозабезпечення тощо. Дерева яблуні, посаджені на місці розкорчованого яблуневого саду, ростимуть слабше, ніж на місці, де раніше плодових насаджень не було. Істотними є також такі фактори, як величина господарства, доступність робочої сили та рівень забезпечення засобами механізації.
Бажано, щоб сад розташовувався на схилі зі слабким ухилом у південну, південно-західну або південно-східну сторону. На схилі менше ймовірність пошкодження саду заморозками під час цвітіння і створюється більш сприятливий повітряний режим у зв’язку з природною циркуляцією повітря навіть у безвітряну погоду. Ділянка, відведена під сад, повинна бути захищена від впливу вітру природним захистом (ліс, споруди) або обсаджена високорослими деревними породами. Рівень залягання ґрунтових вод сильно впливає на довговічність і продуктивність дерев, тому розташовувати сад можна на ділянках, де ґрунтові води розташовуються не ближче 2-2,5 м від поверхні ґрунту. Істотний вплив на приживлюваність саджанців надає і якість ґрунту, якою заповнюють посадкову яму.Оптимальним загущенням насаджень яблуні на карликових підщепах у Франції, Швейцарії, Німеччині і Польщі є 2-3 тисячі дерев/га, а наприклад, в Голландії цей показник навіть досягає 3-4 тис./га.
В Україні родючіші ґрунти, які дають змогу більш активному росту дерев, але, на жаль, через нестачу спеціальної підготовки більшої частини спеціалістів, загущення насаджень яблуні на карликових підщепах коливається у межах 1,25-2 тис. дерев/гектар.
Як підготувати грунт
Підготовку ґрунту під закладку саду починають за 3-4 роки до посадки його. У цей час висівають і висаджують культури, добре очищають ґрунт від бур’янів і поліпшують її хіміко-фізичні властивості. Якщо ґрунт кислий, проводять його вапнування.
За 1-1,5 місяці до посадки вносять органічні добрива в середній дозі 8-12 кг/м² і мінеральні: фосфорні в дозі 9-10 г д. р./м² і калійні — 10-12 г д. р./м². Потім ґрунт орють плугом, розпушуючи його на глибину 40-50 см. Перед розбиттям ділянку вирівнюють за допомогою культиватора.
Не можна вносити в посадкові ями слаборозлягаючий гній, тому що при його розкладанні виділяються речовини, які можуть здійснити негативний вплив на відростання коренів. Органічні добрива повинні бути рівномірно перемішані з ґрунтом, який використовується для засипання ями, 2/3 мінеральних добрив висипають на дно ями і перекопують із ґрунтом, а залишок 1/3 дози перемішують із ґрунтом, яким засипають кореневу систему саджанця.
Висадка саджанців
Саджанець повинен бути висаджений таким чином, щоб після усадки ґрунту коренева шийка у саджанців, щеплених на насіннєві підщепи, виявилася на рівні з ґрунтом. Саджанці, щеплені на клонові підщепи, висаджуються з таким розрахунком, щоб місце щеплення виявилося на 2-3 см вище рівня ґрунту, а коренева шийка заглиблюється у ґрунт. Це надає їм кращу стійкість і оберігає кореневу систему від підмерзання.
На зиму для захисту коріння від підмерзання і для запобігання розгойдування дерева вітром його підгортають ґрунтом висотою 20-30 см.
Типові помилки
Існують основні помилки, які можливі при посадці плодових дерев:
- Сортозмішування викликає проблеми при збиранні продукції.
- Порушення прямолінійності рядів призводить до пошкодження дерев при механізованому догляді за ґрунтом.
- Неправильна глибина посадки викликає погіршення росту. Дерева на підщепах при занадто глибокій посадці переходять на власні корені і втрачають ріст, а при дрібної посадці нахиляються і навіть падають під вагою власного врожаю.
- Відсутність поливу знижує приживання дерев.
- Відсутність мульчування призводить до пересихання ґрунту, її розтріскування і підсихання коренів.
- Неправильний вибір схеми посадки.
Корисні поради
При занадто густій посадці дерева конкурують за світло, воду і живлення, створюються сприятливі умови для розвитку хвороб і шкідників. При розрідженій посадці неефективно використовується земля, знижується вихід продукції з одиниці площі.
Необхідно обирати сорти яблунь з менш розкидистою кроною, такі як у Пепіна, Мелби, Білого наливу. Позначиться така посадка і на обрізанні: крони дерев треба робити не розлогими в сторони, а напіввисокими, так світло безперешкодно проходити крізь крони. Для кісточкових вибирають ділянки, розташовані на пагорбі, з гарним освітленням і захистом від холоду. Ґрунт для нормального розвитку кісточкового дерева повинен бути не глинистим, не кислим. З проляганням ґрунтових вод на рівні не менше двох метрів, інакше дерева загинуть.
Саджанці районованих сортів краще купувати в місцевих спеціалізованих плодово-ягідних розплідниках, а також у розплідниках дослідних станцій. Тут зазвичай вирощують високоякісний посадковий матеріал. До завезення саджанців з інших областей слід вдаватися лише з метою випробування нових сортів, але при цьому важливо, щоб вони були щеплені на відповідних для певної місцевості підщепах.
Якість саджанців суттєво впливає на стан саду та його майбутню врожайність. Сучасний інтенсивний сад має досягнути максимальної урожайності протягом трьох років. При цьому надзвичайно важливо досягнути балансу між урожайністю дерев та силою їх росту.
Правильно обираємо саджанці
Закладання високоінтенсивного яблуневого саду ведуть однорічними саджанцями з кроною чи дворічними саджанцями з однорічною кроною. Коренева система повинна бути досить розвинена. Основне правило — для осінньої посадки слід вибирати дерева з закритою кореневою системою. Це означає, що коріння перебувають у землі або в контейнері. Так дерева легше приживуться і не загинуть.
Наявність крони є важливим фактором скороплідності: на другий рік від садіння кронованого саджанця можна зібрати до 5 кг яблук, причому урожай зростає зі збільшенням сумарної довжини гілок у кроні, тоді як із нерозгалуженого окулянта декілька яблук.Діаметр штамба саджанця значно впливає на його продуктивність у молодому віці. Використання якісних саджанців із діаметром штамба понад 12 мм, у порівнянні з нестандартними 7-9-міліметровими, на третій рік від садіння із загущенням 2500 дер./га забезпечить прибавку врожаю до 9 т/га.
Стовбур у саджанців повинен бути вертикальним, ранки від вирізки пагонів і підщепи зарубцьовані. У саджанців другого сорту допускається викривлення штамбу, піддаються виправленню при посадці, у тому числі при підв’язці до кілка. У першого сорту можливі незагоєні тріщини кори, що не доходять до деревини, але без її відшаровування.
Коренева система саджанців першого сорту повинна мати не менше п’яти, другого — трьох основних розгалужень, у саджанців на карликових підщепах — відповідно три і два. Кращу приживлюваність і ріст дерев забезпечує осіння посадка саду.
Підпори та кілки
У сучасних інтенсивних садах на карликових підщепах, особливо закладених на ґрунтах легкого механічного складу, для підтримки дерев обов’язково влаштовують підпори. Підпори необхідні також і для дерев на напівкарликових підщепах, хоч би на час формування крони.
За доступністю у садівничому регіоні вибирають спосіб підтримання дерев. Це чи дерев’яний кілок біля кожного дерева, або дротяні шпалери.
Більш дешева і менш зручна у використанні вважається шпалера з одного натягнутого вгорі дроту і жердинами біля дерев, дешевша від окремих підпор для кожного дерева. Проте ця система більш надійна, бо дріт рідко рветься і дерево верхівкою утримується за нього, навіть якщо жердина зламається. Якщо ж зламається кілок, навантажене плодами дерево впаде разом з ним, тріснувши у місці щеплення.
Кілки для підтримування дерев мають бути міцними і захищеними від гниття на період 15-20 років. Для їх виготовлення використовують свіжозаготовлену деревину ялини, сосни чи твердих листяних порід. Сухостій чи так звана «падалиця» непридатні. Висота кілка має становити 2,5 або 3 м, а діаметр у нижній частині — 6-8 см.
Для перезимівлі саджанці треба утеплити
Після посадки саджанці слід утеплити. Для цього дерево обв’язують берестом або щільним папером. Після підмерзання ґрунту стовбур дерева підгортають на висоту штамбу 20-30 см. Коли випаде сніг, з його допомогою проводять додаткове підгортання. Сніг важливо брати не біля коріння, щоб не заморозити їх. Після танення снігів утеплення з дерев знімають.
Також читайте: Осіннє обрізування плодових дерев
Саджанці, залишені для весняної посадки, на зиму прикопують. Для цього копають канавки глибиною близько 50 см, ставлять саджанці по одному під кутом близько 45 градусів на південь і засипають вологою землею. Ґрунт біля коренів ущільнюють, щоб не було порожнеч.
Полив
На суглинних і супіщаних ґрунтах при заляганні ґрунтових вод на глибині 2 м рекомендується викопувати ями наступних розмірів:
- На важких глинистих ґрунтах ями під плодові дерева слід робити ширшими (120-150 см) і дрібнішими (40-50 см), оскільки восени і навесні в глибоких ямах на таких ґрунтах буде довго застоюватися вода, а це шкідливо для росту коренів.
- На ґрунтах, де ґрунтові води проходять від поверхні в 1,5-2 м, плодові дерева висаджують без посадкової ями. Землю перекопують на два багнети лопати, вносять органічні і мінеральні добрива, роблять невелику ямку, в якій повинні розміститися коріння саджанця, і засипають їх землею.
- Якщо ґрунтові води залягають на глибині від 1 до 1,5 м від поверхні землі, плодові саджанці висаджують на горбки висотою 50-70 см і діаметром у підставі до 2 м.
За наявності системи крапельного зрошення важливо її вчасно змонтувати й одразу після садіння дерев підключити полив з підживленням розчиненими у воді мінеральними добривами. Наявні органічні добрива ділять на дві частини. Одну частину упереміш з верхнім шаром ґрунту зсипають на дно ями, заповнюючи її наполовину у вигляді горбка, другу половину перегною (компосту) підсипають безпосередньо до коренів дерева при посадці. На піщаних ґрунтах на дно ями укладають шар суглинку або глини, присмачених перегноєм, товщиною 5 см. Такий шар можна робити також із торішнього листя, будинкового сміття, деревної золи. Цей шар поліпшує водний режим ґрунту в межах посадкової ями. У глинистих ґрунтах піщані прошарку робити не рекомендується.
Норма поливу залежить від забезпеченості ґрунту вологою, однак протягом першої вегетації вона не може бути меншою за 0,5-1 л на дерево в день у перші чотири тижні від садіння до 2 л у наступний період.Якщо зрошення не встановлено, полив ведуть одразу після садіння будь-яким доступним способом із розрахунку не менше 5 л води на саджанець. Тільки в разі випадання сильного дощу одразу після садіння полив можна не вести.
Після того, як вода увійде в ґрунт, ямки мульчують гноєм або перегноєм, торфом, корою чи перепрілою соломою (товщина шару мульчі 10 см), у крайньому разі мульчують сухою землею. Для уникнення опіків свіжий гній не повинен дотикатися до штамбів дерев.
При загущеному садінні дерев доцільно застосувати суцільне мульчування приштамбових смуг завширшки близько 1 м. Залежно від частоти і величини атмосферних опадів, обов’язково виконують ще декілька поливів доступним способом.
Групи сортів яблунь
За здатністю до формування стрункого веретена сорти яблуні поділяються на групи:
- сорти, які легко формуються;
- сорти з малою кількістю бічних гілок у кроні і гострими кутами відходження, формуються важко;
- сорти з розлогою кроною, які легко загущуються та здатні втрачати провідник;
- сорти зі звисаючими гілками, плодоносять на кінцівках пагонів, схильні до оголення;
Перспективні сорти яблуні
зимового строку достигання
Айдаред. Виведений у США. Дерево середньоросле з округлою густою кроною, достатньо зимостійке. Скороплідний сорт зі щорічною урожайністю. Уражується борошнистою росою, листя — слабко паршею. Плоди зберігаються у звичайних плодосховищах до червня-липня.
Завдяки скороплідності, високій щорічній урожайності, транспортабельності та здатності плодів до тривалого зберігання сорт Айдаред, який рекомендований в Україні з 1986 року, в найближчому майбутньому утримуватиме чільне місце серед інших зимових сортів.
Гала. Новозеландський сорт ранньозимового строку. Скороплідне середньоросле дерево, схильне до перевантаження урожаєм. Вразливе до парші, але має відносну стійкість до борошнистої роси. Зимостійкість середня. Схильне до пошкодження хворобами кори.
Глостер. Німецький пізньозимовий сорт. Дерева сильнорослі з гострими кутами відходження основних гілок, врожайні, зимостійкі, середньо уражуються паршею. Імунний до борошнистої роси.
Також читайте: Шкідники та хвороби яблуневого саду
Голден Делішес. Американський скороплідний середньорослий сорт із невисокою зимостійкістю дерев, краще плодоносить у регіонах з теплим кліматом. Дерева слабко пошкоджуються борошнистою росою, плоди імунні до парші, яка уражує листя.
Джонаголд. Виведений у США, один із найбільш поширених сортів західноєвропейських країн. Дерева сильнорослі, високоврожайні, недостатньо зимостійкі. Не стійкі до парші і борошнистої роси.
Еліза. Скороплідний високопродуктивний сорт голландської селекції зимового строку достигання. Дерево середньоросле з розлогою кроною, формується легко. Відносно стійке до парші, борошнистої роси і бактеріального опіку. Досить вразливе до захворювань кори.
Елстар. Ранньозимовий сорт голландської селекції, краще плодоносить у регіонах з підвищеною вологістю повітря. Дерева сильнорослі, схильні до загущення, перевантаження урожаєм і періодичності плодоношення. Сорт уражується паршею, але має відносну стійкість до борошнистої роси.
Лігол. Пізньозимовий сорт польської селекції. Дерево скороплідне, вищесередньої сили росту, формується легко. Плодоносить щедро з тенденцією до періодичності. Морозостійкість вище середньої, середня стійкість до парші і борошнистої роси, уражується бактеральним опіком і хворобами деревини.
Пінова. Німецький скороплідний сорт зимового строку достигання.
Дерево середньоросле, формується легко, схильне до перевантаження урожаєм. Відносно стійке до парші і борошнистої роси, уражується бактеріальним опіком. Зимостійкість вивчена недостатньо.
Росавка. Пізньозимовий сорт, отриманий у Мліївському інституті садівництва Дерево дуже сильноросле, високої зимостійкості, стійке до парші і борошнистої роси. Урожайність висока без проявів періодичності.
Чемпіон. Походить із Чехії, є одним із провідних сортів у Польщі. Дерева середньорослі, скороплідні без схильності до періодичності, з середньої густоти кроною, що легко формується. Стійкі до парші і борошнистої роси. Зимостійкість нижче середньої.
Редчіф — менш вимогливий до ґрунтово-кліматичних умов. Є клоном популярного в недалекому минулому американського сорту Ред Делішес, який набув значного поширення у Західній Європі.
Скороплідне урожайне дерево з близькою до спурових сортів кроною, середньовразливе до парші, стійке до борошнистої роси і бактеріального опіку.
Флоріна. Пізньозимовий американсько-французький сорт. Сильноросле, скороплідне, схильне до періодичного плодоношення дерево. Має стійкість до борошнистої роси та парші, зимостійкість середня.
