О. Г. ВЛАСОВА,
З часом вони збільшуються у розмірі і повністю закривають листок білим нальотом, листок згодом жовтіє і засихає. При сильному ураженні листки загортаються догори, робляться крихкими, засихають. На сильно уражених листках утворюються плодові тіла, які заражають рослини на наступний рік. Це спороношення грибка, який поглинає поживні речовини і призводить до порушення процесу фотосинтезу, зниження урожайності огірка, та впливає на його якості.
Рослини сповільнюють ріст, плоди формуються дрібними, в невеликій кількості. Найбільшої шкоди завдає захворювання при підвищеній вологості повітря, недостатньому поливі, а також при надмірній підгодівлі азотними добривами. Грибок зимує на рослинних рештках бур’янів. Спори грибка під час вегетації переносяться із хворих рослин на здорові вітром, при поливі, при догляді за рослинами тощо.
Заходи захисту. Дотримуватися сівозміни (повернення висадки огірків на колишнє місце через 3–4 роки). При появі перших ознак захворювання обприскують настоєм коров’яку або сіна з подальшим повторенням через 7–9 днів. Обприскують рослини колоїдною сіркою (70–80%-ю): на відкритому ґрунті — 20 г. Для посилення дії до неї можна додавати мило (40 г).
Для попередження захворювання рекомендують вирощувати стійкі до нього гібриди. При появі дрібних спороношень грибка рослини можна обробити Топсином М, ЗП (0,8–1,2 кг/ га) або іншими дозволеними препаратами, суворо дотримуючись правил застосування фунгіцидів.
Несправжня борошниста роса дуже поширена і небезпечна хвороба, що здатна завдавати шкоди огіркам на будь-якій стадії їх розвитку. Але найчастіше хвороба проявляється на початку серпня, коли настає період плодоношення. На листках проявляється багатогранними масляними плямами, що через 8–9 днів стають більшими у розмірі. Пізніше листки набувають коричневого кольору, наче при опіку. Через 2–3 дні вони засихають.
Причиною захворювання є грибкові збудники, які посилено розвиваються, коли рослини поливають холодною водою. При ознаках захворювання необхідно припинити полив і не проводити підживлення. Після збору врожаю ґрунт необхідно обробити розчином мідного купоросу.
Заходи захисту. Проводити обробку Метамілом МЦ, ВГ (0,8–1,0 кг/га), Орвегом, КС (0,8–1,0 кг/га), Ридомілом Голд МЦ 68 WG (2,5 кг/га).
Кладоспоріоз, або оливкова плямистість спочатку з’являється на листках у вигляді коричневих округлих або безформних плям, які при підсиханні руйнуються. На плодах і стеблах має вигляд округлих ранок зеленувато-бурого або оливкового забарвлення. Протягом 3–4 днів плями чорніють і збільшуються у розмірах. Огірок через утворення на його поверхні виразок викривляється, набуває нетоварного вигляду. Знижуються його смакові якості. Джерелом зараження, як і при багатьох інших захворюваннях, є рослинні залишки, на яких зимують спори грибка.
Заходи захисту. При появі на плодах дрібних ранок обробити рослини 1%-им розчином бордоської суміші або фунгіцидами, що містять мідь.
Бура оливкова плямистість — грибкове захворювання, що уражує плоди, а при надмірній вологості повітря — стебла, листя та розсаду. На плодах утворюються дрібні водянисті плями, які швидко збільшуються у розмірі, шкірка розтріскується, на їх поверхні виступають затверділі драглисті краплі. При підвищеній вологості повітря плями покриваються темним оксамитовим нальотом. Плоди мають викривлений вигляд. На листках плями буруваті, з більш світлим центром і світлою облямівкою.
Захворювання сильно розвивається у дощове прохолодне літо при різких коливаннях температури. У спекотне літо бура плямистість виявляється до кінця вегетації рослин, при настанні прохолодних ночей із рясними росами.
Збудник захворювання поширюється із краплями конденсованої вологи в парниках, із дощем, при поливі, вітром. Інфекція зберігається на рослинних рештках і в ґрунті.
Заходи захисту. Результативною є обробка бордоською рідиною та фунгіцидами, що містять мідь.
Біла гниль. Збудник хвороби — грибок. Вражає всі частини рослин: стебла, листя, вуса, плоди. Вкриті білим нальотом, тканини розм’якшуються і загнивають.
Уражені тканини стають м’якими, покриваються слизом та білою грибницею. На поверхні і всередині стебел утворюються чорні крапки — склероції. У рослин, уражених в прикореневій частини, листя в’яне і засихає. Лише огляд стебла дозволяє встановити, що огірки загинули в результаті ураження білою гниллю. Найбільш сприйнятливі до захворювання рослини у фазі плодоношення. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість ґрунту і повітря, різкі коливання температури, загущені посадки.
Інфекція зберігається на рослинних рештках і в ґрунті. Зараження рослин відбувається через механічні пошкодження, а також із потоками повітря.
Заходи захисту. Необхідне чергування культур. Ділянки стебел з ознаками хвороби посипають вапном. Уражені частини рослин вирізають з частиною здорової тканини. При сильному поширенні хвороби листя видаляють в спекотні сухі години дня, щоб ранки швидко підсохли. Місця зрізу посипають товченим вугіллям або протирають 0,5%-им розчином мідного купоросу. Рекомендують вечірній полив теплою водою. Хороший ефект дає застосування некореневої підгодівлі, а також полив у лунки при висадці розсади огірка розчину марганцевокислого калію (5 г на 10 л води).
Сіра гниль. Збудник хвороби — грибок. При різких коливаннях температури і високій вологості повітря пошкоджує зав’язь і листя огірка. Уражена тканина стає м’якою, мокрою, бурою і покривається рясним сірим нальотом. На ній утворюються чорні крапки. Комахи при запилюванні переносять спори грибка з одних квіток на інші, що сприяє поширенню захворювання. Розвитку хвороби сприяють також різкі коливання температури, нестача або надлишок вологи, полив холодною водою або полив загущених посадок на ніч, надлишок азоту і брак мікроелементів.
Грибок зберігається на рослинних залишках.
Заходи захисту. Проводити обробку препаратом Світч 62,5 WG, в. г. (0,75–1,0 кг/га).
Коренева гниль може завдавати шкоди як молодим, так і старим рослинам. Коріння уражених рослин темніє, головний корінь часто стає червоно-бурим, розм’якшеним, іноді розділений навпіл кільцеподібною перетяжкою, що є характерною особливістю захворювання. Ознакою появи хвороби є відставання рослин у рості. У ясну сонячну погоду листя хворих рослин починає в’янути, потім повністю засихає.
Це захворювання може призвести до загибелі врожаю огірків. Хвороба вражає в основному ослаблені рослини при перепадах нічних і денних температур, а також при поливі їх холодною водою. Інфекція зберігається у ґрунті. Також коренева гниль виникає при несприятливих умовах вирощування. Збудник хвороби зберігається на рослинних рештках і в ґрунті.
Заходи захисту. Для профілактики огірки двічі з інтервалом в 14 днів поливають під корінь розчином фунгіциду Превікур (2,5 л/ га).
Рослини поливають підігрітою водою (температура не вище 20–25 °C).
При високій вологості може проявитися аскохітоз. По краю листя утворюються великі, спочатку бурі плями, які поступово яснішають та розтріскуються. Потім вони вкриваються чорними крапками — плодовими тілами гриба. На стеблах хвороба починається із міжвузлів, залишків видалених пагонів, листі. На них виступають білувато-бурі плями, які розтріскуються. Ураженим аскохітозом може бути і плід огірка. У верхній частини огірка виникають виразки, які іноді потім вкривають всю поверхню. Він виглядає наче варений, хоча залишається твердим, потім чорніє і усихає. Інфекція знаходиться у ґрунті, рослинних залишках, насінні. Хвороба сильно розвивається при високій вологості і ослабленому стані рослин.
Засоби захисту. Проводити обробку препаратами Луна Експіріенс 400 SC КС (0,35–0,75 л/ га), Квадріс 250 SC КС (0,6 л/ га).
Антракноз може з’явитися на сім’ядольних листках і кореневій шийці у вигляді бурих плям. Плоди, уражені антракнозом, мають глибокі ранки, заповнені рожевим слизом. Зараження відбувається конідіями, які утворюються у місцях локалізації паразитів.
При підвищеній вологості повітря на плямах виникає наліт. Плями на листках підсихають і кришаться, утворюючи отвір з нерівними краями. Хворі плоди загнивають і набувають гіркого смаку. У відкритому ґрунті антракноз особливо небезпечний при високій вологості повітря, частих дощах і росах.
Грибок зберігається на рослинних рештках, насінні. Проникненню інфекції сприяють механічні пошкодження.
Заходи захисту. Вибраковують уражені сходи, періодично видаляють хворі рослини. З появою хвороби рослини обприскують бордоською рідиною, а також препаратами Луна Експіріенс 400 SC КС (0,35–0,75 л/ га), Медян Екстра 350 SC КС (2,0–2,5 л/ га), Світч 62,5 WG, в. г. (0,75–1,0 кг/га).
Фузаріозне в’янення. Цією хворобою страждають молоді і дорослі рослини. У деяких випадках в’янення може відбутися протягом однієї ночі. Грибок вражає судинно-волокнисті провідні пучки, по яких з ґрунту надходять поживні речовини, виділяючи при цьому токсини, що викликають отруєння рослин та їх швидку загибель. Інфекція зберігається у ґрунті, тому потрібно дотримуватися культурообороту і міняти заражений ґрунт.
Засоби захисту. Рекомендуються заходи, що поліпшують ріст і розвиток рослин — сівозміна та правильне зрошення.
Пероноспороз. Кліматичні умови в різні роки можуть відрізнятися високими температурами повітря та великою кількістю дощів грозового характеру, що позитивно впливає на ріст огірків та інших видів гарбузових культур. Попри поєднання сприятливих факторів навколишнього середовища листя у період масового плодоношення часто починає жовтіти і всихати. Це широко поширене захворювання у відкритому ґрунті може уражувати рослини огірка на початку (10–15 липня), середині (5–10 серпня) або наприкінці (25 серпня-1 вересня) плодоношення, залежно від стану абіотичних факторів (температура, вологість, дощі, роси, тумани) навколишнього середовища, при яких відбувається активне зараження спорами грибка. У роки сильного розвитку пероноспорозу (епіфітотія), особливо якщо хвороба з’являється на початку плодоношення, втрати врожаю серед сприйнятливих сортів і гібридів можуть становити 80–100%.
Зовнішні симптоми цього захворювання починають виявлятися на нижньому боці листків, на яких у ранні ранкові години (коли ще не спала роса) можна побачити «мокрі» темно-зелені кутасті плями. Удень вони підсихають, а протягом декількох днів жовтіють. При щодобовому чергуванні сухих і вологих періодів дня і ночі, а також наявності атмосферних опадів відбувається швидке поширення цієї хвороби. На пожовклих ділянках нижньої сторони листка неозброєним оком можна побачити темно-фіолетовий або чорний наліт спор грибка, який викликає цю хворобу і зараження рослин. Поширюється інфекція дуже швидко. Протягом 3–4 днів після прояву захворювання листя огірка повністю жовтіє і всихає, припиняється ріст рослин і плодоношення, оскільки порушується нормальний процес фотосинтезу.
Засоби захисту. Хімічні засоби захисту від пероноспорозу необхідно застосовувати до початку плодоношення: з кінця останньої декади червня і до середини липня. Проводять дві профілактичні обробки з проміжком 7–10 днів. Спочатку препаратом контактної дії. Під час другої обробки застосовують будь-які препарати системної дії. Робити це необхідно в суху безвітряну погоду, найкраще ввечері.
Також краще вирощуючи сорти та гібриди огірка з комплексною хворобостійкістю передусім до пероноспорозу, а також застосовуючи профілактичні захисні заходи від хвороб, щорічно можна одержувати високі та стабільні врожаї огірків на відкритому ґрунті при будь-яких кліматичних умовах.
Бактеріальні хвороби огірків
Із бактеріальних хвороб огірка великої шкоди завдає бактеріоз. На сім’ядолях він з’являється у вигляді невеликих коричневих ранок. На справжніх листках — це плями коричневого забарвлення кутастої форми. На хворих плодах утворюються невеликі ранки бурого забарвлення, що викликають їх викривлення. Підсохлі ділянки тканини випадають, на листку залишаються отвори. При цьому між жилками листка утворюються кутасті продірявлені отвори. На стеблах, корінцях і плодах спочатку з’являються водянисті плями, які підсихають і перетворюються в поглиблені виразки.
Джерело інфекції — рослинні залишки і насіння. Розповсюджується хвороба шматочками рослинної тканини, краплями води, комахами. Швидко розвивається при високій вологості повітря і перепадах температури вдень і вночі.
Заходи захисту. Видаляють хворі рослини і плоди та закопують. Дотримуються плодозміни: огірок рекомендується повертати на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки.
З появою перших ознак захворювання на сім’ядолях і вдруге — з появою плям на справжніх листках обробляють препаратами, що містять мідь.
Вірусні хвороби огірків
Зелена крапчаста мозаїка спричиняється огірковим вірусом. Уражені молоді листки втрачають своє зелене забарвлення, на них з’являються невеликі жовто-зелені ділянки, надалі вони стають зморшкуватими. Інфіковані рослини повільно ростуть і знаходяться у пригніченому стані. Плоди набувають строкатого мозаїчного забарвлення і стають бородавчастими. Необхідна заміна зараженого ґрунту. Насіння слід брати зі здорових рослин, піддавати їх перед посівом термічній обробці.
Засоби захисту. Важливим елементом захисту проти цього вірусу є отримання безвірусного насіннєвого матеріалу. Для профілактики захисту огірка проти зеленої крапчастої мозаїки рекомендується протягом сезону, а особливо в міжсезонний період знищувати бур’яни. Також застосування препарату Фармайод (0,3 кг/га).
Біла мозаїка більш шкідлива, ніж зелена. В інфікованих рослин на листках з’являються жовті та білі плями зірчастої форми. У деяких випадках вони стають повністю білими. Зеленими залишаються лише тільки жилки. Зморшкуватості листя не спостерігається. Плоди — з жовтими і білими смугами. Збудники зеленої та білої мозаїки зберігаються у насінні та на рослинних залишках.
Засоби захисту. З профілактичними цілями можна проводити обприскування біопрепаратами Тріходермін, Фіотодоктор. У випадку, якщо рослини захворіли, можна використовувати фунгіциди: Світч 62,5 WG, в. г. (0,75–1,0 кг/ га), Топаз 100, ЕС, к. е. (0,125–0,15 л/ га).
Огіркова мозаїка — одне з найбільш поширених захворювань огірка, викликає втрати врожаю від 25 до 50%, залежно від ступеня розвитку хвороби. Огіркова мозаїка вражає переважно молоді рослини. Симптоми цього захворювання проявляються найчастіше через 20–30 діб після висадки розсади на постійне місце, зазвичай після різкого підвищення температури повітря до 30 °C. На плодах утворюються «бородавки». Хворі рослини відстають у рості, на листках з’являються жовтуваті або білі плями зірчастої форми. Через деякий час вони зливаються. Листя розвиваються зморщеними, укороченими. Як правило, огіркова мозаїка розвивається в умовах жаркої погоди.
Основним джерелом інфекції є заражене насіння. Найчастіше вірус вражає здорові рослини під час заходів із догляду. Джерела інфекції — рослинні залишки, насіння (вірус може перебувати як в оболонці, так і в зародку), ґрунт.
Засоби захисту. Використання здорового насіння, вирощеного дотриманням норм просторової ізоляції і боротьби з переносниками захворювання. Дотримання оптимального режиму мінерального живлення.
Шкідники огірків
Шкідників в огірків менше, ніж хвороб. Але й вони можуть завдати значної шкоди врожаю.
Баштанна попелиця колонією поселяється на нижній стороні листя, пагонах, зав’язях і квітках. Харчується соком, у результаті чого листя скручується і засихає. Комахи довжиною 1,2–2,1 мм мають темно-зелене, майже чорне забарвлення. При великій кількості особин завдають значної шкоди, викликаючи передчасну загибель рослин. Розмножується баштанна попелиця безстатевим шляхом, утворюючи за сезон до 20 поколінь.
Попелиця на огірках швидко розмножується і поширюється при досить високій вологості і теплій погоді. Крім огірків, шкодить кабачкам, гарбузу, патисону, моркві, баклажанам. Тому небажано розміщувати ці культури в сусідніх грядках, а також варто регулярно видаляти бур’яни.
У відкритому ґрунті попелиця з’являється на огірку в липні-серпні, а в захищеному — навесні.
Заходи боротьби. Перш за все знищують бур’яни, бо саме в них зимує шкідник. На присадибних ділянках рослини обприскують настоями мила з попелом, полину, гіркого перцю та бадилля помідорів. Для захисту від попелиць на огірках також застосовують позакореневе підживлення фосфорно-калійними добривами, які проводять раз на тиждень до тих пір, поки попелиця не зникне.
На великих площах боротися із баштанною попелицею необхідно за допомогою хімічних препаратів, таких як: Фітоверм (0,4–0,6 мл/л), Бітоксібаціллін (0,6 мл/л).
Паросткова муха. Комаха сірого кольору з темною поздовжньою лінією на черевці, довжиною 3–7 мм. Личинка білувата, до 7 мм у довжину, звужена до переднього кінця. У сходів огірка вони пробурюють отвір і проникають всередину стебла. Закінчивши харчування, личинки перетворюються на мух через 12–16 днів. За сезон розвивається 2–3 покоління паросткової мухи.
Заходи боротьби. Ретельне закладення гною та посів насіння в оптимальні терміни (закладати насіння слід не глибоко, але ретельно). На присадибних ділянках рослини обприскують настоями мила з попелом, полину, гіркого перцю та бадилля помідорів. Дво- триразова обробка ґрунту впродовж сезону. У разі великої чисельності — передпосівне внесення у ґрунт інсектицидів, наприклад, Воліам Флексі 300 SC, КС (0,3–0,4 л/ га).
Павутинний кліщ поширений повсюдно. Особливо шкідливий для культури огірка в парниках і малогабаритних плівкових укриттях. Поселяється на нижньому боці огірка, обплітаючи його павутинкою. Комахи мають невеликі розміри (0,3–0,4 мм), тому їх не завжди відразу можна виявити неозброєним оком. Харчуються вони соком листків, викликаючи їх пожовтіння і передчасне всихання. Розмножуються безупинно протягом усього весняно-літнього періоду. Сприяють цьому знижена вологість повітря і висока температура.
Тіло кліща овальне або довгасте, довжиною 0,3–0,5 мм, зеленувато-жовте, у зимуючої самки — оранжево-червоне. На пошкоджених кліщем листках спочатку з’являються світлі крапки, схожі на шпилькові уколи (особливо помітні з верхньої сторони листка). Надалі листок стає плямистим («мармуровим»), потім жовтіє і засихає. При сильному пошкодженні можлива загибель всієї рослини.
На відкритому ґрунті кліщі з’являються у другій половині червня. Тут вони сильно розмножуються в спекотні сухі роки.
Шкідник йде на зимівлю на початку серпня. Зимує доросла комаха (самки) частіше під опалим листям, рослинним сміттям, грудочками землі, у щілинах будівель, парників, у матах, парникових рамах або навіть у поверхневому шарі ґрунту на глибині 30–60 мм.
Кліщ розвивається безперервно протягом усього теплого періоду. На розвиток одного покоління потрібно 10–28 днів.
Заходи боротьби. Велике значення мають також дотримання сівозміни, підтримання оптимальної вологості, прополювання бур’янів. Необхідно дотримуватися регулярного поливу грядок огірка водою протягом дня (при спекотній погоді). Систематично збирають і спалюють поодинокі пошкоджені листя.
З появою шкідників рослини обприскують (відповідно до інструкції) одним із перерахованих препаратів: Актеллік 500 ЕС, КЕ (0,3–0,5 л/ га), Карате Зеон 050 ЕС, к. е. (0,1 л/ га). На присадибних ділянках рослини обприскують настоями мила з попелом, полину, гіркого перцю та бадилля помідорів.
