Крізь окуляри професора Кьостера

/ Думки про важливе / Четвер, 10 квітня 2014 16:46
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Протягом німецьких Днів аграрної політики в Україні цикл лекцій про досвід ФРН у сфері реформування сільського господарства прочитав Ульріх Кьостер, відомий європейський вчений і експерт у галузі аграрної політики.

 

Коли у центрі Києва вирував Євромайдан - на околиці, у Голосіївському лісі, в Національному університеті біоресурсів та природокористування, встановилося потужне, так би мовити, «європейське інтелектуальне біополе». Масові маніфестації збіглися у часі з німецькими Днями аграрної політики в Україні. Провідний аграрний виш НУБіП став майданом для слухань у рамках агрополітичного діалогу «Основи німецької аграрної політики з акцентом на Єдину аграрну політику ЄС». Тут обговорювався шлях у Європу - але не всією країною, а поки що передовою сільськогосподарською галуззю.
 
Серія доповідей від професора Ульріха Кьостера з Університету ім. Крістіана Альбрехта (місто Кіль) називалася так: «Аграрна політика Німеччини - корисний досвід для України?». Знак питання - свідчення того, що професор не хотів би бути категоричним. Але для тих хто його слухав, питань не виникало: це справді саме той досвід, який би нам дуже став зараз у пригоді.
 
Після Другої світової війни Німеччина лежала в руїнах. Професор Кьостер тоді ще був підлітком. Він згадує: «Коли я виростав, уся Німеччина голодувала». Наприклад, денна пайка харчування для пересічного німця становила (у перерахунку) 1000 кілокалорій, а для мешканця Гамбурга - 800 кілокалорій - це при медичній нормі 3200 ккал для дорослої людини і навіть для юнака - 3150 ккал. У Німеччині панувала післягітлерівська планова економіка - приблизно така ж, як у СРСР… Але з роками усе більшого значення набували ринкові відносини, й саме це стало основним фактором зростанням.
 
Від 1948 року економіка Західної Німеччини, а з 1990-го й усієї об’єднаної ФРН зростає виключно на засадах і принципах ринку. Приватна власність на землю, працьовиті фермери і сімейні машинобудівні підприємства здійснили економічне диво. За дуже короткий термін німецьке сільське господарство зуміло піднятися. Професор Кьостер показував на діаграмах і прикладах, як це відбувалося. Він прискіпливо аналізував усі суттєві чинники. Значення селекції для підвищення урожайності різних культур. Доступ до грошових кредитів. Проблеми ціноутворення й цінової політики. Правила експорту (які в нас, до речі, змінюються щороку). Принципи квотування виробництва молока. Субсидії селянам-агровиробникам. Система аграрної освіти… І, може, найважливіше: вільний ринок землі.
 
altЗвісно, свобода пов’язана з ризиками. Вільна людина може працювати більше за кріпака - і залишитися ні з чим, якщо схибить, і ці ризики не врахує. Але свобода, у тому числі й в аграрному секторі, дає можливість знаходити нові рішення, знаряддя, технології, не погоджуючи це з численними керівними інстанціями. Вільному фермерові ніхто не вказує, що саме сіяти й куди вирощене продавати… Хоча, звісно, роль держави як регулятора у ринкових відносинах теж чимала. Вона повин-на надійно й прозоро забезпечувати рівні умови конкуренції усім, гарантуючи, зокрема, право приватної власності. Таким чином, виступаючи справедливим арбітром, держава стимулює розвиток ринків, а не тільки окремих привілейованих гравців - скажімо, олігархів або друзів прем’єр-міністра.
 
Справді, нерідко трапляється так, що представники держави, чиновники й бюрократи, прагнуть особистої вигоди. Але навіть коли урядовці прагнуть нібито до позитиву - скажімо, «підтримати вітчизняного виробника» - непродумані протекціоністські дії йдуть на шкоду споживачеві, ринковій конкуренції, і бумерангом - знову ж таки шкодять виробникам. Тут яскравий приклад - виробництво курятини: в СРСР її могли випускати тільки віт-чизняні птахофабрики, ввіз заборонявся. Це призвело до того, що впала не тільки якість курячого м’яса, а й його стало бракувати, виник шалений дефіцит на так звану «синю птицю щастя». Такі от гримаси планової економіки і державного регулювання.
 
Звісно, прочитати про все це, щоб скласти свою думку, нескладно й в Інтернеті. Ми маємо доступ до такої інформації у тому числі завдяки зусиллям посольства Німеччини і таких структур, як Німецький аграрний центр. Але живе спілкування з професором Кьостером, який чимало пережив і побачив, уперше приїхав в Україну ще 1992 року і з тих пір уважно спостерігає за нашим розвитком (чи стагнацією?), такий от погляд на факти крізь професорські окуляри - допомагав, так би мовити, розплющити очі ширше й нам також.
 
Цільова аудиторія, на яку був спрямований цикл лекцій німецького вченого, сприймала його з увагою, інколи - навіть зі здивуванням. Це нібито досвідчені люди: виробники та переробники аграрної продукції, українські чиновники, трейдери, різноманітні агроексперти, студенти. Але багато з тих питань, які порушував пан професор, просто приголомшували.
 
Наприклад, на усіх слухачів справила враження цифра, яка відображає кількість земель, що в Україні не обробляються взагалі, пустують. За мінімальними підрахунками - це 3 млн га, за максимальними - 10 млн га. Жах! Виявляється, приблизно така ж ситуація із «нічийною землею» є ще в одній країні Європи. В якій? А в такій, що довго була під владою диктатора, і через це європейці її майже забули - в Албанії. Пан Ульріх Кьостер дошукувався причин, чому так відбувається? У чому причина непотрібності найціннішого ресурсу? В законодавстві про землю, в інструментах права власності й оренди?.. І ми отримали можливість оцінити власну господарську бездіяльність.
 
Вразила багатьох і оцінка рівня корупції в Україні, що негативно впливає буквально на увесь ланцюжок господарчої діяльності, аж до виробництва гною коровами. І хоча в деяких галузях (скажімо, птахівництві) та в багатьох окремо узятих господарствах ми вже давно наздогнали Європу, на загал нинішнє українське аграрне виробництво не може піднятися вище радянських показників 1991 року. Чому? Відповідь від пана професора проста: бо нема двох важливих факторів. А саме: чіткого законодавства (правил гри) і взаємної довіри між учасниками ринку.
 
«Звісно, ви можете або використати наш досвід і, відтак, зробити щось як ми… А можете вчинити геть інакше, - підсумував професор. - Агрополітика - це як іноземна мова: її треба вивчати й удосконалювати усе життя». Різниця між німецькою й українською аграрною політикою дає нам усім чимало приводів до узагальнень і, можливо, до розумних запозичень.
 
Проект «Німецько-український агрополітичний діалог» реалізується за фінансової підтримки Міністерства продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Федеративної республіки Німеччина з 2006 року. Його керівник Фолькер Зассе запевнив, що німці підтримуватимуть Україну в питаннях розвитку сталого сільського господарства, ефективної переробної промисловості та підвищенні міжнародної конкурентоспроможності. З цією метою Проект надаватиме інформацію про німецький, зокрема східнонімецький досвід. Проект заохочує налагодження німецько-українського партнерства у сферах, скажімо, виробництва агропродукції чи сільгосптехніки. «Нас дуже хвилював Євромайдан. Ми раді, що наші ідеї євроінтеграції знаходять у вас відгук», - сказав пан Зассе, підкресливши, що німецько-український агрополітичний діалог він сприймає саме як спільний рух у бік Європи.
 
Німецька сторона передала бібліотеці НУБіПу 50 примірників підручника з аграрної по-літекономії, написаного професором Кьостером. Сприяють німці нам на цьому нелегкому шляху не лише словом, а й ділом та коштами. Нещодавно Український фонд соціальних інвестицій підписав угоду про фінансову підтримку, згідно з якою уряд Німеччини надасть Україні €7 млн на проекти з реконструкції соціальних об’єктів у сільській місцевості: шкіл, дитячих садків, фельдшерських пунктів, водогонів і каналізації у Львівській, Вінницькій та Кіровоградській областях.
 
Правове поле і соціальний клімат в Україні ще більш горбкуваті і непередбачувані, ніж природні клімат та ландшафт, ніж політична погода. Але, як бачимо, німецькі науковці, як і німецька техніка не бояться складнощів і готові допомагати нам долати перешкоди.
 20 червня 2018
Сегмент екзотичних грибів в Україні зростає швидкими темпами, хоча це все ще дуже маленький ринок.
Сегмент екзотичних грибів в Україні зростає швидкими темпами, хоча це все ще дуже маленький ринок.
20 червня 2018
 20 червня 2018
У формуванні українського експорту зернових та олійних культур агрохолдинги відіграють ключову роль.
У формуванні українського експорту зернових та олійних культур агрохолдинги відіграють ключову роль.
20 червня 2018
 20 червня 2018
Сьогодні Японія знаходиться серед пріоритетних зовнішніх ринків для розширення збуту української аграрної та харчової продукції. 
Сьогодні Японія знаходиться серед пріоритетних зовнішніх ринків для розширення збуту української аграрної та харчової продукції. 
20 червня 2018
 20 червня 2018
Згідно даних Державної фіскальної служби, станом на сьогодні, експорт українського зерна склав 38,6 млн тонн, проти 43,9 млн тонн за весь сезон 2016/17.​
Згідно даних Державної фіскальної служби, станом на сьогодні, експорт українського зерна склав 38,6 млн тонн, проти 43,9 млн тонн за весь сезон 2016/17.​
20 червня 2018
 20 червня 2018
За даними червневого звіту USDA, у 2018/19 МР найбільшими світовими імпортерами пшениці стануть Єгипет (12,5 млн тонн) та Індонезія (12,5 млн тонн).
За даними червневого звіту USDA, у 2018/19 МР найбільшими світовими імпортерами пшениці стануть Єгипет (12,5 млн тонн) та Індонезія (12,5 млн тонн).
20 червня 2018
 20 червня 2018
Фермери кажуть, що таких високих цін на продукцію вони не пам’ятають взагалі. Рік тому, коли морква також вважалась досить дорогою, її ціна була майже в 3 рази нижчою.
Фермери кажуть, що таких високих цін на продукцію вони не пам’ятають взагалі. Рік тому, коли морква також вважалась досить дорогою, її ціна була майже в 3 рази нижчою.
20 червня 2018

Наші видання

Please publish modules in offcanvas position.