Нюанси контролю різних видів бур’янів
Для обмеження чисельності видів будяків і осотів застосовують гербіциди суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат. Раціонально використовувати також бакові композиції на основі гербіцидів з різними діючими речовинами. Наприклад: гліфосат у поєднанні з препаратами на основі феноксиоцтової кислоти. Препарати суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат застосовують для знищення комплексу бур’янів за 2–3 тижні до оранки.
Найбільшою буде технічна ефективність гербіцидів за умов їх застосування в оптимальні фази розвитку рослин будяків і осотів, а саме під час формування розвинутих розеток (6–10 листків) і проходження у них активних ростових та обмінних процесів. Метою заходу є не забезпечення відмирання надземних однорічних частин у рослин багаторічних бур’янів, а повна загибель підземних (головних) багаторічних органів рослин.
Для контролю берізки польової доцільне обприскування гербіцидами суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат і похідних 2,4-Д та на основі діючої речовини дикамба під час масової вегетації бур’яну і формування молодих пагонів (довжиною від 15–20 см до фази цвітіння).
Контроль пирію повзучого забезпечують також шляхом застосування гербіцидів суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат. У разі, якщо у посівах культури наявна незначна кількість дводольних видів бур’янів, доцільним є внесення одного з грамініцидів: похідних галоксифоп-R-метилу; квізалофо-п-етилу; хілазофоп-П-етилу; клетодиму; тепралоксидиму (табл. 1).
Таблиця 1. Гербіциди, рекомендовані для застосування у посівах ріпаку
На час сівби ріпаку озимого на полях необхідно здійснити заходи, які забезпечать повне знищення багаторічних видів бур’янів.
На продуктивність культури значною мірою впливає наявність у посівах бур’янів в осінній період, на початкових фазах росту і розвитку рослин ріпаку. Осіннє забур’янення призводить до надмірного виносу точки росту над поверхнею ґрунту, слабшого розвитку кореневої системи, що загалом підвищує ризик вимерзання ріпаку, а також спричинює формування низьковрожайних посівів. За сильного забур’янення втрата біомаси ріпаку може становити 30–50%. З метою недопущення осіннього забур’янення посіви культури обприскують грунтовими гербіцидами до чи після сівби, до сходів ріпаку озимого.
До грунтових гербіцидів, які вносять у ґрунт до появи сходів культури, і мають широкий спектр дії, належать препарати, зокрема похідні хлорацетаніліду — метазахлор, S-метолахлор, ацетохлор та динітроаніліну — трифлуралін. Однак гербіциди на основі наведених вище діючих речовин неефективні для контролю багаторічних бур’янів. Для раннього післяпосівного контролю бур’янів вносять препарат на основі діючої речовини кломазон, а для пізнього післяпосівного — клопіралід (табл. 1).
Досходове внесення ґрунтового гербіциду на основі діючої речовини S-метолахлор забезпечує ефективний контроль злакових і деяких дводольних бур’янів. Для розширення спектра дії під час контролю злакових бур’янів рекомендовано застосовувати похідні діючої речовини кломазону в баковій суміші з ґрунтовим гербіцидом на основі діючої речовини S-метолахлор.
Як досягти максимальної ефективності?
Для отримання максимальної ефективності від застосування ґрунтових гербіцидів необхідно дотримуватися таких вимог.
Структура грунту на полях повинна бути дрібно-грудкуватою, щоб гербіциди могли максимально рівномірно розподілятися. Розмір грудок грунту не повинен перевищувати 20 мм у діаметрі. Знизити ефективність ґрунтового гербіциду можуть великі грудки, наявність стерні і велика кількість пожнивних решток.
Вологість грунту повинна бути помірно високою — тільки за таких умов гербіцид може почати діяти. Зокрема, під час внесення препарату необхідно чітко дотримуватися норми витрати робочої рідини — на 1 га повинно бути використано не менше 400 л води. Підвищити технічну ефективність препаратів можна за допомогою способу, під час якого вони заробляється у грунтові шари ґрунтообробними знаряддями на глибину 3–5 см.
Вид і тип ґрунту, а також кількість органічних речовин, що містяться у ньому, здатні вплинути як на технічну ефективність ґрунтового гербіциду, так і на тривалість захисної дії. Чим легше грунт, тим менша кількість препарату використовується для обробки одиниці площі. Наприклад, на піщаних і супіщаних грунтах із невеликою кількістю гумусу грунтові гербіциди можуть використовуватися у мінімальних зареєстрованих нормах витрати. На суглинистих і глинистих — середня, на чорноземах і торф’яниках — максимальна.
На грунтах із високим вмістом гумусу норма витрати гербіциду повинна бути збільшена через те, що такий ґрунт має властивість надміру поглинати діючі речовини гербіциду, грунт із великою кількістю органічних речовин швидко зв’язує і практично повністю їх деактивує. Так, на грунтах, що містять більше 6% гумусу, гербіциди інактивуються або адсорбуються, в результаті їх дія щодо контролю бур’янів різко знижується. У таких випадках краще вносити препарати, які впливають через листя.
Ефективність грунтових гербіцидів залежить від погодних умов. Великий вплив має температура навколишнього середовища — чим тепліше, тим вищою буде технічна ефективність гербіцидів, і навпаки, за низьких температур повітря і відсутності опадів вона буде меншою. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15–20°С і вологістю ґрунту не менше ніж 20–22% польової вологоємкості.
В умовах високої температури грунтові гербіциди залишаються на поверхні грунту, і насіння бур’янів починає утворювати проростки нижче цього рівня. Якщо опади будуть відсутні, і верхній шар грунту залишиться сухим, гербіцид буде неактивним, отже, бур’яни продовжать рости.
За наявності помірних опадів складаються найбільш сприятливі умови для прояву технічної ефективності гербіциду. Верхній шар грунту змочується, і насіння бур’янів, що містяться у ньому, починає проростати. У той же час дощ сприяє проникненню гербіциду до цих проростків і подіяти на них до того, як вони зійдуть.
Велика кількість вологи негативно позначається на технічній ефективності гербіцидів — разом з водою вони вимиваються у нижні шари родючого грунту, де в подальшому вилуговуються. Отже, проростки бур’янів не ушкоджуються.
Для досягнення максимальної ефективності під час застосування грунтових досходових гербіцидів потрібен не тільки якісний передпосівний обробіток грунту, а й дотримання інших важливих вимог, зокрема, таких як: здійснювати обприскування грунту протягом перших трьох днів після посіву, а найкраще одразу; у разі нестачі грунтової вологи після обприскування провести коткування грунту кільчасто-шпоровими котками. Ефективність грунтових гербіцидів не тільки залежить від вищезазначених чинників, а також від якісно проведених усіх заходів, від урахування даних про забур’яненість і видовий склад бур’янів у посівах попередника. Дотримання зазначених вище рекомендацій під час внесення ґрунтових гербіцидів забезпечить попередження появи бур’янів більш ніж на місяць.
Весняні заходи
У посівах ріпаку озимого, що мають оптимальну густоту і рівномірно розміщені у рядках навесні, за результатами обстеження у яких будуть відсутні багаторічні види бур’янів, а кількість сходів однорічних видів є низькою, застосування гербіцидів може бути неактуальним.
Весняне внесення гербіцидів на посівах ріпаку є лише додатковою обробкою. Загалом відкладати обприскування на весну небажано, оскільки конкурують бур’яни в основному восени. У разі, якщо було отримано максимальну технічну ефективність гербіцидів, внесених восени, навесні рекомендовано обприскувати тільки ті посіви, на яких бур’яни можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації. У весняний період найбільш шкідливими бур’янами у посівах ріпаку є представники з родини ромашкових, а також підмаренник чіпкий та злакові.
Якщо навесні в посівах ріпаку озимого встановлена засміченість видами осотів і ромашки, доцільним є внесення препаратів на основі діючої речовини клопіралід, які ефективно знищують ці бур’яни. Також ця речовина є найбільш ефективною системною діючою речовиною для контролю багаторічних дводольних бур’янів з родини айстрових, зокрема осоту польового. Однак спектр дії клопіраліду є досить обмеженим. Стійким до цієї діючої речовини є, наприклад, такий шкідливий вид дводольних бур’янів, як підмаренник чіпкий. Не чутливими до нього є також бур’яни з родини лободових та амарантових, найбільш розповсюдженим з яких є лобода біла та щириця звичайна.
Гербіцид на основі діючих речовин клопіралід, 267 г/ л у поєднанні з піклорамом, 67 г/ л застосовують з нормою витрати 0,3–0,35 л/га, він є високоселективним щодо рослин ріпаку озимого й ярого та може застосовуватися до появи квіткових бутонів на культурах. Гербіцид у рекомендованих нормах використовують у посівах ріпаку озимого й ярого для ефективного контролю окремих багаторічних, зокрема осоту польового, та широкого спектра видів однорічних дводольних бур’янів: жовтого осоту городнього, ромашки непахучої, волошки синьої, конюшини польової, горошку мишачого, злинки канадської, гірчаків шорсткого та березковидного, а також істотного пригнічення підмаренника чіпкого, лободи білої, щириці звичайної.
За умов змішаного типу засмічення посівів злаковими, зокрема пирієм повзучим і дводольними бур’янами, а також для контролю падалиці зернових у посівах ріпаку препарат на основі діючих речовин клопіраліду та піклораму доцільно застосовувати у баковій суміші з грамініцидами, наприклад із гербіцидом Зеллек Супер, к. е. Враховуючи підсилення грамініцидом фітотоксичної дії гербіциду щодо контролю дводольних бур’янів, у сумішах доцільно використовувати мінімальну рекомендовану норму його внесення — 0,3 л/га. Норма внесення грамініциду у суміші з гербіцидом повинна бути у межах рекомендованої, а також її необхідно підбирати залежно від засмічення посіву одно- чи багаторічними злаковими бур’янами.
Для контролю бур’янів також застосовують гербіциди, похідні диметахлору, хілазофоп-п-тефурилу, флуазифоп-п-бутилу, феноксапроп-П-етилу, пропахізофопу (для знищення падалиці зернових культур).
Останніми роками відмічено значне поширення у посівах ріпаку озимого такого злісного бур’яну, як підмаренник чіпкий. Він має яру й озиму форми, тому захист культури від нього повинен включати як агротехнічні, так і хімічні заходи. Вони будуть ефективними за умов не тільки їх вчасного здійснення, а також проведення заходів з контролю цього бур’яну у посівах попередньої культури у сівозміні. Для цього, наприклад, у посівах зернових культур вносять гербіциди, похідні амідосульфурону у поєднанні з йодосульфурон-метилом натрію та з додаванням антидоту, флуроксипір та інші, які ефективно контролюють підмаренник. Безпосередньо у посівах ріпаку озимого для обмеження шкідливості підмаренника чіпкого використовують препарати на основі діючих речовин трифлураліну, метазахлору, а також кломазону.
Для контролю широколистяних бур’янів, у тому числі представників родини капустяних, таких як гірчиця польова, талабан польовий, кучерявець Софії, грицики звичайні тощо, доцільно провести обробку препаратом на основі діючої речовини етаметсульфурон-метил, 750 г/ кг, 20–25 г/ га у поєднанні з 200 мл/га ПАР Тренд 90. Діюча речовина етаметсульфурон-метил проявляє листкову та залишкову ґрунтову активність, тобто проникає крізь листя та поглинається кореневою системою бур’янів.
Гербіцид сумісний із більшістю пестицидів, ад’ювантів і мікродобрив, зареєстрованих для використання у посівах ріпаку, що дає змогу здійснити комплексний захист і заощадити кошти поєднавши внесення. Препарат може бути застосований на фоні ґрунтових гербіцидів, які вносили попередньо, для доповнення та розширення спектра активної дії та забезпечення ефективності обприскувань, а також у системі осіннього та ранньо-весняного внесення (гербіциди на основі клопіраліду, клопіраліду у поєднанні з піклорамом).
У разі, якщо у структурі забур’янення не відмічається велика кількість двосім’ядольних видів бур’янів, на полях доцільно застосувати один із рекомендованих грамініцидів: похідних галоксифоп-R-метилу; квізалофо-п-етилу; хілазофоп-П-етилу; клетодиму; тепралоксидиму.
Практика світового землеробства віддає перевагу контролю сегетальної рослинності за допомогою післясходового внесення гербіцидів. Переваги післясходового внесення гербіцидів полягають у тому, що після сходів є можливість ідентифікувати видовий склад бур’янів і їх чисельність, здійснити обприскування на ранніх фазах росту бур’янів, тобто на початку активного їх розвитку. Головним є те, що знаючи видовий склад бур’янів, цілеспрямовано можна вибрати гербіцид, який забезпечить максимальну технічну ефективність та результативність здійсненого заходу, зменшити витрати і збільшити урожайність культури.
Крім того, заходи з контролю бур’янів під час післясходового внесення гербіцидів можливо поєднати з заходами з контролю шкідників і хвороб, а також із застосуванням регуляторів росту, ретардантів, позакореневим підживленням мікро- і макроелементами.
В сучасних умовах сільськогосподарські виробники все частіше надають перевагу застосуванню післясходових гербіцидів у порівнянні з ґрунтовими. Технічна ефективність післясходових гербіцидів залежить від поглинання активної речовини, фізіологічної активності рослин і від погодних умов, які настають після внесення гербіцидів.
Під час обприскування післясходовими гербіцидами рекомендовано враховувати фази стійкості культури, фази росту бур’янів і їх чутливість до обробок тим чи іншим препаратом, дотримуватися строків внесення препаратів та регламенту застосування обраного гербіциду, враховувати прогноз погодних умов.
Під час обприскування доцільно також враховувати черговість розміщення культур у сівозміні, з метою уникнення проблеми зносу гербіцидів на чутливі культури й негативного впливу залишкових кількостей гербіцидів для сільськогосподарських культур, які пересівалися у випадку знищення їх посівів через негативні погодні явища (вимерзання, травмування градом або в результаті епіфітотій хвороб), дотримуватися вказівок і рекомендацій, передбачених інструкцією фірми-виробника. Обприскування здійснювати з використанням механізмів з відповідними технічними характеристиками, яке не забруднене гербіцидами, що раніше застосовувалися, обладнання яких забезпечуватиме внесення робочого розчину в кількості, яка рекомендована для обраного препарату.
Разом з тим, зазначаємо, що правильне місце культури та насичення нею сівозміни, повернення на попереднє місце мають суттєве значення в одержанні високих і сталих урожаїв, і цим фактором не потрібно нехтувати. Насичення сівозміни ріпаком разом із буряками (цукровими, кормовими) не повинно перевищувати 25%, у зв’язку з можливим масовим поширенням бурякової нематоди.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що контроль сегетальної рослинності у посівах ріпаку озимого — це ключовий елемент у технології вирощування культури й отримання її високого врожаю кращої якості.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
