Питання вирощування й обігу генетично модифікованих рослин завжди було гостро дискусійним і дражливим. І воно стало особливо актуальним у перспективі вже невдовзі набути повноправного членства Європейського Союзу. Що, зрозуміло, накладає жорсткі обов’язки та обмеження. Хоча в самій Європі вже дискутують про їх пом’якшення, зокрема, заради подолання викликів продовольчій безпеці через війну в Україні. А тим часом українські законодавці, наче хитромудрий Одіссей, намагаються пройти між скелями спотикання.

Захист кукурудзи від шкідників є важливою складовою успішного її вирощування. І агровиробники розвинутих аграрних країн мають у цьому значні переваги. Не вступаючи в дискусію щодо використання генномодифікованих культур, окреслимо наявні плюси та можливі мінуси Bt-кукурудзи.

Кінець ХХ століття в біології ознаменувався створенням нових напрямів, таких як біотехнологія та генетична інженерія. Наразі генетична інженерія являє собою потужний інструмент для проведення фундаментальних досліджень у галузі генетики рослин

Актуальність вирощування та використання модифікованих культур у світі не зменшується. Довкола одних із них, зокрема сої, дискусія тільки посилюється

Відповідно до закону 2007 року про державну систему біобезпеки у створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генномодифікованих організмів заборонено промислове виробництво та введення в обіг продукції, виробленої із застосуванням цих організмів.

Недавно асоціації «Дунайська соя» та Agent Green провели масштабне дослідження з виявлення розповсюдження генномодифікованих сортів сої в Україні. З цією метою були відібрані зразки насіння в Полтавській, Хмельницькій, Київській, Кіровоградській, Житомирській і Вінницькій областях. Саме тут зосереджені основні посіви культури. Аналізи показали, що 48% площ засіяно трансгенними сортами. Мої спостереження також засвідчують, що приблизно 50–60% сої в нашій країні є трансгенного походження. У наведеній вище зоні відсутня Херсонська область, де сою вирощують за умов зрошення. На жаль, тут площі ГМО-сортів досягають 90%.

Обговорюючи проблему генетично модифікованих культур, слід зазначити, що найбільшу дискусію сьогодні викликає питання використання одержаної із цих рослин продукції в їжу.

Посіви сої у ХХІ сторіччі зросли у світі в 1,66 раза, в Україні — в 32,7. За цей період валовий збір сої в Україні збільшився в 60,5 раза. В історії землеробства такі періоди бувають не часто. Соєвий бум у нашій країні саме збігся з інтенсивною пропагандою ГМО, і це сприяло збільшеного ГМО-посівів.

Заборонений плід, як відомо, завжди солодший. Надто, коли мова йде про те, аби за­ощадити на вирощуванні якоїсь культури, знизивши при цьому ризики. Свого часу генно-модифікована соя упевнено зайшла до українського аграрного сектору (звісно, напівпідпільно), а відсоток її поширення відносно нормальної зростав як на дріжджах. Однак сьогодні маємо констатувати те, що традиційні сорти сої повертають свої позиції, і справа тут навіть не у законослухняності аграріїв, а в елементарних економічних розрахунках.

Згідно з прогнозами посівні площі під соєю поточного сезону можуть знизитись на 5% до 1,9 млн га. Основною причиною скорочення посівів є відміна відшкодування ПДВ у разі експорту олійних, а також несприятливі погодні умови під час збирання сої торік.