Хвороби соняшнику та біоекологічні особливості їх збудників

Хвороби соняшнику та біоекологічні особливості їх збудників

/ Агрономія Сьогодні / П'ятниця, 12 січня 2018 15:24

Своєчасне і якісне проведення захисних заходів проти хвороб дозволяє без розширення посівних площ під соняшник суттєво збільшити валові збори врожаю та підвищити його якість.

Фомоз

Хвороба проявляється на соняшнику, починаючи з фази 3–4 пар листків. На верхівках листків нижнього ярусу з’являються темно-бурі плями із жовтою облямівкою. Пізніше аналогічні ознаки захворювання виявляються на листках середнього і верхнього ярусів. Плями поступово розростаються, охоплюючи майже всю листкову пластинку і переходять на черешок. Уражені листки в’януть, засихають, але не обпадають.

Після цвітіння рослин на стеблах, починаючи з 4–5-го міжвузля, утворюються поздовжні темно-бурі штрихи, які, зливаючись, утворюють світло-бурі смуги з темним центром і темно-зеленою облямівкою. У місцях прикріплення черешків і біля кореневої шийки вони мають еліпсоподібну форму і темно-коричневе забарвлення. За сприятливих умов вони швидко розростаються, охоплюють нижню частину стебла. На початку цвітіння рослин плями набувають синьо-чорного забарвлення з металевим блиском завдяки формуванню під епідермісом великої кількості чорних крапок — пікнід гриба.

При ураженні кошиків ознаки хвороби проявляються на тильній стороні у вигляді великих бурих виразкових плям, згодом уражена тканина пробковіє. На верхньому боці кошика в місцях уражень квітки буріють і засихають, насіння при ранньому ураженні не формується, а при пізньому — воно стає бурим і щуплим. Характерною діагностичною ознакою фомозу є те, що на всіх уражених органах під епідермісом утворюються пікніди, які розміщуються концентрично.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Leptosphaeria lindquistii Frezzi (анаморфа: Phoma oleraceae f. helianthi tuberosi Sacc). Він в основному розвивається у пікнідіальній стадії. За період вегетації соняшнику патоген дає кілька генерацій пікнідіального спороношення.

Сприяють розвитку хвороби температура повітря у межах 20–25ºС, вологість грунту 60% від ПВ. Інтенсивне розповсюдження пікноспор відбувається під час дощу та випадання роси.

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких гриб зберігається пікнідамиз пікноспорами, перитеціями з сумкоспорами, і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.

Шкідливість хвороби полягає у суттєвому зменшенні урожаю соняшнику в результаті випадання сходів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин в наслідок відмирання уражених листків. Недобір урожаю насіння може сягати до 10% і більше.

Захисні заходи, направлені проти несправжньої борошнистої роси, є ефективними і проти фомозу.

17 360 53

Фомопсис, або темно-сіра плямистість стебел

Хвороба поширена повсюди, де вирощують соняшник. Проявляється на листках, черешках, стеблах і кошиках рослин. Симптоми захворювання спочатку з’являються на нижніх більш старих листках, починаючи з другої пари, і поширюється захворювання вгору до 11-ї пари листків.

Спочатку на верхівках листя, а згодом по всій пластинці виявляються коричнево-сірі чи темно-бурі плями з хлоротичною облямівкою по краю листової пластинки або поміж жилками. Вони швидко розростаються у напрямку до центральної жилки черешка, а потім охоплюють його у вигляді кільця. Внаслідок виділення грибом токсинів на листі можуть з’явитися знебарвлені або ж темні ділянки зі зруйнованою перенхімою. Некротизована тканина навколо хворих прожилок відмирає, і лист повністю всихає.

На стеблах біля основи черешка плями сірувато-бурого кольору, вони частіше виявляються між четвертим та сьомим ярусами листків, які розростаються до 20 см у довжину, набувають темно-коричневого забарвлення, згодом охоплюють майже все стебло. Характерною ознакою хвороби є розм’якшення ураженої ділянки на стеблі, внаслідок чого при натисканні тканина вдавлюється. При сильному ураженні збудником фомопсису рослини переламуються, що призводить до значних втрат врожаю.

При дозріванні уражені стебла набувають сріблястого забарвлення, стебло стає порожнім, втрачає міцність і легко ламається. В ураженій тканині закладаються чисельні сферичні пікніди, які розташовуються окремими рядами або хаотично. Їх колір може коливатися від світло-жовтого до чорного.

На кошиках хвороба проявляється на тильному боці у вигляді темно-коричневих плям. Уражена тканина розм’якшується, але не загниває, згодом набуває сріблястого забарвлення. В місцях ураження з лицьового боку кошика виявляються бурі трубчасті квітки або бурувато-сірі сім’янки. Уражене насіння невиповнене, легко відділяється від кошика.

Збудником хвороби є гриб Diaporthe helianthi M. Munt. et al. (анаморфа: Phomopsis helianthi M. Munt. et al.). У циклі розвитку він формує пікнідіальне (пікніди з пікноспорами) і сумчасте спороношення (перитеції із сумкоспорами).

Навесні останні дозрівають, і після кожного дощу відбувається вихід частини сумкоспор, за допомогою яких гриб поширюється протягом вегетації. Інкубаційний розвиток хвороби триває 55 днів.

Розвитку захворювання сприяють температура повітря у межах 18–27ºС і вологість 60–90%, часті атмосферні опади в другій половині вегетації соняшнику, надмірне азотне живлення рослин.

Джерелом інфекції є уражені рештки, в яких зберігаються перитеції гриба і заражене насіння. Уражене фомопсисом насіння соняшнику відіграє основну роль у виникненні первинних осередків інфекції, а рослинні залишки із дозріваючими на них сумкоспорами слугують для подальшого розширення ареалу хвороби.

Шкідливість хвороби полягає у в’янененні й передчасному відмиранні молодих рослин, внаслідок закупорки патогеном судинної системи, виділення токсинів і блокуванні водного транспорту. Цим і пояснюється масова загибель рослин соняшнику в жарку суху погоду. Розвиток хвороби на рослинах у фазі бутонізації може обумовлювати недобір урожаю до 50%, під час цвітіння — 20–30%, у фазі молочної стиглості — 10–20%. При уражені рослин у період цвітіння кошики не збільшуються в розмірах, насіння в них залишається невиповненим, маса 1000 насінин у декілька разів менша, ніж у здорових рослин, знижується олійність ураженого насіння і вміст у ньому олеїнової кислоти.

Захисні заходи, направлені проти несправжньої борошнистої роси, фомозу, є ефективними і проти фомопсису.

 

Іржа

Хвороба проявляється на листках, на яких відбуваються всі стадії розвитку гриба. Навесні на сходах із верхнього боку сім’ядолей і перших листків з’являються оранжеві випуклі плями, в яких розміщуються кулясті спермогонії із спермаціями, а на нижньому боці пластинки утворюються оранжеві чашечки — еції з еціоспорами. Після зараження соняшнику еціоспорами на листках із нижнього боку формуються іржасто-коричневі або світло-коричневі уредінії, а наприкінці вегетації — чорні теліопустули.

Збудником хвороби є однодомний гриб Puccinia helianthi Ell. & Kellerman. Під час вегетації він поширюється уредініоспорами, формує кілька їх генерацій. Уредініоспори стійкі проти несприятливих умов середовища і можуть зберігати життєздатність до 6 місяців.

При збиранні врожаю теліоспори гриба потрапляють у грунт, де і зберігаються до наступного вегетаційного періоду соняшнику. Весною вони проростають, формують базидії із базидіоспорами. Останні викликають первинне зараження рослин, а через 10–11 діб після цього на листках з’являється спермогоніальна і еціальна стадії гриба. Від зараження еціоспорами до появи уредініопустул з уредініо­спорами і від зараження від уредініо­спор до утворення нових уредініопустул проходить 5–7 діб.

Теліоспори, як і уредініо­спори та еціоспори для проростання потребують краплинної вологи, цим і пояснюється інтенсивний розвиток хвороби в вологі роки і в районах із вологим кліматом.

Джерелом інфекції є уражені рештки, на яких зберігаються теліоспори.

Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, недорозвинутості кошиків, щуплості насіння, зниженні вмісту олії в сім’янках (до 12%). Залежно від інтенсивності розвитку хвороби недобір урожаю насіння коливається у межах 10–40%.

Більшість сортів і гібридів соняшнику як вітчизняної, так і зарубіжної селекції характеризуються високою польовою стійкістю до іржі.

Захисні заходи. Вирощування стійких сортів і гібридів; вчасне і якісне проведення усіх агротехнічних заходів, які направлені на створення сприятливих умов для росту й розвитку рослин, підвищення їх стійкості до хвороб та інших стресових чинників.

17 360 54

Септоріоз, або бура плямистість листків

Ознаки хвороби виявляються на сім’ядолях, листках, стеблах і кошиках. Найбільш інтенсивний розвиток спостерігається на листках у другій половині вегетації рослин у вигляді округлих або неправильної форми дрібних плям, діаметром до 0,5–1,0 см. Спочатку вони мають світло-жовте забарвлення, пізніше світло-буре до темно-бурого зі світлою облямівкою. Плями спочатку виявляються на нижніх листках, пізніше поширюються на листя середнього і верхнього ярусів. В суху погоду уражена тканина засихає, випадає, листки стають дірчастими. З верхнього боку листка в місцях плям з’являються чорні крапки — пікніди гриба.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Septoria helianthi Ellis et Kellern. Під час вегетації він поширюється пікноспорами. Розвитку захворювання сприяє волога погода і температура повітря у межах 22–28ºC. Джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються пікніки гриба.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, що суттєво знижує продуктивність рослин і вміст олії у насінні.

Захисні заходи, направлені проти іржі, є ефективними і проти альтернаріозу.

 

Аскохітоз

Хвороба проявляється на листках, іноді на стеблах і кошиках. На них з’являються численні темно-бурі, майже чорні, округлі або неправильної форми плями з сірим відтінком у центрі, діаметром до 1–5 см, які повільно розростаються. У їх центрі формуються чорні пікніди. Уражені листки втрачають тургор, скручуються, в’януть. Рідше хвороба у вигляді чорних плям виявляється на стеблах і кошиках. На зрізах стебла і кошика в місцях плям паренхіма коричневого кольору.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Ascochyta doronici All. Під час вегетації рослин він поширюється пікноспорами.

Джерело інфекції — уражені рештки і насіння, на яких зберігаються пікніди з пікноспорами і грибниця патогена. Весною після рясних опадів із пікнід вивільняються пікноспори, які наносять первинне зараження молодим рослинам соняшнику.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, що зумовлює зменшення продуктивності рослин.

Захисні заходи, направлені проти септоріозу, альтернаріозу, є ефективними і проти аскохітозу.

 

Філостиктоз, або коричнева плямистість

Хвороба проявляється протягом вегетації рослин на листках у вигляді спочатку світлих, згодом темно-коричневих розпливчастих плям (1,5–2,0 см у діаметрі). У вологу погоду вони швидко розростаються, зливаються, займають значну площу листової пластинки. Характерною ознакою захворювання є наявність на ураженій тканині з верхньої сторони листової пластинки чисельних чорних крапок — пікнід гриба. Уражені листки в’януть і засихають.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Phyllosticta helianthi Ell. et Ev., який поширюється у навколишньому середовищі пікноспорами. Зимує патоген на уражених рештках у формі пікнід, з яких весною розлітаються пікноспори і відбувається первинне зараження рослин.

Хвороба особливо інтенсивно розвивається в умовах теплої вологої погоди, викликаючи суттєве зниження урожаю зеленої маси і насіння.

 

Церкоспороз

Захворювання проявляється у другу половину вегетації рослин на листках нижнього, згодом і на середнього і верхнього ярусів. Спочатку з’являються дрібні жовтуваті, згодом бурі плями невизначеної форми. У вологу погоду уражена тканина з обох боків листової пластинки вкривається сірувато-оливковою шкірочкою конідіального спороношення гриба.

Збудниками хвороби є мітоспорові гриби Cercospora helianthi E. & E і C. pachypus Ell. et Kell. В період вегетації рослин вони поширюються конідіями. Для проростання конідій і зараження рослин необхідна краплина волога. Інтенсивне формування конідіального спороношення відбувається за температури 15–280С і вологості повітря 98–100%.

Джерелом інфекції є уражені обпалі листки, в яких зберігається грибниця патогена. Навесні на уражених листках утворюються конідієносці і конідії, які викликають первинне зараження рослин.

Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні листків, зниженні продуктивності рослин, недорозвинутості сім’янок у кошиках. Недобір урожаю, залежно від інтенсивності розвитку хвороби, може становити 5% і більше.

Захисні заходи, направлені проти септоріозу, альтернаріозу та інших хвороб, є ефективними і проти філостиктозу та церкоспорозу.

 

Вертицильозне в’янення рослин

Хвороба проявляється, починаючи з фази бутонізації рослин, у вигляді в’янення окремих ділянок листової пластинки між жилками, які поступово бліднішають, жовтіють, згодом всихають, набувають коричневого забарвлення. Інколи плями мають жовтувату облямівку із в’ялої тканини, відмирання якої спостерігається пізніше. Ознаки хвороби поступово поширюються із нижнього листя на верхнє. У суху жарку погоду часто плями охоплюють всю пластинку листка. Рослина поступово в’яне і відмирає. На поздовжньому чи поперечному зрізі стебла ураженої рослини виявляється темно-бура або чорна серцевина.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Verticillium dahliae Kleb., який є поліфагом, що відноситься до ґрунтових фітопатогенів, уражує близько 700 видів рослин, розвивається у провідній системі рослин.

Джерелом інфекції є мікросклероції гриба в грунті. Поширюється він знаряддями обробітку грунту, з дощовою та талою сніговою водою, ґрунтовим пилом при вітровій ерозії.

Найбільш уразливий соняшник до ураження вілтом у фазі цвітіння-формування насіння в кошиках, особливо за низької вологості повітря і грунту.

Грибниця патогена поширюється поступово по судинах рослини, уражує кошик і насіння. За раннього ураження рослини гинуть. Розвиток хвороби у пізніші фази розвитку обумовлює зменшення розміру кошика й урожаю насіння до 50%, збільшується лушпиність зернівок, зменшується вміст олії у ядрах, знижуються посівні якості насіння.

17 360 52

Фузаріозне в’янення

Хвороба проявляється на сходах і дорослих рослинах. Сім’ядолі і листки жовтіють, на окремих з’являється жовта сітчастість листової пластинки, рослини в’януть і відмирають. На поперечному розрізі черешків добре видно світло-коричневе кільце уражених судин. Під мікроскопом на зрізі в просвітах судин помітна тонка багатоклітинна грибниця. Інколи спостерігається ураження кореня, проростків, внаслідок чого рослини гинуть до розкривання сім’ядолей.

На молодих рослинах захворювання проявляється на прикореневій частині стебла, кореневій шийці та головному корені у вигляді побуріння тканини. Згодом уражена тканина покривається виразками, у суху погоду тріщинами, набуває темно-коричневого забарвлення. У місцях ураження стебло або коренева шийка потоншується. На листках уражених рослинах з’являються жовто-бурі плями, рослини в’януть і відмирають.

У вологу погоду на нижній частині стебла засохлих рослин з’являється рожевий пухкий наліт.

При дозріванні рослин на верхньому боці кошика з’являється пухкий рожевий наліт, який поширюється по поверхні насіння і всередині тканини кошика. Уражений кошик всихає, насіння з нього гірке на смак. Такий прояв хвороби має назву фузаріозна рожева суха гниль кошика. Інтенсивний розвиток спостерігається на перезволожених кислих грунтах, а також при вирощуванні соняшнику після ріпаку.

Описані хвороби у вигляді в’янення рослин соняшнику і сухої гнилі кошиків є грибами із роду Fusarium sрp. Найчастіше з ураженої тканини виділяється гриб F. oxysporum Schl.

Інтенсивний розвиток захворювання спостерігається за температури грунту 12–180С. Ураженість рослин в’яненням посилюється за дефіциту в грунті калію. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на перезволожених кислих грунтах, а також за вирощування соняшнику після ріпаку.

Джерелом інфекції є заражений грунт, у якому хламідоспори і мікросклероції гриба можуть зберігатися до 11 років. Додатковим джерелом інфекції є уражене насіння, у якому зберігається грибниця патогена.

Шкідливість хвороби значною мірою залежить від фази ураження рослин. Всі рослини, які уразилися у фазі сходи-бутонізація, як правило, гинуть. Найбільші недобори врожаю насіння обумовлені ураженням рослин у фазі цвітіння, у них достовірно знижується маса 1000 зерен, різко погіршуються технологічні якості насіння.

Захисні заходи, направлені проти білої і сірої гнилей на соняшнику, є ефективними проти вертицильозного і фузаріозного в’янення.

 

Борошниста роса

Хвороба проявляється на листках у другій половині вегетації рослин у вигляді білого борошнистого нальоту з верхнього боку пластинки. Згодом наліт набуває рожевого або коричнюватого відтінку. Уражені листки стають крихкими і легко ламаються.

Збудником хвороби є гриб Erysiphe cichoracearum DC. f. helianthi Jacz. Крім соняшнику, патоген уражує також топінамбур. Гриб формує поверхневу (екзогенну) білу грибницю з конідіальним спороношенням.

Конідієносці вертикальні, прості, на їх верхівках формуються бочкоподібні конідії у вигляді ланцюжка, розміром 31 х 18 мкм.

За допомогою конідій збудник поширюється у навколишньому середовищі. У фазі цвітіння соняшнику і пізніше гриб формує статевим шляхом чорні, кулеподібні клейстотеції із сумками й сумкоспорами. Фізіологічне дозрівання сумкоспор відбувається навесні.

Джерелом інфекції є уражені обпалі листки, на яких зберігається сумчасте спороношення. Первинне зараження рослин відбувається від сумкоспор, вторинне — від конідій патогена.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, що обумовлює зниження урожаю насіння і вмісту в ньому олії.

Захисні заходи. Дотримання сівозміни, просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами соняшнику та полями топінамбуру, оптимальні строки сівби і норми висіву, вирощування стійких сортів, збалансоване живлення, ретельне загортання пожнивних решток у грунт, за необхідності обприскування посівів фунгіцидами.

 

Бактеріальне в’янення рослин

Хвороба проявляється у вигляді в’янення рослин і бактеріальної плямистості листків. У фазі сходів рослини буріють, в’януть і засихають. У більш пізні фази розвитку рослин листки втрачають тургор, поступово в’януть і відмирають. На стеблах і черешках листків часто з’являються чорні лінії, смуги. За поперечного розрізу стебла добре помітне почорніння судинної системи, а при надавлюванні на нього із судин виділяється слизова бура маса ексудата бактерій.

Хвороба протягом вегетації рослин проявляється також у вигляді плямистості на листках. Характерною ознакою є утворення кутастих, обмежованих з усіх боків жилками, маслянистих, хлоротичних плям, які пізніше стають темно-бурими. Уражені листки згодом в’януть і засихають.

В’янення рослин є ознакою дифузного ураження рослин, а плямистості — більш місцевого ураження.

Збудником хвороби є бактерії Ralstonia solanacearum Yabuuchi et al., які уражують близько 200 видів сільськогосподарських культур. Зберігається патоген на уражених рештках рослин, насінні і рослинах, що зимують. Соняшник і пасльонові культури уражує раса 1 патогена. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за високої вологості повітря і температури 30–350С.

Джерелом інфекції є неперегнилі уражені рослинні рештки і заражене насіння. В насінні бактерії локалізуються в ендоспермі і зародку, цим і пояснюється дифузне ураження сходів рослин.

Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів соняшнику в результаті випадання уражених рослин, зниженні урожайності культури.

Бактеріоз стебел і кошиків. Хвороба поширена повсюди, де вирощують соняшник. Починає проявлятися з фази бутонізації рослин у вигляді загнивання кошика і верхньої частини стебла. Уражена тканина спочатку бурого кольору, згодом темніє, у вологу погоду перетворюється у мокру чорну гниль. При загниванні верхньої частини стебла кошики обпадають. У суху погоду уражені кошики засихають і поникають. При більш пізньому ураженні стебла стають порожніми і надламуються. На листках уражених рослин з’являються бурі плями з маслянистою жовтуватою облямівкою. Такі ж плями виявляються і на верхньому боці кошика. Насіння у кошиках недорозвинуте, склеєне з ураженою тканиною.

Збудником хвороби є бактерії Erwinia caratovora ssp. caratovora (Jones) Bergey et al. Окрім соняшнику, вона уражує люпин, кормові боби, тютюн, махорку, буряк, картоплю, моркву, капусту, цибулю, часник та інші культури. Вони поширюються механічним шляхом, потрапляючи в рослинний організм через продихи, гідатоди. Найчастіше інфекція проникає через механічні пошкодження рослин. Джерелом інфекції є неперегнилі уражені рештки і заражене насіння.

Шкідливість хвороби виявляється у суттєвому зниженні врожаю і якості олії. Хворі рослини практично урожаю не дають.

Захисні заходи. Проти бактеріальних хвороб соняшнику ефективними є збір насіння з неуражених посівів, дотримання сівозміни, якісне проведення основного і передпосівного обробітку грунту, вирощування стійких сортів, сівба протруєним насінням в оптимальні строки, глибоке загортання післязбиральних решток у грунт.

Іван МАРКОВпрофесор НУБіП України

 19 липня 2018
ЄС є одним із головних покупців вітчизняного солодкого продукту.
ЄС є одним із головних покупців вітчизняного солодкого продукту.
19 липня 2018
 19 липня 2018
У минулому сезоні державна корпорація перевищила попередні продажі до КНР удвічі.
У минулому сезоні державна корпорація перевищила попередні продажі до КНР удвічі.
19 липня 2018
 19 липня 2018
Шукатимуть контрабандистів лісу-кругляка, про яких вже написали закордонні ЗМІ.
Шукатимуть контрабандистів лісу-кругляка, про яких вже написали закордонні ЗМІ.
19 липня 2018
 19 липня 2018
В Україні почали вирощувати «дизайнерські» фрукти. Поки що попит є лише серед ресторанів.
В Україні почали вирощувати «дизайнерські» фрукти. Поки що попит є лише серед ресторанів.
19 липня 2018

Найближча подія

26 лип. 2018
10:00AM - 05:00PM
AGROPORT Південь Херсон 2018

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.