Стратегічний напрям для малого і середнього агробізнесу
Нішеві сільськогосподарські культури нині займають стратегічно важливе значення у диверсифікації напрямів діяльності багатьох малих та середніх фермерських господарств. За вирощування вказаних культур рівень їх маржинальної прибутковості, як правило, нічим не поступається порівняно з традиційними зерновими та олійними культурами.
Аграрії останнім часом значну увагу приділяють їх вирощуванню як страхових сільськогосподарських культур через складні погодно-кліматичні умови ведення агробізнесу та внаслідок стійкого попиту на них і високих закупівельних цін на світових продовольчих ринках.
До нішевих культур сьогодні відносять, зокрема, нут, сочевицю, сорго, квасолю, льон кудряш (олійний), гірчицю та інші їх види.
Цього року аграрії окремі нішеві сільськогосподарські культури посіяли на десятках тисяч гектарів. Передусім досить значного поширення отримала гірчиця, посівні площі якої сягають 57,9 тис. га, а також сорго на 43,1 тис. га, квасоля на 39,8 тис. га і льон кудряш (олійний) на 32,1 тис. га. Окремі нішеві зернобобові культури, як нут, маш, серадела, чина, боби кінські, сочевиця загалом посіяли на площі 79,7 тис. га. Розподіл основних нішевих агрокультур у структурі посівних площ наведено на діагр. 1.
Діагр. 1. Структура посівних площ основних нішевих агрокультур в усіх категоріях господарств України за 2018 р.
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Таким чином, за експертними оцінками у цілому посівні площі під основними нішевими сільськогосподарськими культурами в 2018 р. сягали близько 252,6 тис. га, або майже 1 % у структурі усіх посівних площ. Це хоч і несуттєвий відсоток, однак він є досить вагомим аргументом на користь необхідності розвитку нішевих сільськогосподарських культур як прибуткової альтернативи високорентабельним зерновим і олійним. Адже не кожен малий та середній фермер із площею землекористування 200-500 га має достатньо власних матеріально-фінансових ресурсів для інтенсивного вирощування традиційних маржинальних сільськогосподарських культур. Водночас на нішевих культурах у разі дотримання відповідної технології та правильного розуміння кон’юнктури ринку можна отримати не менше прибутку, ніж від вирощування соняшнику чи ріпаку.
На регіональному рівні під урожай 2018 року найбільші посівні площі сорго були виділені аграріями в Черкаській (6,7 тис. га), Кіровоградській (6,0 тис. га), Миколаївській (6,0 тис. га), Дніпропетровській (5,6 тис. га) і Херсонській (4,8 тис. га) областях. Під квасолею найбільші площі були в Хмельницькій (6,3 тис. га), Івано-Франківській (4,5 тис. га), Вінницькій (4,2 тис. га) і Тернопільській (3,5 тис. га) областях.
Льон кудряш (олійний) здебільшого зосередженийу Миколаївській (5,3 тис. га), Запорізькій (4,5 тис. га), Херсонській (3,9 тис. га) і Одеській (3,6 тис. га) областях. Лідером із посівних площ під гірчицею була Херсонщина (15 тис. га), а також Запорізька (8,7 тис. га) і Луганська області (8,0 тис. га).
Загалом для будь-якого аграрія перехід на нішеві сільськогосподарські культури певною мірою несе ризик, безпосередньо пов’язаний із необхідністю освоєння нової технології виробництва та виникнення проблем із пошуком якісного посівного матеріалу. Проте під час вивчення і в подальшому дотримання технології вирощування нішевих сільськогосподарських культур можна одержати достатньо високий рівень рентабельності за 50 % і більше, а низька конкуренція на ринку через невелику кількість їх виробників є запорукою збуту продукції за вигідними цінами.
Вирощуванням нішевих агрокультур доцільно займатися переважно як у тих регіонах країни, де дохідність за основними сільськогосподарськими культурами є досить низька через природно-кліматичні умови та складність збуту продукції внаслідок відсутності розвинутої логістики, так і там, де переважають агрохолдинги та великі аграрні підприємства. Адже на рівних конкурувати за собівартістю вирощування маржинальних зернових і олійних культур із великими сільськогосподарськими підприємствами малим та середнім фермерським господарствам завжди було складно. Водночас нішеві культури надають цим господарствам важливу конкурентну перевагу на ринку в ціні реалізації, яка за окремими їх видами є досить високою.
Цінові тренди на ринку нішевих культур
На ринку нішевих сільськогосподарських культур реалізаційні ціни є більш стійкі та менш волативні порівняно з традиційними зерновими і олійними. Саме це стимулює до зростання посівних площ їх вирощування у різних регіонах країни за порівняно високої прибутковості.
Навіть коливання цін на окремі нішеві культури, зокрема нут, не знижує зацікавленості агробізнесу у їх вирощуванні. Так, на початку 2018 року ціни на нут — одну з найбільш перспективних посухостійких нішевих культу для вітчизняних кліматичних умов досягали 30-40 тис. грн/т. Впродовж року спостерігалося їх зниження до 18-25 тис. грн. Проте навіть за такої ціни аграрій отримає цілком прийнятний рівень прибутковості виробництва. Аналогічне стосується також інших нішевих агрокультур.
У цілому ціни на них з року в рік можуть все ж суттєво змінюватися залежно від світової кон’юнктури аграрного ринку, як і на більшості видів аграрної продукції. Однак завдяки тому, що вони є значно вищими порівняно з традиційними сільськогосподарськими культурами, економічні ризики для аграрія внаслідок їх коливання є значно меншими, а дохідність від збуту продукції все одно дозволяє покривати витрати та отримати достатній для розвитку господарства прибуток.
Експортні можливості нішевих культур
Нішеві сільськогосподарські культури впродовж останніх років представляють економічний інтерес для агробізнесу, передусім через високі експортні ціни на продукцію, що забезпечує відповідний їх рівень на внутрішньому аграрному ринку.
Якщо проаналізувати дані митної статистики за останні 8 місяців 2018 р., то можна побачити, що ціна 1 т за експортною товарною позицією 713200000 — турецький горох (нут) становила 829,8 дол. США, за 713400000 — сочевиця — 387,1 дол., 708200000 — квасоля (Vigna spp., Phaseolus spp.) — 1023,8 дол., 1204000000 насiння льону, подрiбнене або неподрiбнене — 466 дол. Найменша ціна 1 т за експортною товарною позицією 1007000000 сорго зернове — 153,2 дол.
За січень-серпень 2018 р. Україна вже спрямувала на експорт 105,6 тис. т сорго, 1,7 тис. т нуту, 4,8 тис. т сочевиці, 8 тис. т насіння льону.
Якщо аналізувати географію експорту вітчизняного нуту, то основні його товарні потоки спрямовуються на ринок країн Азії. Зокрема, за аналізований період експорт нуту в різні країни Азії становить 1200,3 т, або майже 68,4 % від загального його обсягу. З усього вказаного обсягу найбільше припадало на Пакистан — 792,6 т, Ліван –125,2 т, Об’єднані Арабські Емірати — 120 т, Ірак — 92 т та Ізраїль — 46 т. Другим за важливістю є ринок країн Європи, куди було експортовано цього року 485,9 т нуту. Основним покупцем вітчизняного нуту в Європі є Польща. Обсяг його експорту становив до цієї країни 242,7 т, а також Німеччина — 118,4 т і Італія — 50 т. Серед країн СНД нут купує в Україні Республіка Молдова — 22 т.
Таку нішеву культуру, як сочевиця Україна експортує у різні країни світу вже багато років. За січень-серпень 2018 р. основний експорт її був спрямований в країни Азії. Зокрема, з усього обсягу 4070,5 т за вказаним напрямком на Туреччину припадало 2824,6 т, Бангладеш — 881,2 т, Об’єднані Арабські Емірати — 240,5 т, Ємен — 99 т. У країни Європи було експортовано 487,4 т сочевиці. При цьому найбільше її купували Франція — 145 т і Чехія — 141,6 т, а також Німеччина — 135 т. Серед усіх країн СНД вітчизняну сочевицю купувала лише Республіка Молдова — 43,3 т.
Досить значний інтерес може представляти аналіз основних світових ринків збуту вітчизняного насіння льону. Географія його експорту є більш диверсифікованою. Близько 4705,1 т за 8 місяців цього року було експортовано до країн Європи. Найбільшим покупцями його є такі країни, як Болгарія –580,7 т, Сербія — 505,5 т, Румунія — 402,1 т, Іспанія — 358,1 т, Словаччина — 158,4 т, Угорщина — 132 т, Австрія — 109,5 т, Італія — 108,1 т та інші.
Серед країн Азії, які імпортували з України майже 2612,9 т насіння льону, окремо варто виділити В’єтнам — 1124,7 т і Бангладеш — 840,9 т.
У країнах СНД найбільше купували насіння льону Республіка Молдова — 103,4 т, Азербайджан — 13 т і Республіка Білорусь — 2 т.
Країни Африки імпортували близько 615 т насіння льону. Основними ринками збуту його для вітчизняних експортерів є Єгипет, Алжир та Південна Африка.
Сорго зернове вітчизняного виробництва користується підвищеним попитом у країнах Європи. Обсяги експорту його за цим напрямком становили майже 70,2 тис. т. Найбільші обсяги експорту сорго припадали на Іспанію — 40,9 тис. т, Італію — 26,3 тис. т та Польщу — майже 2,4 тис. т.
Обсяги експорту сорго до країн Азії становили майже 35 тис. т. Найбільші поставки його здійснювалися до Ізраїлю — 21,6 тис. т, Туреччини — 4,7 тис. т, Філіппін — 3,8 тис. т.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, старший
науковий співробітник лабораторії маркетингу,
економічного аналізу та захисту інтелектуальної
власності Інституту сільського господарства Степу НААН
