Шкідники зернових колосових культур

Шкідники зернових колосових культур

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

 

Посівні площі зернових культур у 2015–2017 рр. визначено в межах 14,5–15 млн га, зокрема озимої пшениці — 5,5–6 млн га, озимого жита — 0,6–0,7 млн га.

 

Виробництво зерна за таких умов та при середній урожайності 36–37 ц/га прогнозують у 2017 році 50 млн т. Однак завжди є ймовірність втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур’янів, що можуть досягати більше 30%.


Поміж величезної кількості шкідників зернових колосових (зареєстровано їх понад 300 видів), ярій пшениці в Україні найбільше шкоди завдають: шкідлива черепашка, хлібні жуки, п’явиця, пшенична, шведська й гессенська мухи, злакові попелиці, озима та зернова совки й пшеничний трипс.


Чисельність і шкідливість їх коливається по роках, залежно від району, способу обробітку ґрунту, сортів, метеорологічних умов.


Кожен вид із групи шкідників-листоїдів має свої біологічні й екологічні особливості.


Хлібні п’явиці. Ряд твердокрилі, Coleoptera, родина листоїди Chrysomelidae, поширені повсюдно. В Україні найбільш шкідливими є червоногруда й синя п’явиці. У Степу і в південно-східній частині Лісостепу переважає п’явиця червоногруда (звичайна) Oulema melanopus L. У північно-західній і центральній частині Лісостепу та на Поліссі частіше зустрічається п’явиця синя Oulema lichenis Voet. Жук зеленувато-синього кольору, довжиною 4–5 мм, шириною 1,6–2 мм. Тіло подовжене, передньоспинка майже удвічі вужче надкрил; лапки і антени чорні; надкрила з правильними рядами точок.


Генерація однорічна. Зимують вони на стадії імаго у ґрунті на глибині 3–5 см на полях, де вирощували ячмінь, овес, пшеницю, кукурудзу, в лісосмугах.


Весною, з підвищенням середньодобової температури повітря до 9–10°С, жуки пробуджуються і розселяються по полях у пошуку кормових рослин. Це співпадає із фазою виходу озимих у трубку. Потім жуки перелітають на ярі, оселяються переважно в крайових смугах посівів ячменю та вівса завширшки 50–100 м і за середньої чисельності жуків 0,2–3,0 екз./на м2 пошкоджують від 2 до 16% рослин. Вигризають наскрізь поздовжні отвори на листках. Яйця відкладають ланцюгом, по 3–7 переважно, на нижній бік листків злаків. Плодючість самок становить 120–300 яєць. Ембріональний розвиток триває два тижні. Личинки скелетують листки, які з часом в’януть і засихають, а рослини помітно пригнічуються, відстають у рості і знижують свою продуктивність.


Розвиток личинок на ячмені — від виходу рослин у трубку до початку воскової стиглості зерна, а на озимій пшениці — з фази прапорцевого листка до формування зерна. Слиз, що утворюється з їх ростом, захищає від несприятливих умов, таких як: висока температура, сухість повітря; від хижих комах і птахів, а також від препаратів контактної дії. Закінчують свій розвиток личинки за 2–3 тижні, втрачають слизистий покрив і заляльковуються у ґрунті. Через 15–18 днів з’являються жуки, більша частина з них залишається у ґрунті до весни наступного року. Зимують вони у ґрунті на глибині 3–5 см, на полях зернових культур або в травостої.


В роки з прохолодною весною личинки шкідника малоактивні, повільно заселяють посіви зернових культур.


За ранньої, теплої і помірно сухої погоди навесні зростає ймовірність заселення посівів усіх зернових культур хлібними п’явицями та підвищення їх шкідливості у фази кущіння-виходу в трубку, насамперед на ярих колосових. У цей період на посівах з осередками надпорогової чисельності п’явиць та за наявності інших фітофагів доцільне застосування захисних обприскувань дозволеними інсектицидами


Шкодять жуки та личинки. Жуки вигризають поздовжні отвори в листках ячменю, вівса та особливо твердої пшениці, у фазі вихід в трубку і колосіння. Личинки скелетують листя, яке з часом засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.


Заходи боротьби із п’явицями: післяжнивна оранка ґрунту; дотримання сівозміни, посів ячменю і вівса по кращих попередниках (просапні культури), що призводить до істотного зниження заселеності полів п’явиці. Просторова ізоляція посівів ячменю та вівса від полів, де в попередній рік зустрічався шкідник. Післязбиральне лущення стерні і зяблева оранка відразу після збирання викликають загибель лялечок і жуків у ґрунті. Використання стійких до п’явиці сортів вівса, ячменю і ярої пшениці; гербіцидів для знищення небажаної рослинності, особливо злакової; інсектицидів, дозволених до застосування препаратом у тому разі, якщо чисельність п’явиці перевищує економічні пороги шкідливості, а саме: жуків 40–50 екз./м2, личинок — 0,5–0,7 екз./м2.


Шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) належить до родини щитників — черепашок, які пошкоджують зернові культури. В Україні осередки її масового розмноження зафіксовано в Степу та в Південному Лісостепу, зокрема в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях.


Останнім часом через глобальне потепління спостерігається тенденція до розширення ареалу шкідливої черепашки та збільшення її питомої частки серед інших клопів.


Шкідлива черепашка на посівах зернових культур живе всього два-три місяці, протягом яких відбувається розвиток одного покоління фітофага, решту часу вони перебувають у місцях зимівлі (лісосмугах, лісах). Але за цей невеликий проміжок часу, пошкоджуючи переважно колосові зернові, насамперед пшеницю, черепашка здатна відчутно знизити врожай, особливо його якість. Кількісних втрат урожаю завдають дорослі клопи, які перезимували. Пошкоджені рослини під час кущіння засихають, а в період колосіння утворюють часткову або повну білоколосицю.


Клоп коричневого забарвлення, довжиною 12 мм. Тривалість життя 28–31 день. Плодючість — 28–42 яйця. Яйця відкладаються двома правильними рядами по 7 яєць у ряд (в середньому 2–3 кладки, максимально 13) на нижній бік листя, стебла, бур’янисту рослинність, іноді грудочки землі. Відкладання триває 30–50 днів. Тривалість розвитку яєць — 6–28 днів. Розвиток личинок 5 віків проходить протягом 20–45 днів на зернових культурах, починаючи від виходу рослин у трубку і до кінця воскової стиглості зерна.


Коли середньодобова температура в листовій підстилці, де зимує фітофаг, досягне 17°С, клопи виходять на поверхню листя у найтепліший час дня, приблизно з 11 до 13 години. В холодні часи шкідник знову ховається під листя. Встановлено, що першими пробуджуються і вилітають на посіви самці, а самиці пізніше на 5–7 днів, залежно від погоди. Масовий виліт клопів з лісу на поля відбувається за настання сталої теплої погоди (середньодобова t 12–13°С, максимальна 20°С). Озима пшениця у цей час перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку, яра — у фазі 3–4 листків.


Спочатку значна частина клопів зосереджується в крайових смугах посівів озимини, розташованих поблизу місць зимівлі фітофага. У прохолодні дні після перельоту клопи ховаються у нижні яруси травостою, у вузли кущіння рослин, щілини ґрунту, під грудочки землі, післяжнивні рештки, опале листя тощо. Потім поступово розселюються по всіх площах посівів. Однією з ознак завершення перельоту клопів є приблизно однакова кількість самців і самиць на полях.


Добре відомі міграції клопів із посівів у місця зимівлі і навпаки. Це так звані сезонні міграції. Крім них, є ще горизонтальні міграції, коли клопи перелітають з одного поля на інше. У спеку або при похолоданні клопи переміщуються на рослинах зверху вниз і навпаки. Це вертикальні міграції. Цю особливість поведінки клопів слід враховувати при обстеженні та захисті озимини від перезимувалого шкідника, бо шкідлива черепашка пошкоджує колосові культури в усіх фазах їх розвитку, починаючи з перших днів вильоту з місць зимівлі і завершуючи перельотом на зимівлю.


Відкладання яєць відбувається через 5–12 днів після перельоту та посиленого живлення клопів на рослинах зернових культур і продовжується до кінця життя шкідника. Максимальна плодючість самки може перевищувати 200 яєць, однак середня буває значно нижчою, зокрема, за прохолодного, вологого літа.


Розвиток яєць в прохолодну погоду продовжується 12–16 днів, у жарку — 5–7 днів. Відродження личинок, як і відкладання яєць, розтягнуте за часом, тому на посіві одночасно зустрічаються всі стадії розвитку шкідника (клопи, що перезимували, яйця, личинки різних віків).


В умовах України вирізняється три різноякісні періоди шкідливості черепашки.


Перший приходиться на фазу відростання, трубкування і колосіння озимої пшениці. Найуразливіші до пошкоджень рослини озимих у фазі відростання й трубкування, а ярих колосових за сходів і кущіння. В цих фазах рослини досить чутливі до пошкоджень клопами, що перезимували, які призводять до відчутних кількісних втрат урожаю. Внаслідок харчування клопів на рослинах центральний, подекуди бокові стебла відмирають або деформуються. Під час колосіння пошкодження призводить до білоколосиці. Шкідливість клопів посилюється за відсутності дощів у ранньовесняний період. За своєчасного випадання дощів і високої агротехніки шкода від клопів може бути значною мірою ослаблена.


Другий період — фази цвітіння й початку формування зерна. Пошкоджують здебільшого личинки молодших віків, що спричиняє щуплість зерна, маса 1000 зерен знижується до 76%. Таке зерно під час очищення попадає у відхід, що також знижує кількісний показник урожаю.


Третій період пошкоджень починається з фази молочного стану зерна і завершується збором урожаю. Шкодять личинки різних віків і дорослі клопи нового покоління. На масу зерна пошкодження у цей період не впливають, але навіть незначна домішка зерен, пошкоджених черепашкою (2–4%), викликає істотне зниження технологічних і хлібопекарських якостей врожаю зерна пшениці. За вищих рівнів уражень (10–20%) домішки пошкоджених клопами зерен продовольчі і навіть фуражні, а також насіннєві якості зерна майже повністю втрачаються. Пошкодження зерна черепашкою не викликає зниження вмісту клейковини, а лише погіршує її якість.


Небезпека ураження зерна в колосі обумовлюється дією протеолітичних ферментів слини клопів, яку вони вводять у рослину, здійснюючи позашлунковий спосіб перетравлювання поживи. Ці ферменти руйнують білкові сполуки і деградують клейковину.


За умов підйому чисельності та раннього заселення посівів личинками клопів, що спостерігається в останні роки, найоптимальнішими строками обробок є фаза завершення формування-початку молочної стиглості зерна та появи 15–20% личинок третього віку. Таким чином, шкідливість черепашки у пізніші періоди розвитку пшениці (молочно-воскова стиглість) найнебезпечніша при збереженні якості зерна.


Найголовнішими умовами успішного захисту посівів від шкідливої та інших клопів черепашок є своєчасність застосування заходів, виконання їх у повному обсязі й чітка організація роботи, бо період ефективного регулювання чисельності шкідників досить короткий. Іноді за теплої сухої погоди за 10–12 днів слід завершити всі захисні роботи.


Оперативне проведення хімічного захисту зернових від черепашки здійснюється наземною апаратурою та авіацією. Важливо своєчасно обробити наземною апаратурою крайові смуги посівів та ділянки, на яких за умов техніки безпеки не можна використати авіацію. Принциповим за проведення хімічного захисту пшениці та інших колосових культур від клопів мають стати вимоги щодо економічних порогів шкідливості, строків обробки посівів, норм витрати інсектицидів, обґрунтованих сумішей інсектицидів, локального використання їх.


Неабияке значення для покращення якості зерна майбутнього врожаю мають агротехнічні заходи вирощування цінних і сильних пшениць, сівозміна, мінеральні добрива, позакореневе підживлення, підготовка ґрунту, впровадження сортів, відносно стійких до ферментів клопа.


Істотної шкоди посівам озимих та ярих у Степовій та Лісостеповій зонах завдають хлібні жуки.


Домінуючим видом фітофагів агроценозу зернових культур є хлібний жук-кузька. В останні роки в окремих господарствах втрати врожайності озимих та ярих зернових культур від пошкодження жуком-кузькою становили 20–40%.


Шкодять як жуки, так і личинки. У фазі наливання жуки вигризають внутрішню частину зерна. Під час дозрівання вони виїдають ендосперм із боків, ближче до зародка. Таке зерно під час обмолоту потрапляє у відходи. Зріле тверде зерно жуки не пошкоджують, а вибивають із колоса. Один жук протягом життя з’їдає 7–8 г зерна. Але ще більша шкода від жука-кузьки у тому, що, розшукуючи м’які зерна, він вибиває уже затверділі; таким чином він здатен знищити 9–10 колосків, або 50–90 зерен. Підраховано, що за масової появи жуків втрати становлять понад 100 кг/га зерна. Мінімальні втрати врожаю зерна на одному гектарі посівів за наявності на 1 м2 поля одного жука становитимуть 40–50 кг, трьох жуків — 120–150, десяти — 400–500 кг. В умовах затримки збирання урожаю втрати зерна можуть збільшитися удвічі. За чисельності понад 10 жуків і середньої густоти посіву до 250 стебел на 1 м2 втрати врожаю зерна досягають 50%. У сприятливі роки по краях полів концентрація жуків може сягати 60–100 особин на 1 м2. Личинки харчуються коренями та проростками злаків, що може викликати сильне зріджування сходів.


Кузька хлібний (Anisoplia austriaca H.) шкодить у Південному Лісостепу і Степу (Він­ницька, Київська, Полтавська та Харківська області). Жуки пошкоджують зерно пшениці, жита, ячменю, а їхні личинки — кореневу систему злаків та інших культур. Тіло жука завдовжки 13–16 мм, чорного кольору, при цьому голова, передньоспинка і щиток — із зеленуватим металевим блиском, надкрила червоно-бурі, з чорною квадратною плямою біля щитка. Черевце і ноги зеленувато-чорного кольору. Яйце до 2 мм у діаметрі, біле, овальне. Личинка завдовжки 30–35 мм, біла, с-подібно вигнута, з буро-жовтою головою і добре розвиненими ногами. Лялечка біла, завдовжки 15–17 мм.

 

Інсектициди для захисту зернових колосових культур від шкідників

 


Розвивається жук упродовж двох років, що обумовлює масову появу шкідника через рік, переважно у парні роки. Розвиток яєць, личинок та лялечок відбувається у ґрунті. У перший рік личинки живляться пере­гноєм і невеличкими корінцями, а на другий вже суттєво пошкоджують підземну частину рослин, що пригнічує розвиток і може стати причиною їхньої загибелі. Личинки першого року життя зимують у ґрунті на глибині 30–55 см, другого — 20–45 см. Одна личинка другого року життя може знищити три-п’ять рослин. На полях, заселених личинками жука-кузьки, відбувається значне зрідження посівів культур, які вирощуються у відповідний період. Заляльковування відбувається наприкінці травня-на початку червня у ґрунтових колисочках на глибині 10–15 см залежно від вологості ґрунту. Стадія лялечки триває до двох тижнів.


Жуки з’являються на посівах під час наливання зерна — з кінця травня (озимі культури) до початку серпня (ярі культури). Так, перші жуки з’являються на пирії, після чого вони перелітають на озимі злаки, а в міру того як твердіють зерна, — переселяються на ярі злаки, що достигають пізніше. Таким чином, жуки заселяють посіви зернових колосових і живляться зерном у фазах молочної і воскової стиглості. Шкідники найрухливіші у гарячі сонячні години дня, коли літають у пошуках корму, сидять на колосках і живляться. Увечері значна частина їх спускається вниз і ховається під грудками або у щілинах та тріщинах ґрунту. Самці живуть від 16 до 24 діб, самиці — 21–35. Яйця самиці починають відкладати через 10–12 діб після появи, розміщуючи їх невеликими купками у вологому шарі ґрунту на глибині 8–20 см. Кожна самка може відкласти до 30–40 яєць у два-три прийоми. Найчастіше вони відкладають яйця на ярій пшениці (у північних районах), а також на парах і просапних культурах. Слід пам’ятати, що через 7–10 діб після відродження до 80% самиць стають статевозрілими, запліднюються та мігрують у ґрунт для відкладання яєць. Тому для підвищення ефективності хімічного захисту дуже важливо провести цю операцію своєчасно — на початку масового заселення посівів жуками.


Встановлено, що наймасовіші розмноження жука-кузьки спостерігаються у теплі та посушливі роки, тоді як холодні та дощові викликають різкий спад їхньої чисельності.


Кузька посівний, або жук-красун (A. segetum H.) значно поширений в Україні, високу чисельність відзначено у степовій зоні.


Тіло жука завдовжки 8–12 мм, голова і передньоспинка чорні з зеленим металевим відтінком, надкрила — червоно-коричневі без чорного малюнка. Личинка с-подібно вигнута, завдовжки 30–35 мм, біла, голова жовто-бура.


Зимують вони в ґрунті, перетворюючись на лялечку навесні. Жуки заселяють посіви у фазах цвітіння і наливання зерна пшениці озимої, живляться пиляками, зав’язями і зерном, яке формується. Самки відкладають яйця у ґрунт на просапних культурах або парах. Личинки пошкоджують коріння, розвиваються 10 місяців.


Жук-хрестоносець (A. agricola Poda.) поширений повсюдно, частіше — на Поліссі та в північній частині Лісостепу. Він пошкоджує зерно пшениці, жита, ячменю, а личинки — кореневу систему зернових злаків.


Тіло жука завдовжки 10,5–13 мм, чорного кольору з зеленувато-металевим відтінком, надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста. Цикл розвитку як у кузьки хлібного.


Заходи захисту від жуків:


  • яровизація та ранні строки сівби ярих культур;
  • проведення глибокої оранки, перед цим обов’язкове лущення стерні;
  • застосування міжрядного обробітку ґрунту на глибину 9–12 см (наприкінці травня-на початку червня) для знищення личинок і лялечок. У вологі роки міжрядний обробіток ґрунту проводять на глибину 8–10 см, у посушливі — 12–14 см та глибше;
  • передпосівна обробка насіння інсектицидами;
  • застосовувати інсектицидні обробки посівів у разі перевищення порогу шкідливості (3–5 дорослих особин на 1 м2), починаючи з крайових смуг. Рекомендовано суміші фосфорорганічних інсектицидів з піретроїдами за половинних норм їхньої витрати. Обираючи інсектицид для боротьби з жуком-кузькою, потрібно визначитись, який із дозволених (згідно з Реєстром) препаратів є найприйнятнішим для застосування у тій чи іншій ґрунтово-кліматичній зоні із забезпеченням високої біологічної та економічної ефективності не лише проти кузьки, але й проти комплексу інших шкідників.


О. Г. ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук

Інститут захисту рослин НААН

svidome

 30 жовтня 2020
Андрій Брензович вже понад 10 років займається тваринництвом.
Андрій Брензович вже понад 10 років займається тваринництвом.
30 жовтня 2020
 30 жовтня 2020
Станом на 29 жовтня українські сільгоспвиробники зібрали основних культур на рівні 68,7 млн тонн з площі 21,5 млн га. Зокрема, зернових та зернобобових культур намолочено 51,9 млн тонн з площі 13,2 млн га (86% до прогнозу).
Станом на 29 жовтня українські сільгоспвиробники зібрали основних культур на рівні 68,7 млн тонн з площі 21,5 млн га. Зокрема, зернових та зернобобових культур намолочено 51,9 млн тонн з площі 13,2 млн га (86% до прогнозу).
30 жовтня 2020
 30 жовтня 2020
Український експорт у 2020 році продемонстрував достатню стійкість до кризових явищ, на відміну від попередніх криз, зокрема через збільшення частки продовольчих товарів у своїй структурі.
Український експорт у 2020 році продемонстрував достатню стійкість до кризових явищ, на відміну від попередніх криз, зокрема через збільшення частки продовольчих товарів у своїй структурі.
30 жовтня 2020
 30 жовтня 2020
Підтримка невеликих фермерів та одноосібників буде основним запобіжником проти надмірного монополізму та кращого функціонування майбутнього ринку землі.
Підтримка невеликих фермерів та одноосібників буде основним запобіжником проти надмірного монополізму та кращого функціонування майбутнього ринку землі.
30 жовтня 2020
 30 жовтня 2020
Державна продовольчо-зернова корпорація України з метою підтримки сільгосптоваровиробників впроваджує пільговий період на зберігання зерна пізніх зернових та олійних культур.
Державна продовольчо-зернова корпорація України з метою підтримки сільгосптоваровиробників впроваджує пільговий період на зберігання зерна пізніх зернових та олійних культур.
30 жовтня 2020
 30 жовтня 2020
Мінекономіки завершило прийом заявок сільгоспвиробників на отримання держпідтримки у галузі бджільництва.
Мінекономіки завершило прийом заявок сільгоспвиробників на отримання держпідтримки у галузі бджільництва.
30 жовтня 2020

Please publish modules in offcanvas position.