Як свідчить історія, у світовому землеробстві вона вирощується впродовж 2 тис. років. Феномен гречки полягає в її різнобічному використанні, у високій якості отримуваних продуктів. Помилково вважають, що гречку можна вирощувати на бідних, засмічених бур’янами землях. Порівняно короткий вегетаційний період, тривалий період цвітіння і достигання, слаборозвинена коренева система гречки свідчить про підвищену чутливість її до умов живлення.
Науковцями проведена значна робота з вивчення технологій її вирощування, а у виробничих посівах урожайність гречки залишається низькою та нестабільною. На основі досліджень численних вітчизняних і зарубіжних вчених, які проводили в різних ґрунтово-кліматичних умовах, ми прийшли до висновку, що попри великий обсяг робіт із вивчення елементів технології вирощування гречки та їх оптимізації єдиної думки не існує, а ці питання є актуальними і важливими для науки та практики.
Враховуючи продовольчу безпеку України та світову тенденцію до застосування новітніх технологій у сільському господарстві, з’явилася необхідність визначення реакції рослин гречки на строки та способи сівби, дію регуляторів росту та мікробних препаратів, які вивчені недостатньо, а в окремих випадках виявилися зовсім недослідженими.
В Україні гречку вирощують практично в усіх областях, але важливим основними регіонами виробництва залишаються Полісся та Лісостеп. Серед найбільших виробників гречки традиційно виступають господарства Київської, Вінницької, Хмельницької, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської, Чернігівської та Тернопільської областей.
Водночас гречка як цінна круп’яна культура має стабільний попит та ринок збуту, що суттєво залежить від соціально-економічної ситуації в країні. Адже з динаміки статистичних даних видно, що найбільші площі посіву під цією культурою, як зрештою і для всіх круп’яних культур, припадали на скрутні часи 90-х років минулого століття та початку 2000-х років.
Високі ціни на гречку та продукти її переробки стимулюють сільськогосподарські підприємства збільшувати її посівні площі та обсяги виробництва. На сьогодні в Україні є всі передумови для вирішення питання задоволення внутрішніх потреб у гречці та розширення її експортування.
Кращі сорти для високого врожаю
Науково-дослідними установами України розроблено комплекс селекційно-технологічного забезпечення вирощування гречки, який дає змогу вирощувати високі її врожаї за мінімальних витрат праці та коштів, що робить гречку конкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках. Провідна роль при цьому належить науково-дослідному інституту круп’яних ім. О. Алексеєвої Подільського державного аграрно-технічного університету. За період діяльності закладу створено 37 сортів гречки, розроблено подільську технологію вирощування культури, яка високо адаптована для Лісостепової зони.
Серед сортів гречки, створених у НДІКК ім. О. Алексеєвої, найбільш поширеними та перспективними є Єлена, Зеленоквіткова 90, Роксолана, які здатні формувати урожай на рівні 20–24 т/га.
Глобальні кліматичні зміни, які спостерігаються останнім часом на території України та проявляються у збільшенні теплозабезпечення вегетаційного періоду і кількості безморозних днів, створюють усі передумови для вирощування гречки у післяукісних та післяжнивних посівах. Для цієї мети в НДІКК ім. О. Алексеєвої створено сорти з меншим вегетаційним періодом (Степова та Кара-Даг), які з успіхом можна вирощувати після збирання основних культур. Широке використання у виробництві імпортної сільськогосподарської техніки, зокрема сівалок для nо-til технологій, дають змогу ще більше знизити витрати на вирощування гречки у поукісних та післяжнивних посівах. На відміну від інших зернових культур, гречка більш вибаглива до тепла і вологи ґрунту.
Багатокомпонентна технологія
вирощування гречки
Технологія вирощування включає багато складових і потребує якісного та вчасного виконання агротехнічних заходів, які забезпечують високий урожай зерна. Не менш важливим є вміння враховувати погодні умови і вчасно реагувати на них, щоб не допустити можливого негативного впливу на рослини змін погоди. Період від сівби до збору врожаю розтягнутий у часі (2,5–3 місяці) і складається з таких заходів: підготовка ґрунту з внесенням добрив, підготовка якісного насіння, строки сівби, норми і способи висіву, глибина загортання, догляд за сходами та ґрунтом, підживлення.
Підготовка насіння гречки до сівби передбачає доведення його до найвищої кондиції (не менше 95% схожості), що сприяє збільшенню урожаю. Насіння піддають повітряно-тепловому обігріву на сонці або під накриттям, розстеляють тонким шаром, перелопачують і закривають брезентом на ніч. Потім розсортовують і висівають тільки велике за розміром насіння.
Глибина загортання насіння гречки залежить від механічного складу і вологості ґрунту. В основному рекомендується мілке загортання на глибину 4–5 см на важких ґрунтах, схильних до ущільнення, та глибше — на 5–7 см на окультурених структурних ґрунтах, а при пересиханні верхнього шару ґрунту — на 8–10 см.
Економічна ефективність застосування біостемуляторів
Важливе значення має норма висіву. На широкорядних посівах (45 см) оптимальна норма висіву становить 50 зерен на погонний метр. Збільшення її, як правило, не підвищує урожай. При менших нормах (30 шт. на 1 м/ п) рослини виростають потужними, а при загущенні — слабше розвинутими і менш продуктивними.
Після сівби сходи з’являються на 8–10 день, зерно виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Щоб знищити бур’яни, проводять легке боронування. При утворенні кірки слід прокоткувати площу. В подальшому, щоб не допустити пригнічення гречки бур’янами в період від появи сходів до зімкнення у міжряддях, проводять дво-, триразове розпушування ґрунту. На випадок спеки і можливої посухи земля у міжряддях не повинна бути оголеною, щоб не перегрівалась і не пересихала. В такому випадку добре укорінений бур’ян мимоволі стає єдиним союзником і приймає на себе тягар від спеки.
В агротехніці гречки особлива увага приділяється передпосівній підготовці ґрунту. Період сівби гречки досить тривалий (не менше місяця), тому в цей час агрозаходи повинні бути спрямовані на збереження вологи, розпушування ґрунту та боротьбу з бур’янами.
Дуже важливий агроприйом — коткування ґрунту після сівби і розрівнювання ґрунту. Це прискорює появу сходів, підтягує вологу до насіння, забезпечує дружність сходів і розвиток рослин, рівномірне їх дозрівання та зручність роботи при збиранні.
Вегетаційний період гречки порівняно нетривалий, та все ж сіяти її потрібно якомога швидше в стислі строки, щоб використати сприятливі погодні умови. За даними багаторічних спостережень у кліматичних умовах Західної України, це середина травня. Після сівби потрібно уважно стежити за появою сходів, і при загрозі пересихання ґрунту швидко проводити рясне і регулярне поливання, а при засусі — навіть до цвітіння. У цей період гречка потребує помірної температури повітря (вдень не вище +25 °C) і достатньої вологості ґрунту.
На відміну від інших зернових, гречка нарощує велику вегетативну масу, росте одночасно з розвитком квіток майже до кінця вегетації. Уміння вирощувати високі врожаї полягає у тому, щоб не допускати надмірного накопичення вегетативної маси. Тому надмірне внесення азотних добрив є недоцільним.
Протягом усього вегетаційного періоду гречка нагромаджує велику кількість елементів мінерального живлення. В кореневих і пожнивних залишках гречки, в соломі перед збиранням, за різними даними, міститься: 90–120 кг/га азоту, 42–71 кг/га фосфору, 130–200 кг/га калію. Поле після гречки збагачується різними елементами живлення. Культура має високу фізіологічну активність кореневої системи та добре засвоює фосфорну кислоту, яка погано засвоюється іншими злаками. По інтенсивності засвоєння важкорозчинних фосфатів гречка перевищує злакові культури учетверо, швидко розвивається на легких, родючих, добре спушених ґрунтах.
Серед спеціалістів гречкосіїв немає єдиної думки щодо внесення добрив при вирощуванні гречки. Частина з них стверджує, що гречка не потребує ніяких добрив, особливо хімічних, оскільки такі добрива погіршують смакові властивості зерна.
Мають місце і такі застереження. Під гречку не можна вносити гній, тому що при високій температурі він швидко розкладається і дає багато азотнокислих сполук, які сприяють сильному росту вегетативних органів на шкоду плодоношенню. У результаті — багато соломи і мало зерна.
Загалом у питанні внесення добрив потрібно виходити з екологічних факторів конкретної кліматичної зони і вимог агротехніки. На бідних, не окультурених ґрунтах потрібно вносити добрива. Гречка найкраще засвоює фосфорні та безхлорні види калійних добрив і позитивно реагує на внесення мікроелементів — марганцю і бору.
Вуксал БІО Аміноплант — висококонцентрований біостимулятор — антистресант рослинного походження. Продукт отриманий особливою технологією екстрагування зі збереженням властивостей біологічно активних компонентів. Вуксал БІО Аміноплант містить натуральні компоненти, які здатні стимулювати захист рослин від захворювань та несприятливих факторів. Біостимулятор із високим вмістом натуральних біологічно активних речовин, отриманих шляхом екстракції та фракціонування з насіння польових культур. Можливе як позакореневе, так і кореневе застосування. Рекомендується як додатковий компонент робочого розчину при обробках засобами захисту рослин.
Висококонцентроване добриво — суспензія з високим вмістом бору та іншими макро- і мікроелементами. Наявність азоту і фосфору посилює дію бору. Вуксал Борон — суспензія для позакореневого внесення, яка гарантує надзвичайно ефективне проникнення бору як через листкову поверхню, так і через тканини рослини. Наявність додаткових поживних речовин посилює дію бору та попереджає можливий дисбаланс елементів живлення. Вуксал Борон — це більше ніж просто борне добриво завдяки збалансованому складу елементів живлення, також знижується фізіологічний стрес (нестача вологи) на ранніх стадіях розвитку рослин.
Результати досліджень свідчать про високу економічну ефективність при застосуванні біостимуляторів на посівах гречки. Так, за урожайності 2,45 т/га рівень рентабельності становить 110,5%.
Досвід і виробнича практика свідчать, що при впровадженні Подільської технології вирощування гречка має значний потенціал продуктивності в різних ґрунтово-кліматичних умовах.