Весняний догляд за посівами озимини є важливим щодо дотримання агротехнічних заходів і технології застосування захисту рослин.

У багатьох господарствах за ідеальних погодних умов азотне підживлення посівів озимих культур провадять одразу ж після сходження снігу, використовуючи зимову вологу, бо без неї азот у ґрунті не працює — лежить на поверхні й не доходить до кореневої системи. У тих регіонах, де не очікується опадів, підгодівлю здійснюють по ще замерзлому ґрунті. Звісна річ, є ризик втратити до 50% азотних добрив, однак якщо їх не внести взагалі, то за умов подальшої посухи недобір урожаю може бути значущим.

Для одержання високопродуктивних посівів пшениці озимої потрібно насамперед забезпечити оптимальні умови для росту й розвитку рослин у період вегетації.

Великої шкоди пшениці наносять численні шкідники, які провокують різні хвороби. Вони істотно знижують як продуктивність рослин, так і якість зерна. В окремих випадках шкідники можуть повністю знищити врожай.

Восени важливо не допустити пошкодження сходів комахами-фітофагами та ураження хворобами. Насиченість сівозмін озимими зерновими колосовими культурами не повинна перевищувати 40 %, у тому числі озимою пшеницею 30 %.

День поля, який традиційно організовує Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України, цьогоріч видався не таким масштабним і велелюдним, як завжди. Свої корективи в насичену програму з виїздом на дослідні поля внесла коронавірусна ситуація. Науковці провели сім засідань, гостей зустрічали в інституті протягом кількох днів невеликими групами. В цьому були і певні переваги: з представниками господарств та виробниками мали можливість більш детально поспілкуватися щодо тих питань, які цікавили їх найбільше.

Визначення норм висіву пшениці озимої проводять із розрахунку отримання густоти сходів у межах 400–450 шт./м² для сортів із низькими коефіцієнтами кущення, а для сортів, які інтенсивно кущаться, — 350–400 шт./м².

Зі стартом формування зерна потреба рослин в азоті відчутно зростає, і за нормальних умов розвитку посіви озимини мають засвоїти решту потрібного їй елементу. Причому засвоїти максимально ефективно, оскільки на цьому етапі розвитку азот переважно спрямовується на покращення якості зерна. Також потрібно мати на увазі, що надлишок його спричиняє вилягання посівів та сприяє пошкодженню рослин іржею.

Практично кожна друга осінь характеризується критично посушливими умовами. Особливо гостро це виявилося торік, що створило неабиякі проблеми під час посівної, які, на жаль, обов’язково проявляться навесні. У багатьох господарствах агрономи були змушені ризикувати і класти насіння у суху землю чи взагалі відмовитися від сівби озимих зернових.

 У процесі вирощування озимої пшениці після чорного пару та кукурудзи на силос найбільш висока врожайність формується у роки з припиненням осінньої вегетації в третій декаді листопада і становить, відповідно, 5,67 та 5,58 т/га. Чим пізніше відбувається відновлення вегетації рослин навесні, тим меншою є врожайність. Найбільш висока врожайність після чорного пару та кукурудзи на силос формується у роки з раннім припиненням вегетації восени, у першій декаді листопада, та відновленням її навесні, у першій декаді березня, і становить, відповідно, 6,55 та 7,11 т/га.