У хворої пшениці колосок бідний

У хворої пшениці колосок бідний

/ Агрономія Сьогодні / Середа, 24 січня 2018 12:57

Часто хвороба, оселившись на посівах, може викликати втрати врожаю озимої пшениці. Тому про основні захворювання однієї із найбільш поширених зернових культур варто знати докладніше.

Серед хвороб пшениці значне поширення в осінній період на посівах культури мають борошниста роса, септоріоз, бура листкова, іржа, кореневі гнилі; в окремі роки — жовта іржа злаків, чорний плямистий та базальний бактеріози, вірусні і фітоплазмові хвороби. Вони є дуже небезпечними для пшениці озимої і потребують постійного моніторингу, своєчасного і ефективного захисту рослин.

Так, в уражених борошнистою росою рослинах зменшується асиміляційна поверхня, руйнується хлорофіл та інші пігменти, у результаті цього знижується інтенсивність фотосинтезу. Через інтенсивне ураження уповільнюється розвиток кореневої системи, скорочується кущистість рослин (як восени, так і навесні), затримується колосіння, прискорюється дозрівання. Недобір урожаю від хвороби становить 10–15%, а за умови інтенсивного розвитку хвороби — 30–50%. Дозрівання сумкоспор і викидання їх із сумок відбувається у період появи сходів пшениці озимої. Особливо сприятливі умови для розвитку хвороби є температури повітря 18–22ºС і часті чергування теплих і вологих днів.

Борошниста роса розвивається передусім на затінених рослинах загущених посівів. На зрошуваних землях часто виникають найбільш сприятливі умови для інтенсивного розвитку хвороби.

На що слід звернути увагу товаровиробників при проведенні осінньої посівної кампанії?! Внесення у ґрунт під пшеницю озиму повного мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору підвищує стійкість рослин до хвороб, у тому числі і до борошнистої роси. В той же час надмірне внесення азотних добрив різко призводить до інтенсивного ураження рослин борошнистою росою як восени, так і у весняно-літній період вегетації, суттєво скорочує інкубаційний розвиток хвороби, стимулює формування конідіального спороношення патогена. Розвитку хвороби сприяють також рання сівба пшениці озимої, густий стеблостій за завищених нормах висіву насіння, вирощування сприятливих до хвороби сортів на сусідніх полях, культури в низинних місцях, де посіви погано провітрюються.

Перші симптоми септоріозу на пшениці озимій восени можна виявити на нижніх листках у вигляді еліпсоподібних жовтих плям, які поступово буріють, темніють. Пізніше центр плям стає попелисто-сірим із добре помітними темно-бурими чи темно-коричневими крапками. Шкідливість хвороби полягає у тому, що під її впливом у рослин погіршуються основні показники структури врожаю. Кількість зерен у колосі суттєво зменшується, чисельність невиповненого, щуплого насіння в урожаї зростає, маса 1000 зерен знижується майже в 1,5 разу. Недобір урожаю може сягати до 30% і більше.

Пікноспори грибів проростають тільки в краплинній волозі за температури 5–30ºС (оптимальна — 20–25ºС).

Ураженню посівів септоріозом сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, пізні строки сівби, внесення високих доз азотних добрив. Сорти пшениці, рослини яких мають добре розвинуті соковиті листки, уражуються сильніше, а сорти з довгою соломиною — слабше. Інтенсивніше хвороба розвивається по краях поля, а також на зріджених посівах. Сорти пшениці з довгим вегетаційним періодом, як правило, уражуються сильніше, ніж швидкостиглі.

pshenica 46(1)

Слабо уражені восени бурою листковою іржею рослини виснажуються, втрачають посухо- і зимостійкість, листки передчасно відмирають. У разі сильного ураження рослин у колосі формується менше зерен, насіння щупле, легке за масою, низької якості, що є основною причиною недобору врожаю, який може сягати 15–20 ц/га і більше, суттєво погіршуються якісні показники зерна: зменшується його натура, склоподібність, вміст сирої клейковини, сила борошна. Розвитку хвороби сприяє тепла погода восени і взимку, вирощування сприятливих до хвороби сортів пшениці. Оптимальна температура для зараження рослин бурою іржею коливається у межах 15–25ºС за умов наявності крапель роси чи дощу на листках. Інкубаційний період за температури повітря 4–25ºС триває від 5 до 18 днів.

На сходах пшениці озимої жовта іржа злаків часто проявляється у вигляді поодиноких або зібраних докупки жовтувато-лимонних уредіній без ліній і смуг. Такий прояв хвороби на рослинах восени часто помилково діагностують як бура листкова іржа, чомусь не звертають увагу на забарвлення уредіній. Хвороба завдає більше шкоди на ранніх посівах пшениці озимої. Шкідливість жовтої іржі злаків виявляється у зниженні асиміляційної поверхні, порушенні фізіологічних та біохімічних процесів, зменшенні зимо- і посухостійкості рослин. У хворих рослин істотно скорочується продуктивність, що позначається не тільки на кількості, а й на якості отриманого врожаю. У разі ураження частин колоса зерно не наливається, підсихає, стає щуплим і легким. Чим раніше рослини уражуються жовтою іржею, тим більшим є недобір урожаю від хвороби.

Основним джерелом інфекції є озима пшениця та інші озимі злаки. Найбільш інтенсивний розвиток жовтої іржі відбувається за температури 15ºС. Проростання і проникнення інфекції у рослину триває протягом 6–14 годин. Якщо зараження рослин відбулося пізно восени, уредініоспори утворюються лише наступної весни. Грибниця патогена витримує низькі температури успішно як і рослина-живитель. Накопичення збудника з осені на посівах озимих та сходах падалиці призводить до сильного розвитку захворювання навесні. Недобір урожаю зерна може сягати 30% і більше.

Ознаки ураження сходів пшениці озимої звичайною кореневою гниллю з’являються на листках спочатку у вигляді дрібних темних плям, які згодом розростаються у довжину до 1,5 см, в центрі темно-бурі або темно-сірі, по краях бліді. На ураженій тканині у вологу погоду утворюється бархатистий чорний або оливково-бурий наліт конідіального спороношення гриба Cochliobulus sativus Drechsl. et Dastur (анаморфа: Drechslera sorociniana Subram). На первинних і вторинних коренях, а також на підземному міжвузлі утворюються темно-коричневі продовгуваті виразки, які часто зливаються, уражена тканина набуває чорного забарвлення. У фазі наливання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвиненість колосків, вони часто стерильні, колосові лусочки білі із чорними плямами, їх остюки темно-бурі, часто біліють і стебла рослин.

Крім пшениці, гриб уражує жито, ячмінь, кукурудзу, просо і багато диких злаків, всього близько 90 видів рослин. Патоген пристосований до паразитизму за умов теплої і сухої погоди, у місцях із підвищеною сонячною радіацією та на ґрунтах, наближених до нейтральних.

Поширенню інфекції у навколишньому середовищі сприяє вітряна і дощова погода. Оптимальна температура для розвитку гриба знаходиться у межах 22–28ºС. Розвитку хвороби сприяє недотримання сівозміни, пошкодження посівів низькими температурами. Сорти пшениці твердої більш інтенсивніше уражуються хворобою порівняно з сортами м’якої.

Джерелом інфекції є рослинні рештки, в яких патоген зберігається у формі конідій, сумкоспор, а також грибницею в ураженому насінні. Інфекція зберігається у ґрунті більше ніж один рік.

Шкідливість хвороби полягає у порушенні фізіолого-біохімічних процесів, затриманні росту, послабленні мінерального живлення, зниженні морозо- та посухостійкості, що призводить до скорочення продуктивності рослин, погіршення якості зерна. Недобір урожаю зерна від хвороби може сягати 5–10%. У посушливі роки шкідливість хвороби суттєво зростає.

Зовнішні ознаки фузаріозної кореневої гнилі хвороби дуже схожі з ознаками звичайної кореневої гнилі. На колеоптилі, первинних і вторинних коренях, підземному міжвузлі і в основі стебла виявляються некротичні смуги, плями, які, розростаючись, спричиняють загальне побуріння ураженої тканини.

Зараження рослин відбувається за температури від 3 до 35ºС (оптимум 15–22ºС) та вологості ґрунту понад 40%. Найбільш інтенсивно коренева система уражується за надмірної вологості ґрунту або її різких коливаннях.

Основне джерело інфекції — ґрунт, у якому на уражених рештках зберігаються збудники у вигляді грибниці, хламідоспор і мікросклероціїв. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння. Фузаріозна коренева гниль дуже шкідлива у фазі проростків, які при ураженні відмирають в ґрунті, не досягнувши його поверхні, що є причиною зрідження сходів пшениці озимої і відмирання продуктивних стебел. Частина уражених стебел утворює недорозвинений колос зі щуплим насінням, інколи спостерігається пустоколосість.

pshenica 45

У районах із достатнім зволоженням у західному регіоні поліської та лісостепової зон на сходах пшениці (фаза 3–4-х листків) виявляється офіобольозна коренева гниль. Уражені рослини слабо кущаться, відстають у рості, жовтіють і гинуть. На більш пізніх фазах розвитку корені й основа стебла стають чорними і загнивають, спостерігається в’янення листків, відставання рослин у рості й відмирання продуктивних стебел. У колосі зерно щупле або зовсім відсутнє. Інфіковані рослини відчувають гострий дефіцит вологи і поживних речовин. У разі інтенсивного розвитку хвороби недобір урожаю може сягати до 70%.

Характерною ознакою ураження рослин офіобольозом є чорне забарвлення із глянцевим відтінком кореневої шийки, крихкість і легка ламкість коренів.

Рослини уражуються у ґрунті переважно грибницею патогена. Епіфітотійний розвиток хвороби спостерігається за надмірного насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, ущільнення ґрунту, за наявності твердої поверхневої кірки. Крім зернових злаків, патоген інтенсивно розмножується і зберігається на костриці лучній, пирії повзучому та інших дикорослих злаках.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких збудник зберігається грибницею і хламідоспорами. Інфекція може бути у ґрунті до десяти років. Спочатку збудник проникає у тканину кореня, а згодом в його провідну систему. Патоген добре розвивається у вологому ґрунті з нейтральною або слабо-лужною реакцією за температури 12–20ºС.

У фази сходи-кущіння на колеоптилі та листкових піхвах рослин проявляється церкоспорельозна гниль у вигляді медово-коричневих плям із розмитою облямівкою у формі «очка», часто в центрі із «зіницею». На рослинах у пізніші фази розвитку хвороба виявляється найчастіше на нижньому міжвузлі, рідше — на другому і третьому у вигляді еліпсо-очкоподібних медово-коричневих плям із розмитою каштановою облямівкою, яка поступово переходить у здорову тканину.

Формування спороношення і зараження рослин протікає при вологій прохолодній погоді, від 2ºС до 15ºС, оптимум 9ºС. Розвитку хвороби сприяє холодна волога осінь, м’яка зима з відлигами та дощова прохолодна весна.

Найбільш інтенсивне поширення інфекції відбувається восени (жовтень-листопад) і весною (березень-квітень). Тривалість життєздатності патогенів на рештках у ґрунті до трьох років і більше.

Шкідливість хвороби полягає у безладному виляганні рослин та ламкості стебел біля основи. Внаслідок розвитку захворювання руйнується провідна та опорна системи стебла. Недобір урожаю зерна, залежно від інтенсивності розвитку хвороби і фази, в якій відбулося зараження рослини, може сягати 30% і більше.

Ознаки чорного плямистого бактеріозу на рослинах у фазі сходів і наступних фазах вегетації рослин виявляються спочатку у вигляді водянистих дрібних, видовжених світло-жовтих плям, які пізніше при злитті стають темно-коричневими або чорними. Уражена тканина у вологу погоду загниває. За ураження стебел під піхвами на вузлах утворюються коричневі або чорні смуги, солома під колосом буріє. Найтиповіші ознаки хвороби — це почорніння верхівок колосових лусочок у вигляді некротичних штрихів або суцільних плям. В ураженому колоссі зерно покрите дрібними коричневими плямами-бородавками, які заповнені бактеріальними клітинами. В результаті цього уражені зернівки у вологу погоду стають слизькими і набувають м’якої консистенції, а в суху уражене насіння вкривається жовтими смугами — бактеріальним ексудатом бактерій.

Збудник хвороби — бактерія Xanthomonas translucens pv. undulosa Vauterin et al., поширюється механічно краплинами дощу, поливною водою в умовах зрошення культури, комахами, шматочками ураженої тканини вітром. Оптимальна температура для росту бактерій — 25ºС, відносна вологість повітря — 100%.

Розвиток чорного плямистого бактеріозу залежить від ґрунтово-кліматичних умов, добрив, біологічних особливостей сорту, строків сівби та інших агротехнічних заходів. Волога осінь, м’яка зима і часті дощі весною та влітку, надмірний полив пшениці в умовах зрошення у фазі колосіння сприяють інтенсивному розвитку хвороби. Більш інтенсивно уражуються рослини по краях поля і на зріджених ділянках. На посівах пшениці озимої ранніх строків сівби захворювання розвивається повільно, за пізніх — більш інтенсивно. Сприяє розвитку надмірне внесення у ґрунт азотних добрив, які продовжують вегетаційний період рослин.

Основним джерелом інфекції є заражене зерно злакових культур і бур’янів, у якому збудник може зберігатися до 3-х років, а також неперегнилі уражені рештки. Під час сівби зараженого насіння більшість проростків рослин гине ще до появи їх на поверхні ґрунту і зумовлює зрідження посівів, в іншої частини бактерії розносяться по судинній системі, спричиняючи дифузне ураження рослин.

pshenica 3

У південних та східних областях України на посівах озимої пшениці протягом вегетації виявляється також базальний бактеріоз, який уражує листки, стебла, колос і зерно. На листкових пластинках і у піхвах листків утворюються спочатку водянисті, пізніше бурі або коричневі плями. Уражені листки передчасно відмирають. На стеблах загниває їх основа, рослини відстають у рості й розвитку. Колосові лусочки з внутрішнього боку починають буріти або чорніти біля основи. На зернівках чорніє зародок. Якщо хвороба інтенсивно розвивається, спостерігається карликовість рослин, суха гниль піхв листків, суцільне почорніння колосових лусочок. Уражені зернівки чорніють біля зародка, а інша її частина стає червоною.

Інфекція під час вегетації рослин поширюється механічним шляхом. Основне джерело інфекції — заражене насіння злакових культур і бур’янів. Збудник зберігається у зараженому насінні до трьох років, додатково може бути у неперегнилих рештках.

Розвитку хвороби сприяють волога осінь, м’яка зима і часті дощі весною та влітку, висока температура повітря по весні і понижена у фазі наливання зерна, висока вологість у фазі колосіння-молочної стиглості зерна. Більш інтенсивний розвиток спостерігається під час сівби пшениці після пшениці і гороху. Шкідливість базального бактеріозу проявляється у зниженні схожості ураженого насіння, зрідженні посівів у результаті відмирання уражених рослин. У хворих рослин фаза кущіння суттєво уповільнюється, вони пізно виходять у трубку, спостерігається недорозвинення рослин і пустоколосість.

Через два-три тижні після появи сходів пшениці озимої на рослинах можна виявити перші ознаки звичайної (російської) мозаїки. Захворювання проявляється на листкових пластинках у вигляді світло-зелених смуг, штрихів або жовтих плям, які розміщуються вздовж жилок листка. Уражені рослини посилено кущаться, утворюють немовби розетку із листкових пластинок. Листки в уражених рослин потовщуються, стають жорсткими і нагадують листя осоки. Вони ніколи не лягають на поверхню ґрунту, навіть у жарку погоду. Перед входом у зиму з настанням холодів ознаки хвороби маскуються.

Весною на листках хворих рослин проявляється хлороз. Через сильне ураження рослини в’януть і відмирають. В уражених рослин спостерігається надмірне кущіння, збільшується кількість стебел, проте колос на них переважно не формується. На окремих інфікованих рослинах він формується зі спотвореними квітками, часто стерильний, інколи утворюється зерно, але воно щупле і здеформоване. В окремих рослин спостерігається галуження колоса.

Передається інфекція смугастою та шестикрапковою цикадами. Більш інтенсивне ураження рослин спостерігається на ранніх і ослаблених посівах пшениці озимої. Основне джерело інфекції — уражені рослини, в соку яких зберігається вірус. Резерватором вірусу мозаїки пшениці взимку є також яйця, відкладені восени інфікованими цикадами.

У фазі повних сходів на рослинах виявляються ознаки смугастої мозаїки у вигляді світло-зелених штрихів або смуг, які розміщуються паралельно до жилок листків. Пізніше вони збільшуються, набувають жовтого забарвлення, рослини деформуються. Хворі відстають у рості й не формують продуктивних стебел. На слабо уражених зерно щупле.

Збудником хвороби є вірус Wheat streak mosaic virus (WSMV), який окрім пшениці, уражує рис, кукурудзу, сорго, суданську траву, багато одно- та багаторічних рослин із родини тонконогових. Переносником вірусу є кліщ Aceria tritici Schev. Тривалість життєвого циклу за температури 25ºС становить 7 днів. Німфи кліща стають інфікованими (вірофорними) після 10–15-хвилинного їх живлення на хворій рослині. Всі стадії кліща, крім яйця, здатні інфікуватися.

У рослин пшениці, заселених кліщами, затримується вихід верхівкового листка з пазухи, в результаті чого часто утворюється петля. Переміщуються кліщі дуже швидко як по рослині, так і по ґрунті, можуть переноситися вітром, на тілі комах. Основне джерело інфекції — уражені рослини озимих культур, в соку яких зимує вірус, а також в організмі кліщів-переносників. В сприятливі для розвитку інфекції роки вірус може спричинити повну загибель або втрату врожаю до 30–50%.

Переважно в Степу та в південних областях Лісостепу у фазі кущіння на рослинах виявляються ознаки карликовості пшениці у вигляді блідо-зелених до жовтувато-блідих крапок, які часто зливаються і згодом утворюються тонкі переривчасті жовтувато-зелені або жовто-бліді смуги вздовж жилок листків. Блідо-зелена карликовість — дуже шкідлива хвороба. В результаті її розвитку колоски у хворих рослин стерильні, а якщо зерно і формується, то воно щупле, низької якості. Уражені рослини в більшості випадків не формують продуктивних стебел. Сильно уражені, як правило, відмирають.

Збудником хвороби є фітоплазмові організми, які передаються шестикрапковою та смугастими цикадами. Інкубаційний період в організмі переносника становить 10–22 дні, а в рослинах 15–57 днів. Збудник хвороби розвивається у провідних пучках рослин, зберігається у соку уражених. Окрім пшениці, ці фітоплазми уражують жито, ячмінь, овес, просо, злакові трави з родини тонконогових.

 

Іван МАРКОВканд. біолог. наук, професор НУБіП України

1

 20 серпня 2018
Цього року бджолярі продали солодкого товару на 30 мільйонів доларів.
Цього року бджолярі продали солодкого товару на 30 мільйонів доларів.
20 серпня 2018
 20 серпня 2018
З початку року в Україні невиліковна хвороба свиней вирувала майже 100 разів.
З початку року в Україні невиліковна хвороба свиней вирувала майже 100 разів.
20 серпня 2018
 20 серпня 2018
Стало відомо, скільки запасів зерна зберігають аграрії.
Стало відомо, скільки запасів зерна зберігають аграрії.
20 серпня 2018
 19 серпня 2018
Лише в липні 2018-го до Саудівської Аравії продали на 55% більше зернової супроти липня 2017-го.
Лише в липні 2018-го до Саудівської Аравії продали на 55% більше зернової супроти липня 2017-го.
19 серпня 2018
 19 серпня 2018
У червні 2018 року нарахування понад 15 000 грн мали 7,4% штатних працівників в сфері «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство».
У червні 2018 року нарахування понад 15 000 грн мали 7,4% штатних працівників в сфері «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство».
19 серпня 2018

Найближча подія

Нема подій

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.