Віталій ІЩЕНКО,
Система виробництва та
сертифікації насіння
зернових культур
Господарсько-економічні та організаційно-правові відносини в галузі насінництва зернових культур регламентуються Законом України «Про насіння і садивний матеріал», Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», Законом України «Про карантин рослин», Державними стандартами України: ДСТУ 2240–93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості», ДСТУ 2949–94 «Насіння сільськогосподарських культур. Терміни та визначення», ДСТУ 4138–2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості», а також Державним реєстром сортів рослин України та Державним реєстром виробників насіння і садивного матеріалу.
Закон України «Про насіння і садивний матеріал» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування ринку насіння і садивного матеріалу, вимоги щодо його вирощування, підготовки, затарювання, торгівлі, сортових і посівних характеристик, а також повноваження державних органів, права і обов’язки юридичних і фізичних осіб у сфері обігу насіння, здійснення державного контролю та нагляду за ним.
Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» регулює майнові та немайнові відносини між виробниками та власниками сорту, пов’язані з необхідністю захисту прав на сорти рослин. Закон України «Про карантин рослин» визначає основи карантину рослин та направлений на протидію занесенню і поширенню в Україні шкідливих організмів.
З метою підвищення контролю за якістю виробленої та реалізованої продукції галузі насінництва зернових культур було розроблено і законодавчо затверджено Державні стандарти України: ДСТУ 2240–93, ДСТУ 2949–94 та ДСТУ 4138–2002.
Одним з важливих шляхів розвитку галузі насінництва сільськогосподарських культур є трансформація національної схеми сертифікації сортового насіння до схеми міжнародної сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Норми якості озимих зернових культур
Введення в Україні сортової сертифікації на насіння за схемами ОЕСР, яка розповсюджується на всі держави-члени цієї організації, члени ООН та СОТ, що приєдналися до Схем, та видання єдиних сортових документів на насіння дозволить Україні повноправно брати участь у міжнародній торгівлі насінням.
Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» система насінництва та розсадництва складається з ланок добазового, базового і сертифікованого насіння та розсадництва, страхових і державного резервного насіннєвих фондів.
Добазове насіння (оригінальне або первинне насінництво) — насіння первинних ланок насінництва, яке використовують для подальшого його розмноження і отримання базового насіння. Процес виробництва добазового насіннєвого матеріалу складається із послідовного розмноження кращих зразків розсадника добору (РД), розсадника випробування сімей 1-го року (РВ-1), розсадника випробування сімей 2-го року (РВ-2) та розсадника розмноження 1- го (Р-1) та 2-го (Р-2) років.
Базове насіння (елітне насінництво) — насіння, отримане від послідовного розмноження добазового насіння, складається із виробництва суперелітного та елітного насіння.
Сертифіковане насіння (репродукційне насінництво) — насіння, отримане від послідовного розмноження добазового насіння зернових культур, складається з сертифікованого насіння 1-го та наступних років.
З агротехнологічної та виробничо-господарської точок зору, основне завдання галузі насінництва, сільськогосподарських культур полягає у розмноженні (виробництві) насіння високоврожайних сортів, у збереженні та поліпшенні його чистосортності та врожайних властивостей.
Від ефективності функціонування системи насінництва зернових культур залежить рівень ефективності зерновиробництва — процесу сортозаміни та сортооновлення.
Стратегічне значення виробництва насіння зернових культур розкривається через систему функціонування та розвитку зернового господарства країни. Насіння зернових культур як посівний матеріал є передумовою процесу зерновиробництва і не може бути заміненим жодним іншим фактором виробництва. Від якості насіннєвого матеріалу значною мірою залежить рівень урожайності та якості сільськогосподарських культур.
Як реалізувати потенціал сорту?
У зоні достатнього зволоження після кращих попередників (чисті та зайняті пари) доцільно висівати стійкі до вилягання короткостеблові сорти, а після непарових попередників — напівінтенсивні зимостійкі. У зоні недостатнього зволоження на парових попередниках доцільно вирощувати сорти напівкарликові типу інтенсивного та вискоінтенсивного, а після непарових — пластичні універсальні інтенсивного та напівінтенсивного типу.
Урожайність сортів пшениці озимої м’якої на полігоні
Кіровоградської ДСГДС НААН, т/га
Правильно підібрані районовані сорти забезпечують приріст урожаю від 0,2–0,3 до 0,8–1,0 т/га. Несвоєчасне ж проведення сортозаміни та використання насіння низьких репродукцій призводить до значного зниження врожайності. Максимальна реалізація генетичних можливостей сорту можлива за чіткого дотримання технологічних вимог його вирощування. Сортів, стійких проти безвідповідального ставлення до них, не існує.
Типи сортів озимої пшениці
Потенціал сорту реалізується повною мірою, коли агротехніка відповідає його біологічним властивостям. Сорти озимої пшениці за ступенем інтенсивності і реакцією на умови вирощування можна віднести до трьох типів — високоінтенсивні, інтенсивні та напівінтенсивні. Вони по-різному реагують на агрофон, рівні агротехнологій, формуючи, відповідно, різну продуктивність.
Високоінтенсивні сорти мають генетичний потенціал продуктивності понад 10 т/ га. Вони переважно напівкарликові або короткостеблові з високою стійкістю щодо вилягання, здатністю рослин засвоювати вищі дози добрив. Для реалізації потенціалу їм потрібен високий агрофон, кращі попередники, добре ресурсне забезпечення та чітке дотримання всіх елементів інтенсивних технологій і агротехнологічного процесу. На низьких агрофонах, після задовільних і гірших попередників, за порушення агротехніки та несприятливих і екстремальних умов ці сорти можуть не тільки не мати переваг, але й знижувати показники продуктивності і продовольчих якостей зерна більшою мірою, ніж інші типи сортів.
Інтенсивні сорти, або універсального використання мають також високий генетичний потенціал — 9–10 т/га і більше. Стійкість до вилягання трохи нижча. Сорти цього типу є дуже цінними як у господарсько-економічному, так і в агрономічному відношеннях. Поряд із високим потенціалом урожайності більшість з них мають добрі адаптивні властивості. Їх можна культивувати як в умовах високого ресурсного забезпечення, так і на середньому агрофоні. Вони менше реагують на попередники, але добре відгукуються на агрофон, мають високий нижній поріг урожайності на середніх агрофонах.
Сорти напівінтенсивного типу мають дещо нижчий потенціал урожайності — 7–8 т/га. Але разом з тим, сорти цього типу характеризуються кращими адаптивними властивостями, екологічною пластичністю, морозо-, зимо-, посухостійкістю, регенераційною здатністю після перезимівлі, більшою кущистістю. Сорти такого типу менше реагують на попередники і строки сівби, мають переваги за розміщення після непарових і задовільних попередників, агротехнологічних відхилень та нестачі ресурсів. Вони стабільніші за урожайністю при несприятливих факторах середовища.
Для зменшення негативного впливу факторів навколишнього середовища, ефективнішого використання агроекологічних умов, агрофонів, попередників у господарствах доцільно впроваджувати систему взаємодоповнюючих сортів, висіваючи по 3–4 сорти різної інтенсивності в оптимальні для них строки. При цьому високоінтенсивні та інтенсивні сорти озимої пшениці доцільно розміщувати на високих агрофонах із впровадженням інтенсивних технологій. На низьких агрофонах і за нижчого ресурсного забезпечення доцільніше вирощувати напівінтенсивні сорти.
Урожайність сортів ячменю озимого на полігоні
Кіровоградської ДСГДС НААН, т/га
Майбутнє за адаптивним
рослинництвом
Вирішальне значення у максимальній реалізації генетичного потенціалу сортів сільськогосподарських культур у господарському врожаї відіграють технології вирощування.
Враховуючи високу ймовірність посух, важливо переходити до адаптивного рослинництва, вирощування посухостійких сортів, застосування препаратів, які б підсилювали адаптивні властивості рослин. Так, комплексна обробка насіння регуляторами росту рослин та мікробними препаратами сприяє: розвитку більш потужної кореневої системи, що забезпечує ефективне засвоєння елементів живлення; накопиченню цукрів в кореневій системі; поглибленню вузла кущення; підвищенню зимостійкості рослин; зменшенню захворювання рослин основними хворобами. Обробка насіння перед сівбою при комплексному застосуванні препаратів забезпечує додаткове одержання 10–20% валового збору сільськогосподарської продукції.
Застосування регуляторів росту рослин за різних умов вирощування озимої пшениці забезпечувало підвищення урожайності відносно технології, де їх не використовували при оптимальному строкові сівби на 0,34 т/га; діазофіт — на 0,70 т/га; поліміксобактерин — на 0,45 т/га і суміші препаратів — на 0,87 т/га. При пізньооптимальному строкові сівби використання регулятора росту рослин Агростимулін для обробки насіння перед сівбою забезпечувало зростання урожайності на 0,30 т/га, біопрепаратів — на 0,47–0,67 т/га, а їх сумісне застосування — на 0,96 т/га.
