Агробізнес у регіонах
Розвиток агробізнесу в більшості регіонів у першому півріччі 2020 року вперше за багато років показав досить високі негативні індекси падіння виробництва сільськогосподарської продукції. В середньому це 88,8% індексу виробництва усієї сільськогосподарської продукції до відповідного періоду попереднього року по всіх категоріях господарства, зокрема підприємства показали 84,7%, а господарства населення, відповідно, 95,8% (таблиця 1).
Таблиця 1. Індекси сільськогосподарської продукції за регіонами та природно-кліматичними зонами у січні — липні 2020 року (% до відповідного періоду попереднього року)
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики
У розрізі основних галузей аграрного сектору економіки суттєве зниження зафіксовано в рослинництві, де індекс сільськогосподарської продукції становить 84,3% до відповідного періоду попереднього року, тоді як у тваринництві ситуація є досить передбачуваною — 97,5% індексу виробництва. Тобто спад становить лише 2,5%.
На рівні окремих регіонів виділялася Одеська область, де зафіксовано найбільше зниження індексу сільськогосподарської продукції в першому півріччі 2020 року, який досяг рівня 53% до відповідного періоду попереднього року по всіх категоріях господарства. Це було зумовлено негативними кліматичними наслідками в рослинництві, де відповідний індекс становить 47,8%, водночас у тваринництві ситуація є порівняно кращою. Індекс продукції тваринництва в регіоні становить 92,2%. Це ще раз переконливо доводить, що в умовах кліматичних змін агробізнес повинен розвиватися диверсифіковано та не мати суто одного спеціалізованого напряму на вирощуванні маржинальних зернових та олійних культур.
По інших регіонах досить значне скорочення індексу сільськогосподарської продукції зафіксовано також у Хмельницькій (77,2%, як порівняти з попереднім періодом 2019 року), Миколаївській (78,1), Тернопільській (82,2), Черкаській (85,5), Кіровоградській (85,7), Київській (86,1%) та інших областях. Ріст індексу спостерігався в Закарпатській (102,1%), Донецькій (106,9) і Харківській (107,3%) областях. Інший аспект цієї проблеми полягає в тому, що індекс продукції тваринництва в усіх регіонах виявився не нижче показника 90%, а в Донецькій, Вінницькій та Івано-Франківській областях він перевищив 100%, як порівняти з попереднім періодом минулого року.
Галузь тваринництва в цій ситуації відіграла роль своєрідного страхового буфера, уповільнивши негативний вплив спаду в рослинництві на загальний стан індексу сільськогосподарської продукції. І ті, хто сьогодні додатково до рослинництва розвиває також агробізнес у тваринництві, зможуть із меншими економічними втратами пережити цей складний і непростий рік. Це вже стало аксіомою забезпечення розвитку сучасного диверсифікованого антикризового ведення сільськогосподарського виробництва в умовах дії непередбачуваних кліматичних змін та впливу економічної кон’юнктури.
Особливості землекористування регіонального агробізнесу
Регіональний агробізнес є досить диференційованим як географічно, так і за концентрацією. Найбільшу кількість офіційно зареєстрованих і діючих підприємств в галузі агробізнесу нині зосереджено в регіонах Степу. З 40,7 тис. агропідприємств близько 20,4 тис. зосереджено в регіонах степової зони, а також 14,7 тис. у регіонах Лісостепу. На рівні окремих областей це Дніпропетровська (3791), Миколаївська (3522), Кіровоградська (3238) та інші.
Якщо аналізувати сучасний агробізнес із точки зору землекористування, то можна побачити, що основний земельний масив великих за розмірами підприємств із площею більше як 5000 га угідь знаходиться в регіонах лісостепової та степової зони, тоді як в Поліссі отримав розвиток малий та середній агробізнес (діаграма 1).
Діаграма 1. Порівняльний аналіз групування усіх аграрних підприємств України різних природно-кліматичних зон 2020 року за землекористуванням
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики
Хоча і тут є винятки — Чернігівська область, де 43% усіх угідь займають підприємства з площею більше як 5000 га. Це найвищий рівень концентрації агробізнесу в країні на сьогодні. Також близько 42,2% усіх угідь зосереджено на агропідприємствах в Сумській області і 38% в Донецькій (діаграма 2).
Діаграма 2. Аналіз регіональної концентрації земельних угідь в агропідприємствах із розміром більше як 5000 га до усього земельного банку регіону 2020 року, %
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики; дані щодо Закарпатської і Чернівецької області відсутні
Окрему увагу привертає аналіз регіональної концентрації землекористування у великих фермерських господарствах із розміром більше як 1000 га (діаграма 3). В окремих регіонах більше як 50% усіх земель зосереджено в фермерських господарствах із середнім розміром понад 1000 га.
Діаграма 3. Аналіз регіональної концентрації земельних угідь у фермерських господарствах із розміром більше як 1000 га до усього земельного банку регіону 2020 року, %
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики; дані щодо Закарпатської області відсутні
При цьому можна спостерігати таку просторову тенденцію. В регіонах Полісся зі зростанням середнього розміру з 5 га до 5000 га і більше частка таких господарств в загальному землекористуванні скорочується, тоді як в Лісостепу зростає. Майже 32,1% усього земельного масиву, що використовують у сільськогосподарському виробництві зони Полісся, знаходиться в господарствах із середнім розміром до 5 га, тоді як в Лісостепу на нього припадає 27,8% угідь, а в Степу — 40,1%.
Дослідження підприємств агробізнесу за рівнем максимальної концентрації землекористування 2020 року виявило основні регіони, де таких господарств розміщено найбільше. Це передусім Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська і Хмельницька області. Типове велике підприємство з цієї групи має в середньому не менше 9000 га, займається вирощуванням зернових і технічних культур. При цьому частка окремих маржинальних зернових і олійних культур може значно перевищувати середній показник у регіоні (таблиця 2). Зокрема, в Чернігівській області під кукурудзою на зерно знаходиться до 49% усіх посівних площ великих підприємств. Також в цих підприємствах розвивається високотоварне виробництво продукції тваринництва, про що свідчить наявність у структурі посівних площ кормових культур.
Таблиця 2. Аналіз регіонів за рівнем максимальної концентрації землекористування на підприємствах агробізнесу 2020 року
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики
Зовсім інша ситуація з фермерськими господарствами. Великі фермерські господарства з площею більше як 1000 га здебільшого розташовано в регіонах Степу, де їх частка в загальному земельному масиві в цій групі становить 62,3%, тоді як частка регіонів Лісостепу становить 28,8% і Полісся — 8,9% (діаграма 4).
Діаграма 4. Порівняльний аналіз групування фермерських господарств України різних природно-кліматичних зон 2020 року за землекористуванням
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики
Невеликі фермерські господарства з площею до 5% в основному розташовано в Поліссі, де вони займають до 32,2% усіх угідь у цій групі землекористування.
Водночас найбільша кількість фермерських господарств із найменшим рівнем землекористування знаходиться в Одеській (468), Закарпатській (390), Чернівецькій (163), Миколаївській (114), а також Вінницькій (97) областях. Типове мале фермерське господарство в цій групі областей має в землекористуванні до 3–4 га угідь, спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур. При цьому в окремих регіонах у структурі посівних площ переважають технічні культури і зовсім невелика частка припадає на кормові культури (таблиця 3). Зокрема, в Чернівецькій області під технічними культурами невеликі підприємства малого агробізнесу розмістили цього року в середньому до 58% у структурі посівних площ, тоді як під зерновими менше як 40%.
Таблиця 3. Аналіз регіонів за рівнем мінімальної концентрації землекористування на підприємствах агробізнесу 2020 року
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними проведених досліджень і системного аналізу інформації Держслужби статистики
Таким чином, сучасний агробізнес у різних регіонах досить суттєво відрізняється як за розмірами землекористування, так і напрямами економічної діяльності. Держава повинна це обов’язково враховувати, розробляючи програми підтримки та розвитку сільського господарства.
Трансформація агробізнесу в умовах нових економічних ризиків
Останнім часом у регіонах багато агропідприємств змінює напрям економічної діяльності з огляду на кліматичні зміни та трансформацію моделей ведення агробізнесу. Для цього досить проаналізувати структуру посівних площ 2020 року.
Порівнюючи структуру посівних площ, варто окремо зазначити, що цього року суттєво зросли площі під круп’яними та нішевими сільськогосподарськими культурами. Так, посівні площі під гречкою 2020 року зросли загалом на 114,2%, зокрема в Закарпатській області на 308,4, Одеській на 280,8, Луганській на 223,4%. Також збільшилися на 163% посівні площі під просом. Причому досить суттєво в Рівненській області — на 519,1%, а також в Одеській на — 491,6%, де господарства внаслідок кліматичних катаклізмів втратили значну частину врожаю озимих зернових культур та змушені були пересівати їх ярими.
Площі під сорго, яка є однією з найбільш посухостійких культур, загалом збільшилися на 105,9%. Найбільше зростання зафіксовано в Чернігівській області — на 329, а також в Одеській — на 264,2, Житомирській — на 234,4, Донецькій — на 230,4 і Київській — на 229,5%.
Помітним трендом є зменшення посівних площ майже всіх олійних культур, за винятком соняшнику. Внаслідок низьких цін та проблем зі збутом агробізнес переорієнтувався на традиційні зернові та нішеві культури.
Інший аспект розвитку агробізнесу — його концентрація. Останніми роками вона відбувається прискореними темпами.
У підсумку варто зазначити, що цей рік багато в чому кардинально змінив погляди агробізнесу на наявні стратегії розвитку. Адже досить тривала орієнтація бізнесу лише на підтримку однієї монокультури маржинальних видів діяльності в умовах кліматичних змін та економічних негараздів суттєво підвищує ризики отримання значних збитків, що ми побачили цього року на прикладі Одеської області. Тому все більше підприємств агробізнесу будуть змушені найближчими роками суттєво змінити напрями та види економічної діяльності, щоб краще адаптувати власний бізнес до кліматичних змін та підвищити його стійкість до трансформації ринкового середовища, відкриття ринку землі та міжнародної конкуренції на світовому ринку продовольства.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН, експерт-
дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством