Вапнування кислих ґрунтів Полісся є головним чинником інтенсифікації землеробства. Без вапнування тут неможливо отримати високі врожаї більшості сільськогосподарських культур

Зв’язок строків, способів та місця внесення вапна в сівозмінахзумовлений трьома чинниками: дозою вапнякового матеріалу, відношенням культур сівозміни до реакції ґрунтового розчину, видом (формою) та якістю вапнякового добрива. Рівень зниження ґрунтової кислотності прямо залежить від кількості внесеного вапна, тому роль першого чинника очевидна.

Через деструктивну діяльність людини рівень кислотних опадів за останні 180 років (з початку технологічної цивілізації) зріс у 100 разів, що вимило з орного шару до 300 кг/га кальцієвих сполук. Таку негативну дію чинить і більшість мінеральних добрив. Через це в Україні кожний четвертий гектар орних земель кислий, а в зонах Лісостепу і Полісся — майже кожний другий.

Вапнування разом зі зниженням кислотності підвищує вміст кальцію, магнію, фосфору в ґрунтовому розчині, сприяє кращому засвоєнню добрив.

Серед різноманітних меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення якості сільськогосподарських угідь, вапнування ґрунтів посідає одне з чільних місць у системі інтенсивного землеробства.