Світовий ринок фруктів є глобальним
Це означає, що якщо десь у Південній Америці зросла ціна на певний вид фруктів, то можна очікувати її зростання і в нашій країні. Це стосується тих фруктів, які Україна експортує. Звичайно, внутрішній ринок регулюють свої чинники. Але ціна на суницю садову десь у Польщі, Китаї або в Північній Америці буде впливати також і на наш ринок.
Принаймні половину реалізованих фруктів споживають у світі у свіжому вигляді. Більше того, в деяких країнах лише 10–20% врожаю потрапляє на переробку.
Світовий ринок фруктів зростає, стає більш складним і конкурентним, посилюються вимоги до якості та харчової безпеки фруктової продукції. Одночасно збільшуються світові обсяги споживання фруктів під дією моди на здорове харчування та споживання органічної агропродукції. На ринок фруктів значний вплив мають також глобальні зміни клімату, зокрема, на технології, на набір культур і їх врожайність.
На ринку фруктів конкурують не окремі компанії, а цілі країни-виробники. Нашими прямими конкурентами на цьому ринку виступають Польща, Туреччина, Іспанія, Марокко, Сербія та Болгарія.
Обсяги торгівлі кісточковими фруктами у світі, починаючи з 2001 року, зросли в 4 рази. Подібний показник щодо зерняткових збільшився втричі, а щодо ягід — у 9 разів! За цей період ягоди з нішевого продукту перетворилися на продукт масового споживання. Обсяги торгівлі ягодами (9 млрд доларів США на рік) зараз навіть перевищують показник кісточкових фруктів (6 млрд доларів).
Серед зерняткових позиції лідерів посідають яблуко, груша та айва. При цьому обсяги торгівлі яблуками у світі зростають значно швидше, ніж грушами.
З 2001 року зросли світові обсяги торгівлі замороженими фруктами в 5 разів і сушеними втричі. Обсяги торгівлі яблучним концентратом за цей час зросли також утричі. Проте останнім часом це зростання значно уповільнилося через збільшення популярності серед споживачів соків прямого віджиму. Як відомо, яблучний концентрат є головною основою для соків і продукції дитячого харчування.
Ринок фруктів України
Під зерняткові плодові культури в Україні відведено 55% площ садів. Ці культури дають 66% виробництва фруктів. Найбільше вирощують яблук, значно менше груш і ще менше айви.
На другому місці за площами посадок і за обсягами виробництва кісточкові культури (відповідно 34 і 27%), на третьому — ягідні (11 і 7%).
Динаміка виробництва фруктів у країні свідчить про те, що за останні 30 років на тих самих площах ми навчилися вирощувати втричі більші обсяги продукції. При цьому зростання обсягів виробництва зерняткових культур дещо відстає від темпів збільшення виробництва кісточкових. Причина в тому, що оновлення технологій і сортового складу в зерняткових вимагає більше часу.
За останні роки ми спостерігаємо значне збільшення врожайності всіх фруктових культур. Водночас нам ще є куди зростати. Наприклад, у присадибному господарстві врожайність суниці садової становить у середньому 9 т з гектара, тоді як на професійній фермі — до 25 т з га.
Специфіка нашого ринку полягає в тому, що більшість фруктів і ягід вирощують в домогосподарствах:
- зерняткових — 76%;
- кісточкових — 97%;
- ягідних — 89%.
Цю картину не можна змінити дуже швидко або дуже легко. Але така ситуація породжує проблему з прослідкованістю продукції — в одній 20-тонній фурі можуть бути ягоди від 30 або й більше виробників. Крім того, це спричиняє нерівномірну якість продукції та її сортовий склад.
До основних напрямів розвитку садівництва України належать:
- орієнтація виробництва на експорт. Цей шлях вимагає підвищення якості продукції та забезпечення її конкурентоздатної ціни;
- підвищення ефективності виробництва завдяки зростанню врожайності культур і механізації догляду за ними;
- збільшення частки виробництва закритого ґрунту для нейтралізації впливу кліматичних змін на культури;
- заміна сортового складу наших садів відомими у світі сортами.
Фрукти-ягоди на експорт
Обсяги експорту фруктів з України стрімко збільшилися з 2015 року. На жаль, причиною цього стало не зростання виробництва продукції, а зменшення обсягів внутрішнього споживання фруктів унаслідок падіння купівельної спроможності населення. Крім того, Євросоюз, який є основним споживачем більшості наших фруктів, скасував ввізні мита на них — між тим, наприклад, на червоні фрукти вони були на рівні до 15%.
За обсягами в українському експорті фруктів лідирують яблука та груші, а в грошовому виразі — лохина та яблука.
Україна експортує також заморожену фруктову продукцію: ягоди, плоди кісточкових (в основному вишні) та яблуко кубик. Найбільшу експортну позицію становить яблучний концентрат.
Україна виробляє щороку близько 2,5 млн тонн фруктів, з них більшу частину становлять яблука. На світовому ринку свіжих фруктів ми ще стверджуємо свої позиції, але яблучним концентратом ми торгуємо досить давно та успішно. Наприклад, якщо ви купуватимете фруктові соки в США, то в кожній сьомій пачці буде український яблучний концентрат.
Близько 30% вироблених ягід Україна експортує переважно в замороженому вигляді. Останнім часом значно збільшилися вимоги до експорту українських фруктів. Насамперед ідеться про харчову безпеку — покупець наших фруктів має бути впевненим, що не захворіє та не помре від їх споживання.
На другому місці — якість продукції, її відповідність вимогам, які висуває покупець. Цих вимог стає дедалі більше, вони стають більш жорсткими. Вимоги стосуються вигляду та складу продукції, догляду за нею під час вирощування, її упакування та транспортування тощо.
Сертифікація. Закордонні імпортери та споживачі хочуть, щоб наші виробники фруктів були сертифіковані й саме для гарантування харчової безпеки. Сертифікат є своєрідною візитівкою підприємства та його продукції.
Гомогенність експортної партії за складом продукції. Цю вимогу виявилося виконати чи не найважче. Саме тому професійним господарствам і великим фермам значно простіше виходити на експорт фруктів, вони можуть постачати партії одного найменування та сорту, однакової якості.
Нарешті закордонний споживач шукатиме в супермаркеті ті сорти, які він вже знає. Між тим більшість наших сортів фруктів і ягід йому досі не відомі. А для просування наших традиційних сортів за кордоном потрібні дуже великі маркетингові інвестиції.
Бджола на квітці — яблуко на столі
Інтенсивний розвиток садівництва неможливий без ефективного запилення квіток рослин. Запилення забезпечує підвищення врожайності культур, зниження собівартості продукції та покращення її якості.
Загалом без запилення культур садівництво існувати не може. Звичайно, в Україні вирощують також самозапилювані культури. Проте більшість затребуваних на європейському ринку культур і сортів до їх числа не входять.
Зараз в Україні фермери використовують чотири способи запилення садових культур:
- природне запилення;
- власні пасіки садівників;
- застосування джмелів у покупних вуликах вітчизняного та імпортного виробництва за ціною 1750 грн за одну сім’ю;
- запилення на замовлення за ціною 400–700 грн за одну бджолосім’ю.
У співпраці між садівниками та бджолярами існують певні проблеми.
- Наявність в Україні великої кількості незареєстрованих пасік. Через це буває неможливо оформити договір між садівником і бджолярем на запилення культур.
- Сервіс запилення не оформлюється документально.
- Відсутність взаємної відповідальності сторін. Садівник не має впевненості в тому, що послугу запилення буде надано вчасно та якісно.
- Неузгодженість дій садівника та бджоляра. Далеко не всі садівники попереджують пасічників про заплановані обробітки саду отрутохімікатами. До незареєстрованої пасіки інформація про запланований обробіток може не дійти.
- Дія кліматичних чинників. Через холодну погоду запилення може бути неефективним.
- Далеко не всі пасічники досконало знають про ступінь шкідливості того чи іншого засобу захисту рослин.
БЛІЦІНТЕРВ’Ю
Ірина Кухтіна, президент асоціації «Ягідництво України»
- Леонора Адамчук: У нас для обробітку культур широко застосовуються пестициди, заборонені в Євросоюзі через свою високу токсичність для бджіл. Як убезпечити наших бджіл від отруєння та загибелі? Як переконати фермерів відмовитися від дешевих китайських пестицидів і перейти на дорожчі, але безпечніші європейські? Як перейти на безпечні для бджіл нічні обробітки культур?
Ірина Кухтіна: Наші експортери орієнтуються на норми токсичності препаратів, прийняті в Європі. І препарати, заборонені в ЄС, вони хутко прибирають зі своїх технологічних карт. Адже застосування такого пестициду може завадити продажам їхньої продукції. Тому професійні господарства не використовують дешеві китайські препарати, які не гарантують отримання доброго врожаю. Крім того, пасічники мають знати про сусідні фермерські господарства, а фермери — про пасіки, розташовані поблизу. Безпека бджіл розпочинається з комунікацій пасічників із садівниками. Нарешті, далеко не всі види обробітку потенційно шкідливі для бджіл — наприклад, внесення добрив.
З іншого боку, виробники ягідної продукції часто бувають змушені обробляти рослини препаратами проти плісняви негайно після дощу, щоб запобігти втратам врожаю. Зрештою, технологічна карта є робочим, живим документом. До неї агроном може вносити оперативні зміни щодо норм застосування тих чи інших препаратів відповідно до змін погодних умов.
Проте в нас є ще й домогосподарства, які виробляють більшу частину фруктово-ягідної продукції. На них вплинути якоюсь інформацією просто не реально. Люди з цих господарств не мають агрономічної освіти, і часто найкращим консультантом для них виступає кум, і вони часом ллють на свої дерева все, що тільки ллється. І зараз немає державних органів, які б ефективно контролювали цей виробничий сектор. Отут ще треба багато працювати.
- Леонора Адамчук: Розкажіть про вплив процедури запилення на врожайність плодових культур.
Ірина Кухтіна: Звичайно, цей вплив дуже великий. Простий приклад: якщо на суниці запилення недостатнє, то ягоди будуть деформованими. Це відразу видно, і фермери про цей вплив добре знають. Але я говорю зараз про професійних і напівпрофесійних виробників. Бо ж є й такі в нас, що вовчка від хробачка не можуть відрізнити.
- Леонора Адамчук: А яке значення має процедура запилення для самозапильних культур?
Ірина Кухтіна: Ефективність цієї процедури доведено й для самозапильних культур. Хоча ця ефективність залежить від конкретної культури, від виду запилювача, а також від місцевих умов і погоди. Я знайома з такими дослідженнями щодо ряду країн.
- Леонора Адамчук: Як же оцінити послуги керованого запилення культур?
Ірина Кухтіна: По-перше, слід говорити про гарантування якісного сервісу. Бо питання є до професійності як фермерів, так і пасічників.
Друга проблема — як домовитися цим партнерам між собою. Досить часто вартість послуги не відповідає нервовим витратам садівника. Звісно, ідеальною ситуація майже ніколи не буває. Чи приїде пасічник зі своїми бджолами? Чи достатнім було запилення, особливо для тих культур, у яких строк запилення короткий, буває, що й лише три дні?
Якщо ж фермер бачитиме хороші результати такого сервісу, він платитиме за нього.
- Леонора Адамчук: Чи можлива координація партнерства пасічників і садівників у справі запилення садів через відповідні професійні об’єднання?
Ірина Кухтіна: Так, я вважаю цю ідею досить перспективною для нашого садівництва.
- Запитання глядача: В яких регіонах України зосереджено експортоорієнтовані підприємства з переробки фруктів?
Ірина Кухтіна: Більшість підприємств з ягідної переробки сконцентровані в північно-західній частині України. Це пов’язано з орієнтованістю цих підприємств на експорт до країн ЄС, адже для транспортування ягідної продукції важливим є плече доставки.
Підприємства з переробки черешні є в Запорізькій та Закарпатській областях, з яблучної переробки — у Вінницькій, Львівській та Закарпатській. Загалом виробникові слід вибирати найближчі підприємства, щоб зменшити втрати продукції під час перевезення та зекономити кошти на логістику бізнесу.
- Леонора Адамчук: Як ви ставитеся до експресного меду, який виробляють бджоли під час переробки некондиційної ягоди на фруктові цукри?
Ірина Кухтіна: Тут слід враховувати кілька чинників. По-перше, цей вузько нішевий продукт нашому масовому споживачеві поки що знайомий дуже мало, й це ускладнює його реалізацію. Експресний мед ще треба «розкручувати», робити різні промоції, а на це потрібні гроші. Хто їх надасть? Нині я не бачу суб’єкта, який буде просувати цей продукт на ринок.
По-друге, нам невідомий обсяг потрібного ринку такого продукту.
По-третє, такого продукту не може бути багато, оскільки некондиційні ягоди зазвичай надходять на заморозку або на переробку.
- Запитання глядача: Чому в Україні останнім часом впала маржинальність ягідного бізнесу?
Ірина Кухтіна: Маржинальність ягідного бізнесу визначається двома основними чинниками:
- собівартістю вирощеної продукції;
- ціною її продажу.
Зараз собівартість продукції зростає в усіх виробників ягід. Адже треба підвищувати зарплату збирачам на рівень польської. Треба виводити технологію вирощування на рівень врожайності, який міг би її окупити. Треба підвищувати якість продукції, щоб можна було встановлювати високу ціну на неї.
Зараз ми докладаємо багато зусиль до того, щоб змінити ставлення у світі до України. Нині загальне ставлення фруктового ринку до нашої країни можна висловити фразою «дешевий ресурс фруктів». Але цінова перевага — це дуже непевний ринковий аргумент. Крім того, насправді Україна не є країною дешевого виробництва фруктів. У нас вже не є такою дешевою праця, в нас значно дорожчі енергоносії, ніж у ЄС. У нас досить високі ризики та низька ефективність виробництва й врожайність культур. Собівартість продукції збільшується через зростання вимог до якості ягід.
- Запитання глядача: Які ягоди та до яких країн зараз найвигідніше експортувати?
Ірина Кухтіна: Дуже перспективною ягодою для експорту є лохина. Вона добре транспортується та зберігається, має сталий попит на ринку ЄС, до речі, як і в Китаї, проте в нас ще немає жодного ягідного підприємства, сертифікованого для китайського ринку.
Європейський ринок суниці садової висококонкурентний, і нам дуже важко тягатися щодо собівартості продукції на ньому з Польщею, яка є членом ЄС, і з Марокко, яка територіально близька до ЄС і в якій суниці плодоносять 9 місяців на рік.
Щодо експорту малини. Якщо розв’язати проблему, як довезти до споживача врожай оцими нашими дорогами, то щось планувати можна.
Зараз деякі українські виробники освоюють ринки арабських країн з перевезенням вирощеної продукції літаками. Проте слід розуміти, що для цього напряму експорту продукт має бути найвищої якості. А її може забезпечити лише вирощуванням у закритому ґрунті. Адже виробництво ягід у відкритому ґрунті зараз пов’язане з багатьма ризиками — це град, птахи, комахи, пліснява тощо. Тоді як в теплиці процес вирощування контрольований.
У секторі органічної ягоди в нас є окрема категорія дикоросів. Сегмент культурних органічних ягід у нас поки що дуже малий. Обсяг експорту такої продукції з України оцінюється на рівні 400 т на рік. При цьому загальний річний обсяг експорту свіжих і заморожених ягід перевищує 20 тис. тонн.
Записав Марко Бугай
