Трохи статистики
Найвищої урожайності вдається досягти на низинних ділянках Полісся, на півночі та заході країни. Найбільші врожаї отримують у Вінницькій, Київській та Львівській областях.
Україна перебуває на четвертому місці у світі за споживанням картоплі на душу населення, цей показник у нашій країні становить 133 кг при нормі 123 кг. Споживання картоплі в регіонах України значно відрізняється. За даними Держкомстату України, найбільше їдять бульбу у Сумській області.
Розпушування міжрядь
та підгортання
Своєчасний і якісний догляд за посівами картоплі підвищує урожайність її більш ніж на 20%. Головною метою у догляді за посівами картоплі протягом вегетаційного періоду є забезпечення оптимальних умов для росту й розвитку рослин, сприяння якнайповнішому використанню агрокліматичних ресурсів на накопичення врожаю бульб.
Заходи з догляду за насадженнями залежать від багатьох факторів, головними з яких є погодні умови, які часто бувають нестійкими. Нерідко сухі та жаркі періоди чергуються з холодними й вологими. Однією з основних причин, що спричиняє різке зниження урожайності картоплі, є забур’яненість насаджень. Бур’яни добре пристосовані до екологічних умов поля, мають кращу, ніж у картоплі розвинену кореневу систему і без належного догляду за насадженнями відбирають у неї світло, вологу та поживні речовини. Крім того, бур’яни зумовлюють поширення вірусних хвороб, а також ускладнюють механізоване збирання, що призводить до збільшення втрати бульб.
На зріджених насадженнях через забур’яненість особливо великий недобір врожаю. Загущені насадження з рівномірним розміщенням рослин краще протистоять бур’янам. Тому забезпечення оптимальної густоти насаджень та рівномірне розміщення рослин картоплі в рядках є важливою умовою одержання високого врожаю.
У вирощуванні картоплі дуже важливо не запізнитися з першим досходовим обробітком. З урахуванням багатьох чинників доцільно розпочинати його через 6–8 днів після садіння, коли на поверхні ґрунту ще не з’явилися сходи бур’янів, а їх паростки перебувають у ґрунті в стадії білої ниточки. У цей період можна знищити 80–90% бур’янів з одночасним розпушуванням ґрунтової кірки, внаслідок чого утворюються сприятливі умови для розвитку рослин картоплі в початковий період. Коли ж сходи бур’янів з’являються на поверхні ґрунту, боротися з ними значно складніше, бо їх коренева система проникає глибоко в ґрунт, і кількість знищених бур’янів у разі запізнення з першим обробітком помітно зменшується. До того ж одного досходового обробітку недостатньо, оскільки, знищуючи паростки одних бур’янів, одночасно стимулюється проростання інших, пізніших за схожістю. Тому насадження картоплі потрібно повторно обробляти через шість-вісім днів. У більшості випадків до появи сходів картоплю обробляють двічі-тричі культиваторами.
Глибину розпушення міжрядь обирають з урахуванням запасів вологи. У регіонах із надмірним зволоженням перше розпушення здійснюють на глибину 14–17 см, друге — на 10–14 см. У разі недостатніх запасів вологи ґрунт розпушують, відповідно, на 8–10 см і 6–8 см. Проте, незалежно від умов, що склалися, перше розпушення здійснюють глибше, ніж наступні. Пояснюється це тим, що в цей період коренева система менше розвинена й не пошкоджується робочими органами. Для розпушення гребенів найефективніші ротаційні розпушувачі. Перший післясходовий міжрядний обробіток здійснюють у фазі повних сходів. У період появи сходів одним із заходів контролювання бур’янів може бути повне присипання сходів картоплі ґрунтом. Цей спосіб удвічі-тричі зменшує забур’яненість насаджень, а також дає змогу захистити сходи картоплі від заморозків.
Урожайність бульб зростає на 25–30 ц/га. Ранньостиглі сорти присипають у фазі повних сходів, а також за висоти рослин картоплі 10–15 см. Присипання ранньостиглих сортів із запізненням в окремі роки може спричинити зниження врожаю. Пов’язано це з тим, що у цих сортів короткий період накопичення врожаю, а присипання дещо затримує розвиток рослин. Багаторазове присипання кущів картоплі для формування більшої кількості столонів доцільне лише для середньопізніх та пізніх сортів. Ранні сорти з коротким періодом вегетації витратять свою енергію росту на формування бадилля й не встигнуть сформувати високий урожай бульб.
З досягненням рослинами картоплі висоти 20–25 см у фазі бутонізації їх підгортають, якщо ґрунт достатньо вологий. У разі посухи замість підгортання здійснюють поверхневе розпушення ґрунту в міру утворення ґрунтової кірки для руйнування системи капілярів, через які випаровується волога. При цьому не допускається підрізання кореневої системи, пошкодження стебел, засипання рослин ґрунтом. Глибина розпушування — 8–10 см.
Якісне підгортання кущів картоплі запобігає ураженню її фітофторозом, пошкодженню картопляною міллю, озимою совкою та іншими шкідниками, а також від позеленіння та розтріскування.
Одним з істотних недоліків традиційної системи догляду, особливо за міжрядь у 70 см, є ущільнення ґрунту в міжряддях і бічній частині гребеня під час досходових обробітків, пошкодження кореневої системи та картоплиння за післясходових обробітків.
Одночасно з традиційним доглядом за насадженнями картоплі, зокрема на важких за механічним складом ґрунтах, застосовують «активний» догляд агрегатами з активними робочими органами фрезерного типу. У період від бутонізації до початку відмирання листя, доглядаючи за посівами, важливо уникнути травмування листя й кореневих систем. Механічні пошкодження провокують ростові процеси, подовжується період наростання картоплиння, затримується накопичення врожаю бульб. Крім того, навіть у разі незначного травмування картоплини зростає небезпека поширення вірусів.
Бульби містять менше крохмалю. Такі фізіологічно молоді картоплини сильніше травмуються за механізованого збирання і гірше зберігаються.
Етапи забур’яненості
посівів картоплі
У насадженнях картоплі переважає змішаний тип забур’яненості. За часом появи сходів можна виділити два їхні етапи. Перший представлений ранніми ярими, переважно дводольними: гірчиця польова, редька дика, лобода біла, капуста польова та ін. Для їхнього проростання достатні невисокі температури; вони досить легко знищуються під час до сходового обробітку.
У другому етапі переважають пізні ярі дво- та однодольні види: щириця зігнута, мишій зелений і сизий, просо куряче, галінсога дрібноквіткова тощо. Ці бур’яни проростають за порівняно високих температур (15…20 °C). Масові сходи з’являються наприкінці весни-на початку літа і ростуть одночасно з картоплинням. Потрібно повністю використати можливості агротехнічного методу боротьби з бур’янами. Зокрема, це вибір поля, попередника, якісний основний і весняний обробіток ґрунту, розпушення міжрядь. За необхідності треба застосувати гербіциди. Найвищу ефективність вони забезпечують тоді, коли їх поєднують з агротехнічними заходами. Ефективність гербіцидів залежить від їхнього хімічного складу та способу проникнення у рослину, ґрунтово-кліматичних умов, фізіологічного стану рослин, норми внесення тощо. На важких ґрунтах гербіциди затримуються у верхніх шарах і перетворюються у недоступні для рослин форми: поглинаються колоїдами ґрунту. Це свідчить про потребу за підвищеного вмісту гумусу в ґрунті збільшувати дозу гербіцидів.
Перезволожений ґрунт посилює токсичність гербіцидів, оскільки збільшується їхня доступність для рослин.
Пересихання ґрунту знижує дію препарату внаслідок його адсорбції. Остання теж підвищується на кислих ґрунтах, оскільки гербіциди мають переважно нейтральну або лужну реакцію.
Треба враховувати й те, що опади зменшують дію препарату, і їхня ефективність буде тим нижчою, чим менше часу мине від обробки посівів до випадання дощу.
У разі використання засобів захисту по вегетуючих бур’янах, слід враховувати, що молоді рослини набагато чутливіші до гербіцидів, ніж дорослі. Тому не слід запізнюватися зі строками обробки посівів.
Агротехніка впливає
на захворювання бульб
Рослини картоплі можуть сильно уражуватися хворобами, що значно зменшує продуктивність. Для захисту від захворювань застосовують агротехнічні методи (вибір стійких сортів, видалення уражених бульб, використання здорового насіннєвого матеріалу, контролювання бур’янів, помірне використання азотних добрив тощо). На стійких сортах затримується поява хвороби, уповільнюється її розвиток, завдяки чому різко знижуються втрати врожаю у період формування бульб і їхнього зберігання, а також можливе значне скорочення кількості хімічних обробок рослин. Проте в більшості випадків це лише доповнення, а повний захист від ураження дає тільки кількаразове внесення фунгіцидів.
Картопля краще, ніж інші культури переносить кислі грунти, але оптимальною для неї реакцією середовища є слабокисла. Тому середньо- і сильнокислі ґрунти треба вапнувати. Найвищі врожаї картопля дає на глибокооброблених чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових, а також на заплавних ґрунтах і окультурених торфовищах. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі і середні суглинки.
Сильно зв’язні і щільні ґрунти з поганою повітропроникністю негативно впливають на якість бульб. Нестача повітря у ґрунті, її висока щільність, як правило, перешкоджають нормальному розвитку підземної частини рослини, призводять до деформації бульб і утворення картоплин, не характерних за своєю формою для цього сорту. Застійна волога, що знаходиться у ґрунті, сприяє поширенню бактеріальних і грибних хвороб.
Критичні періоди під час
вирощування картоплі
Картопля вимоглива до вологості ґрунту і повітря та дуже чутлива до різких змін температури і вологості. Критичних періодів вологоспоживання (дефіцит вологи викликає незворотні процеси в розвитку рослин) у картоплі два:
-
перший — ріст столонів та утворення бульб;
-
другий — активне наростання бульб.
Перший критичний період збігається з фазою бутонізації і триває до початку цвітіння. Дефіцит вологи в цей час зовні мало помітний, але призводить до того, що органічні речовини практично не переходять у бульби, а використовуються на ріст бадилля. Посуха на початку бульбоутворення призводить до зменшення кількості бульб і до затримки їх формування. Тому втрата врожаю може сягати 50%.
Другий критичний період починається з кінця фази цвітіння і триває до початку відмирання бадилля. У цей час потреба рослин картоплі у воді дещо менша, ніж у першому критичному періоді. Дефіцит вологи під час або відразу після утворення бульб уповільнює їхній ріст і підсилює ураження звичайною паршою.
Якщо в ґрунті недостатньо вологи, то формування нових бруньок на бульбах призупиняється. Таким чином, знижуються продуктивні якості насіннєвої картоплі.
Для отримання 500 ц бульб/ га необхідно приблизно 3 тис. т води (300 … 400 мм опадів). Для проростання картоплі достатньо вологи з материнської бульби. В цій фазі картопля не залежить від ґрунтової вологи і потребує тільки тепло і кисень. Тому суха весна зі швидким прогріванням ґрунту і можливість ранньої посадки для картоплі є сприятливими факторами. Сухий ґрунт швидше прогрівається, краще провітрюється, сприяє зростанню коренів і появі сходів через 20 … 25 днів. Надмірно висока температура висушених ґрунтів, навпаки, негативно впливає на сходи.
Занадто прохолодна і волога погода уповільнює проростання і сходи, сприяє підвищенню сприйнятливості картоплі до збудників ризоктонії, чорної ніжки та гнилей. Бульбоутворення співпадає із початком цвітіння. До кінця цвітіння необхідно достатнє забезпечення вологою. Тривалі температури > 20 °C в період росту і недостатнє забезпечення вологою знижують урожайність і прискорюють фізіологічне старіння дочірніх бульб, викликають аномалії у проростків, чим погіршується придатність бульб з використанню як насіннєвого матеріалу. Наприкінці росту і розвитку картоплі потреба у воді знижується.
Нерівномірні опади, коли нестача ґрунтової вологи чергується з нормальним зволоженням, теж негативно позначаються на картоплі. Після відновлення нормального водного режиму рослин ріст апікальної частини бульби поновлюється, провокуючи утворення бульб із неправильною формою (грушоподібні, гантелевидні, нарости в області вічок) та утворення на бульбах дочірніх бульб. Тривала посуха в період раннього бульбоутворення призводить до виснаження запасів крохмалю. Через руйнування крохмалю частина бульби стає напівпрозорою або желеподібною, сильно темніє під час варіння. Більше того, швидкий ріст бульб, як правило, починається після закінчення посухи, призводить до утворення ростових тріщин на бульбах і порожнеч усередині бульб.
Високий вміст вологи в цей час ще сприяє приросту бульб, але вони формуються з низьким вмістом сухої речовини, мають слабку шкірку і пов’язані з цим низька якість і погана лежкість.
Залежно від групи стиглості різні сорти картоплі в різний час вимагають максимуму вологи. Так, для ранньої картоплі з коротким періодом вегетації потребують максимум вологи з середини травня до кінця червня, у середньоранніх сортів цей термін триває із червня по липень, а у більш пізніх — з липня, серпня і першої половини вересня. Тому ризик при вирощуванні картоплі, залежно від нерівномірного розподілу опадів під час вегетаційного періоду і від різниці їх кількості по роках, можна зменшити, використовуючи сорти різних груп стиглості.
Вимоги до температури
повітря і ґрунту
Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту в різні фази розвитку рослин неоднакові. Інтенсивне проростання бульб починається за температури ґрунту на глибині садіння (6–12 см) 7–8 °C. Чим вище температура ґрунту, тим швидше з’являються сходи. Так, якщо бульби висадити в помірно вологий ґрунт при 11–12 °C, то сходи з’являться на 23-й день, при 14–15 °C — на 17–18-й і при 18–25 °C — на 12–13-й день.
Найкращими умовами є середньодобова температура повітря на рівні 10–15 °C з відносно низькою нічною температурою. До появи сходів більший вплив на рослини надають нічні температури, після їх появи — денні.
Температурні показники, що мають
значення для росту і розвитку картоплі
Бульби картоплі холодостійкі і після періоду спокою починають проростати при 3–5 °C, але повільно. Активно вони проростають за температури 7 °C і вище, а ранньостиглі за нижчої. Однак, щоб уникнути розповсюдження хвороб, їх пророщують при 12–15 °C.
Підвищення температури до 25 °C уповільнює ріст бульб, а при 30 °C і більше він зовсім припиняється.
Надземна вегетативна маса картоплі менш холодостійка, ніж бульби. Для неї найбільш сприятлива температура повітря 17 … 21 °C. Мінусова температура згубна для бадилля картоплі. Пошкодження відбувається при –1,5 … –2 °C, а заморозки –3 … –4,5 °C знищують бадилля на 60–100%, зменшуючи при цьому врожай бульб на 25–65%, залежно від фази розвитку рослин. Ранні осінні заморозки теж можуть негативно позначитися на врожаї: якщо бульби не встигли визріти, то погіршуються їх якість і лежкість.
Температура ґрунту впливає на засвоєння поживних речовин, які з неї надходять у рослину. Найбільш сприятливі умови для кореневого живлення формуються за температури ґрунтового розчину 18 °C. При тривалому дефіциті вологи і високій температурі внесення добрив навіть може дати негативний ефект і стати причиною зниження врожаю. Ці фактори потрібно враховувати, вирішуючи питання про доцільність підживлення картоплі.
Картопля більше від інших культур потребує того, щоб у ґрунті було багато повітря. Вона поглинає велику кількість кисню з ґрунту. Щоб його було достатньо, потрібно розпушувати ґрунт.
За надмірної вологості ґрунту коріння і бульби відбувається нестача повітря. Це загрожує отриманням дрібних картоплин, зниженням вмісту сухої речовини в них і погіршенням смаку, а також сприяє розвитку потемніння м’якоті під час зберігання. Тривале перезволоження ґрунту, особливо наприкінці розвитку, коли бадилля в’яне, може викликати задуху бульб. Сигналом кисневого голодування служить розростання продихів на поверхні бульб. Вони стають пухкими і білими, добре помітними. Якщо в цей час не розпушити ґрунт або не викопати бульби, то вони почнуть загнивати.
