agro business 160 160

Позика в очікуванні землі

/ Економічний гектар / П'ятниця, 17 грудня 2010 10:05
Нині ситуація з можливостями доступу до отримання кредитів у сільському господарстві не відрізняється від інших галузей економіки України. На цей сектор припадає менше третини кредитного портфеля банків.
Інвестиційні перспективи і сподівання
До кризи обсяг залучення кредитних коштів сільгоспвиробниками завдяки державній компенсації частини відсотків становив 12 млрд грн. Цей інструмент був рятівним засобом для більшості дрібних і середніх підприємств, та й великі гравці не гребували скористатися можливістю залучити більш дешеві обігові кошти.
Та вже другий рік поспіль ситуація на ринку кредитування сільського господарства показує суттєву негативну динаміку. Трішки полегшити роботу аграріям мала б сприятлива цінова кон’юнктура. Але уряд знов повів себе звичним чином -- коли врожай зібрали досить пристойний, виробникам заборонили його продавати за вигідними цінами на світовому ринку. Така поведінка уряду вже стала традицією, на превеликий жаль.
З іншого боку, останнім часом спостерігається зростання активності ряду українських банків у намаганні наростити кредитні портфелі в аграрній сфері. Кризові роки явно довели великому капіталу, що аграрна сфера -- одна з не багатьох в Україні, яка має потенціал для зростання і гарантує ліквідність вкладених у неї інвестицій.
Комерційні банки надають сільгосппідприємствам в основному короткострокові кредити, які використовуються для поточного операційного забезпечення господарської діяльності. Недостатня доступність короткотермінових кредитів протягом усього виробничого циклу, особливо позик, які надаються без забезпечення або позик на придбання оборотних засобів, перешкоджає належному ресурсному забезпеченню багатьох товаровиробників, що є причиною низької врожайності культур в українських сільськогосподарських підприємствах, невисокого рівня їх доходів, низької якості продукції.
Однією з основних проблем у сфері кредитування залишається обмежена кількість об’єктів, які можуть надати позичальники в заставу, та обмежені кредитні ресурси кредитних установ. Першу проблему можна вирішити шляхом активного запровадження нових фінансових інструментів, як-от: прості векселі, складські розписки. Проблему наявності довгострокових позик можна вирішити у разі, якщо буде запроваджено іпотеку на землю сільськогосподарського призначення та надійні механізми захисту прав землевласників, проведено оцінку землі.
Без забезпечення доступу до середньо- та довгострокових кредитів на прийнятних умовах як сільськогосподарські, так і переробні підприємства матимуть проблеми з капіталовкладеннями, необхідними для підвищення ефективності діяльності, збільшення обсягів виробництва і покращення якості продукції.
Нещодавно стало відомо про наміри уряду залучити Світовий банк до інвестування в українське сільське господарство. Про це прем’єр-міністр Микола АЗАРОВ заявив у ході перемовин з віце-президентом Світового банку Інгером АНДЕРСЕНОМ. «Вже в 2010 році дефіцит зерна у світі досягне 60 млн т, і, очевидно, в найближчі десять років світ зіткнеться із дефіцитом продовольства, тоді як Україна потенційно може виробляти більш як 100 млн т зерна. Ми здатні стати частиною глобальної програми продовольчої безпеки. Інших ресурсів, які могли б забезпечити таку програму, окрім ресурсів Всесвітнього банку, напевно не існує», -- передала прес-служба слова прем’єра. Інгер Андерсен пообіцяв ретельно вивчити цю ідею в ході підготовки нової стратегії ВБ.
Віце-прем’єр Борис КОЛЕСНИКОВ назвав підтримку сільського господарства одним із трьох ключових пріоритетів уряду. При цьому початок кредитування Світовим банком може співпасти з відміною мораторію на торгівлю землею сільськогосподарського призначення, обіцяною Кабміном з 2012 року. Зі слів віце-прем’єра Сергія ТІГІПКА, коли буде знято мораторій, обсяг інвестицій у сільське господарство може досягти $8-9 млрд.
Експерти сперечаються про економічну доцільність кредитування сільського господарства і політичні ризики. Як зауважив директор консалтингової компанії «ААА» Сергій НАЛИВКА, у сільське господарство було цікаво вкладати у 2005-2008 роках, а нині, коли фактично введена «продрозкладка» і майбутнє вкладень не зрозуміле, починається згортання програм.

Реальність на перешкодах
Аби отримати кредит, українському сільгоспвиробнику потрібно подолати безліч перешкод. Величезна їх частка є наслідком некомпетентної діяльності самих аграрних підприємств. Серед основних перешкод -- недостатнє розуміння кредитних ризиків; відсутність експертів, погано визначені права сторін при оформленні застави; низька фахова підготовка спеціалістів з оцінки сільськогосподарського майна; високі процентні ставки; низька капіталізація кредитних спілок у сільській місцевості; відсутність зовнішнього або міжнародного фінансування та страхування ризиків; відсутність уніфікованої банківської політики; відсутність фінансових навичок та належного обліку в малих агропідприємствах; відсутність вчасного доступу до всебічної ринкової інформації; низька рентабельність та нестабільний рух готівки в сільському господарстві; застарілі методи керівництва; слабка диверсифікація виробництва; дефіцит ліквідних гарантій.
Кредитування сільського господарства дає змогу застосовувати новітні технології та ефективні засоби захисту рослин. Основною конкурентною перевагою вітчизняного сільського господарства перед економічно розвиненими країнами є низька вартість капіталу, землі та заробітної плати. Так, зростання рівня продуктивності тваринництва дасть змогу підвищити перевагу продукції вітчизняного виробництва.
Однією із проблем кредитування сільськогосподарської галузі є нерівномірний доступ підприємств галузі до кредитів. В умовах світової фінансової кризи можливість отримати кредит залишається проблемою для багатьох вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників. Так, підприємства зіштовхуються із труднощами отримання навіть невеликої суми кредиту через відсутність застави. Чимала кількість необхідних документів для отримання кредиту та тривалий період їх розгляду також спричинюють низький рівень доступу до кредитних ресурсів.
Протягом останніх років сільськогосподарські товаровиробники отримали короткострокові кредити, однак для забезпечення довготермінової стратегії розвитку виробництва потрібні середньо- та довгострокові позики. Короткострокове кредитування дає можливість повноцінно проводити польові роботи, тоді як довгострокове сприяє розширенню виробництва та оновленню виробничих фондів підприємства.
Слід зазначити, що болючим питанням для агропромислового комплексу є погашення тіла кредиту та відсотків за ним. Основними причинами неповернення кредитів у зазначений кредитним договором термін є:
- відсутність прибутковості у зв’язку з проблемами реалізації продукції (71% випадків);
- високі відсоткові ставки (53%);
- неефективне використання кредитних коштів (12%).
Відсоткові ставки за кредитами є досі надто високими для аграріїв, що створює фінансове навантаження для підприємства. Для зниження відсоткових ставок необхідно зменшити ризик неповернення кредиту шляхом інтенсивного використання страхування ризиків. В Україні ринок страхування сільськогосподарської діяльності не набув необхідного рівня розвитку. Це пов’язано з високою собівартістю таких послуг, складністю оформлення страхового договору, відсутністю страхового аудиту та інформації про діяльність страхових компаній, кваліфікованих спеціалістів зі страхування ризиків.
На сучасному етапі розвитку кредитних відносин однією із основних умов покращення кредитного забезпечення аграріїв є створення спеціалізованого Аграрного банку, завдання якого полягає у сприянні подальшому розвитку кредитування сільськогосподарських товаровиробників шляхом надання позик, гарантування повернення отриманих кредитів, рефінансування кредитів.
Серед глобальних перешкод експерти Всесвітнього банку називали також те, що уряд посилає фермерам неправильні сигнали, компенсуючи відсоткові ставки при сплаті відсотків за кредити або списуючи заборгованості за позиками. Крім того, сильно впливають інші чинники -- правове неврегулювання питань власності на землю; непрозорість ринку; відсутність стабілізаційних фондів та резервів; незначна кількість філій комерційних банків у сільській місцевості, погана інфраструктура.
Довгострокові позики надаються в обмеженій кількості. Термін кредитування у більшості випадків становить від одного до трьох років.
Незважаючи на політику сприяння кредитуванню, відсутність доступу до кредитних ресурсів у сільській місцевості загальновизнана одним із основних факторів, який перешкоджає розвитку сільського господарства України. Потреба невеликих сільськогосподарських виробників у кредитних ресурсах не задовольняється в повному обсязі. Згідно з даними проекту аграрної політики АМР США/ПРООН стосовно кредитування забезпечується лише 50% потреб у короткострокових позиках, та лише 2% -- у довгострокових позиках.
Існує ще одна проблема. Це загальна слабкість та обмежений характер фінансового ринку України. У країні припинився розвиток інституту комерційної іпотеки, іпотеки під заставу житла, і пройде ще певний час, поки з’явиться земельна іпотека.

Земля як порятунок для ринку
Одним із шляхів розвитку довготермінового кредитування є впровадження іпотеки земель сільгосппризначення. Аргументом на користь застави землі як джерела фінансового забезпечення економічного зростання сільського господарства є те, що у світовій практиці кредити під заставу землі становлять 95% інвестиційного ресурсу фермерів. І тільки 5% -- кошти від продажу земельних ділянок.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення розглядаються як потенційно достатня і ліквідна застава, що дасть змогу отримувати аграріям середньо- та довгострокові банківські кредити, 10% якої здатні поглинути повністю кредитні ресурси українських банків.
При цьому експерти наголошують, що застава таких земельних ділянок забезпечить: розвиток фінансової системи і підвищення рівня кредитування та інвестування аграрного сектору економіки; перехід до середньо- та довгострокового кредитування сільського господарства за низькими відсотковими ставками; диверсифікацію розвитку фондового ринку в аграрній сфері через емісію іпотечних облігацій; створення необхідних умов для інтеграції аграрного сектору України у світову економічну систему.
Оскільки заставоотримувачем земельної ділянки, згідно з нормою Земельного кодексу України, можуть бути лише банки, тому вкрай важливим є їхнє ставлення до використання земель сільськогосподарського призначення як предмета застави. Тут, мабуть, найбільш доречне визначення -- обережне. І ця позиція є цілком логічною.
З одного боку, банки зацікавлені у такому предметі застави. Адже сільське господарство є сферою діяльності з підвищеним рівнем ризиків: погодні умови, зміна ринкової кон’юнктури тощо. Банкрутство позичальника за відсутності гарантованої застави (наприклад, кредитування під заставу майбутнього врожаю) призводить до втрат кредитора. Окрім того, кредитор, знаючи про відсутність в Україні більш-менш відпрацьованої системи прогнозування урожаю та цін на сільгосппродукцію, моніторингу та прогнозування кон’юнктури на зовнішніх ринках, наляканий втручанням влади, переважно місцевої, у процес руху сільськогосподарської продукції, буде дуже обережним при прийнятті рішення про надання кредиту. За невисокого рівня довіри до позичальника кредитор або не надасть кредит, або позичковий відсоток буде високим, чи сума кредиту -- незначною.
Якщо ж заставою виступає земля, то ризики можливих втрат повністю чи частково (знищено стихією лише частину врожаю) переносяться з кредитора (заставоотримувача) на позичальника (заставодавця). Використання землі як предмета застави суттєво підвищує ймовірність отримання кредиту, суму кредиту зі зростанням вартості застави за існуючих банківських відсотків, та й сам позичковий відсоток переважно є суттєво нижчим.
Чим це пояснюється? Насамперед, специфічністю землі як товару, який неможливо викрасти чи приховати, складно пошкодити і, найголовніше, цей товар має практично стабільну ціну.
Звичайно, коливання цін на ринку землі завжди існують, проте відхилення від рівноважної ціни, як правило, невеликі. Слід додати, що в сільському господарстві земля виступає основним засобом виробництва, з втратою якого є неможливою подальша діяльність у цій сфері. Перебуваючи ж у заставі та залишаючись власністю позичальника, земля приносить йому вигоду. Тому заставодавець докладатиме максимум зусиль для уникнення власного банкрутства, в результаті якого предмет застави -- земля -- стане власністю кредитора.
Отже, земля як гарантована застава могла б стати суттєвим фактором, який впливає на рішення кредитора про надання кредиту сільгоспвиробникам.

Віталій ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ, редактор «АБС»

 

 29 березня 2024
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
ГО «Міжнародна фундація розвитку» спільно з ГО «Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» продовжують співпрацю щодо проведення навчання в рамках реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
29 березня 2024
 29 березня 2024
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 29 березня до сівби ярих культур в Україні приступили всі області. Засіяно 476,7 тис. га зернових та зернобобових культур.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
Негативна цінова динаміка на ринку живця свиней наприкінці березня в Україні стала відчутнішою. Так, середньозважена ціна склала 55,4 грн/кг, що на 11% нижче, ніж тижнем раніше.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
Україна продовжує розширювати географію експорту цибулі. Так, у січні 2024 року перші гуртові партії української цибулі були експортовані на ринок Великобританії.
29 березня 2024
 29 березня 2024
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit ...
Мінливі погодні умови, притаманні весняному періоду, здатні негативно вплинути на ріст і розвиток, а відтак – і на майбутню врожайність озимих, ярих, плодових та інших культур. Щоб попередити потенційні втрати, зробити культурні рослини стійкішими до температурних та інших стрес-факторів і підвищити їх адаптивність, фахівці Ukravit радять включати ...
29 березня 2024
 29 березня 2024
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У січні-лютому 2024 року Україна відправила на експорт 9,9 тис. тонн яєць, що на 41,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
29 березня 2024

Please publish modules in offcanvas position.