Передусім варто зазначити, що в основі сучасних технологій вирощування озимих культур знаходиться теорія формування врожаю, що забезпечує скорочення розриву між потенційною і реальною продуктивністю рослин, підвищення виходу необхідної продукції (зерна, білка, олії тощо) із загального врожаю.
Сівозміна є заходом, що майже без додаткових матеріальних витрат сприяє підвищенню урожайності польових культур при розміщенні відповідно до їхніх біологічних вимог на 20–25%.
Значення сівозміни є комплексним і включає вплив на кількість ґрунтової вологи, циркуляцію і доступність поживних речовин, температуру ґрунту, розвиток корисних мікроорганізмів, утворення стимулюючих речовин, які містяться у рослинних рештках, фізичну структуру ґрунту. Попередник має вплив на якість створення насіннєвого ложа для наступної культури, наявність шкідників, бур’янів та збудників хвороб.
Науковцями Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції на основі багаторічних досліджень і практичного досвіду було розроблено науково обґрунтовану, пристосовану до умов регіону структуру посівних площ у Кіровоградській області.
При її формуванні враховувалося, що вирощування різноманітних культур у правильно побудованій сівозміні забезпечує їм кращі фітосанітарні умови, дає змогу збільшити в ґрунті запас органічної речовини та покращити його фізичні властивості. В ході порівняння науково обґрунтованої та фактичної структури посівних площ Кіровоградщини (рис. 1), встановлено перевищення в 1,7 разу питомої ваги посівів соняшнику, при тому, що частка посівних площ ячменю (як ярого, так і озимого), кормових культур, а також парів є удвічі меншою від рекомендацій науковців.
Рис. 1. Порівняння науково обґрунтованої та фактичної структури посівних площ Кіровоградської області, %
Слід зазначити, що озимі зернові культури, використовуючи вологу, накопичену в осінньо-зимовий період, формують значно вищу врожайність, ніж ярі (за винятком кукурудзи).
Вплив удобрення посівів на майбутній урожай
Досліджуючи рівень врожаю пшениці озимої, залежно від попередників у короткоротаційних сівозмінах, за різного насичення сівозмін соєю, використовували три системи удобрення: без застосування мінеральних добрив та побічної продукції попередника, мінеральну та органо-мінеральну системи. За мінеральної вносили добрива в кількості, розрахованій для п’ятипільних короткоротаційних сівозмін, видаляючи побічну продукцію попередників. За органо-мінеральної використовували норми добрив, як у мінеральній системі удобрення, але з додаванням побічної продукції попередників. На зелене добриво у зайнятому пару навесні сіяли гречку, а з 2009 року як парозаймаючу культуру почали використовувати цукрову кукурудзу, яка, окрім зеленої маси, що зароблялася у ґрунт, забезпечувала й основну продукцію — качани з зерном молочної стиглості.
За результатами досліджень, проведених Кіровоградською ДСГДС НААН впродовж 2007–2016 рр., встановлено, що при вирощуванні пшениці озимої після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній сівозміні з насиченням соєю 20% застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення підвищувало урожайність цієї культури на 0,54 т/га, або на 11,0% порівняно з варіантом без добрив.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 40% після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після пару. Проте після сої зростання врожаю від застосування добрив було більшим, ніж у зернопаропросапній сівозміні. Мінеральні добрива та добрива в комплексі з побічною продукцією попередника забезпечували істотне збільшення урожайності пшениці озимої — відповідно, 0,75 т/га (20,2%) та 0,84 т/га (22,6%) порівняно з варіантом без добрив.
Урожайність пшениці озимої залежно від системи удобрення та попередників за різного насичення сівозмін соєю, 2007–2016 рр.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60% після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній. У зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60% у варіанті без добрив озима пшениця забезпечувала найнижчу врожайність — 3,61 т/га. При застосуванні мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення рівень врожаю пшениці озимої становив 4,18 та 4,25 т/га, що на 0,57 та 0,64 ц/га перевищувало показник варіанту без добрив.
Таким чином, вища урожайність пшениці озимої формувалася при вирощуванні культури по чорному та сидеральному пару за всіма системами удобрення, а застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло значному зростанню врожаю відносно варіантів без добрив.
Ігор СЕМЕНЯКА, директор, канд. с.-г. наук
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора, канд. с.-г. наук
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, канд. техн. наук
Кіровоградська ДСГДС НААН