Чи до смаку гірчиця фітофагам?

Чи до смаку гірчиця фітофагам?

/ Агрономія Сьогодні / Понеділок, 06 листопада 2017 16:07

Всі ми добре знаємо цю пекучу спецію як приправу на столі, або як гірчичники — відомий лікувальний засіб при застуді. І не задумуємось, звідки походить цей унікальний продукт, широко знаний у всьому світі і шанований як на заході, так і на сході, як мусульманами, так і християнами.

 

Гірчиця займає вагоме місце поміж культур, без яких не обходиться медицина, харчова промисловість, сільське господарство. Проте особливості технології її вирощування і захисту від шкідливих організмів дещо затьмарюються потужною експансією на поля України близького родича цієї культури по ботанічній родині капустяних — ріпаку.

 

Разом з тим, попри порівняно невеликі площі посівів в Україні (близько 100 тис. га), гірчиця як культура має свою особливість, а її хімічний склад приваблює специфічну групу — комах фітофагів цієї такої звичної, проте мало відомої сільськогосподарської рослини.

 

Гірчиця з роду Sinapis — це одно- або багаторічні трав’янисті рослини (деякі з роду Brassicа) родини капустяних (хрестоцвітих) — олійна культура.

 

З роду Sinapis близько 10 її видів культивуються у Європі, північній Африці, Азії.

 

Гірчицю білу чи англійську (S. аlba або Jinapis аlba L) вирощують переважно в країнах Західної Європи (батьківщина Греція й Італія, де вона вперше була введена в культуру).

 

Гірчиця польова (S.arvensis) — однорічний бур’ян у посівах польових культур. До речі, всі види гірчиць швидко дичавіють, перетворюючись у звичайний компонент рудеральної флори.

 

До роду Brassica відносять гірчицю сизу, або Сарептську, яку вирощують переважно в Південно-Західній Азії (Іран, Афганістан, Монголія, Китай тощо), а також у Непалі, Алжирі, Єгипті, Канаді, США.

 

Гірчиця чорна (S. nigra) поширена в Малій Азії, Європі, Америці, а вперше була введена в культуру у стародавній Греції та Римі. Гірчицю абіссінську (B. carinata) вирощують у Ефіопії.

 

Гірчиця сиза — яра посухостійка сільськогосподарська культура, а гірчиця біла — менш витривала до посухи, але більш холодостійка. Період її вегетації становить майже 120 діб, перехреснозапильна (сорти Рушена, Тавричанка, Южанка, Деметра, Ретро, НВ 054, Талісман, Світланка, Діжонка, Кароліна, Світанок та ін.). У насінні гірчиці міститься харчова алолілова олія (у сизої до 47, у білої — до 40%). З гірчичного порошку, який одержують з вичавок, виготовляють гірчичники і, власне, столову гірчицю.

 

Коренеплідні і листкові сорти гірчиць — не лише овочеві культури, а й гарні медоноси. Та, крім бджіл, полюбляють гірчицю й інші комахи. Так, за даними В. І. Щеголева, О. В. Знаменського, Г. Я. Бей-Бієнка (1937), на гірчиці зафіксовано 85 видів шкідливих фітофагів і серед них багато специфічних.

 

Крім добре відомих багатоїдних шкідників, що завдають шкоду гірчиці, таких як лучний метелик, совка гама, буряковий клоп, саранові, дротяники, мідляки, личинки пластинчастовусих і багато інших, є спеціалізовані, що можуть живитися на різних рослинах родини капустяних, але обожнюють гірчицю. Їх можна розділити на трофічні групи:

 

  • шкідники листків — листкоїди, гусениці молі, білянки, ріпаковий трач, хрестоцвіті блішки, хрестоцвіті клопи, попелиці тощо;

  • шкідники стебла і черешків листків — деякі види довгоносиків.

 

Шкідники продуктивних органів гірчиці (зав’язь, цвіт, плоди) — листогризучі (вже перелічені), стручкова вогнівка, стручкові прихованохоботники, ріпаковий комарик, ріпаковий квіткоїд, наривники, пилкоїди;

 

Шкідники коренів — деякі личинки прихованохоботників, окремі личинки блішок, ґрунтові шкідники.

 

За сучасних умов вирощування гірчиці виділяються певні періоди у фенології цієї культури з відповідним комплексом шкідливих та корисних комах. У період появи сходів гірчиці і до фази другої пари справжніх листків на її посівах з’являються хрестоцвіті блішки, капустяна весняна муха, гірчичний листкоїд, а з ентомофагів переважають туруни та стафілініди.

 

Із початком стеблування і до фази бутонізації на посівах гірчиці домінують піщаний мідляк, ріпаковий трач, стеблові прихованохоботники, капустяна попелиця, клопи, ріпаковий квіткоїд. Що стосується ентомофагів, то до турунів і стафілінід долучаються кокцинеліди і набіди.

 

І, нарешті, з початком цвітіння й до утворення стручків на полях гірчиці з’являються насіннєві прихованохоботники, міль, білани, стручковий комарик, трипси.

 

Отже, хрестоцвітих блішок з роду Phylotreta, що пошкоджують капустяні культури взагалі й гірчицю зокрема нараховується 12 видів:

 

  • Phylotreta undulata Kutsch — хвиляста;

  • Phylotreta nemorum L. — червононога, (світлонога);

  • Phylotreta turcmenika Shreineri Jacobs — Шрейнера;

  • Phylotreta flexuos Ill — звивиста;

  • Phylotreta vittata F. — виямчаста;

  • Phylotreta ochripes Curt. — жовтонога;

  • Phylotreta exlamationis Thunb — оклична;

  • Phylotreta atra F. — чорна;

  • Phylotreta crucifera Goeze — хрестоцвіта;

  • Phylotreta Weiseana Jacobs;

  • Phylotreta nigripes F. — синя, або чорнонога;

  • Phylotreta armoraciae Koch. — хрінна.

 

Це небезпечні шкідники молодих рослин усіх капустяних культур у парниках, розсадниках та у відкритому ґрунті. В Україні найбільш поширеними є світлонога, хвиляста, виїмчаста, синя, чорна, хрінна, хрестоцвіті блішки. Серед комплексу цих комах найбільшою шкідливістю на гірчиці відзначалися блішки — хвиляста, червононога, виїмчаста, чорна і синя.

 

Цикл розвитку цих фітофагів подібний, а знання біології вкрай необхідне для розробки високоефективних захисних заходів.

 

Дрібні (2–3 мм) стрибаючі жуки з потовщеними стегнами задніх ніг і з одноколірними (чорні, сині або зелені з металічним полиском) надкрилами у синьої й чорної або двоколірними (чорні з жовтою звивистою поздовжньою смужкою) — у світлоногої, хвилястої, виїмчастої й хрінної блішок; вусики ниткоподібні, 11-членикові. Личинки червоподібні, з 3 парами грудних ніг; забарвлення білувато-жовтувате, голова, потиличний щиток і ноги більш темні; довжина тіла дорослої личинки до 4 мм.

 

У всіх хрестоцвітих блішок зимують жуки під опалим листям, рослинними рештками, зрідка, у поверхневому прошарку ґрунту. Весною за перших теплих днів спостерігається пробудження імаго. Тому після виходу із діапаузи блішки активізуються в пошуках молоденьких сходів гірчиці. В пошуках посівів гірчиці вони деякий час можуть перебиватись живленням на гірчиці польовій (бур’ян) та інших її диких родичах. Особливо інтенсивно заселяють посіви цієї культури за суми ефективних температур (ті, що вище +10 С) 25С.

 

Особливо ненажерливі жуки за сухої, спекотної погоди опівдні. В цей час вони інтенсивно своїм мініатюрним гризучим ротовим апаратом скелетують листочки, вигризаючи в них невеликі округлі отвори. Пізніше можуть вигризати м’які тканини верхівки стебла, суцвіть, стручків.

 

Весною за сухої спекотної погоди, особливо за температури більше 20С, молоді сходи гірчиці можуть бути знищені за лічені години.

 

Більшість видів відкладає яйця у ґрунт, а личинки живляться корінцями рослин, не завдаючи їм помітної шкоди. Світлонога й хрінна блішки відкладають яйця на листки капустяних, зазвичай купками по 20 екземплярів. Решта видів блішок відкладає яйця у ґрунт поблизу кореневої системи гірчиці та інших рослин родини капустяних. Молоді жуки значних пошкоджень рослинам не завдають. Таке явище пояснюється тим, що личинки блішок, які вилупляться з яйця за декілька днів, будуть живитися у світлоногої блішки виключно листками гірчиці, мінуючи їх, а у переважної більшості інших блішок — у ґрунті на глибині до 12 см на бічних корінцях рослин. Фаза личинки триває зазвичай 1 місяць, після чого всі вони заляльковуються у ґрунті.

 

Дуже небезпечними шкідниками гірчиці, що пошкоджують її листя, є жуки, які так і називаються гірчичні листоїди (Colaphellus sp.). Вони належать до родини листоїдів (Сhrysomelіdae) і представлені трьома шкідливими видами: Західний гірчичний листоїд (Colaphellus sophiae) поширений у Європі, Східний (Colaphellus hofti) зустрічається у Сибіру і Середній Азії та Сибірський (Colaphellus salpinus) — Східному Сибіру та на Алтаї.

 

Західний гірчичний листоїд завдовжки до 5,5 мм, стегна й основи гомілок сині, лапки руді. Східний має довжину тіла 6 мм, передні ноги руді, середні та задні сині біля основи. Сибірський гірчичний листоїд завдовжки 7 мм, ноги синьо-фіолетові.

 

Віталій ФЕДОРЕНКОспеціально

для газети "Агробізнес Сьогодні"

 15 липня 2018
В окупованому Криму продовжують посилюватися проблеми посухи та відсутності прісної води, що вже обернулося великими збитками для сільського господарства, викликаючи невдоволення людей.
В окупованому Криму продовжують посилюватися проблеми посухи та відсутності прісної води, що вже обернулося великими збитками для сільського господарства, викликаючи невдоволення людей.
15 липня 2018
 13 липня 2018
В новому сезоні аграрії продадуть пшениці на 500 тисяч тонн менше, аніж за останні три сезони.
В новому сезоні аграрії продадуть пшениці на 500 тисяч тонн менше, аніж за останні три сезони.
13 липня 2018
 13 липня 2018
Карантинні пости в місті вже зняли, однак заходи з локалізації вірусу ще продовжуються.
Карантинні пости в місті вже зняли, однак заходи з локалізації вірусу ще продовжуються.
13 липня 2018
 13 липня 2018
Нині поголів’я ВРХ налічується майже 4 мільйони голів.
Нині поголів’я ВРХ налічується майже 4 мільйони голів.
13 липня 2018
 13 липня 2018
А поки що в Мінагро радять українцям не довіряти написам «еко» та «біо» на пляшечках та упаковках.
А поки що в Мінагро радять українцям не довіряти написам «еко» та «біо» на пляшечках та упаковках.
13 липня 2018

Найближча подія

26 лип. 2018
10:00AM - 05:00PM
AGROPORT Південь Херсон 2018

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.