Приміром, у 2009 році середня температура повітря була вищою за середньобагаторічну норму.
Треба усвідомлювати, що тенденція до потепління завдаватиме шкоди рослинництву як основоположної галузі сільського господарства.
Зокрема, постійна позитивна динаміка підвищення середньорічних температур, навіть за умови зростання кількості опадів, істотно збільшує швидкість випаровування вологи з поверхні ґрунту. У динаміці рослинам потрапляє набагато менше продуктивної вологи, ніж за більш помірного їх надходженні з опадами в грунт, але за більш низької температури.
В умовах підвищеної температури здатність грунту випаровуватись зростає в 1,4-1,9 разу, що робить пізньовесняні і ранньолітні опади малопродуктивними. Рослини не встигають скористатися мінімальними запасами вологи і внаслідок цього продуктивність їхньої вегетативної маси зменшується вдвічі, а в окремі роки - вп’ятеро.
Зі зростанням температури значно посилюється нерівномірність опадів як за сезонами року, так і за окремими місяцями й декадами. Як результат - істотно ускладнюється прогноз вологозабезпеченості рослин, повністю руйнуються звичні закономірності коливань опадів в окремі місяці.
Аналіз даних свідчить, що в ранньовесняний (кінець лютого-кінець березня) період спостерігається стійка тенденція до підвищення рівня опадів і збільшення накопичення їх у грунті.
Проте умови для обробітку ряду традиційних культур на тлі такої динаміки стали більш жорсткими. Адже однакова кількість опадів за весь теплий сезон (у червні-липні) істотно скоротилася при зростанні температур, що блокує вегетацію рослин у цей період.
Слід ураховувати, що в умовах потепління і незбалансованості забезпечення рослин вологою розраховувати на повноцінні два-три укоси, наприклад люцерни чи два укоси еспарцету не можна. Ці культури доцільно активно використовувати в системі кормовиробництва, однак у розрахунок береться лише один повноцінний укіс еспарцету і люцерни, другий укіс люцерни - у кількості 50% першого. А другий укіс еспарцету ліпше взагалі не планувати.
Таким чином, активна динаміка кліматичних процесів вимагає глибокого аналізу й істотного перегляду пріоритетності використання окремих кормових культур - більш посухостійких видів і сортів високоурожайних кормових рослин.
Однією з таких культур є суданська трава. Її вирощують на сіно, зелений корм і використовують як пасовищну культуру. Сіно й зелену масу добре спожи-вають тварини. За поживністю та врожайністю суданська трава посідає перше місце з-поміж однорічних злакових трав.
Високий урожай, добрі кормові якості, посухостійкість сприяли швидкому поширенню цієї культури як у нашій країні, так і за кордоном.
Суданська трава належить до роду сорго. Утворює 20-30 стебел у кущі. Стебла прямостоячі, з великою кількістю листя, можуть сягати 2,5-3,5 м заввишки. Листя гладке, довге, на одній рослині їх 7-8. Суцвіття - розлога волоть, плід - зернівка.
Коренева система складається з великої кількості довгих мочкуватих коренів, значна частина яких проникає завглибшки 2-2,5 м і більше, поширюючись горизонтально в усі сторони до 75 см. Маючи дуже розвинуту кореневу систему, суданська трава відрізняється великою посухостійкістю.
Для зростання і розвитку ця культура потребує багато тепла.
Насіння проростає при температурі грунту не нижчій ніж +8-10?С. Культура добре переносить високі температури, проте чутлива до морозів, а при -3-4°С під час появи сходів може загинути.
На початку життя росте дуже повільно, особливо за нестачі тепла, почасти може пригнічуватися бур'янами, а через 25-30 днів після появи сходів швидко відростає (до 7-8 см на добу); дає добрі врожаї на всіх грунтах, за винятком заболо-чених і бідних піщаних.
Ліпші попередники для суданської трави - зернові, зернобобові і пропашні культури. Добрі врожаї вона дає після озимих культур і однорічних сумішей. Суданська трава - поганий попередник для інших культур. Вона виносить з грунту багато азоту й інших поживних речовин, тому як під неї, так і під подальші куль-тури слід вносити добрива.
У польовій сівозміні її поміщають перед паровим полем чи пропашними культурами, а в кормовому - після ярової пшениці або силосних рослин.
Суданська трава добре реагує і на мінеральні добрива, особливо азотні та фосфорні, а на легких грунтах - на сумісне внесення їх із калійним добривом.
У районах, забезпечених вологою, і на грунтах, чистих від бур'янів, суданську траву на зелений корм і насіння висівають рядовим способом, а в посушливих умовах і на засмічених грунтах - широкорядним - із шириною міжрядь 45-60 см.
Цю траву слід прибирати на сіно у фазі виходу в трубку, на початку викидання волоті. За більш пізнього скошування вкісна маса виходить грубою, і трава відростає гірше. Укісна стиглість наступає через 65-70 днів після посіву.
Приміром, у результаті негативного впливу несприятливих погодних умов 2009 року врожайність другого укосу як люцерни, так і еспарцету становила лише 33-35 ц/га, що не дозволило у достатній кількості забезпечити господарства сіном.
Водночас використання суданської трави, навіть за несприятливих погодних умов, дає можливість отримати з 1 га 160-190 ц/га зеленої маси залежно від спо-собу посіву (за умови використання мінеральних добрив).
Для більш повної характеристики суданської трави як кормової культури визначено її хімічний склад порівняно з традиційними культурами для заготівлі сіна люцерною та еспарцетом. Адже саме вміст та співвідношення поживних речовин визначають кормову цінність тієї чи іншої культури.
Аналіз хімічного складу суданської трави свідчить, що в перерахунку на суху речовину, хоча вона і містить менше протеїну порівняно з люцерною та еспарцетом, проте за енергетичною поживністю дещо їх переважає.
Використання посівів суданської трави дало змогу збільшити збір сухої речовини з 1 га порівняно з люцерною на 37-41% та еспарцетом - на 32-36%.
Використання посівів суданської трави в умовах посушливого літа дозволяє збільшити вихід доступної для обміну енергії з 1 га порівняно з люцерною на 36-44%, еспарцетом - на 22-29%.
До того ж використання суданської трави збільшує на 14% збір сирого протеїну порівняно з люцерною та не сприяє зменшенню його збору порівняно з ес-парцетом.
Таким чином, з урахуванням динаміки змін клімату суданська трава є альтернативним джерелом сировини, використання якої надасть можливість створити сталу кормову базу для тваринництва.
Активна динаміка кліматичних процесів вимагає перегляду пріоритетності використання окремих кормових культур - більш посухостійких видів і високоурожайних сортів.
Високий урожай, добрі кормові якості, посухостійкість сприяли швидкому поширенню суданської трави як у нашій країні, так і за кордоном.
Суданська трава є альтернативним джерелом сировини, використання якої надасть можливість створити сталу кормову базу для тваринництва.
