Участь у цьому заході взяли урядовці Агентства енергоефективності, активісти біогазового сектору, енергетики, аграрії, технологи, представники цукрової та переробної промисловості, юристи й фінансисти, топ-менеджери цукрових заводів, агрохолдингів, підприємств харчової промисловості.
Біогазова енергетика нині розвивається дуже стрімко. Згідно з даними Біоенергетичної асоціації України, середні темпи зростання біоенергетики протягом 2010-16 років сягають 35% щорічно.
Заступник директора науково-технічного центру «Біомаса» Юрій Матвеєв нагадав, що в Києві біогаз навчилися отримувати ще з 1965 року. Цей процес то пожвавлювався, то згасав. Але реально ринок біогазу став системно розвиватися з 2013 року, а бум на ньому спостерігається в останні два-три роки, відколи було прийнято кінцеву версію закону про «зелений» тариф. У 2017 році в Україні ввели в дію кілька нових біогазових станцій загальною потужністю 7,3 МВт. Приріст у порівнянні з попереднім роком сягнув 24,2%. Якщо в кінці 2014-го потужність біогазових станцій, які продавали електроенергію за «зеленим» тарифом, становила 14 МВт, то до кінця січня їх сумарна потужність сягала 40 МВт. Чи є можливість цей тренд продовжити й підтримати?
Директор департаменту відновлюваних джерел енергії Держенергоефективності Юрій Шафаренко виступив із загальною доповіддю про розвиток відновлюваної енергетики в Україні. Сильний імпульс для її розвитку додали Національний план дій із відновлюваної енергетики на період до 2020 року та Енергетична стратегія України на період до 2035 року, розроблені Кабміном. Також сприяє нашому зростанню у цій сфері членство України в IRENA — Міжнародному агентстві з відновлювальних джерел енергії.
Однак, попри загальні позитивні тенденції, з деяких параметрів фактичні показники наших досягнень ще помітно відстають від запланованих і від того потенціалу, який має Україна.
Голова правління громадської спілки «Біоенергетична асоціація України» Георгій Гелетуха був теж не надто оптимістичний в оцінці поточного стану виробництва електроенергії з біогазу. Він зазначив, зокрема, що поки існує суттєве відставання розвитку виробництва електроенергії з біомаси у порівнянні з тенденціями в Євросоюзі. Причин кілька, на думку Георгія Гелетухи, але одна з головних — суттєво нижчий рівень «зеленого» тарифу для біогазу в Україні на відміну від більшості країн євроспільноти. У ЄС він є дієвим інструментом — там за допомогою зелених тарифів піднімають альтернативну енергетику. Лідерами біометанового ринку в Європі є Німеччина, Великобританія, Швеція, Швейцарія, і нам до них ще дуже далеко.
На конференції обговорювалася нормативна та юридична база для розвитку біогазу в сільському господарстві. Деякі правові аспекти біоенергетичних проектів, на які насамперед звертають увагу інвестори, розкрив юрист міжнародної юридичної фірми Dentons Максим Сисоєв. Згідно із законом, біогазовий завод повинен продавати вироблену ним електричну енергію, за мінусом власних потреб. Якщо продавати за спеціальним «зеленим» тарифом, то прибуток буде вищим. Тому однією із важливих тем, що обговорювалася, став «зелений» тариф. Як його отримати? Які перспективи й перепони підключення? Фірма Dentons знає, як краще оформити такий тариф, оскільки вже допомагала в цьому кільком учасникам біогазового ринку.
В центрі дискусій опинився, зокрема, Теофіпольський біогазовий комплекс на 15 МВт (Хмельницька обл.), який було введено в експлуатацію на початку року. Директор Теофіпольського цукрового заводу Павло Мельничук почав із загальних речей: «Метан можна зробити із будь-якої органіки… Я поїздив Європою, подивився, як це робиться у людей. Вирішили будувати потужний біогазовий завод, щоб виробляти власну електричну енергію. Основним генпідрядником обрали компанію «Зорг Біогаз». Встановили ємності, насоси, трубопроводи. Купили чотири когенератори потужністю 5 мВт. Поставили трансформатор, провели п’ятикілометрову лінію електропередачі».
Проблем вистачало, поки будували. Однак у кінці січня 2018 року вже вийшли на потужність 8 мВт. І цукровий завод не збирається зупинятися — добудовується друга черга біогазового комплексу.
Антон Бішок, директор біогазового заводу акціонерного товариства «Екопрод» (Волноваха, Донецька обл.), назвав основні переваги для будівництва такого заводу. Це наявність відходів тваринництва, необхідність їх будь що утилізувати. Збільшення тарифів на електричну енергію. Перспективи отримання практично безкоштовних добрив власного виробництва.
Петро Кучерук, старший консультант НТЦ «Біомаса», вважає найбільш перспективною сировиною для виробництва біогазу солому. Представники компаній «Зорг Біогаз Україна», «Гнідавський цукровий завод», «Екодевелоп», «Вольф Систем» теж поділилися своїм баченням тих проблеми, які постають перед виробниками біогазу в агросекторі України.
Фінансисти IFC, представники «Укргазбанку», розповідали, як залучити фінансування європейських та вітчизняних банків до проектів біогазової енергетики. Звісно, працює ефект масштабу. Більші біогазові проекти окуповуються швидше, тому інвестори до них прихильніші. Наприклад, на вже згаданий біогазовий завод у Волновасі (Донецька обл.) Європейський банк реконструкцій та розвитку виділив € 4,2 млн.
Обговорювалися також ситуації і відносини, які складаються у підприємств тваринництва й біогазових заводів із місцевими громадами, які спочатку не завжди бувають зацікавлені в інтенсивній економічній діяльності на їх територіях. Учасники дискусії розповідали, як мінімізувати шкоду довкіллю від подібних агробізнесових проектів та зробити сільські громади своїми спільниками у питанні економічного розвитку. Наприклад, Теофіпольський біогазовий комплекс при цукрозаводі забезпечує тепловою енергією, яка генерується ним у надлишкових кількостях, об’єкти комунальної інфраструктури свого району: дитячий садочок, їдальню, басейн.
Учасники конференції наступного дня відвідали біогазовий комплекс на Рокитнянському цукровому заводі (Київська обл.), що належить холдингу «Сільгосппродукт». Експерти галузі передбачають, що у 2018 році в Україні ще будуть введені в експлуатацію нові біогазові комплекси загальною потужністю близько 18 МВт. Попри ще незначну сумарну встановлену потужність біоенергетичних проектів в Україні (в порівнянні, наприклад, із Німеччиною), цей ринок уже визрів технологічно, і може показувати значні темпи зростання й надалі.
Рентабельність біоенергетичних проектів істотно залежить від вартості сировини. Ринок силосу, наприклад, поки не сформовано: ціни на нього різняться по регіонах країни дуже істотно. Тож, на думку фахівців, перспективним проектом для розвитку вітчизняної біоенергетики може стати Всеукраїнська біржа біомаси — джерело сировини для будь-яких проектів біоенергетики.
Коментарі
Юрій МАТВЄЄВ, канд. фіз.-мат.наук, заступник директора НТЦ «Біомаса», член правління Біоенергетичної асоціації України
— Біогаз — найбільш універсальний із поновлюваних джерел енергії. Як із точки зору різновидів палива, з яких він отримується, так і за можливостями його використання в енергетиці та сільському господарстві. Станом на 2017 рік наявні біогазові комплекси рівномірно охоплюють всю територію України. Торік було виготовлено з біогазу 53 ГВт/год. електроенергії, а за чотири місяці поточного — вже 35 ГВт/год. Тобто зростання значне. Ми бачимо й таку тенденцію: власники біогазових проектів, виконавши їх, як правило, продовжують добудовувати потужності. Це й компанія «Даноша», і Теофіпольський цукровий завод тощо.
Олексій КРИВОЛАПОВ, керівник проектів холдингу «Астарта-Київ»
— Компанія «Астарта» має 8 цукрових заводів і один із переробки сої. Також у 2014 році ми побудували біогазовий завод, який успішно експлуатується до нині. У нас є багато жому цукрових буряків. Його використовуємо як сировину для біогазу.
Потужність нашого біогазового комплексу — 1200 т жому на добу. Отримуємо 150 тис. т біогазу на добу (це в сезон цукроваріння), максимальна електрична потужність нашого заводу — 12 мВт. Але цукрові заводи працюють на рік лише 2-3 місяці. А як бути решту часу? Ми побудували від соєвого заводу біогазопровід, який забезпечує біогазом нашу генеруючу станцію додатково. Також для отримання біогазу можемо використовувати силос сорго або кукурудзи. Але на це потрібні додаткові посівні площі. До того ж силосування сорго, скажімо, вимагає додаткової спеціальної техніки. Силос збирається у короткі терміни жнив, тоді бувають потрібні і додаткові робочі руки. А жом ми отримуємо «автоматично».
Сергій СЛЕПЦОВ, генеральний директор компанії «Канада Оїл» (Біла Церква)
— Ми постачаємо моторні оливи комерційного призначення від компанії «Петро-Канада» (Petro-Canada). На біогазових станціях встановлюються великі стаціонарні двигуни, що генерують електроенергію. Вони працюють в умовах великих навантажень, і якісні показники палива для них можуть змінюватися. Це висуває високі вимоги до моторних олив. Двигунам потрібне якісне мащення, як, зрештою, усій сільгосптехніці.
Наші оливи, крім іншого, збільшують термін служби агрегатів. Тільки за рахунок використання якісних мастильних матеріалів можна заощадити мільйони гривень.
Аграрні підприємства, щоб бути конкурентоспроможними, прагнуть застосовувати в усіх сферах кращі інноваційні технології та матеріали. Ми хочемо цим запитам відповідати. Наприклад, наші клієнти — деякі підрозділи холдингу «МХП». Це — лідери ринку, і ми пишаємося такою співпрацею та готові конкурувати за поставки на будь-яких відкритих тендерах, доводячи свої переваги.
Арі Поль де ГРААФ, фахівець із міжнародних продажів компанії 2G Energy (Німеччина)
— Для біогазу ми пропонуємо різні рішення, і виготовили вже більше 3000 біогазових енергетичних установок. Оборот нашої компанії — близько € 119 млн. Вона котирується на біржі, її акції купують у всьому світі. Ми можемо надати енергетичну установку для будь-якого підприємства. Наприклад, для молочної ферми пропонуємо таку, яка, використовуючи як сировину гній, буде генерувати як електроенергію, так і тепло і пару. Наші газові двигуни можуть працювати в екстремальних умовах, в широкому кліматичному діапазоні: зимою за температури - 25 °С, влітку — при + 35 °С.
Ми можемо поставити невеликі генератори для біогазу в контейнерах. Вони вимагають мінімуму монтажу, їх можна встановити в найкоротші терміни, десь за три тижні. Ми їх виробляємо в Німеччині, там збираємо, проводимо тестування, потім демонтуємо і в контейнерах доставляємо клієнтам. І знову монтуємо у вказаному місці. В компанії 2G Energy працює понад 600 співробітників. У всіх країнах, де ми представлені, організовані наші сервісні центри.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
