Ярі зернові: як оптимізувати умови вирощування?

Як показують багаторічні дослідження лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, дві третини урожаю формуються завдяки сівозміні, а одна третина — за рахунок найбільш адаптивного до зональних умов вирощування сорту та основних прийомів сортової агротехніки.

Для збільшення урожайності та покращення якості зерна пшениці ярої потрібна більш детальна розробка і використання адаптивних енергозберігальних технологій. Це дасть змогу повніше реалізувати потенціал сучасних високопродуктивних сортів ярої пшениці та підвищувати валові збори пшеничного зерна високої якості.

 

Сучасні високопродуктивні сорти ярої м’якої (Харківська 30, Героїня, КВС Шірокко та ін.) та твердої пшениць (Харківська 39, Чадо, Спадщина, Нащадок, Династія) вітчизняної селекції, які внесені до Реєстру сортів рослин України, мають високий потенціал урожайності — 5,0–5,5 т/га і містять білка в зерні не менше 14–16% м’яка, 15–18% тверда і високоякісної клейковини — 28–40%, яка може бути поліпшувачем для низькоякісних сортів озимої пшениці в хлібопеченні.

 

Попередники. Вибір попередників відіграє вирішальне значення у плані забезпечення біологічної потреби сортів у воді, поживних речовинах, а також регулювання чисельності шкідливих організмів. Пшениця яра відрізняється від інших зернових культур меншою здатністю до кущіння і слабким розвитком кореневої системи, особливо вторинних коренів. Тому необхідно підбирати попередники, які послаблюють ці недоліки. Її не можна розміщувати на неокультурених площах, після зернових злакових, крім кукурудзи. Кращими попередниками є зайняті пари, зернові бобові культури, багаторічні трави, удобрені картопля, кукурудза, цукрові та кормові буряки, баштанні культури, а також льон, люпин, гречка.

Обробіток ґрунту. Пшениця яра потребує старанного обробітку ґрунту. Дуже важливо своєчасно провести зяблеву оранку. Якщо її попередником є просапні культури, зяблева оранка обов’язкова. Після збирання попередника здійснюється лущення поля дисковими знаряддями у двох напрямках на глибину 6–8 см. Через 2–3 тижні після першого відростання бур’янів здійснюють повторний обробіток БДТ-7 на глибину 8–10 см. Після відростання бур’янів і внесення добрив проводиться полицевий обробіток на глибину 20–22 см плугами ПЛН-5–35, ПН-4–40.

 

Рано навесні за фізичної стиглості ґрунту боронують зяб, а безпосередньо перед сівбою культивують на глибину загортання насіння (5–6 см).

 

Удобрення. Через недостатньо розвинену кореневу систему, короткий період вегетації та високі витрати основних елементів мінерального живлення на 1 ц зерна пшениця яра вибаглива до ґрунтового живлення. Вона добре використовує післядію органічних добрив, внесених під попередні культури, та мінеральні добрива, внесені безпосередньо під неї. Залежно від забезпеченості ґрунту поживними елементами і попередників під яру пшеницю вносять повне мінеральне добриво перед основним обробітком ґрунту з розрахунку по 30–60 кг д. р. на гектар.

 

Для ярої пшениці ефективним є застосування прикореневого підживлення азотом у фазі кущення із розрахунку по 30–40 кг/га д. р., що підвищує урожайність. Підживлення азотними добривами найефективніше тоді, коли яру пшеницю висівають після просапних культур.

 

Сівба. Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння категорії Рн-1–3, яке має лабораторну схожість не нижче 92%, чистоту не менше 98%, силу росту більше 80%, масу 1000 зерен більше 40 г. Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен забезпечує вищу урожайність, ніж не вирівняне з вищою масою 1000 зерен. Не можна висівати не протруєне насіння. З ним передаються хвороби, які не можна знищити пізніше. Протруювати його треба не пізніше як за 5 діб, а краще за 2–3 тижні до сівби. Кращий спосіб протруєння — інкрустування — покриття полімерною плівкою, до складу якої входять протруйники, а також мікроелементи та фізіологічно активні речовини. Протруєння проводиться на машинах ПС-30, ПС-10А, ПСШ-5, «Мобітокс-супер», КПС-10, КПС-40 

або інших.

Кращий спосіб сівби — вузькорядний (міжряддя 7,5 см) та звичайний рядковий (15 см) сівалками СЗУ-3,6, СЗ-3,6 А, СЗ-5,4, СЗТ-3,6 А, СЗП-8, СЗП-12, СЗП-16 тощо. Щоб якісно виконувати операції з догляду за посівами, сіяти варто із залишенням технологічної колії, ширина якої установлюється залежно від набору машин для догляду за посівами.

 

Особливу увагу треба приділяти регулюванню норм висіву та глибини загортання насіння. Середніми нормами висіву насіння у Лісостепу — 4–5 млн шт./ га схожого насіння. Їх уточнюють залежно від сорту, величини насіння, попередника, родючості, забур’янення поля, строку сівби тощо. Глибина загортання насіння на структурних ґрунтах легкого механічного складу при надійному зволоженні — 4–5 см. За посушливої погоди і на легких ґрунтах — 5–6 см, а в зоні недостатнього зволоження її збільшують до 8 см. На важких ґрунтах і в умовах перезволоження — зменшують до 3 см.

 

Догляд за посівами. Якщо під час сівби стоїть суха погода, сівба проведена в недостатньо ущільнений ґрунт та за недостатньої вологості посівного шару, відразу після сівби поле слід закоткувати кільчасто-шпоровими котками. Максимальна урожайність пшениці досягається, коли на час збирання на кожному квадратному метрі посіву є 450–600 неуражених, добре розвинених продуктивних пагонів. Цієї мети досягають шляхом встановлення оптимальної норми висіву та здійснення заходів догляду за посівами, спрямованих на боротьбу з бур’янами, хворобами, шкідниками, виляганням посівів.

 

Боротьба з бур’янами повинна максимально досягатись шляхом якісного обробітку ґрунту, а також встановленням оптимальних норм висіву і строків сівби. Якщо агротехнічні заходи виявляються недостатніми, то боротьбу з бур’янами завершають зі допомогою гербіцидів. Найкращий строк застосування гербіцидів — фаза кущіння. Зараз є гербіциди із більшим строком застосування. Важливим заходом боротьби зі шкідниками є утримання поля у чистому від бур’янів стані.

 

Щоб попередити пошкодження посівів гессенською, шведською мухами, а також хлібною жужелицею та іншими шкідниками, у фазі сходів за температури вище 12 °С, коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться — суцільне обприскування поля інсектицидом. Варто пам’ятати, що якщо в партії зерна 3% ураженого шкідливою черепашкою, таке збіжжя повністю втрачає хлібопекарські якості.

 

Великої шкоди посівам пшениці завдають хвороби. Втрати врожаю можуть становити 25–30%, а в окремих випадках 50% і більше. Розповсюдження захворювань не можна контролювати шляхом обробки посівів фунгіцидами та дотриманням чергування культур у сівозміні й інших агротехнічних заходів, якщо сіяти не протруєним насінням.

 

Два обприскування слід планувати завжди. Це на початку виходу рослин у трубку і в період фази «прапорцевого листка»-колосіння, щоб забезпечити захист листкового апарата і колоса. Тільки в окремі роки виявляється непотрібним перше з цих обприскувань.

 

Якщо строки внесення пестицидів збігаються, то слід застосовувати бакові суміші, перевіривши змішуваність препаратів. Використання усіх видів пестицидів потрібно припиняти не пізніше, як за два тижні до збирання.

 

Збирання. Пшеницю яру краще збирати прямим комбайнуванням у перші дні повної стиглості, коли вологість зерна знизиться до 16–18%.

 

 

Попередники. Для ячменю ярого кращими попередниками є цукрові буряки, кукурудза на зерно, зернобобові. Після стерньових попередників він значною мірою уражується хворобами та засмічується бур’янами.

 

Обробіток ґрунту. Після збирання цукрових буряків поле дискують дисковими лущильниками, а потім проводять полицевий обробіток ґрунту. Глибина обробітку 20–22 см. Після стерньових попередників здійснюють лущення стерні у два сліди дисковими лущильниками, а потім оранку на 20–22 см. Після кукурудзи система обробітку включає дворазове дискування важкими дисковими боронами на 8–10 см, а потім зяблеву оранку на глибину 20–22 см. Весною поле боронують важкими зубовими боронами БЗТС-1,0, а тоді проводиться передпосівна культивація на глибину загортання насіння.

Удобрення. Ячмінь найкраще з усіх ярих колосових культур реагує на внесення добрив. За науковими даними, частка добрив у формуванні врожаю становить 30–40%, що значно вище, ніж частка насіння, засобів захисту рослин чи обробітку ґрунту. При середній забезпеченості чорноземів типових поживними речовинами під ячмінь рекомендується вносити повне мінеральне добриво з нормою N_30–60P_30–60K_30–60. Під сорти пивоварного ячменю норми азотних добрив слід зменшувати на 25–30%. Більша частина добрив (70–75%) вноситься під основний обробіток ґрунту.

 

Сівба. Сіють ячмінь відсортованим, очищеним, кондиційним насінням високих репродукцій, яке відповідає вимогам держстандарту. Перед сівбою його протруюють від сажок, кореневих гнилей, пліснявіння способом інкрустування, використовуючи препарати згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні. Ячмінь потрібно висівати вузькорядним або звичайним рядковим способом із міжряддями 15 см у ранні строки, як тільки ґрунт досягне фізичної стиглості і піддається якісному обробітку. Так, наприклад, за даними дослідів Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, при запізненні із цим агротехнічним прийомом на 7 днів урожайність знижувалась на 0,39–0,66 т/га у порівнянні з оптимальним, а при запізненні на 14 днів — на 0,87–1,11 т/га.

 

На полях із високим агрофоном норма висіву сучасних сортів становить 4,5 млн шт. схожих насінин на 1 га. Глибина загортання насіння — 5–6 см. Обов’язково проводять післяпосівне прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками (3ККШ-6), особливо в посушливі роки.

 

Догляд за посівами. У період вегетації ячменю ярого застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів препаратами згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні. У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайову, а при потребі — суцільну обробку посівів інсектицидом. У фазі кущіння при сильному засміченні бур’янами посіви обробляють гербіцидами. Ячменю ярому завдають великої шкоди такі хвороби, як летюча, тверда та чорна сажки, жовта, стеблова й карликова іржі, гельмінтоспоріоз, смугаста й сітчаста плямистості, ринкоспоріоз, кореневі гнилі. Розвиток сажкових хвороб попереджують протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їх появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами.