Іван МАРКОВ,
В осінній період головне
блокувати інфекцію
Ефективний захист пшениці озимої від хвороб буде досягнутий лише за умов, коли заходи в осінній період будуть направлені передусім на радикальне обмеження або знищення джерела інфекції, блокування або уповільнення шляхів поширення інфекції у період початку вегетації рослин.
Реалізація цих заходів може бути здійснена шляхом виконання низки організаційно-господарських, профілактичних, селекційно-насіннєвих, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших, які здійснюються з урахуванням закономірностей розвитку хвороб і фітосанітарного стану посівів. Першочергове завдання їх полягає у зниженні поширення і розвитку хвороб до економічно невідчутного рівня їх шкідливості. Вони повинні бути направлені на оптимізацію хімічного захисту пшениці на основі критеріїв доцільності застосування фунгіцидів, залежно від фітосанітарного стану посівів, ступеня стійкості сортів до хвороб.
На стійких сортах інкубаційний
період інфекції протікає повільно
Найбільш радикальним, екологічно безпечним й економічно доцільним методом захисту рослин є виведення і впровадження у виробництво високопродуктивних стійких до хвороб сортів пшениці. Серед районованих сортів пшениці озимої груповою стійкістю до більшості хвороб характеризуються сорти: Благо, Веста, Волошкова, Елегія, Злука, Кассіопея, Колумбія, Копилівчанка, Корелі, Ластівка одеська, Миронівська 65, Овідій, Повага, Подолянка, Смуглянка, Спасівка, Співанка, Фаворитка, Чигиринка, Харківська 105, Харус, Щедра нива, Айсберг одеський, Аргонавт, Золоте руно, Лагуна та ін.; сорти пшениці ярої: Ажурная, Колективна 3, Наташа, Харківська 26, Нащадок, Славута та ін.
На стійких сортах, як правило, інкубаційний період розвитку хвороби протікає дуже повільно, спороношення патогенів незначне, часто буває недорозвинутим. Такі сорти в більшості випадків не потребують оброблення посівів фунгіцидами, або кратність обробок стає мінімальною. Враховуючи ці обставини, в кожному господарстві слід вирощувати не один сорт пшениці, а 2–3, які мають генетичні за ознакою стійкості відмінності. При цьому, як правило, повільно накопичуються нові вірулентні біотипи і раси патогенів, і у такий спосіб подовжуються строки сортозаміни.
Насичення колосовими культурами
в полях сівозміни повинно бути
не більше 40–50%
Дотримання у господарствах сівозмін, розроблених для кожної еколого-географічної зони залежно від ґрунтових і кліматичних умов, структури посівних площ. Виконання цієї вимоги є потужним фітосанітарним заходом, який запобігає виникненню епіфітотій хвороб на посівах пшениці.
Насичення колосовими культурами в полях сівозміни повинно бути не більше 40–50% і часткою колосових у структурі попередників озимих до 10–15%. У разі надмірного насичення сівозміни однією культурою або при монокультурі підвищується шкідливість кореневих гнилей, бурої листової іржі, септоріозу, борошнистої роси, бактеріальних і вірусних хвороб. Слід також зауважити, що загальні витрати на проведення захисних заходів проти хвороб при цьому зростають у 3–5 разів. Особливе значення мають сівозміни в обмеженні поширення хвороб, збудники яких розвиваються у ґрунті.
Посіви пшениці озимої у всіх зонах, як правило, розміщують по парах, багаторічних і однорічних бобових травах, зернобобових, капустяних культурах, що забезпечує зменшення ряду патогенів у ґрунті і підвищує стійкість рослин до хвороб. Залежно від попередника, умови росту і розвитку пшениці складаються по-різному. Особливу увагу слід приділити недопущенню у ранні фази розвитку рослин в осінній період кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої листкової іржі і септоріозу. У зв’язку з цим вирощування стійких сортів до цих хвороб, особливо у разі сівби пшениці після пшениці, мають першочергове значення.
Дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, між полями минулорічних посівів культури і цього року; між культурами, що мають спільних збудників захворювань суттєво знижує поширення і розвиток хвороб. При складанні сівозміни не допускати близького розташування посівів пшениці озимої і ярої і по можливості інших зернових культур, щоб не сприяти швидкому перенесенню інфекції збудників хвороб. Насіннєві ділянки необхідно розташовувати на віддалі не менше 1,0 км від товарних посівів. Чим менше насичення сівозміни однією культурою, тим більше просторова ізоляція між рослиною-живителем, джерелом інфекції патогена.
Різними прийомами обробітку ґрунту
можна суттєво знизити чисельність
шкідників і бур’янів
Обробіток ґрунту під посів пшениці озимої повинен забезпечувати сприятливий водний режим для одержання добрих своєчасних сходів, а також росту й розвитку рослин на всіх етапах онтогенезу, що зумовлює підвищення стійкості рослин проти кореневих гнилей та інших хвороб, особливо в районах з незадовільним зволоженням. Впровадження вологозберігальної системи обробітку ґрунту з урахуванням зональних умов є гарантом зниження шкідливості хвороб.
Безполицевий і плоскорізний обробітки ґрунту дозволяють заощаджувати вологу, знижувати енерговитрати, підвищувати урожайність культури. Проте за такого способу обробітку ґрунту всі рослинні рештки від попередньої культури разом із збудниками хвороб залишаються на поверхні ґрунту, накопичення інфекції зростає, що призводить на наступний рік до більш інтенсивного ураження рослин хворобами і суттєвих фінансових витрат на проведення хімічного захисту культури. Зяблевий обробіток ґрунту суттєво знижує запас інфекції збудників хвороб у ґрунті.
Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, сприяє появі падалиці зернових культур, на якій можуть розвиватись іржасті хвороби, борошниста роса, септоріоз, кореневі гнилі, бактеріальні і вірусні захворювання. Наступна оранка спричиняє суттєве зниження запасу інфекції збудників хвороб і мінімальний розвиток захворювань на сходах пшениці озимої.
Різними прийомами обробітку ґрунту можна суттєво знизити чисельність шкідників і бур’янів, серед яких є багато переносників вірусних і бактеріальних хвороб, а також негативний вплив факторів, несприятливих для росту і розвитку рослин.
Заготівля і використання
насіннєвого матеріалу з
високими посівними якостями
Запобігання або максимально можливе обмеження його зараження збудниками твердої і летючої сажок, септоріозу, фузаріозу колоса, кореневих гнилей, бактеріозов. Це досягається ретельним післязбиральним очищенням, сушінням і сортуванням насіння, використовуючи різні зерноочисні машини, трієрні блоки, зерноочисні агрегати і доведення його до кондицій згідно з вимогами чинних ДСТУ. У вологих регіонах, де свіжозібране насіння не встигає пройти післязбиральне дозрівання і характеризується низькою схожістю й енергією проростання, ефективним заходом є його повітряно-тепловий обігрів на сонці протягом 5–7 днів.
Високоефективним заходом проти зовнішньої та внутрішньої насіннєвої інфекції є обов’язкове знезараження посівного матеріалу. Його проводять з використанням фунгіцидів-протруйників. Протруювання насіння — це найбільш раціональний, економічно вигідний та екологічно безпечний спосіб оздоровлення насіння. Суть його полягає у здатності контактних протруйників ефективно знезаражувати як поверхню насіння, так і захищати його в ґрунті проти ґрунтової інфекції. Системні препарати ефективні як проти зовнішньої, так і внутрішньої інфекцій. Вони здатні проникати через оболонку насіння і знищувати внутрішню інфекцію. Під час проростання насіння вони проникають у кореневу систему паростків і у тканини рослин, завдяки чому сходи рослин стають токсичними для збудників хвороб, залежно від діючої речовини того чи іншого протруйника протягом перших 20–50 днів розвитку.
Доцільність проведення цього профілактичного заходу в технології вирощування пшениці озимої у кожному господарстві не викликає ніяких сумнівів і є обов’язковим. Більшість сучасних рекомендованих протруйників одночасно забезпечують надійний захист насіння, проростків, молодих рослин від насіннєвої, ґрунтової та аерогенної інфекцій та виявляють стимулюючу дію на насіння, підвищують його схожість та енергію проростання, окремі діючі речовини (карбоксил та ін.) стимулюють ріст проростків, розвиток кореневої системи, покращують кущення, підвищують опір рослин до несприятливих погодних умов.
Якісне проведення протруєння насіння пшениці мінімізує шкідливий вплив протруйника на довкілля завдяки низьким нормам внесення діючої речовини, із високою токсичністю для збудників хвороб, при цьому урожайність пшениці озимої зростає на 5–10% і більше.
Для протруєння насіння пшениці зі зволоженням або водними суспензіями (8–10 л/т) використовують один із зареєстрованих препаратів на основі діючих речовин:
- азоксістробіну + тебуконазолу+флудіоксонілу, т. к. с. (Максим Форте 050 FS, 1,5–2,0 л/т);
- беномілу, з. п. (Фундазол, 2,0–3,0 кг/т);
- дифеноконазолу +металаксилу, к. с. (Цензор XL, 1,5–2,5 л/т);
- дифеноконазолу + ципроконазолу, тн (Бастіон, 1,0 л/т), карбендазиму, к. с. (Дерозал 500 SC, 1,5 л/т та аналогами);
- карбендазиму + карбоксину, к. с. (Шелтер, 2,0 л/т);
- карбоксину+тираму, в. с. к. (Вітавакс 200 ФФ, 2,5–3,0 л/т та аналогами);
- імазалілу + тебуконазолу, м. е. (Скарлет МЕ, 0,3–0,4 л/т);
- іпконазолу, м. е. (Ранкона 15, м.е, 1,3 л/т);
- іпконазолу+імазалілу, м. е. (Ранкона 1Мікс, 1,0–1,2 л/т);
- манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–3,0 кг/т), металаксилу+імазалілу + тебуконазолу, ме (Бенефіс, 0,6–0,8,0 л/т), металаксилу + тебуконазолу, т. к. с. (Сертікор 050 FS, 0,75–1,0 л/т);
- протіоконазолу + тебуконазолу, т. к. с. (Ламардор 400 FS, 0,2 л/т);
- протіоконазолу + тебуконазолу + флуопіраму, тн (Ламардор Про 180 FS, 0,5–0,6 л/т);
- тебуконазолу, тн (Раксіл Ультра 120 FS, 0,2 л/т та аналогами);
- тебуконазолу+імазалілу е.н (Оріус 5, 1,25–1,5 л/т та аналогами);
- тебуконазолу+прохлоразу, ен. (Оріус Універсал ЕS, 1,75–2,0 л/т);
- тебуконазолу + тираму, тн (Венцедор, 1,0–1,2 л/т),
- тебуконазолу + тіабендазолу + імазалілу, к.е (Антал, 0,3–0,4 л/т);
- тебуконазолу + тіабендазолу + флутріафолу, т. н. (Пассад 190, 0,3–0,5 л/т);
- тираму, кс. (ТМТД, 3,0–4,0 л/т);
- тираму + карбендазиму, т. к. с. (Фунабен Т 480 FS, 2,5 л/т);
- тіабендазолу + тебуконазолу, к. с. (Віал Траст, 0,3–0,4 л/т та аналогами);
- тіабендазолу + тритіконазолу, тн (Тіабен Т, 0,4–0,5 л/т);
- тритіконазолу + піраклостробіну, т. к. с. (Іншур Перформ, 0,5 л/т);
- тритіконазолу + прохлоразу, к. с. (Кінто Дуо, 2,0–2,5 л/т та аналогами);
- флудіоксонілу, т. к. с. (Максим 025 FS, 1,5–2,0 л/т);
- флудіоксонілу + прохлоразу + ципроконазолу, к. с. (Рестлер Тріо, 2,0–2,5 л/т);
- флудіоксонілу + тритіконазолу, кс (Магнат Тотал, 1,0 л/т);
- флудіоксонілу +ципроконазолу, т. к. с. (Максим Стар 025 FS, 1,0–1,5 л/т);
- флуоксастробіну + протіоконазолу + тебуконазолу, тн (Сценік, 1,3–1,6 л/т);
- флутріафолу, кс (Вінцит Мініма, 1,0–2,0 л/т);
- флутріафолу + тіабендазолу, к. с. (Вінцит 050 CS, 1,5–2,0 л/т та аналогами);
- флутріафолу + імазалілу + тіабендазолу, к.с (Вінцит Форте SC, 1,0–1,25 л/т та аналогами);
- флутриафолу+ тебуконазолу, т. к. с. (Томагавк, 0,4–0,5 л/т).
Проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, пліснявіння насіння, септоріозу та інших плямистостей листя, снігової плісені і комплексу наземних та ґрунтових шкідників сходів, особливо за умов сівби після колосових попередників (хлібний турун, підгризаючі совки, дротяники та інші ґрунтові шкідники), злакових мух, цикад, попелиць проводять передпосівну обробку насіння комбінованими інсектофунгіцидними протруйниками на основі діючих речовин:
- дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметосаму, тн. (Селест Топ 312,5 FS, 1,0–2,0 л/т);
- імідаклоприду + клотіанідину + протіоконазолу + тебуконазолу, т. к. с. (Юнта Квадро 373,4 FS, 1,4–1,6 л/т);
- імідаклоприду + тебуконазолу, т. к. с. (Нупрід Макс, 2,0 л/т);
- епоксиконазолу + карбоксилу + імідаклоприду, тн (Рекорд Тріо, 2,5 л/т);
- фосфористої кислоти + калію фосфіту + імідаклоприду, рн (Прим’єр Голд, 73% РН, 1,5–2,0 л/т);
- флудіоксонілу + тіаметоксаму + тебуконазолу, тн (Селест Макс 165 FS, 1,5–2,0 л/т).
Насіння пшениці проти кореневих гнилей можна знезаражувати біопрепаратами:
- Агат 25-К, па (40 г/т), Бактофіт, з. п. (3 л/т);
- Планриз БТ, в. с. (1–2 л/т);
- Псевдобактерін-2 (Респекта), в. р. (1,0 л/т);
- Сабрекс, п. (125 г/100 кг);
- Спектрал, р. (160 мл/100 кг);
- Спектрал Дуо, р. (160 мл/100 кг);
- Фітоцид, р. (0,5–1,5 л/т).
Вибір протруйників проводять залежно від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо збудників хвороб, їх видового складу на основі фітоекспертизи насіння, апробації насіннєвих посівів, з урахуванням зональних рекомендацій з технології вирощування пшениці озимої.
Для зменшення ризиків виникнення резистентності в окремих збудників хвороб до діючих речовин препаратів слід уникати використання одного і того ж протруйника або його аналогів протягом декількох років. Системні протруйники варто використовувати безпосередньо перед сівбою.
З метою підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та інших шкідливих організмів одночасно з протруєнням або інкрустацією насіння обробляють мікроелементами і одним із рекомендованих регуляторів росту рослин:
Агростимулін, в. с. р. (10 мл/т); АКМ, в. р. (200 мл/т); Альбіт, в. р. (30 мл/т); Альга, в. п. (0,5–1,0 л/т), Антистрес, па (0,68 кг/т); Біолан, в. с. р. (10 мл/т); Біосил, в. с. р. (10 мл/т); Вермийодіс, в. р. (4–5 л/т); Вегестим, р. к. (0.4 л/т); Вермистим, р. (8–10 л/т); Вермісол, р. (12–15 л/т); Вимпел, в. р. (0,26 л/т); Вимпел К, р. (300 г/т), Вітамін, в. р. к. (0,03–0,15 л/т); Грейнактив-С, в. р. (0,1 л/т); Гроус, р. к. (1–2 л/т), Гулівер, р. (1,0 л/т); Гумін, р. к. (5–7 л/т); Гуміпрім, п. (1,0–1,5 кг/т); Гумісол, р. (15 л/т); Гуміфілд ВР-18, в. с. (600–1000 мл/т); Гуміфілд, в. г. (100–200 г/т); Деймос, в. р. (0,6 л/т); Домінант, в. с. р. (10 мл/т); Дорсай, р. (0,3 л/т); Екостим, в. с. р. (12,5–25 мл/т); Емістим С, в. с. р. (10 мл/т); Ендофіт L 1, в. с. р. (3–5 мл/т); Компосан Екстра SL, р. к. (0,2–0,5 л/т); Марс У, р. (260 мл/т); Марс- EL, в. р. (0,2 л/т); Марс- ELBI, р. (300 мл/т); Нано-Гро, в. р. г. (24 гран./т); Ноостим, в. р. (0,4 л/т); Радостим, в. с. р.(250 мл/т); Сапрогум, р. (70–100 мл/т); Тейкоф, в. р. (1,0 л/т); Фумар, 10% р., (1–2 мл/т); Хьюмік Тотал, в. п. (0,5–1,0 л/т).
Для зволоженого протруєння насіння норма витрати води становить 10 л/т. При інкрустації насіння порошкоподібними препаратами використовують плівкоутворювачі: NaКМЦ-0,2%; ПВС-1%; концентрат сульфітно-спиртову барду ССБ — 0,7–1 л/т; силікатний клей 0,15–0,2 кг/т та ін.
Перед протруюванням чи інкрустацією насіння пшениці має бути очищеним, відкаліброваним, доведеним до високих посівних кондицій із вологістю не вище 14–15%.
Для протруєння насіння використовують спецмашини — протруювачі різних модифікацій: струйні, шнекові, ротаційні, інерційно-фрикційної дії. За протруювання насіння слід дотримуватися таких вимог:
- вологість насіння після його протруювання не повинна зростати більше ніж на 1%;
- недопущення травмування насіння у процесі його протруювання чи інкрустації;
- дотримання повного і рівномірного покриття поверхні насіння захисно-стимулюючими речовинами;
- дотримання норми витрати препаратів для кожної партії насіння;
- насіння вологістю понад 14% можна обробляти не раніше як за 2–3 дні до висівання (завчасне протруювання викличе за цих умов зниження схожості).
Ранні строки сівби призводять
не тільки до переростання рослин
та зниження їх зимостійкості
Велике значення у стримуванні розвитку хвороб в осінній період мають строки сівби пшениці озимої. Ранні строки сівби призводять не тільки до переростання рослин та зниження їх зимостійкості, але і до інтенсивного ураження рослин сніговою плісенню, іржастими хворобами, борошнистою росою тощо і навпаки — пізні строки сівби сприяють інтенсивному ураження рослин твердою сажкою, кореневими гнилями.
Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. В умовах загущених посівів пшениці створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі; зрідженні посіви сприяють інтенсивному ураженні рослин септоріозом.
Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружніх і вирівняних сходів пшениці. Глибоке загортання насіння пшениці за недостатнього зволоження ґрунту сприяє ураженню проростків насіння збудниками пліснявіння, кореневих гнилей, сажкових хвороб.
Важливе значення у підвищені
стійкості рослин до грибних,
бактеріальних і вірусних хвороб
має живлення рослин
Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під основний і передпосівний обробіток ґрунту, своєчасне підживлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищують стійкість рослин проти збудників іржастих, сажкових хвороб, септоріозу, борошнистої роси, кореневих гнилей, фузаріозу колоса та інших хвороб і гарантує отримання високого і якісного урожаю.
Слід пам’ятати, що внесення під пшеницю органічних добрив підвищує не тільки родючість ґрунту і забезпечує рослини необхідними елементами живлення, а також сприяє розвитку мікрофлори, яка є антагоністом значної кількості фітопатогенів. Цим і пояснюється суттєво нижчий розвиток кореневих гнилей, твердої і стеблової сажок та інших хвороб на полях, де вносять гній. Норми їх внесення повинні бути строго диференційовані з урахуванням родючості ґрунту, попередника, кліматичних умов.
Ефективність мінеральних добрив також залежить від ґрунтово-кліматичних умов, попередника і біологічних особливостей сорту, що вирощується. При визначенні їх оптимальних співвідношень і норм витрати необхідно керуватися результатами агрохімічних аналізів ґрунту.
Слід враховувати, що фосфорні туки, амонійний і амідний азот (замість нітратних форм) стимулює ураження рослин як в осінній, так і у весняно-літній періоди звичайною кореневою гниллю; фосфорні і калійні добрива стримують розвиток кореневих гнилей, іржі. Внесення високих доз азоту сприяє розвитку борошнистої роси, стеблової іржі, септоріозу, бактеріозів.
На родючих ґрунтах недоцільно вносити високі дози азотних добрив з осені, оскільки при цьому зростає ураження рослин сніговою плісенню, збільшуються недобори урожаю від хвороби. Азотні добрива краще вносити після поновлення вегетації весною дробно 3–4 рази, залежно від розвитку рослин, їх стану, за результатами експрес-аналізу рослин.
Чи варто проводити
профілактичні обприскування?
Доцільність проведення хімічних профілактичних обприскувань пшениці озимої від хвороб в осінній період визначають на кожному конкретному полі, залежно від фітосанітарного стану посівів, погодних умов та фази розвитку рослин. Наука і практика показують, що у фазі осіннього кущення рослин (ІІ етап органогенезу) проведення хімічних профілактичних заходів на озимій пшениці доцільне лише від борошнистої роси за умов теплої тривалої осені, інтенсивності ураження рослин до 5% та поширення до 30%. За цих умов собівартість збереженого урожаю буде значно вищою у порівняні з витратами на проведення хімічного захисту. Слід зазначити, що більшість діючих речовин, які рекомендовані до застосування проти борошнистої роси на озимій пшениці, будуть суттєво знижувати поширення і розвиток на рослинах септоріозу та інших плямистостей листя, іржастих захворювань, кореневих гнилей.
Проведення захисних заходів на пшениці озимій в осінній період проти інших захворювань, за відсутності розвитку борошнистої роси, у більшості випадків є економічно невиправданим, витрати на його проведення, як правило, не окупаються вартістю збереженого урожаю. Його здійснюють лише в крайніх випадках за даними прогнозу ветеринарно-фітосанітарної інспекції поширення і розвитку хвороб та конкретного фітосанітарного стану окремого поля, наявності запасу первинної інфекції, погодних умов, імунологічної характеристики сорту, які в результаті взаємодії можуть викликати епіфітотійний розвиток хвороби.
Для хімічного захисту посівів пшениці проти хвороб в Україні рекомендовано використовувати фунгіциди на основі діючих речовин:
- азоксістробіну + ципроконазолу, к. с. (Амістар Екстра 280 SC, 0,5–0,75 л/ га та аналогами);
- азоксістробіну + пропіконазолу + ципроконазолу, к. е. (Амістар Тріо 255 ЕС, 0,8–1,0 л/ га);
- беномілу, з. п. (Фундазол, 0,5–0,6 кг/ га та аналогами);
- дифеноконозолу, ке (Штефкор, 0,5 л/ га);
- дифеноконозолу + карбендазиму, к. с. (Церкоштеф, 0,5 л/ га);
- дифеноконозолу + пропіконазолу, ке (Броадер, 0,4–0,5 л/ га);
- дифеноконозолу + тебуконазолу, к. е. (Магнелло 350 ЕС, 0,5–1,0 л/ га);
- епоксиконазолу + метконазолу, ке (Осіріс Стар, 0,75–1,5 л/ га);
- епоксиконазолу + тіофанатметилу, к. е. (Рекс Дуо, 0,4–0,6 л/ га та аналогами);
- карбендазиму, к. с. (Дерозал 500 SC, 0,5 л/ га та аналогами);
- крезоксим-метилу + епоксиконазолу, к. с. (Карт, 0,8–1,0 л/ га);
- крезоксим-метилу + епоксиконазолу + дифеноконазолу, к. с. (Терапевт Про, 0,7 л/ га);
- манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–3,0 кг/ га);
- метрафенону, кс (Флексіті, 0,15–0,25 л/ га);
- пікоксістробіну+ципоконазолу, к. с. (Аканто Плюс 28, 0,5–0,75 л/ га);
- піраклостробіну + епоксиконазолу, мк.е. (Абакус, 1,25–1,75 л/ га);
- проквіназиду, ке (Таліус 20, 0,15–0,25 л/ га);
- пропіконазолу, к. е. (Тілт 250 ЕС, 0,5 л/ га та аналогами);
- пропіконазолу + прохлоразу, к. е. (Бампер Супер 490, 0,8–1,2 л/ га);
- протіоконазолу + тебуконазолу, ке (Прозаро, 0,6–1,0 л/ га; Тілмор 240 ЕС, 1,0–1,5 л/ га);
- пропіконазолу + триадимефону, к. е. (Ті Рекс, 0,5 л/ га та аналогами);
- пропіконазолу + фенпропідину, к. е. (Тілт Турбо 575 ЕС, 0,8–1,0 л/ га);
- пропіконазолу + ципроконазолу, к. е. (Віртуоз, 0,4–0,5 л/ га та аналогами);
- протіоконазолу+біксафену, ке (Авіатор Xpro 225 ЕС, 0,8–1,5 л/ га);
- протіоконазолу + біксафену + тебуконазолу, к. е. (Скайвей Хрro, 1,0–1,25 л/ га);
- протіоконазолу + тебуконазолу + спіроксаміну, ке (Солігор 425 ЕС, 0,7–1,0 л/ га);
- протіоконазолу + трифлоксістробіну, кс (Медісон 263 SC, 0,7–0,9 л/ га);
- прохлоразу, к. е. (Міраж, 1,0 л/ га);
- прохлоразу+ тебуконазолу+ проквіназиду, к. е. (Вареон 520, 0,6–1,0 л/ га);
- тебуконазолу, к. е. (Фолікур 250 ЕW, 0,5–1,0 л/ га та аналогами);
- тебуконазолу+азоксистробіну, к. с. (Кустодія, 0,8–1,0 л/ га);
- тебуконазолу + прохлоразу, в. е. (Замір 400, 1,75–1,5 л/ га та аналогами);
- тебуконазолу + триадименолу +спіроксаміну, к.е, (Фалькон 460 ЕС, 0,4–0,6 л/ га та аналогами);
- тіофанат — метилу, з. п. (Топсін М, 1,0 кг/ га та аналогами);
- тіофанат- метилу + епоксіконазолу, кс (Рекстон, 0,4–0,6 л/ га);
- тіофанат- метилу + епоксіконазолу + тебуконазолу, кс (Аякс, 04–0,6 л/ га);
- триадимефону, зп (Байзафон, 0,5–1,0 кг/ га та аналогами);
- триадимефону + флутриафолу, к. с. (Джерело, 0,5 л/ га);
- фенпропідину, к.е (Ліндер, 0,5–0,75 л/ га);
- фенпропідину + епоксиконазолу, к. е. (Ліндер Топ, 1,0–2,0 л/ га);
- фенпроміморфу + епоксиконазолу, се (Рекс Ультра, 0,8–1,2 л/ га);
- фенпропіморфу + епоксиконазолу + метрафенону, се (Капало 1,0–1,5 л/ га); флудіоксонілу, к. с. (Рестлер, 0,75 л/ га);
- флутриафолу, к. с. (Імпакт 25 SC, 0,5 л/ га та аналогами);
- флутриафолу + карбендазиму, к. с. (Імпакт К, 0,6–0,8 л/ га);
- флутриафолу+тебуконазолу, к. с. (Імпакт Т, 1,0 л/ га);
- фосфіт алюмінію + фосфористої кислоти, в. р. к. (Фитал, 1,5 л/ га);
- ципроконазолу, к. с. (Рекрут, 0,1–0,2 л/ га);
- ципроконазолу + пропіконазолу, к. е. (Альто Супер 330 ЕС, 0,4–0,5 л/ га та аналогами);
- ципроконазолу + пентіопіраду, к. е. (Абруста 21, 0,8–1,0 л/ га).
Ефективність фунгіцидів проти хвороб зростає при застосуванні їх у бакових сумішах, наприклад, Бампер Супер 490 у комбінації з Ліндером та цілий ряд інших комбінацій препаратів, які застосовують проти захворювань при відновленні вегетації рослин навесні.
Проти комплексу хвороб грибної і бактеріальної інфекцій та підвищення імунітету у рослин можна застосовувати біопрепарати: Агат 25-К, т. п. (30 г/га), Бактофіт, з. п. (2–3 л/ га), Планориз БТ, в. с. (1–3 л/ га), Псевдобактерин-2, в. р. (0,5 л/ га), Фунгістоп (триходермін), р. (2–3 л/ га), Бізар, р. (4,0–6,0 л/ га).
Вибір фунгіциду здійснюється залежно від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо збудників хвороб, їх видового складу на основі даних моніторингу фітосанітарного стану посівів та з урахуванням зональних рекомендацій з технології вирощування культури.
З метою підвищення продуктивності і стійкості рослин проти хвороб при обприскуванні рослин фунгіцидами рекомендується додавати в робочі розчини один із рекомендованих регуляторів росту рослин: Агростимулін, в. с. р. (5 мл/ га); АКМ, в. р. (500 мл/ га); Альфа, в. р. (1–3 л/ га); Біоагростим-екстра в. р. (5–10 мл/ га); Біоглобін, в. с. (1,0 л/ га); Біокроп, р. (1 л/ га); Біотрансформатор БТФ, гр. (10 гран./га); Біофук, р. к. (2–2,5 л/ га); Вермистим-К, р. (3–8 л/ га); Вітамін, в. р. к. (0,02–0,03 л/ га); Вермісол, р. (6 л/ га); Вимпел, в. р. (0,25–1,0 л/ га); Гуміам, р. (28 л/ га); Гумінат, в. р. (5–7 л/ га); Гуміпрім, п. (6–8 кг/ га); Гумісол, р. (6–12 л/ га); Гуміфілд ВР-18, в. с. (150–250 мл/ га); Гуміфілд, в. г. (30–45 г/га); Деймос, в. р. (1,5 л/ га); Дорсай, р. (350 мл/ га); Ендофіт L 1, в. с. р. (3–10 мл/ га); Келпак, в. р. (2,0 л/ га); Марс-Ел Ві, р. (750 мл/ га); Марс-Ел, р. (0,3–0,5 л/ га); Модус 250 ЕС, к. е. (0,4–0,6 л/ га); Радостим, в. с. р.(50 мл/ га); Реастим, Р (4–5 л/ га); Сапрогум, р. (2,1–3,0 л/ га); Стимовіт, р. (8 л/ га); ТерраСтим, р. (0,3–0,5 л/ га); Уніфлор, р. (1,0–5,0 л/ га); Фреш, п. (0,5–1,0 кг/ га); Юпітер, р. (250 мл/ га).
Хімічні профілактичні обробки посівів пшениці озимої після відновлення вегетації рослин весною здійснюють за умов прогнозу несприятливої фітосанітарної обстановки, погодних умов і обґрунтованої доцільності заходу, починаючи з фази весняного кущення-початку виходу в трубку і закінчують у фазі молочної стиглості.
