Шкідливість хвороби виявляється у суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин, у результаті передчасного обпадання уражених листків, суттєвим зниженням продуктивності рослин і якості ягід у наступні роки вегетації. Уражений посадковий матеріал стає непридатним для його подальшого використання. У роки з частими дощами і за відсутності необхідних засобів захисту або порушення технології проведення захисних заходів, рослини можуть бути уражені мільдью настільки, що не тільки втратять урожай до 80% і більше поточного року, але значно знизять його закладку на наступний рік. Уражені кущі погано зимують, розвиток їх ослаблений. За інтенсивного розвитку хвороби протягом 2-3 років поспіль кущі винограду можуть загинути. Чим вологіший рік, тим більша шкідливість мільдью. Вино, приготоване з уражених грон, є часто некондиційним, має підвищену кислотність, знижену цукристість, надмірний вміст азотистих речовин, погано освітлюється і легко псується.
Збудник, поширення та діагностика
Хвороба поширена повсюди, де вирощується виноград. Ознаки її проявляються на листках, пагонах, суцвіттях, вусиках, ягодах. Листки уражуються протягом усього вегетаційного періоду. Перші ознаки виявляються влітку на молодих і дорослих листках, на яких зверху з'являються блідо-зелені або жовтуваті маслянисті розпливчасті плями. Розмір плям часто сягає 2-3 см у діаметрі. У разі пізнього ураження фізіологічно старих листків восени, а також на відносно стійких сортах плями бувають більш дрібні, часто кутасті, бурі плями з хлоротичною облямівкою. У вологу погоду на ураженій тканині з нижнього боку листків з'являється білий наліт. Пізніше плями стають червонувато-бурими, уражена тканина некротизується.
На молодих пагонах, вусиках, квітконіжках формуються видовжені, злегка вдавлені бурі плями. У вологу погоду на їх поверхні з’являється білий наліт. У разі ураження бутонів квітки в суцвіттях буріють і засихають, бутони і квітки осипаються. Характерною діагностичною ознакою ураження ягід є формування навколо плодоніжки синювато-фіолетової облямівки, самі ягоди стають темно-бурими, у вологу погоду покриваються білим нальотом, у суху — деформуються, засихають. Ягоди уражуються лише в молодому віці.
Збудником хвороби є гриб Plasmopara viticola Berl. et de Toni, який належить до монофагів, уражує лише виноград. У циклі свого розвитку патоген формує статевим шляхом в ураженій тканині листків і ягід округлі ооспори, які мають чотиришарову оболонку, діаметром 25-35 мкм, а протягом вегетаційного періоду — нестатеве спороношення у вигляді зооспорнагієносців зі зооспорангіями.
Джерелом первинної інфекції є ооспори гриба, що зимують в обпалих уражених листках або ягодах. На 1 мм² поверхні ураженого листка може формуватися до 200-250 ооспор патогена. Тривалість зберігання їх життєздатності у ґрунті становить понад два роки.
Після зимового періоду спокою ооспори гриба навесні проростають з утворенням одного первинного зооспорангія. Розмір його значно більший від літніх. Первинні зооспорангії проростають з утворенням дводжгутикових зооспор, якими відбувається первинне зараження рослин.
Для проростання ооспор необхідне тривале не менше 2-3 днів зволоження ураженої тканини і температура на поверхні ґрунту не менше 11°С. Такий процес відбувається у природі за умов випадання дощу, який зволожує ґрунт на глибину 5-10 см. Оптимальною температурою для проростання ооспор є 20-25°С. Зооспорангії легко відокремлюються і переносяться повітряними течіями на порівняно великі відстані. Осідаючи потім на поверхню листків винограду, змочених дощем або росою, зооспорангії гриба розкриваються і вивільняють зооспори, які в них знаходяться. Перебуваючи в краплі води зооспори активно рухаються, підпливаючи до продихів, вони втрачають рухливість, втягують у себе джгутики і відразу ж проростають паростковою інфекційною гіфою, яка проникає через продихи всередину тканини листа. Так відбувається первинне зараження рослини.
У міжклітинниках листках після зараження починає розвиватися грибниця патогена, а через деякий час на них з'являються перші ознаки хвороби у вигляді світло-зелених або жовтуватих маслянистих плям. Згодом через продихи гриб відсилає на поверхню листків зооспорангієносці у вигляді пучків, на верхівках яких утворюються літні зооспорангії. На кожному зооспорангієносці утворюється до 200 зооспорангіїв. У кожному зооспорангії, в краплинах води, утворюються від 4 до 8 дводжгутикових зооспор.
Протягом вегетації винограду літні зооспорангії легко розносяться вітром, краплинами дощу і спричинюють нові вторинні зараження рослин. На одній плямі листка налічують до 5-6 млн зооспорангієносців, на яких формується понад 1 млрд зооспорангіїв. Гриб насичує повітря величезною кількістю зооспорангіїв, які повільно осідаючи та потрапляючи на зелені органи рослин, заражують їх. Розвиток зооспорангієносців із зооспорангіями відбувається за високої вологості повітря (оптимум 96-100%), випадання частих дощів, рясних рос, наявності густих туманів і температури в межах 11-30°С (оптимум 18-24°С). Зооспорангії починають проростати і заражати рослини за температури не нижче 12°С і наявності краплинної вологи протягом 2-2,5 годин.
Тривалість інкубаційного періоду залежить від температури навколишнього середовища. Найкоротший інкубаційний період хвороби становить 4 доби за середньодобової температури 24-25°С. У разі зниження або підвищення температури нижче або вище оптимуму інкубаційний період, відповідно, подовжується. Так, за середньодобової температури 17°С він дорівнює 6-7 дням, за 15°С — 8 дням тощо. Розвиток грибниці патогена в тканинах листа припиняється, якщо нічна температура опускається нижче 7,9°С. Ця температура вважається нижнім температурним порогом для розвитку гриба. Інкубаційний період розвитку мільдью закінчується за суми середньодобових ефективних температур рівною 61°С. Якщо закінчення інкубаційного періоду співпадає із вологою дощовою погодою, то одночасно з появою плям на нижньому боці листків з'являється і білий наліт нестатевого спороношення гриба. Якщо погода в цей період стоїть суха, жарка сонячна погода, то наліт на плямах не утворюється.
За вегетаційний період гриб, залежно від вологості і температури повітря в умовах півдня України, може формувати від 16 до 27 поколінь. Оскільки зараження мільдью як первинне, так вторинне відбувається завжди через продихи, уражуються головним чином молоді листки або ягоди, на яких продихи широко відкриті. Ягоди більш дорослі (розміром із горошину і більше) зазнають шкоди тільки через плодоніжку.
Розвиток нестатевого спороношення патогена на уражених листках або інших органах відбувається завжди вночі. Зооспорангії, що утворилися, відразу ж проростають у зооспори й викликають нове зараження. У зв'язку з цим нічні роси, а також вечірні або нічні дощі становлять найбільш серйозну небезпеку, ніж денні опади, коли волога швидко висихає. У роки з частими і рясними росами нові зараження мільдью можуть відбуватися практично майже щодня. У посушливі роки, коли нічні роси випадають рідко, нові зараження обумовлені випаданням тільки дощів. У цих умовах розвиток мільдью носить ступінчастий характер у вигляді чітких окремих спалахів. Особливо сильно уражуються виноградники загущені, при несвоєчасному видаленні пасинків, підв'язки лоз на шпалеру.
Система захисту рослин
Закладання маточників прищепних і підщепних лоз, шкілки тільки оздоровленими елітними чубуками, заготовленими із здорових кущів винограду. Протягом вегетації маточників тричі проводять фітосанітарну експертизу насаджень (у травні-червні; у серпні-вересні і після обпадання листків).
Для захисту щеплень у шкілці проти мільдью проводять 7-8 обприскувань контактними фунгіцидами, які рекомендовані для застосування на плодоносних насадженнях. Своєчасний хімічний захист шкілки винограду забезпечує добрий захист щеплень від мільдью та інших хвороб, гарний приріст і його визрівання.
Виноградники закладають саджанцями цінних столових, універсальних і технічних сортів винограду з високою польовою стійкістю до хвороб: Анателикон, Ароматний, Бордо, Дністровский розовый, Дойна, Етюд, Івлен, Каберне Совіньон, Красень, Лівія, Лоза горянки, Ляна, Маріаса, Сапераві, Мэрцишор, Ністру, Мускат Дністовський, Олімпійський, Осінній розовий, Пам’ять Вердеревского, Південнобережний, Подарок Могарача, Рубіновий Могарача, Юбілей Молдавії, Ялтинський безнасінний та ін., на яких застосування хімічних профілактичних заходів є мінімальним.
Розміщують їх на південних, південно-західних або південно-східних схилах, на яких рядки розташовують паралельно напрямку панівних вітрів. Перед садінням виноградників вносять органічні і мінеральні добрива з урахуванням рівня забезпеченості ґрунтів елементами живлення.
На молодих і плодоносних виноградниках велику увагу приділяють високоякісному обробітку ґрунту в рядках і міжряддях, що значною мірою зменшує в ньому запас збудника мільдью та інфекції інших фітопатогенів. Внесення збалансованих за елементами живлення оптимальних доз мінеральних добрив суттєво підвищує стійкість рослин до хвороб. Під час вегетації виноградників проводять позакореневе підживлення рослин макро- і мікроелементами на основі даних агрохімічного аналізу ґрунту.
Своєчасно підв'язують, обламують, пасинкують, чеканять пагони, систематично проводять захисні заходи проти бур'янів, що суттєво знижує інтенсивність розвитку мільдью, оідіуму, сірої гнилі та інших хвороб.
У хімічному захисті винограду проти хвороб пропонуються численні фунгіциди контактної та системної дії, в роботі з якими слід суворо дотримуватися регламентів їх застосування.
Для знищення запасу інфекції, що перезимувала, збудників мільдью, оідіуму, антракнозу, бактеріального раку, чорної та інших плямистостей, сірої гнилі рано навесні до початку вегетації або після її завершення пізно восени проводять викорінювальне обприскування рослин препаратами на основі діючих речовин: сульфату заліза (Айрон 15-18 кг/га); алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти + імідаклоприду + лямду-цигалотрину, р.к. (Брунька, 2,0 л/га, який ефективний також проти кліщів і червиць).
Своєчасне і якісне проведення профілактичних хімічних обробок виноградників, особливо першої, яку слід провести в стислі строки до закінчення інкубаційного періоду розвитку хвороби після первинної інфекції.
Проти мільдью використовують фунгіциди контактної дії на основі діючих речовин: сульфату заліза (Айрон, з.п., 15-18 кг/га); сульфату міді (Купроксил, к.с., 5,0 л/га та аналоги), сульфату міді триосновного (Купроксат, к.с., 3,0-5,0 л/га); сульфату міді + фосфористої кислоти (Блу Голд, к.с., 3,0 л/га); гідроксиду міді (Косайд 2000, в.г., 2,5 кг/га та аналоги; каптану (Малвін 80, в.г., 1,8-2,5 кг/га); манкоцебу (Дітан М-45, з.п., 2,0-3,0 кг/га та аналоги); метираму (Полірам ДФ, в.г., 2,5 кг/га); хлорокису міді (Медян Екстра 350 SC, к.с., 2,5-3,5 л/га та аналоги); фунгіциди контактно-системної дії на основі діючих речовин: беналаксилу-М + манкоцебу (Фантік, з.п., 2,5 кг/га); диметоморфу + манкоцебу (Акробат МЦ, в.г., 2,0 кг/га та аналоги); манкоцебу + металаксилу (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., 2,0-2,5 кг/га та аналоги); мандипропаміду + хлорокису міді (Пергадо R 270 WG, в.г., 4,0-5,0 кг/га); манкоцебу + цимоксанілу (Наутіл, в.г., 1,8-2,0 кг/га); метираму + гідроксиду міді (Каурітіл ДФ, в.г., 3,0 кг/га), цимоксанілу + манкоцебу (Курзат М 68, в.г., 2,0-2,3 кг/га); цимоксанілу + хлороксиду міді (Ордан, з.п., 2,5-3,0 кг/га); фунгіциди системної дії на основі діючих речовин: аметоктрадину + диметоморфу (Орвего, к.с., 0,8-1,0 л/га); дитіанону (Делан, в.г., 0,5-1,0 кг/га); диметоморфу + дитіанону (Акробат Топ, в.г., 1,2-1,5 кг/га); металаксилу + цимоксанілу (Захист, з.п., 0,5-0,6 кг/га та аналоги); пропінебу (Антракол 70 WP, в.г., 1,5 кг/га); пропінебу + іпровалікарбу (Мелоді Дуо 66,8 WP, з.п., 2,5 кг/га); флуопіколіду + пропінебу (Пасадобль 70WG, в.г., 1,5-2,0 кг/га); флутріафолу (Імпакт 25 SC, к.с., 0,1 л/га та аналоги); фосетилу алюмінію (Ефатол, з.п., 2,0-3,0 кг/га); ціазофаміду (Мілдікат 25, к.с., 2,0-4,0 л/га); цимоксанілу + фамоксадону (Тайтл 50, в.г., 0,4-0,45 кг/га та аналоги).
Для недопущення виникнення резистентності в окремих фітопатогенів до діючих речовин системних фунгіцидів їх застосовують лише в чергуванні з контактними фунгіцидами.
При одночасному ураженні рослин мільдью, оїдіумом, сірою гниллю, чорною плямистістю тощо необхідно використовувати препарати широкого спектра дії на основі діючих речовин: азоксістробіну (Квадріс 250 SC к.с., 0,8 л/га та аналоги); алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти (Фитал, р.к., 2,0-2,5 л/га); валіфеналу + манкоцебу (Валіс М, в.г., 2,0 кг/га); гідроксиду міді + сірки (Аккорд, м.с., 4,0-7,0 л/га); диметоморфу + фолпету (Сфінкс Екстра, в.г., 1,8-2,2 кг/га); крезоксим-метилу (Стробі, в.г., 0,3 кг/га та аналоги); крезоксим-метилу + дифеноконазолу (Кумир, к.с., 0,2-0,3 л/га та аналоги); піраклостробіну + метираму (Кабріо Топ, в.г., 2,0 кг/га); пропіконазолу + тебуконазолу (Титул Дуо, к.к.р., 0,15-0,25 л/га); тріадимефону + флутриафолу (Джерело, к.с., 0,1-0,2 л/га); фолпету (Фольпан, в.г., 1,5-2,0 кг/га та аналоги); фолпету + тріадименолу (Шавіт Ф 72, в.г., 2,0 кг/га); ципродинілу (Хорус 75 WG, в.г., 0,5-0,7 кг/га та аналоги); ципродинілу + тебуконазолу (Бенелус, к.е., 0,8-1,6 л/га).
Ефективність хімічного захисту винограду від мільдью залежить від правильності встановлення строків обробок та своєчасності їх проведення.
Термін першого обприскування встановлюють по одному з наступних критеріїв:
а) за теоретично вирахуваного терміну закінчення першого інкубаційного періоду;
б) за виявлення на виноградниках першої маслянистої плями мільдью;
в) при відростанні лози на 20-25 см.
Для встановлення терміну обприскування після закінчення першого інкубаційного періоду необхідно точно знати дату первинного зараження винограднику від ооспор. Для цього з часу настання досить теплої для проростання ооспор погоди (температура на поверхні ґрунту не менше 11°С) й утворення на рослинах молодих листочків винограду суворо стежать за кількістю опадів, що випали. Якщо пройде дощ, після якого ґрунт залишається вологим протягом 2-3 днів, можна прогнозувати, що ооспори проросли. Якщо листки рослин до кінця 2-3-го днів були мокрими, можна вважати, що зараження відбулося, і з цього дня розпочався інкубаційний період розвитку хвороби. Термін його закінчення визначають за сумою ефективних температур (61°С). Сигнал для початку обприскування рослин фунгіцидами подають за 2-3 дні (на більших по площі виноградниках — за 3-4 дні) до теоретичного закінчення інкубаційного періоду.
Якщо середньодобові температури повітря мало коливаються (погода в період інкубації відносно рівна), термін закінчення інкубаційного періоду можна визначити діленням 61°С на середню (типову) ефективну температуру.
Успішно провести першу профілактичну хімічну обробку виноградників до закінчення інкубаційного періоду дуже важливо, тому що у випадку вологої погоди одночасно з появою плям мільдью може розвинутися і безстатеве спороношення, а значить, і відбутися нове, повторне зараження. Обприскування рослин фунгіцидами після того, як відбулося зараження рослин, слабо ефективні. Вони повинні попереджувати проникнення інфекції у рослину.
Метод визначення терміну першої обробки виноградників після закінчення інкубаційного періоду досить ефективний, але вимагає точного обліку метеофакторів і досвіду в розрахунках. Ця робота інспекцій із захисту рослин, які роблять розрахунки сигналізації і прогнозу розвитку хвороби та дають сигнали до обробки виноградників усім господарствам, розташованим у зоні діяльності інспекції.
Поява на винограднику першої мільдьюзної плями точно відображає термін первинного проявлення мільдью, і цей метод встановлення терміну першої обробки можна було б визнати ще більш точним. Але і тут потрібні найретельніші спостереження за виноградниками. З часу встановлення «небезпечного» періоду (температура, вологість на поверхні ґрунту і тощо) необхідно щоденні огляди виноградних кущів і передусім на найбільш вологих ділянках. Важливо виявити прояв саме найперших, навіть може бути всього лише однієї, поки що одиничної, мільдьюзної плями, тому що вже на наступний день вони можуть бути численними, і тоді є побоювання запізнитися з обробкою.
Друга дуже важлива обставина, що обмежує можливості широкого застосування цього методу: необхідність обробки всієї площі виноградників у дуже в стислий термін — 1-2 дні.
У випадку, якщо немає можливості вести ретельні спостереження за погодою і розвитком паразита, й не отримувати цих відомостей від інспекцій захисту рослин, необхідно починати першу обробку виноградників при відростанні лози на 20-25 см. Багаторічна практика показує, що саме з цим періодом найчастіше співпадають терміни початку розвитку гриба — збудника мільдью винограду. Терміни наступних обробок повинні визначатися диференційовано, залежно від місцевих екологічних умов.
У районах, де розвиток хвороби не носить ступеневого характеру, кожне наступне обприскування слід проводити в міру наростання на лозі 3-4 нових, незахищених фунгіцидом листя. У відносно сприятливі (сухі) періоди можна допустити утворення 5-6 незахищених листків. Календарно це становить приблизно 8-10 днів в першому випадку і 14-16 днів у другому.
У районах, де захворювання розвивається поступово, у вигляді окремих чітко обмежених спалахів, обробки можна проводити по інкубаційних періодам, але не перед закінченням кожного, а через один, тобто в кінці третього, потім п'ятого, сьомого періоду тощо. У другій половині літа, коли навіть у такій зоні (без випадання частих нічних рос) мільдью втрачає чітко виражену ступінчастість (на різних за віком листках інкубаційний період може бути неоднаковим), слід перейти на обробки виноградників по приросту листків.
У фазі розпушення суцвіть (за 7-10 днів до цвітіння) рекомендується у всіх зонах так зване резервне обприскування, що запобігає зараженню суцвіть. У ряді випадків резервне обприскування буває взагалі першим, якщо до цього погодні умови були несприятливими для первинної інфекції. В інших випадках воно друге.
З метою підвищення ефективності хімічного захисту виноградників від мільдью слід обробки чергувати різними фунгіцидами. Цей прийом знизить ризик виникнення резистентних форм у збудника хвороби до діючих речовин застосовуваних фунгіцидів.
