Українські ріпаківники почали вирощувати його порівняно недавно, він уважається для нас нетрадиційною культурою. Ну, а кукурудза, помідори чи картопля хіба є українськими? Ні. Це — американські подарунки. Тож якби наші предки не прагнули до інновацій, то й досі ми їли б дикий мед і полбу (голомшу), найдавніша знахідка якої на теренах України археологами датована IV тисячоліттям до нашої ери.
Однак нині ріпак упевнено ввійшов до фаворитів агробізнесу. За підсумками 2020 року Україна вийшла на друге місце у світі серед експортерів ріпаку — попереду нас тільки Канада. Про це повідомляє асоціація «Український клуб аграрного бізнесу».
Площі, що були протягом останніх років засіяні ріпаком, зростали. Підвищувалась і середня врожайність: з 2,5 до майже 2,8 т/га. Однак виробництво ріпаку в Україні від року в рік помітно коливається, це поки що волатильна культура. Не соняшник чи кукурудза. І тому дехто з фермерів дивиться на ріпак спідлоба. Та Україна й далі експортує олійні. І, попри всі негаразди життя-буття на планеті Земля, ріпак є непоганою культурою, вигідною фермерам.
Потенціал експорту його протягом поточного 2020/21 маркетингового року фахівці «АПК-Інформ» прогнозують на рівні 2,5 млн тонн, що буде на 14% нижче від результатів попереднього сезону. Погано? Однак, по-перше, попередній рік був рекордним! У сезоні-2019/20 Україна завдяки доброму врожаю експортувала 2,89 млн тонн, що було аж на 10% більше від попереднього максимуму, досягнутого у 2008/09 рр. (тоді експортували 2,64 млн тонн). А по-друге, усі знають правило: нижчий урожай — вищі ціни.
На ринок позитивно впливає підвищення ціни на ріпак у Євросоюзі. Зокрема, на пан’європейській біржі Euronext у Парижі серпневі ф’ючерси (сьогоднішні угоди на продаж ріпаку в серпні, — ред.) коливалися на рівні майже $600/т, подорожчавши за два тижні на 11,5%. Далі буде?
Основні обсяги українського ріпаку закуповують країни Євросоюзу. Тогоріч, наприклад, 95% усього обсягу експорту. А далі — Туреччина, яка теж конкретно ним цікавиться.
Попит на імпорт з України у Євросоюз щодо ріпаку, безумовно, пов’язаний із тим, що його спрямовують на переробку на біопаливо. Його кількість у моторному пальному чітко регламентована вимогами ЄС і щороку має збільшуватися. Це регулюється директивою Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2009 про стимули до вживання такої енергії, що була вироблена за допомогою джерел, які відновлюються. Ріпак від початку його масової культивації у Європі використовувався до середини XIX ст. як технічна олива, коли нафтова промисловість ще була слабкою. Потім нафтові мастила й оливи потіснили ріпакові. Тепер ріпак, як бачимо, бере упевнений реванш.
Отже, щодо ріпаку буде незайвим пригадати вислів: «Думай глобально, дій локально, продавай капітально». Конкуренти України в експорті ріпаку — це фермери з Австралії та Канади, які його чимало вирощують. Однак наша перевага перед ними очевидна: близькість до грошовитих європейських ринків збуту. Мінус наш — у нижчій урожайності цієї культури. Це пов’язано, вочевидь, із не завжди високою якістю насіння та застосуванням дещо архаїчних технологій господарювання на землі.
Фермер Артур Жовтяк із Хмельниччини вирощує ріпак недавно. Цього року культура в нього має чудовий вигляд. «Класний ріпак. Супер! Дивіться: як зелена стіна, — хвалиться він. — Я шокований — скільки він може сипонути?.. Гілкується добре тому, що я взяв такий хороший сорт. Бо якщо га насінні зекономиш копійку, то скільки потім не добереш?»
Можна недобрати з багатьох інших причин: комбайн несучасний, жатка неправильна чи ріпаковий стіл… Тому важливим для сільськогосподарських підприємств є упровадження передових агротехнологій. Це збільшить їхню ефективність, покращить становище на ринку ріпаку. Це — культура вельми чутлива до добрив. Утім, насіння й методи живлення — такі технологічні чинники, що залежать від фермера, тож їх можна поліпшувати. Ріпаківництво стає дедалі рентабельнішим, ріпак — ліквідна експортна агропродукція, тож вітчизняні аграрії й далі його вирощуватимуть.
Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні