Часник — це культура, що містить вітаміни, кислоти, фітонциди й інші речовини. Останнім часом в Україні спостерігається тенденція переходу виробництва часнику на промислову основу, що змінює умови й способи його культивування. Постає питання про необхідність освоєння технологій із застосуванням механізації, а також створення сортів, пристосованих до культивування за інтенсивними технологіями, розробці нових способів насінництва.
Найкращими попередниками для часнику є чорний пар, бобові культури, огірок, кабачок, ранні зеленні, рання білоголова та цвітна капуста й ті, що рано звільнюють поле. Небажаними попередниками є рослини, що належать до родини цибулевих. Повертати часник на те саме місце можна не раніше як через чотири роки.
Цибуля і часник — це холодостійкі (а часник ще й морозостійкий) рослини, які погано переносять надто високі температури. Коли повітря прогрівається вище як +20 °C, їм треба допомагати антистресовими препаратами. Є ще одна хитрість, яку варто використовувати, — додатковий полив, адже волога дещо знижує температуру навколо рослин. Таких хитрощів чимало і щодо посіву, і щодо живлення, обробки та боротьби з комахами і шкідниками.
Років три-чотири тому в Україні часник несподівано перетворився на майже дефіцитний і дорогий товар — приблизно так само, як нині імбир. Вартість його в роздрібних мережах досягала разючих 170 грн/кг. Тоді ж виявилося, що майже весь обсяг цієї овочевої культури імпортують із Китаю, а частка вітчизняної продукції була незначною. Натомість знавці стверджували, що вирощений в Україні часник є набагато кращий за споживчими якостями проти китайського.