«За» чи «проти»

Від редакції

Багато науковців дуже насторожено приглядаються до новітніх тенденцій в аграрному виробництві. Зокрема, часте несприйняття отримує технологія «нульового» обробітку грунту, а часом і суцільне заперечення. З іншого боку, технологія срімко поширюється на українських землях, отримуючи позитивні відгуки від аграріїв-практиків. Водночас під час впровадження нових методів господарювання при No-till у людей виникає багато запитань, виникають нові невідомі раніше проблеми, для вирішення яких недостатньо знань в широкого загалу сільгоспвиробників. У цьому номері ми започатковуємо нову дискусійну рубрику -- «Нові технології». Починаємо з матеріалу науковців Академії аграних наук, котрі ставлять конкретні запитання щодо глобального впровадження новітніх технологій у масовому виробництві зерна. Також запрошуємо науковців, аграріїв-практиків, підприємців вислювати свої думки і ділитися власним досвідом застосування нових технологій.

 

Загальновідомо, що сучасні процеси виробництва сільськогосподарської продукції характеризуються високим рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів. Науковці та аграрії дедалі наполегливіше шукають шляхи вдосконалення сучасних засобів виробництва.

Добре відомо, що сільськогосподарське виробництво належить до таких видів діяльності, де простим копіюванням і використанням чужого досвіду не завжди вдається досягти бажаних результатів. Як правило, потрібно передбачити процедуру адаптування розробки до природнокліматичних, економічних, соціальних чинників, які характерні для умов виробництва. Саме тому в суспільстві не зменшується кількість прибічників так званих консервативних шляхів ведення сільськогосподарського виробництва, існують певні психологічні вагання щодо переконливості аргументів позитивного досвіду ефективних способів землекористування, їх наукової обгрунтованості, достовірності і точності оприлюднених результатів.

Загальновизнаним, історично закріпленим пріоритетом розвитку агропромислового комплексу є забезпечення продовольчої незалежності держави. Останнім часом цей вид діяльності характеризується актуалізацією економічної складової виробництва, природними бажаннями учасників процесу забезпечити конкурентоспроможне середовище, мінімізувати ризики, підвищити вимоги до стабільності отримання привабливої рентабельності при високих показниках якості продукції. Розробки і досягнення у селекційній науці, техніко-технологічних новаціях, захисті рослин, біостимуляторів, нанотехнологій дозволили значно мінімізувати, а в багатьох випадках і виключити ризики виробництва. Саме тому сільськогосподарське виробництво набуває ознак економічно привабливого бізнесу, галузі, що стабільно і динамічно розвивається. Ці процеси характеризуються появою нових організаційних форм, спеціалізацією і суттєвою концентрацією. Проте потреба в економії ресурсів одночасно спонукає виробників до спрощення (в технологічному плані) процесів виробництва, відмови за різних обставин від передбачених технологічним регламентом операцій, штучного зменшення культур у сівозмінах та переходу на монокультури, використання дешевої ручної праці, відмови від комплексного, гармонійного перевіреного варіанта розвитку виробництва (тваринництво, рослинництво, переробка) і орієнтації тільки на рослинництво.

Серед вітчизняних аграріїв широко обговорюються перспективи переходу на No-till-систему обробітку ґрунту. Можна погодитись із тезами про безальтернативність інтенсивних технологій виробництва сільгосппродукції, про необхідність дбайливого ставлення до природнього навколишнього середовища, економії всіх видів енергоресурсів, збереження і поновлення родючості грунтів. Проте системи No-till залишають без відповідей кілька концептуальних питань.

1. Впровадження No-till1 здійснюється без належного прогнозного аналізу наслідків для економіки держави структурної перебудови сільгоспвиробників. Штучна орієнтація на великотоварного виробника як найбільш перспективного, зокрема у використанні No-till систем, порушує існуючий паритет виробників і є наслідком відсутності в державі стратегії розвитку галузі.

2. Для сучасних варіантів господарювання в агропромисловому комплексі характерна штучна одноваріантність розвитку агровиробництва, порушення гармонійного розвитку, розбалансування навантаження на біосферу, порушення природних зв’язків.

3. Не достатньо досліджено вплив культур у сівозмінах, не розроблено науково-обгрунтованих рекомендацій сівозмін для різних природнокліматичних зон.

4. Відсутність конкретних рекомендацій щодо використання органічних добрив (твердих, рідких, гранульованих) у системі землеробства.

У відомих сівозмінах за нульовою технологією обробітку грунту передбачено вирощування одно- та багаторічних трав, кукурудзи на силос тощо. Оскільки є корм, відповідно повинні бути тварини, птиця -- ті, хто його вживає. Як наслідок, мають бути відходи (гній, послід) і визначено способи його переробки і внесення. Тобто корм є, а внесення гною у грунт або на його поверхню в технологічних регламентах вирощування різноманітних культур не передбачено. Водночас сучасні тенденції біологізації сільгоспвиробництва, попит на екологічну продукцію і просто необхідність дбайливого ставлення до землі вимагають більш широкого використання саме органічних, а не мінеральних добрив. Надмірна хімізація як результат впровадження крайніх варіантів мінімальних способів обробітку грунту має негативні наслідки і не володіє ні економічними, ні енергетичними, ні соціальними перевагами.

5. Проблема ущільнення грунту від застосування важкої техніки і внаслідок природних процесів через зменшення або взагалі відмову від його глибокого обробітку.

Відомі способи реалізації систем No-tillпередбачають використання важкої, висопродуктивної, широкозахватної техніки. З одного боку, нас заспокоюють меншою кількістю проходів, з іншого -- навіть один прохід такого агрегату, як відомо, створює ущільнення у ґрунті, яке є складовою сучасних технологій, і відповідно необхідно готувати комплекс заходів до їх усунення. Такі дії не можна відкладати, оскільки поглиблення і одночасне збільшення товщини ущільненого шару загострює проблему його вирішення і значно ускладнює процес усунення.

6. Усунення ущільнень передбачає застосування додаткових технічних засобів: чизелів, культиваторів, борін тощо, про що розробники мінімальних систем обробітку грунту замовчують.

7. Контроль і оцінка рівня ущільнення. На сьогодні недостатньо проведено досліджень щодо розробки методів визначення критеріїв оцінки показників рівня ущільненості, приладів та фахівців для їх контролю, практично відсутні дослідження довготривалого прогнозу наслідків (економічних, екологічних, технологічних) від переущільнення, рекомендації щодо його усунення.

8. Розроблення кадастру грунтів залежно від схильності (природної) до ущільнення. Визначення найбільш перспективних грунтів з точки зору придатності для впровадження мінімальних технологій їх обробітку.

9. Застосування гербіцидів передбачає: об`єктивну оцінку діючої речовини, визначення науковозважених норм і часу їх внесення, можливі корективи в системі заходів у разі виникнення обставин, які призвели до зменшення очікуваного ефекту від дії речовини. Хто проводить дослідження, їх точність і зваженість, залежність від інших чинників, досліди на резистентність бур`янів? Хто визначає оцінку збитків від прийняття необгрунтованих рішень з урахуванням природніх факторів (опади, зона, час)?

10. Запровадження механізмів контролю держави за визначеними пріоритетами, в тому числі: збереження родючості грунтів; екологічної безпеки технологій вирощування та безпосередньо сільгосппродукції, води (грунтових вод), відходів (рослинницької і тваринницької продукції). Визначення і розроблення дієвих механізмів впливу. Еколого-економічна і соціальна оцінки наслідків використання хімічних способів боротьби з бур`янами, шкідниками і хворобами та погіршення здоров`я як безпосередніх учасників процесу -- механізаторів, так і внаслідок вживання забруднених продуктів харчування, забруднення природних водоймищ (погіршення стану питної води), надмірне екологічне навантаження на довкілля.

11. Нехтування соціальним аспектом розвитку агропромислового виробництва як цілісного, взаємозалежного, еластично структурованого середовища. Той, хто вирощує шкідливу продукцію, не завжди її споживає. А той, хто живе на землі, ніколи не завдаватиме собі шкоди, не забруднюватиме довкілля, навіть якщо це привабливо економічно, але шкідливо для здоров’я.

12. Контроль якості продукції, її відповідність до вимог безпеки продуктів харчування. Добре відомо, що внаслідок надмірної гонитви за прибутками контроль над використанням отрутохімікатів значно послаблюється.

13. Відсутні достатньо науково обгрунтовані рекомендації з ефективного використання сидератів: найменування, попередники, періодичність посіву, способи збирання (скошування, коткування, хімічне гальмування розвитку тощо). Практично не винайдено машини для обробітку сидеральних парів.

14. Не достатньо деталізовано технічне забезпечення кормовиробництва (кормозбиральні комбайни, косарки, граблі, ворушилки, прес-підбирачі, кормовози, тюковози тощо).

Мінімізувати відмічені особливості реалізації No-till-систем обробітку ґрунту в інтенсивних технологіях виробництва сільгосппродукції можливо в разі їх повноцінної, як того вимагає існуюча практика впровадження новацій, перевірки в різних природно-кліматичних зонах держави із залученням спеціалізованих науково-дослідних установ.