В. В. ІВАНИШИН,
Гречка — важлива соціальна культура
Гречка має умовний вплив на продовольчу безпеку держави. Тому проблема збільшення обсягів виробництва цієї культури за сучасних умов набуває особливого значення. Насичення ринку можливе за рахунок імпорту цієї продукції. Підтвердженням цього стало завезення декілька років тому в Україну 20 тис. т гречки з Китаю. Проте імпорт гречки є невигідним для України, оскільки насичення внутрішнього ринку товарами іноземного походження не на користь вітчизняних виробників. До того ж, невідомо як ринок реагуватиме на імпортний товар щодо ціноутворення та сприйняття споживачами якості запропонованої продукції.
Дефіцит гречки на ринку та зростання цін на неї має більше психологічний характер. Склався стереотип, що оскільки культуру вирощують в Україні, то й коштувати має дешевше за імпортні крупи, зокрема рис.
Гречка — це культура, яку часто незаслужено недооцінюють, окрім цінних харчових властивостей і як медонос — ще й прекрасна культура для вирощування на сидерат у проміжних посівах.
Серед сільськогосподарських культур гречка має цілу низку корисних властивостей:
вона є основною круп’яною культурою. Гречана крупа має добрі смакові, поживні та дієтичні показники якості, і посідає перше місце за складом білкового комплексу та за поживністю серед інших круп. За фізіологічною цінністю білки гречаної крупи близькі до білків курячих яєць і молока. Гречану кашу дієтологи порівнюють за складом та структурою амінокислот із м’ясом. У зерні гречки міститься 10–18% білка, 2–3% олії, 60–68% вуглеводів, 0,3–0,5% цукру. За умов актуалізації проблеми екологічного виробництва важливим є те, що технологічний процес вирощування гречки виключає застосування пестицидів, що уможливлює отримувати екологічно безпечні продукти харчування.
Економічне значення гречки полягає ще й в тому, що вона є цінною лікарською рослиною, одним із кращих медоносів, побічна продукція її виробництва (полова, солома) є цінним кормом для тварин.
Агротехнічне значення гречки полягає у тому, що вона зменшує забур’яненість полів, покращує фізичні властивості і фітосанітарний стан ґрунту, поліпшує його родючість.
Вона є добрим попередником, оскільки засвоює важкодоступні сполуки фосфору і калію для власного живлення і залишає їх у ґрунті з рослинними рештками. Гречка менше за інші рослини, які вирощують на сидерат, залишає після себе коліни (речовини, які гальмують розвиток наступних рослин у сівозміні).
Гречка є страховою культурою для пересівання озимих культур.
Її вирощують в основних, післяукісних і післяжнивних посівах на зерно, а також на зелений корм і зелене добриво.
Гречка інтенсивно нарощує зелену масу і може за 50–60 днів вегетації сформувати врожайність до 200 ц/га та ще й встигає наростити 1,5 м коренів.
Вирощування гречки на сидерат не сприяє висушуванню грунту. Дуже часто гречку висівають у пристовбурних колах плодових дерев і кущів.
Вона є культурою безвідходної технології вирощування.
За останні роки в Україні значно зменшили посівні площі і виробництво зерна гречки.
Так, в 2000 році було посіяно 529 тис. га гречки та вироблено 481 тис. т зерна, то вже в 2010 році — 200 тис. га, торік — 122 тис. га, вироблено відповідно 138 і 140 тис. т зерна, або майже учетверо менше, ніж в 2000-му, хоча рентабельність її в 2015 році становила більше 50%, тобто гречка була найбільш дохідною серед зернових культур.
Гречка у проміжних
посівах на сидерат.
Наукове дослідження
Досвід передових господарств, які успішно вирощують гречку, свідчить, що після таких попередників, як зернобобові й озимі культури, кукурудза, буряки цукрові і картопля, льон-довгунець, урожайність гречки буває на 15–40% вищою, ніж після вівса або ячменю. За розміщення гречки після буряків цукрових у колишньому ПСП «Світанок» Бершадського району Вінницької області її врожайність перевищувала 25 ц/га, після гороху досягала 25 ц/га.
Гречка є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур у сівозміні, оскільки вона швидко росте, за належних агротехнічних умов формує гіллясті широколисті рослини і пригнічує бур’яни; ґрунт після збирання гречки досить пухкий і добре утримує вологу, а післяжнивні рештки гречки, багаті на азот, фосфор і особливо калій, поліпшують його родючість.
Важливим резервом поліпшення родючості ґрунту і збільшення виробництва гречки у сучасному землеробстві є використання культури у проміжних посівах. Гречку на сидерат рекомендують вирощувати на бідних, кислих і важких ґрунтах. Вона росте де завгодно, а після скошування значно збагачує ґрунт фосфатами і калієм, пригнічує багаторічні бур’яни, особливо пирій. Гречку як теплолюбну культуру висівають пізно навесні, у травні. Скошують зелену масу до початку цвітіння. Можна висівати гречку у проміжних посівах: післяукісно, післяжнивно, а також в ущільнених посівах і під зиму.
Важливою передумовою успішного збільшення виробництва гречки є загальне поліпшення культури землеробства та впровадження сучасних досягнень сільськогосподарської науки і передового досвіду: використання кращих за врожайністю та якістю зерна сортів, розміщення посівів після кращих попередників, якісна підготовка ґрунту до сівби, раціональне використання добрив та регуляторів росту й розвитку рослин, раціональні способи сівби і догляд за посівами, висівання гречки у проміжних посівах (на зерно, на корм, на сидерат).
Однак в останні роки вирощуванню гречки у проміжних посівах (післяукісно і пожнивно) практично не надають належної уваги. Внаслідок недосконалої технології її вирощування збирають низькі врожаї, гречану солому і рослинні рештки часто спалюють, чим завдають шкоди ґрунтам і довкіллю.
Метою наших досліджень було розробити технологію вирощування гречки у проміжних посівах для отримання високоякісного зерна та використанням соломи і рослинних решток на органічне добриво, а також вирощування на сидерат.
На основі експериментальних і виробничих досліджень, виконаних упродовж 2013–2015 рр., на дослідному полі ПДАТУ, у ПФ «Богдан і К» Івано-Франківської, ТЗОВ «Агрофірма «Колос» Київської, в ТОВ «Корпорація «Колос-ВС» Тернопільської областей, нами розроблено технологію вирощування гречки на сидерат та на зерно у проміжних посівах, яка ґрунтується на застосуванні таких елементів:
- післяукісно висівати гречку після озимих зернових, капустяних, багаторічних трав, зібраних на зелений корм або сінаж; післяжнивно — після збирання ячменю озимого та інших зернових культур, гороху, капустяних, але не пізніше 25–30 липня, а після 30 липня висівати гречку на сидерат;
- за збиранням попередника здійснювати деструкцію соломи і рослинних решток біопрепаратом «Вермистим-Д» з мінімальною кількістю азотних добрив (8–12 кг/га), або з внесенням гноївки (5–10 т/ га) чи органічних добрив «Біогумус» (3–4 т/га), отриманих методом вермикультивування, або «Біопроферм» (5–6 т/га),
- отриманого методом біоферментації з одночасним загортанням у грунт на глибину 8–12 см. Після цього висівати гречку з наступним коткуванням ґрунту.
- за нульового обробітку ґрунту гречку висівати безпосередньо у стерню (без здійснення деструкції) насінням, обробленим препаратом «Вермимаг» (6 л/га) на глибину 2–4 см;
- використовувати солому і рослинні рештки гречки на органічне добриво з використанням біодеструктора «Вермистим-Д»за такою схемою: до робочого розчину додають (залежно від кількості соломи і рослинних решток на гектарі) 8–12 кг/га
- аміачної селітри, або 10 кг карбаміду, або 10–12 кг КАСу. Можна використовувати рідкі органічні добрива (гноївку), або інші і загортати їх у грунт на глибину 10–12 см;
- норма висіву насіння гречки післяукісно 2,0–2,5 млн/ га схожих насінин за широкорядного способу сівби та 3,5–4,0 — за рядкового способу; за післяжнивного вирощування норму висіву збільшують на 15–20%;
- догляд за посівами включає післясходове боронування, підживлення у період до цвітіння гречки біостимулятором-добривом «Вермимаг» (7 л/га) у баковій суміші із карбамідом (10 кг/га);
- вирощувати гречку в органічному землеробстві на фоні мінерального удобрення лише природного походження — фосфоритне добриво і калімаг; використовувати дозволені в органічному землеробстві — органічні добрива «Біогумус», «Біоактив» та біопрепарати, зокрема, рідке органічне добриво-біостимулятор «Вермимаг»;
- для лікування діабетичних захворювань вирощувати гречку, застосовуючи органічне добриво «Біопроферм» зі збалансованим вмістом тривалентного хрому та обприскування рослин під час вегетації регулятором росту «Біохром»;
- обов’язковим є вивезення бджолосімей на посіви гречки за 2–3 дні до початку цвітіння (2–3 сім’ї на 1 га).
Нами враховано і те, що за останні роки низка агропідприємств перейшли на технології органічного землеробства, мінімальний обробіток ґрунту, придбали нові механізми, агрегати (комбіновані агрегати для обробітку ґрунту, подрібнювачі соломи та інших рослинних решток, сівалки для точної сівби з міжряддям 38 см (широкорядний), рядковим із міжряддям 19 см для прямої сівби у стерню тощо).
Біологізована технологія на практиці
У ПФ «Богдан і К» Снятинського району Івано-Франківської обл. директор Б. В. Тимофійчук щорічно на усій площі вирощування ярих і озимих культур (близько 2000 га) з метою поліпшення родючості ґрунту, отримання врожаю високої якості, зменшення витрат на придбання мінеральних добрив і пестицидів впроваджує біологізовану технологію, до якої входять такі елементи: допосівне оброблення насіння ярих і озимих культур та дворазове обприскування рослин під час вегетації біостимуляторами-добривами. На усій площі здійснюють деструкцію соломи і рослинних решток, зокрема, на площі 600–700 га — сумісно з висіванням культур на сидерат (гірчиця біла, редька олійна, вика озима, жито і гречка).
Щорічно на площі 105–220 га після збирання ячменю озимого висівають гречку й отримують у середньому 1,2–1,8 т/га зерна. За збиранням ячменю озимого сівалкою John Deere 1590 висівають гречку сорту Іванна безпосередньо у стерню насінням, обробленим біостимулятором «Вермимаг» рядковим способом з міжряддям 19 см на глибину 2–4 см за внесення у рядки 50–80 кг/га нітроамофоски. На початку бутонізації рослини гречки обприскують регулятором росту (5 л/га) у баковій суміші з карбамідом (10 кг/ га), на кожний гектар вивозять 2–3 бджолосім’ї.
Після збирання гречки на зерно одночасно здійснюють деструкцію соломи ячменю озимого і гречки деструктором у баковій суміші з карбамідом (10 кг/га) із загортанням у грунт на глибину 10–15 см.
Упродовж 2011–2014 років збирання ячменю озимого розпочинали 29–30 червня. Слідом за збиранням врожаю та підготовкою ґрунту висівали гречку, і до 5 липня отримували рівномірні дружні сходи. Тільки посушливого 2015 року на половині площ, засіяних гречкою до 7 липня, зразу за випаданням дощу отримано задовільні сходи, а на решті площ вони були зріджені, що й призвело до зменшення врожайності — на рівні 8 ц/га.
У ТОВ «Корпорація Колос ВС» Борщівського району Тернопільської області післяжнивно гречку висівають після збирання ячменю озимого. Сіють гречку з 7 по 27 липня сівалкою VÄDERSTAD Rapid A 600 S та Selеc нормою висіву 100 кг/та, глибина загортання насіння — 3–4 см. Під передпосівний обробіток ґрунту вносять 100 кг/га мінеральних добрив (діамофоска NРК 10:26:26). На початку цвітіння на посіви вивозять 1–2 сім’ї бджіл на 1 га. Збирають уpoжaй роздільним способом. Вpoжaйнicть гречки у середньому за 2013–2014 рр. становила 20–23 ц/га. Посушливого 2015-го отримали сходи, однак їх ріст і розвиток припинився унаслідок високої температури повітря та нестачі вологи у ґрунті.
Технологію пришвидшеного використання соломи і рослинних решток гречки на органічні добрива з використанням біодеструктора «Вермистим-Д» застосовують у такій послідовності:
- після закінчення збирання врожаю гречки солому та інші рослинні рештки подрібнюють наявними у господарстві подрібнювачами, рівномірно розподіляють на поверхні ґрунту і зразу обприскують розчиненою у 200–300 л/га води необхідною кількістю азотних добрив + «Вермистим-Д» (6–8 л/га);
- до робочого розчину додають (залежно від кількості соломи на 1 га) 8–12 кг/га аміачної селітри (карбамід, або КАС), замість азотних добрив можна використовувати рідкі органічні добрива (гноївку).
Розроблена технологія забезпечує: пришвидшене розкладання рослинних решток, знищення патогенів, ступінь розкладання соломи, залежно від культури, упродовж 3–4 місяців — 70–90%, збільшення кількості мікроорганізмів і врожайності культур у середньому на 25–35%, зменшення витрат на придбання міндобрив на 40–50%. Одна тонна соломи зернових культур та гречки після деструкції за вмістом органічних речовин, азоту, фосфору і калію рівноцінна 3–5 т гною вологістю до 75%.
Таким чином, у сфері виробництва гречки необхідно виконати низку першочергових заходів, ґрунтуючись на вагомих наукових дослідженнях та виробничому досвіді:
- змінити державний підхід до захисту власного ринку гречки, дотування її виробництва, організації експортного ринку, жорсткої цінової політики;
- пришвидшити процеси впровадження у виробництво нових сортів і гібридів та вдосконалення технологій їх вирощування;
- посилити інвестиційну діяльність для збільшення фінансування, зміцнення матеріально-технічної і лабораторної бази науково-дослідних установ та ефективного використання наукового потенціалу, підвищення професіоналізму та відповідальності керівників і спеціалістів у галузі гречаного виробництва.
Враховуючи багатогранне значення гречки, важливість вирощування її у проміжних посівах (післяукісно і післяжнивно) для збільшення виробництва зерна та використання зеленої маси на сидерат, соломи і рослинних решток на добриво на основі виконаних нами експериментальних і виробничих досліджень, результатів розробленої і впровадженої нами технології у ПФ «Богдан і К» Івано-Франківської, корпорації «Колос ВС» Тернопільської, ТЗОВ «Агрофірма «Колос» Київської та господарств інших областей на сучасному етапі розвитку землеробства доцільно: розширити площі вирощування гречки в основних і проміжних посівах на зерно, що уможливить збільшити виробництво гречки і забезпечити внутрішній ринок та вийти на закордонні ринки. Використання соломи і рослинних решток гречки (із застосуванням деструкції препаратом «Вермистим-Д») забезпечить поліпшення родючості ґрунту та зменшить витрати на придбання пестицидів і мінеральних добрив.
