agro business 160 160

Водний режим ґрунту в посівах соняшнику

Водний режим ґрунту в посівах соняшнику

/ Агрономія Сьогодні / Понеділок, 17 липня 2017 16:09

Рівень урожайності соняшнику значною мірою залежить від резервів ґрунтової вологи, яка забезпечує здійснення усіх найважливіших життєвих процесів, зокрема, проростання насіння і укорінення проростків, транспірацію, терморегуляцію та надходження поживних речовин у рослинний організм.

 

Чи можна вплинути на

водоспоживання соняшнику?

Накопичення і раціональне використання ґрунтової вологи найбільш актуальне в Степовій зоні з недостатнім і нестійким зволоженням, де сумарні втрати її на стік і непродуктивне випаровування досягають половини річної норми опадів. При високому антропогенному навантаженні водний режим ґрунту може значно погіршуватися, тому досить важливим є нагромадження запасів вологи в нижній частині кореневмісного шару (100–150 см), звідки вона поступово переміщується у висхідному напрямку під дією градієнтів різної природи.


Мета досліджень — встановити вплив різних способів основного обробітку ґрунту та внесених мінеральних добрив при залишенні після­жнивних решток попередника на водний режим і водоспоживання посівів соняшнику, продуктивність й економічну ефективність його вирощування в умовах Північного Степу України.


Експериментальні дослідження проводили протягом 2011–2015 рр. у стаціонарному польовому досліді ДПДГ «Дніпро» Інституту зернових культур НААН України у п’ятипільній короткоротаційній сівозміні: чистий пар-пшениця озима-соняшник-ячмінь ярий-кукурудза. В посівах соняшнику вивчали ефективність чотирьох способів основного обробітку ґрунту та загортання післяжнивних решток:


1. Полицевий (оранка) на 20–22 см — ПО-3–35;


2. Безполицевий (чизельний) на 14–16 см — канадським чизелькультиватором Conser Till Plow — 6000, (мульчувальний);


3. Безполицевий (плоскорізний) на 12–14 см — КШН-5,6 «Резидент» (мульчувальний);


4. Безполицевий (дисковий) на 10–12 см — БДВ-3 (мульчувальний).


Схема досліду передбачала використання як органічного удобрення у сівозміні після­жнивних решток попередника (пшениця озима). Враховуючи це, дослід проводився на трьох фонах удобрення:

 

  • без добрив + післяжнивні рештки попередника;
  • N30P30K30 + після­жнивні рештки попередника;
  • N60P30K30 + післяжнивні рештки попередника.

 

Мінеральні добрива вносили навесні розкидним способом під передпосівну культивацію.


Агротехніка вирощування соняшнику (гібрид Ясон) у дослідах — загальноприйнята для зони Степу. Для знищення бур’янів вносили ґрунтовий гербіцид Харнес (2,5 л/ га) та виконували розпушування міжрядь у фазі 5–6 листків. Досліди закладені у трикратній повторності, загальна площа посівної ділянки — 330 м², облікової — 100 м².


Ґрунт дослідної ділянки — чорнозем звичайний важкосуглинковий із вмістом гумусу в шарі 0–30 см — 4,2%, нітратного азоту — 13,2, рухомих форм фосфору і калію (за Чириковим), відповідно, 145 і 115 мг/ кг.


Передумови для

накопичення вологи

Накопичення продуктивної вологи за холодний період року при вирощуванні соняшнику залежало від гідротермічних умов (вітровий і температурний режими, кількість і характер опадів), вихідних запасів вологи, агротехнічних прийомів. Відмінності способів основного обробітку, які вивчались, зумовили передусім різну снігомеліоративну ефективність агрофонів. По оранці висота снігового покриву була найменшою і не перевищувала 10 см. При цьому снігонакопичення тут значною мірою залежало від активності вітру (при підвищенні її спостерігались випадки повного зносу снігу і навіть мілкозему), а також від температурних умов зими, коли, наприклад, льодова кірка, яка утворювалась на поверхні ґрунту при відлигах, різко міняла характер вітрового переносу і підвищувала нерівномірність розподілу снігу по полю.


Крім того, наявність плужної підошви за полицевої оранки негативно впливала на поглинання вологи в ґрунт. Адже відомо, що при досягненні фронтом вбирання вологи межі розподілу орного і підорного шарів швидкість інфільтрації і водопроникність ґрунту різко падає. І в подальшому попри здатність його до розущільнення за рахунок процесів набухання-розтріскування, промерзання-відтаювання, ґрунт у більшості випадків не досягає оптимальних параметрів фізичного стану. Проведення оранки в посушливі роки за майже повної зневодненості орного шару призводить до надмірної брилуватості ґрунту, що в поєднанні з сильним вітром також зумовлює значні втрати вологи.


Приблизно такою ж (10,6 см) була потужність снігового покриву на дисковому обробітку, де злущена важкою бороною стерня знаходилась у лежачому положенні і мало впливала на процеси відкладання твердих опадів. Беручи до уваги, що відтаювання ґрунту і поглинання води значною мірою залежать від стану підстилаючої поверхні, зокрема її щільності, підвищення останньої у горизонті 10–20 см до 1,33 г/ см³, а також відсутність стоячої стерні обмежувало тут нагромадження вологи в кореневмісному шарі (0–150 см) в окремі роки порівняно з оранкою на 4,9, порівняно з іншими способами мульчувального обробітку — на 12,3–30,4 мм. Не виключаємо ми також вірогідність негативного впливу більшого розпорошення верхнього шару ґрунту при застосуванні дискових борін і утворення тут ґрунтової кірки, яка гальмує інфільтрацію води (табл. 1).

 

Таблиця 1. Накопичення продуктивної вологи в ґрунті у середньому

за осінньо-зимовий період за роки досліджень, мм (шар 0–150 см)

 


За плоскорізного обробітку снігу затримувалось на 4,3 см більше, ніж за оранки. Переваги його більшою мірою проявлялись в умовах, коли після збирання пшениці залишалось понад 5 т/ га побічної продукції, і значна частина після­жнивних решток знаходилась у напівлежачому або стоячому стані. Загалом достатньо висока акумулятивна здатність основного плоскорізного розпушування ґрунту сукупно зумовлені дієвістю стерньового покриву, меншою площею випаровуючої поверхні, збереженням «дренажної» системи, сформованої після відмирання коренів попередньої культури і наявністю значної кількості шпарин біологічного походження.


В усі роки досить чітко простежувались переваги, пов’язані з особливостями технологічного процесу при роботі чизельного культиватора Conser Till ­Plow-6000, внаслідок чого ґрунт довше зберігав одержані при цьому обробітку позитивні якості (порівняно висока шпаруватість, наявність мікротріщин і розломів, внутрішньогрунтова і поверхнева гофрованість агрофону) (табл. 1).


За чизелювання хвилястий мікрорельєф, що формувався на поверхні, і щільний стерньовий екран на гребенях сприяли суттєвому зменшенню швидкості вітру в приземному шарі повітря. Сніг концентрувався у поглибленнях і був надійно захищений від видування. Завдяки цьому висота снігового покриву тут, за нашими даними, була найвищою і становила 16,3 см. За чизельного обробітку наявність більшої кількості снігу і стерні обмежувало розповсюдження мінусової температури по профілю ґрунту, внаслідок чого була менша (на 5,4–8,2 см) глибина промерзання ґрунту, швидше його відтаювання і краща акумуляція води. В результаті інтенсивність вологонакопичування в осінньо-зимовий період при обробітку чизелем переважала варіанти полицевого обробітку в середньому на 11,3 мм. Підвищений рівень засвоєння опадів холодного періоду пов’язуємо також зі смуговим розущільненням ґрунту в борознах, що характерно для цього способу.


Дослідженнями встановлено, що в роки з порівняно низькими залишковими запасами вологи в ґрунті, за дощової осені і сніжної зими акумулювалось 47–56% атмосферних опадів (або 154–185 мм). За таких умов відмічено посилене накопичення і засвоєння води на плоскорізному і особливо чизельному обробітку, які переважали оранку відповідно на 7,4–25,5 мм, або 4,4–13,8%. В роки з відносно високими вихідними резервами вологи накопичення її ви­явилось значно меншим (у 2,2–2,7 разу).


Для формування високого урожаю насіння соняшнику необхідне глибоке промочування ґрунту навесні, наявність 165–185 мм продуктивної вологи в кореневмісному шарі 0–150 см і достатня (300–400 мм) кількість опадів упродовж вегетаційного періоду. За нашими даними в середньому за роки досліджень на дослідних ділянках запаси доступної рослинам вологи в шарі 0–150 см становили 170,3–179,4 мм, при цьому вміст їх різнився, залежно від метеоситуації в холодну пору року і досліджуваних агроприйомів (табл. 2).

 

Таблиця 2. Динаміка продуктивної вологи у ґрунті під соняшником
у середньому за роки досліджень, мм
 
 
Примітка: 1 — сівба, 2 — фаза цвітіння, 3 — повна стиглість насіння


Зважаючи на принципові відмінності застосованих ґрунтообробних знарядь і технологічних процесів, перевага мульчувальних обробітків щодо абсолютних величин весняної вологи більшою мірою проявлялись у роки, коли була волога осінь, сніжна зима, посилений вітровий режим, коли показники вмісту її в ґрунті досягали позначки 183–200 мм (76–83% від граничної польової вологоємності), а розбіжності між варіантами полицевого, чизельного і плоскорізного обробітків на користь останніх досягали 10,2–17,5 мм.


За недостатньої кількості опадів в осінньо-зимовий період, які випадали часто у вигляді дощів 1–5 мм, у ґрунті перед сівбою олійної культури містилось лише 130–138 мм продуктивної вологи. Це свідчить про те, що за таких умов роль стерньових агрофонів як меліоративного чинника зменшується, а різниця у вологості ґрунту за різних способів і глибини основного обробітку є неістотною.


Втрата вологи з ґрунту

під час вегетації

На полях, зайнятих польовими культурами, вологість ґрунту впродовж їх вегетації знижується як за рахунок фізичного випаровування, так і внаслідок транспіраційних витрат води в процесі життєдіяльності рослин. Фізичне випаровування залежить від багатьох чинників, зокрема від кількості, властивостей і рівномірності розподілу рослинних решток, а також ступеня проективного покриття ними поверхні ґрунту. Позитивний вплив мульчування щодо протидії втратам ґрунтової вологи полягає, головним чином, у пришвидшенні темпів просочування атмосферних опадів у ґрунт, затіненні його і зменшенні непродуктивного випаровування у жарку погоду, гальмуванні дифузії і конвекції водяних парів. Особливо важливо призупинити негативні процеси на початку вегетації культурних рослин, у нашому випадку до змикання рядків соняшнику.


Згідно з дослідженнями Е. Рассела (Англія), якщо випаровування з відкритого ґрунту прийняти за 100%, то за 9 годин відносні втрати води із затіненого ґрунту становлять 64%, із затіненого і захищеного від вітру — 47%, за мульчувального 9 т/ га соломи шаром 3,8 см — 27%.


Вищеозначені явища спостерігались і в наших експериментах. Так, у середньому за роки досліджень на час цвітіння соняшнику в півтораметровому шарі ґрунту на оранці залишалось (залежно від фону удобрення) 25–29 мм, на мульчувальних обробітках — 27–55 мм продуктивної вологи. Найбільша різниця в показниках між зазначеними обробітками відмічена у сприятливому за зволоженням роках, коли за період від сівби до цвітіння випало 150,1 мм опадів (29,3 норми). У посушливих роках, які характеризувались недобором опадів у першу половину вегетації і повітряною посухою, захисна роль рослинного екранування виявилась слабшою.


Обсяги втрат ґрунтової вологи можуть суттєво змінюватись і залежно від кількості післяжнивних решток. У дослідах лабораторії охорони ґрунтів у Бушленді (штат Техас, США) за наявності соломи 0,4, 8, 16 і 32 т/ га за 35 днів випаровування сягало, відповідно, 70, 64, 56, 40 і 20 мм. Підтвердженням цьому також слугують наші дослідження, а саме значні розбіжностей у запасах не використаної вологи в ґрунті між варіантами полицевого і мульчувального обробітку (фаза цвітіння, удобрені ділянки) у 2013 році, особливістю якого була незначна кількість залученої побічної продукції (3,4 т/ га), порівняно низька ступінь покриття поверхні поля рослинним субстратом навесні, який до того ж частково загортався у ґрунт під час сівби та при догляді за посівами.


Зменшенню непродуктивного випаровування за мульчувального обробітку, на наш погляд, сприяли також ущільненість тут піднасіннєвого прошарку ґрунту (10–30 см) і покращення його структурного стану порівняно із зяблевою оранкою. Адже доведено, що збільшення об’ємної маси чорноземів гальмує швидкість підйому води за рахунок її тертя зі стінками капілярів малого діаметру, а структурний ґрунт втрачає менше вологи, ніж безструктурний.


Соняшник — культура досить вимоглива до забезпечення вологою, однак потреба в ній за періодами вегетації різна. До початку фази утворення суцвіть вона витрачає близько 20% загальної кількості води переважно із шару 0–50 см. Критичним для рослин соняшнику вважається фаза утворення кошика та цвітіння, під час яких споживається до 60% резервів доступної вологи. Завдяки своїм біологічним особливостям він здатний використовувати вологу з глибини до 3 м, при цьому повністю висушуючи півтораметровий шар ґрунту.


Загалом у сприятливі для формування високої продуктивності рослин роки із ґрунту за період вегетації посівами соняшнику було використано, відповідно, 1543–1938 та 1968–2072 м³/га, в гостропосушливі — лише 1264–1378 м³/га. Відмінною ознакою при цьому слід вважати більш рівномірний розподіл витрат води по міжфазних періодах при випаданні достатньої кількості атмосферних опадів (табл. 3).

 

Таблиця 3. Витрати продуктивної вологи з ґрунту у посівах соняшнику
в середньому за роки досліджень, м³/га
 


Стосовно динаміки пошарового витрачання води можна констатувати, що в середньому за роки досліджень у період від сівби до цвітіння за оранки із шару 0–100 см було використано 75,7–77,8% від загальної кількості обрахованої ґрунтової вологи, за мульчувального обробітку цей показник дорівнював 74,8–80,1%, тобто великих розбіжностей по варіантах досліду не спостерігалось. Як певну закономірність слід відмітити збільшення частки водовитрачання із нижніх горизонтів (100–150 см) у другу половину вегетації рослин соняшнику (цвітіння-повна стиглість) за чизельного і плоскорізного обробітку на удобреному фоні (26,9–46,1%) проти 4,0–30,8% на оранці і дискуванні.


Частка використаної води з верхніх шарів ґрунту (0–50 см), природно, зменшувалось у вологі і зростала у посушливі роки. За час від сівби до настання повної стиглості насіння посіви соняшнику майже повністю використовували наявні запаси ґрунтової вологи, особливо на фоні внесення добрив. Це пояснюється насамперед біо­логічними особливостями рослин (потужна коренева система, значна листова поверхня, тривалий вегетаційний період) та складними гідротермічними умовам (посухи навесні та влітку), що призводить до непродуктивного випаровування води. Показники кількості використаної вологи з ґрунту за вегетацію у більшості випадків змінювались відповідно до рівня продуктивності посівів олійної культури: найбільшими (1734–1757 м³/ га) вони були за чизельного та плоскорізного обробітку при залученні побічної продукції і внесенні мінеральних добрив, найменшим (1197 м³/га) — на ділянках дискування без застосування мінеральних добрив.


Ефективність використання вологи посівами олійної культури характеризується коефіцієнтом водоспоживання, який вираховується як співвідношення сумарних витрат води (з ґрунтових запасів + атмосферні опади) за час вегетації до сухої маси її врожаю. Слід зазначити, що перевага кращих варіантів мульчувального обробітку стосовно оранки на удобреному фоні проявлялась як в урожайності основної продукції, так і побічної. Тому, попри більші сумарні витрати вологи за чизельного і плоскорізного обробітку, коефіцієнт водоспоживання тут у середньому за роки досліджень при внесенні мінеральних добрив мав тенденцію до зниження (444–468 м³/га проти 456–475 м³/га на оранці (табл. 4).

 

Таблиця 4. Коефіцієнт водоспоживання соняшнику у зв’язку
з обробітком ґрунту та удобренням, м³/т
 
 
Примітка: коефіцієнт водоспоживання соняшнику розрахований
на суху масу врожаю (основна + побічна продукція)


Застосування означених способів мульчувального обробітку на неудобреному фоні, а також дискування на усіх без винятку фонах зумовлювали зростання водоспоживання відносно контролю, що пояснюється меншою продуктивністю рослин. Внесення синтетичних мінеральних добрив, особливо з підвищеним вмістом азоту (N60P30K30), сприяло економнішому витрачанню води на створення одиниці сухої речовини.


Більш інтенсивний сезонний кругообіг вологи на фоні чизелювання і плоскорізного розпушування ґрунту (більше використання води рослинами соняшнику в період вегетації і майже повна компенсація у холодну пору року) розглядається як позитивний фактор, який значною мірою активує циркуляцію речовин в природному середовищі.


Всі обґрунтовані вище фактори чинили суттєвий вплив на продуктивність посівів соняшнику. Порівняно високу (2,05–3,00 т/ га) урожайність насіння отримано у відносно сприятливих умовах завдяки значним весняним запасам продуктивної вологи в ґрунті, а також опадам, які випадали влітку. Натомість за повітряної та ґрунтової посухи істотно гальмувався ріст рослин, стан їх під час цвітіння й утворення репродуктивних органів оцінювався як критичний. Внаслідок дефіциту доступної вологи, високих температур і низької відносної вологості повітря спостерігалось передчасне засихання листків, формувалось до 25% пустого насіння, яке було розташоване переважно в центральній частині кошика. У поєднанні з відсутністю агрономічно корисних опадів протягом травня-липня це зумовило низьку урожайність соняшнику — 1,79–2,35 т/ га (табл. 5).

 

Таблиця 5. Урожайність соняшнику залежно від обробітку ґрунту та удобрення, т/ га

 


Значення удобрення

у вологозабезпеченні

Характерною ознакою, яка проявилась у період вегетації олійної культури, був уповільнений ріст і розвиток рослин на неудобреному природному фоні за плоскорізного та чизельного обробітку до настання фази утворення кошиків. Це пояснюється передусім відмінністю топографії розміщення післяжнивних решток попередника (пшениця озима), різним ступенем перемішування і сепарації ґрунтової маси, що суттєво впливало на якість сівби і перебіг мікробіологічних процесів. У кінцевому рахунку дещо вищою (на 0,07–0,13 т/ га) по оранці була урожайність насіння соняшнику.


На удобреному фоні стан посівів за плоскорізного та чизельного обробітку прирівнювався до полицевого, тому урожайність основної продукції стосовно зазначених агроприйомів виявилась приблизно однаковою (відповідно, 2,53–2,67, 2,57–2,72 та 2,51–2,64 т/ га). Тривалий період від початку весняно-польових робіт до сівби олійної культури дає змогу виконати на полі низку технологічних операцій, які забезпечують кришення, розпушування та часткове перемішування ґрунту і, як наслідок, створюють на стерньовому удобреному агрофоні досить сприятливі вихідні умови для життєдіяльності мікробних популяцій, розкладу післяжнивних решток і вивільнення іммобілізованих азотистих сполук у ґрунтовий розчин. Слід зазначити, що перевагу чизелювання відстежували у випадках залучення понад 5 т/ га соломи, плоскорізного розпушування — при її обсягах до 3,5 т/ га.


 

Внесення навесні помірних доз мінеральних добрив (N30P30K30) на тлі загортання у ґрунт подрібненої соломи дало змогу отримати додатково по відношенню до контрольного варіанту (загортання побічної продукції без мінеральних добрив) у середньому за період досліджень 0,16–0,31 т/ га насіння. Збільшення у складі комплексного удобрення частки азоту (N60P30K30) забезпечувало надбавку основної продукції у кількості 0,29–0,45 т/ га. Найвищі показники приросту були зареєстровані у сприятливих роках, коли внесені під передпосівну культивацію мінеральні добрива довгий час перебували у вологому ґрунті й ефективно використовувались для формування високої урожайності соняшнику.


Від застосування мінеральних добрив за полицевого обробітку отримано 0,16–0,29, за мульчувального — 0,29–0,45 т/ га. Більша щільність розповсюдження кореневої системи на одиницю об’єму ґрунту, а також достатньо висока зволоженість його в зоні локалізації туків створює тут кращі умови для засвоєння рухомих сполук макроелементів на початкових етапах розвитку рослин, що може бути аргументом на користь варіантів чизелювання та плоскорізного розпушування скиби.


Порівняльна економічна та біоенергетична оцінки різних агроприйомів показали, що при вирощуванні соняшнику після пшениці озимої з використанням соломи і внесенням оптимальної дози мінеральних добрив (N60P30K30) заслуговує уваги чизельний (14–16 см) і плоскорізний (12–14 см) обробіток ґрунту. В результаті більш економного (порівняно з оранкою) витрачання коштів та енергії у розрахунку на 1 га площі, собівартість і енергоємність тонни насіння тут, відповідно, знижувалась на 365–379 МДж, рівень рентабельності підвищився на 12–15%, окупність однієї гривні виробничих витрат зросла із 2,32 до 2,44–2,74, а енергетичний коефіцієнт — із 3,01 до 3,19–3,20. Економія пального при цьому досягає 12,3–13,8 л/ га.


Висновки


1. На тлі залучення після­жнивних решток попередника (пшениця озима) застосування чизельного і плоскорізного мульчувального обробітку ґрунту сприяло, порівняно з оранкою, додатковому (45–113 м³/ га) накопиченню продуктивної вологи в шарі 0–150 см, підвищенню рівня засвоєння опадів осінньо-зимового періоду до 45,4–47,8%, більш економному витрачанню води на створення одиниці сухої речовини урожаю соняшнику (органо-мінеральний фон).


2. На ділянках без унесення мінеральних добрив (без добрив + післяжнивні рештки попередника) кращі умови для росту, розвитку і формування продуктивності соняшнику (2,35 т/ га) забезпечує полицева оранка, а на збалансованому органо-мінеральному фоні (N60P30K30 + післяжнивні рештки попередника) — чизельний і плоскорізний обробіток, які практично не поступаються оранці та забезпечують приблизно однакову урожайність насіння (відповідно, 2,53–2,67, 2,57–2,72 та 2,51–2,64 т/ га).


3. Мінімізація обробітку ґрунту під соняшник дає можливість покращити економічні показники виробництва насіння олійної культури, а саме підви­щити рівень рентабельності виробництва на 12–15% та окупність однієї гривні виробничих витрат із 2,32 до 2,44–2,74, збільшити енергетичний коефіцієнт із 3,01 до 3,19–3,20, а також зекономити 12,3–13,8 л/ га пального.


О. І. ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук
Дніпропетровський державний
аграрно-економічний університет
Л. М. ДЕСЯТНИКканд. с.-г. наук
ДУ Інститут зернових культур НААН України

 

 28 березня 2024
Закупівельні ціни на кукурудзу в портах Чорного моря протягом тижня виросли на 8-10 $/т до 154-156 $/т або 6600-6650 грн/т на тлі активного експортного попиту, зростання курсу долара на міжбанку та стримування продажів виробниками.
Закупівельні ціни на кукурудзу в портах Чорного моря протягом тижня виросли на 8-10 $/т до 154-156 $/т або 6600-6650 грн/т на тлі активного експортного попиту, зростання курсу долара на міжбанку та стримування продажів виробниками.
28 березня 2024
 28 березня 2024
Весняна посівна кампанія розгортається в Україні, але в низці регіонів не вистачає кадрів для виходу в поля.
Весняна посівна кампанія розгортається в Україні, але в низці регіонів не вистачає кадрів для виходу в поля.
28 березня 2024
 28 березня 2024
У лютому 2024 року середня споживча ціна на м’які жирні сири в Україні зросла на 2,6% – до 185,9 грн/кг проти 181,13 грн/кг у січні.
У лютому 2024 року середня споживча ціна на м’які жирні сири в Україні зросла на 2,6% – до 185,9 грн/кг проти 181,13 грн/кг у січні.
28 березня 2024
 28 березня 2024
За запитом благодійного фонду «Мурашки» в рамках соціального проєкту «Добро в дії» від ТМ «Добродія» відправили продукцію для подальшої передачі військовим на передову.
За запитом благодійного фонду «Мурашки» в рамках соціального проєкту «Добро в дії» від ТМ «Добродія» відправили продукцію для подальшої передачі військовим на передову.
28 березня 2024
 27 березня 2024
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникового шроту спостерігалось підвищення цін, що зумовлено активним попитом на нього та різким збільшенням обсягів експорту.
Протягом минулого тижня на українському експортному ринку соняшникового шроту спостерігалось підвищення цін, що зумовлено активним попитом на нього та різким збільшенням обсягів експорту.
27 березня 2024
 27 березня 2024
KSG Agro розробив проєкт будівництва нового заводу для сортування, переробки та утилізації наслідків руйнацій внаслідок ракетних атак на Херсонщині. Запланований строк реалізації проєкту – 2,5 роки, а загальний бюджет будівництва складе 8 млн дол.
KSG Agro розробив проєкт будівництва нового заводу для сортування, переробки та утилізації наслідків руйнацій внаслідок ракетних атак на Херсонщині. Запланований строк реалізації проєкту – 2,5 роки, а загальний бюджет будівництва складе 8 млн дол.
27 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.