Догляд за посівами цибулі шалот полягає в систематичному розпушуванні міжрядь і боротьбі з хворобами та шкідниками

Цибуля шалот (Allium ascalonicum) — дворічна рослина. Овочева культура належить до родини амарилісових (Amaryllidáceae). Батьківщиною кущівки є Мала Азія, проте на сьогодні вона вельми поширена в Молдові, Західній Європі, Україні та на Кавказі. У їжу споживають молоде листя рослини та невеликі цибулини. Має вишуканий солодкуватий смак.

Цибуля і часник — це холодостійкі (а часник ще й морозостійкий) рослини, які погано переносять надто високі температури. Коли повітря прогрівається вище як +20 °C, їм треба допомагати антистресовими препаратами. Є ще одна хитрість, яку варто використовувати, — додатковий полив, адже волога дещо знижує температуру навколо рослин. Таких хитрощів чимало і щодо посіву, і щодо живлення, обробки та боротьби з комахами і шкідниками.

Обсяг світового виробництва овочів і баштанних культур, за даними ФАО ООН, становить 1150 млн тонн. Причому за останні 16 років площі посіву овочевих культур збільшилася з 34,2 до 58,2 млн гектарів, а підвищення врожайності — на 25%. Найбільшим виробником овочів є Китай, частка якого становить 50% у світовому виробництві. Щодо України, то тут ситуація неоднозначна. Адже з року в рік значні коливання в ціні, площах сівби та попиту різних овочевих культур призводить до непередбачуваних економічних результатів.

Великі недобори і втрати врожаю цибулі викликають хвороби, особливо такі як: несправжня борошниста роса, шийкова гниль, сажка, іржа, біла гниль денця, мокра бактеріальна гниль, мозаїка, жовта смугастість. Своєчасне виявлення їх і проведення проти них профілактичних заходів забезпечить отримання високого і якісного врожаю культури.

Щоб мінімізувати вплив різноманітних негативних факторів на урожай цибулі, пропонуємо дотримуватись нескладних правил щодо її вирощування та захисту.

Система обробітку ґрунту під овочеві культури залежить передусім від місця розміщення їх в сівозміні, тобто від попередника. В господарствах, де овочі вирощують на невеликих площах, їх розміщують у польових або кормових сівозмінах. При цьому враховують різне ставлення окремих культур до органічного удобрення. Одні дають кращий урожай у перший рік внесення органічного удобрення, інші не переносять його, і тому їх треба сіяти на полі лише на другий рік після цього.

Вирощування цибулі у відкритому ґрунті передбачає своєчасний регулярний полив, після якого в обов’язковому порядку необхідно розпушувати ґрунт і видаляти з ділянки бур’яни. Крім того, цибуля потребує підживлення, а у випадках зараження хворобами чи шкідниками — обробку фунгіцидами або інсектицидами.

Сільськогосподарське виробництво ґрунтується на створені штучних агроекосистем із метою одержання якомога більшої кількості потрібної суспільству продукції з одиниці площі. Головна мета під час культивування рослин штучного добору в агроекосистемах є отримання високої їх продуктивності. Для досягнення цієї мети аграрію необхідно створити найкращі умови для росту і розвитку сільськогосподарської культури, обмежити шкідливість грибів, бактерій, нематод, шкідників, які їх пошкоджують.

Для нормальної життєдіяльності людського організму необхідно споживати до 10 кг цибулі на рік. У зв’язку із занепадом виробництва агропромислового комплексу цибулю вирощують переважно на присадибних, фермерських та дачних ділянках. Проте урожайність її перебуває на досить низькому рівні. Причинами цього є: недостатній рівень агротехніки, використання насіння нерайонованих сортів, що погано пристосовані до ґрунтово-кліматичних умов України. Не дають належної віддачі голландські та польські сорти.