Величина надбавок урожайності від припосівного удобрення пшениці озимої після попередника соя значною мірою залежала від ГТК вегетаційного періоду за роки вирощування. Так, найбільші надбавки врожайності (від 8% до 27% до контролю) одержано у помірно зволоженому 2013 р. з ГТК за вегетаційний період 1,1, а за умов надмірного зволоження у 2014 р. (ГТК 1,9) надбавки знижувалися до 5–17%. Найнижчими вони (2–8%) були у посушливому 2012 р. з ГТК 0,4.
Також встановлено, що за внесення під час сівби знижених доз мінеральних азотних та комплексних мінеральних добрив підвищувалася стабілізація урожайності пшениці озимої порівняно з більшими дозами.
Таким чином, для максимальної стабілізації та підвищення урожайності пшениці озимої (в середньому на 0,48 т/га, або 15%) порівняно з контролем після попередника соя найбільш ефективним було застосування припосівного внесення добрив у дозі N15P15K15 (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність пшениці озимої залежно від
норми припосівного удобрення після сої, т/га, 2012–2014 рр.
Застосування припосівного удобрення на фоні основного внесення N30P30K30 забезпечувало вищу врожайність пшениці озимої після сої, але за величиною надбавок урожайності до контролю (основне внесення N30P30K30 без припосівного внесення) було менш ефективним, ніж припосівне удобрення без основного внесення.
Отже, на фоні основного удобрення найбільші надбавки врожайності пшениці озимої одержано за внесення під час сівби N30P30K30 (загальна норма N60P60K60), які порівняно з контролем (основне внесення N30P30K30) становили в середньому 0,55 т/га (13%). Формування урожайності за цього варіанту також було стабільним за роками вирощування.
Найбільші надбавки (8–24% до контролю) від припосівного удобрення на фоні основного внесення добрив одержано у помірно зволоженому 2013 р. (ГТК за вегетаційний період 1,1), а за внесення комплексних добрив у дуже зволоженому 2014 р. (ГТК 1,9), азотних — у дуже посушливому 2012 р. (ГТК 0,4) надбавки врожайності були мінімальними і становили відповідно 3–8% та 1–4% до контролю (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність пшениці озимої залежно від
норми припосівного удобрення після сої на фоні
основного удобрення N30P30K30, т/га, 2012–2014 рр.
Застосування мінерального удобрення пшениці озимої після попередника соя було дуже ефективним. У міру збільшення дози мінерального удобрення зростала і врожайність пшениці озимої, при цьому в середньому за 2011–2015 рр. максимальне її значення (4,89 т/га, що на 1,77 т/га, або 57% більше порівняно з контролем) одержано за норми удобрення N75P45K45 (поєднання основного внесення N30P30K30, припосівного N15P15K15 та прикореневого підживлення N30).
Утім, за цього варіанту удобрення формування врожайності було найменш стабільним за роками вирощування. Максимально стабільні за роками показники врожайності пшениці озимої одержано на контролі та за внесення N45P15K15 (поєднання припосівного внесення N15P15K15 й прикореневого підживлення N30). Також встановлено, що за основного внесення N30P30K30 надбавка врожайності становила в середньому 1,08 т/га (35%), тоді як за роздрібного N45P15K15 (припосівне N15P15K15 + підживлення N30) вона була меншою — відповідно 0,74 т/га (24%). Отже, після попередника соя у міру інтенсифікації системи удобрення врожайність пшениці озимої збільшувалася, а її стабілізація зменшувалася.
Формування надбавок урожайності пшениці озимої за різних норм мінерального удобрення після сої залежало від ГТК року вирощування. Так, найбільші надбавки врожайності (13–103% до контролю) одержано у роки з діапазоном ГТК від 1,1 до 1,8 (2011 р., 2013 р., 2015 р.), а у роки з дуже низьким (0,4) або дуже високим (1,9) ГТК надбавки знижувалися і становили в середньому по сортах, залежно від норми удобрення, від 13% до 45%.
Після попередника соя незалежно від системи удобрення сорт пшениці озимої Досконала за врожайністю в середньому на 4–6% перевищував сорт Альянс, при цьому зі збільшенням норми удобрення підвищувалася стабілізація сорту Досконала порівняно з Альянсом. Обидва досліджувані сорти пшениці озимої в середньому за роки досліджень між собою не відрізнялися реакцією на мінеральне удобрення (табл. 3).
Таблиця 3. Урожайність сортів пшениці озимої залежно
від норми мінеральних добрив після попередника соя,
т/га, 2011–2015 рр.
Таким чином, для максимальної стабілізації та підвищення урожайності пшениці озимої (в середньому на 13–15%) порівняно з контролем після попередника соя потрібно застосовувати припосівне внесення добрив у дозі N15P15K15, ефективність якого максимальною (24–27%) буде в роки з ГТК за вегетаційний період близько 1,1, зменшуючись до 8–11% у роки з ГТК близько 1,9 та 0,4.
Для забезпечення максимальної урожайності пшениці озимої (в середньому 4,89 т/ га) після попередника соя рекомендовано застосовувати мінеральне удобрення у нормі N75P45K45 (поєднання основного внесення N30P30K30, припосівного N15P15K15 та прикореневого підживлення N30), за якого забезпечуватиметься надбавка врожайності близько 57% порівняно з контролем, але за цього варіанту стабілізація урожайності буде зменшуватися порівняно з меншими нормами удобрення.
З метою максимальної стабілізації та підвищення урожайності пшениці озимої (в середньому на 46% порівняно з контролем) після сої потрібно застосовувати основне внесення добрив у дозі N30P30K30.
У разі неможливості внесення повної норми удобрення після попередника соя рекомендовано застосовувати стартову норму N45P15K15 (припосівне внесення N15P15K15 + прикореневе підживлення N30), за якої надбавка врожайності пшениці озимої порівняно з контролем буде становити близько 24%.