Мораторій: подовжити не можна скасувати

/ Економічний гектар / Вівторок, 22 березня 2011 17:07

Галина КВІТКА, оглядач газети «Голос України» спеціально для «АС»

Розділові знаки у цій законодавчій дилемі народні депутати Верховної Ради матимуть можливість розставити вже незабаром. Адже Україна, як це не банально звучить, знов опинилася на земельному роздоріжжі.


З одного боку, складається враження, що на законодавчий орган тисне Віктор Янукович, якого, напевно, самого підганяють місцеві олігархи, котрі вже набралися гектарів і бажають стати латифундистами на законних підставах. Підганяють й закордонні інвестори: на Заході також претендують на значний шмат розпайованих, але недоділених гектарів. Президент недвозначно наголосив, що воліє зняття мораторію і запровадження ринку землі. З іншого - законодавча база під процес знов не виписана, а значна більшість українців, свідчать навіть «найлояльніші» до влади соціологічні дослідження, проти запровадження купівлі-продажу, тож політичний момент ще не настав. Багато хто з урядовців та народних депутатів розуміють: скасування мораторію в умовах хаосу може навіть призвести до непередбачуваних соціальних потрясінь, а отже, нести загрозу для їхнього небідного існування. Тому, ймовірно, на запланованих у Верховній Раді парламентських слуханнях на тему «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації» обійдеться без кардинальних рішень. Говоритимуть про українську долю, про відсутність законодавчого забезпечення… Якщо коротко, відбудеться розмова з присмаком міжпартійної боротьби й змаганнями за політичні дивіденди.
 
Голова Верховної Ради Володимир ЛИТВИН у цьому контексті зауважує, що «складається така парадоксальна ситуація, коли увесь світ говорить про те, що зростають небаченими темпами ціни на продовольство, дорожчає життя, ми займаємося перетягуванням політичних канатів, взаємними звинуваченнями, пошуком ворогів. Це замість того, щоб активізувати спільні зусилля. Найперше, треба провести весняно-польові роботи, забезпечити всім, чим необхідно агропромисловий комплекс, аби вирішити проблему забезпечення продовольством.
 
Передусім слід розібратися, що ж відбувається. Позаяк нині обговорюються питання про продовження мораторію до 2015 року. Цікава у нас ситуація: коли політична сила при владі - говорить про запровадження ринку землі. Тільки владу втратили - одразу подають проект закону про продовження мораторію».
 
«Давайте ми, - запропонував Володимир Литвин, - на парламентських слуханнях, можливо, утримаємося від прийняття рішень щодо мораторію, кадастру. А проведемо серйозну розмову, обговоримо всі питання і спробуємо вийти на цілісне бачення. А потім під це цілісне бачення, сприйняте суспільством, підводитимемо законодавчу базу і практичні рішення. Оскільки в іншому разі - сьогодні гречка, завтра - морква. І ми будемо постійно реагувати на дії, що, врешті решт, ще більше розбалансує наш продовольчий ринок».
 
Відкриті уроки
Що буде далі, і як, власне, до ідеї кардинального реформування ставляться в народі, народні депутати намагалися розібратися й самі. Для чого назустріч парламентським слуханням організували «круглий стіл» та два розширених засідання Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. На заходи активно запрошувалися не лише представники міністерств та відомств, органів влади, а й науковці, керівники сільгосппідприємств, фермери.
 
- Нам хотілося, щоб до парламентських слухань ми прийшли, врахувавши вже максимум думок та пропозицій з місць, - зазначив голова парламентського комітету Григорій КАЛЕТНІК. -Тобто, аби ці пропозиції були як територіально, так і від різних груп за професійним напрямом, за сферою діяльності, від великих і малих сільськогосподарських товаровиробників, від фермерів та власників земельних паїв, від тих, хто працює в Держагентстві земельних ресурсів. Ми хочемо послухати думки більш високих наших посадовців: керівників областей, керівників відомств, установ, різних міністерств. Адже це найважливіша на сьогодні тема в державі. Більшої цінності, ніж земля, мабуть, в Україні немає.
 
Тому голова Комітету закликав аудиторію «зупинятися на конкретних проблемах», окреслювати «що, на вашу думку, необхідно зробити, в яку статтю що треба записати, щоб проблему врегулювати і зробити її позитивною з того негативу, який маємо на сьогодні».
 
Та, схоже, такі «відкриті уроки» лише укріпили окремих народних обранців у думці: скасовувати мораторій передчасно. Адже посланці з регіонів, яким зазвичай видніше, оскільки вони ближче до землі, здебільшого застерігали та виступали проти.
 
Заступник голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Богдан АНДРУЩЕНКО ідею невідкладного запровадження купівлі-продажу земель сільгосппризначення не поділяє.
 
«Що буде, якщо відбудеться ринок землі? Перше, - вважає пан Андрущенко, -зросте інфляція. І буде бунт, тотальне падіння виробництва. А враховуючи те, що ціни в Україні - це політичний фетиш, уявіть собі, що станеться насправді. Дефіцит продовольчої сировини, зростання цін і одночасно кошти на руках у людей. Куди вони підуть? Хаос...
 
Наступне. Будь-яка сільрада - «шахматка». І до кожного того клаптика ще треба прокласти польову дорогу. Хто робитиме виділення землі в натурі в цьому випадку? І як далі потім це все об’єднувати, навіть якщо ми говоримо про єдиний масив? Тому я голові сільради не заздрю.
 
І останнє. Є речі, які не можна робити в принципі. Тобто, якщо люди, зокрема наші батьки, проливали кров за цю землю, а ми її продамо, онуки не пробачать…».
 
На думку ректора Одеського державного аграрного університету Сергія КОРЛЮКА, перш ніж запускати ринок, треба, принаймні, створити прозорий та чіткий Державний земельний кадастр; вдатися до ревізії земель, тобто визначитися з тим, що ми маємо на сьогодні.
 
- Важливе питання, - висловив пан Корлюк своє бачення ситуації під час розширеного засідання парламентського комітету, - це, безумовно, створення реєстру прав власності. Можна багато казати, але у великої частини громадян, не знаю у якої точно, може й ніхто не знає, є вже земля у власності. Навіть 6 соток - це власність. Потрібне відповідне законодавство, реєстр прав власності, прозорий, приміром оприлюднений в Інтернеті, як це є в більшості країн. Ми, коли говоримо про землю, то насамперед про володіння або оренду. Але за 20 років незалежності земля втрачає свою і ринкову вартість, і фізичні параметри якості, і родючість. Ви знаєте, що вміст гумусу зменшився практично на половину, ерозія руйнує грунти. Хто пролітав над Україною, бачив, якого кольору наша земля, вже не про чорноземи мова, ми говоримо про глинисті ґрунти.
 
Ще одне таке питання - недопущення монополій. Це коли йдеться про укрупнення сільгосппідприємств. У Сполучених Штатах законодавство стримує таку монополізацію. Якщо ви розширюєте землеволодіння, то платите вдвічі, втричі більший податок на землю. Позаяк можемо прокинутися в один момент, коли у 20-50 людей буде вся земля України, такий варіант можливий, деякі країни так і живуть століттями - Бразилія, Мексика тощо.
 
І під час реформи треба враховувати, безумовно, уроки наших сусідів. Як, приміром Румунії, де земля скуплена, оскільки законодавство було так виписано, що іноземці скупили землі. У Болгарії цей процес також інтенсивно пройшов. Болгарською землею вже володіють не болгари. Тому конче важливо встановити прозорі правила гри, законодавство, поза сумнівом, має бути прозоре, зрозуміле. Я рекомендував би, у разі можливості, щоб обговорення нагальних земельних питань провести у всіх регіонах, в областях, залучивши якомога більше землекористувачів.

А в очах - нерозуміння
Те, що необхідна законодавча база для запровадження купівлі-продажу сільгоспгектарів відсутня, погано, але поправно. А що робити, коли керівники, які, за планами, мають виступити в авангарді процесу, розгублені й не розуміють проблеми? Тоді дійсно недалеко до соціальних конфліктів.
 
- Питання земельних відносин, як і проблеми селян, щодня є в розкладі моєї діяльності, - розповів Василь ОСАДЧУК, голова Погребищенської райдержадміністрації, що на Вінниччині. - Район має 100 тисяч сільськогосподарських угідь, зокрема, 77 тисяч гектарів орної землі.
 
У нас нещодавно була всеукраїнська селекторна нарада. Сидять у залі керівники, голови сільських рад. Я запитую: «Ось мене завтра запрошують у Київ по такій проблематиці, що ви скажете стосовно ринку землі? Порекомендуйте, щоб я доніс ваше бачення». І що ви думаєте? Мовчання в залі… І я дивлюся - в очах, як правильно сказати, незнання цієї проблеми. І навіть якась розгубленість. А, особливо, в керівників сільськогосподарських підприємств, як ми їх називаємо, доморощених. Тобто котрі самостійно господарюють, а не інтегровані у потужні структури.
 
Тому ми повинні розглядати питання ринку землі. Що це дасть селянину? А що - територіальній громаді? Як розвиватиметься сільська громада? Що ми бачимо: на селі - занепад соціальної сфери. Нам слід робити дороги, ремонтувати клуби, нам потрібно одне, друге, третє, четверте. Де брати кошти? Де!?
 
Тому, аби глибоко вникнути в ринок землі, слід бути серйозним фахівцем, доцільно вивчити досвід, проаналізувати все. Країни проходили цей шлях не за один рік, через призму десятиліть, вивчали наслідки. Я не проти ринку землі, але, я кажу, потрібно бути фахівцем і зважити всі «за» і «проти». Ми не маємо права на помилку. Ми ж бо пам’ятаємо ваучерну приватизацію... Що це дало громадянину, зокрема, селянину?
 
Деякі науковці і в розмовах, і в публікаціях кажуть, що ми наробили помилок, коли розпайовували землю. Дійсно, напевно, що так. Потрібно виправляти... Якщо ми знову наробимо помилок, їх буде виправити надзвичайно важко.
 
Тому державі треба стати основним гравцем - вона повинна мати переважне право на придбання землі і створювати великі господарства. Завдяки оцьому інструменту можна було б збільшувати обсяги сільськогосподарського виробництва і, відповідно, вести цінову політику.
 
І ще одне питання я хотів би тут зачепити, воно болить і з ним стикаєшся кожного дня. Ну давайте, врешті-решт, зробимо чи знайдемо механізм щодо права на оренду! Що це за аукціони? Як їх проводити?! Приміром, у орендаря  50 гектарів землі. Її обробляли, а потім - покинули. Як на сьогодні передати її другому орендареві, тому, хто може дійсно ефективно її обробляти. Оскільки говоримо про надходження до бюджету, а земля у цей час пустує. Якщо тому, хто хоче взяти землю в оренду, ми як влада скажемо: бери і обробляй. То він повинен яким чином у бюджет гроші платити? Невже надавати спонсорську допомогу?! Тут же поряд є інспекція, яка прийде, скаже про те, що це є самозахоплення землі. Коли договір укладеш без аукціону (а немає механізму як робити!) - це правопорушення. І тут знову ж відповідальність за це і керівника, і сільського голови. Оце нагальне питання, яке надзвичайно швидко, доки ми визначатимемося з тими чи іншими позиціями, треба вирішити.
 
Міг би ще назвати багато моментів. Ось, приміром, реєстрація державних актів. Ну це ж ходіння по муках! Люди на сходах обурюються: «Чому так довго, вже два чи три роки, не видається нам акт?». Представник управління земельних ресурсів пояснює: «Треба покласти на базу, створити обмінний файл…». Чого, кажуть, це нам розказуєш, чого лаєшся перед людьми?! Він дивиться… А справді, навіщо селянину  і база, і обмінний файл!? Йому треба в обумовлений термін отримати державний акт. Дійсно, має так бути. І реєстрація, я вважаю, треба, щоб проходила на місці, безпосередньо у відділі земельних ресурсів. Давайте створимо матеріальну базу, створимо умови, наберемо кадри. Потрібно владу віддавати в регіони і приблизити послуги до людей.

Міфи реформи
Треба сказати, що сподівання, які покладають у столичних керівних аграрних кабінетах - мовляв, ринок землі буде панацеєю від бід, позаяк аграрії зможуть завдяки йому розв’язати всі фінансові негаразди - також ілюзія. Більше того, запровадження купівлі-продажу гектарів сільгосппризначення, вважає голова фермерського господарства «Аделаїда», що на Херсонщині, Сергій РИБАЛКО, стане основним чинником стримування розвитку агровиробництва.
 
- Мені б дуже хотілось, щоб назвали, які позитиви з`являться від того, що ми купуватимемо і продаватимемо землю? Наразі це досить міфічно…
 
Один з основних міфів - це те, що сільгосппідприємства зможуть отримувати іпотечні кредити під заставу землі. Аби здати землю під заставу, її спочатку треба мати. А щоб мати - потрібно купити, а купити - у нас грошей немає. Тому це дуже великий міф, який вводить в оману і сільгоспвиробників, і загалом український народ.
 
Наступне. Озвучується теза - іноземні громадяни не зможуть купувати українську землю. Нині у нашій державі працюють сотні агропідприємств (серед засновників яких є іноземні громадяни), що мають у достроковій оренді землю сільгосппризначення (іноді вони її навіть не обробляють), і як резиденти отримають право придбати орендовані гектари.
 
Сьогодні висунута ідея, буцімто, купуватимуть лише фізичні особи. Але звідки у фізичних осіб гроші на купівлю землі?! І взагалі, якою буде система роботи сільгосппідприємства, де власниками частини землі є фізичні особи? Приміром, підприємство орендує дві-три тисячі гектарів, а закон випише, що фізична особа може купити не більш ніж тисячу... Які взаємини будуть між фізичними особами і підприємствами? Це просто заганяння в глухий кут нашого сільськогосподарського виробництва.
 
Далі. Кажуть, продаж землі дозволить подолати бідність в Україні. Такі рекомендації нам дає ООН. Але одразу землю продаватимуть, передусім, малозахищені верстви населення - на первинному ринку вартість буде від 3 до 15 тисяч гривень за пай. Такі одноразові суми не зможуть вплинути на подолання бідності в сім’ях.
 
І головний міф - це те, що приватна власність на землю є визначальним чинником забезпечення ефективності сільгоспвиробництва.
 
Хочу це спростувати. Попри існуючий мораторій на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, в 2008 році ефективно функціонувало 82% господарств. У порівнянні з 2007-м кількість збиткових скоротилася на третину. При цьому рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства тоді різко збільшився - з 2,8% у 2006-му до 15,6% у 2007 році. Тобто на ефективність впливають зовсім інші чинники, а не вартість землі. Якщо ми залучимо вартість землі в економіку виробництва і внесемо її у вартість товару, то лише піднімемо собівартість нашої продукції, і на світовому ринку перестанемо бути конкурентоспроможними.
 
Псевдоекономісти говорять про користь купівлі-продажу землі для сільського господарства. Дійсно, в XIX-XX сторіччях у більшості промислових, економічних держав це була важлива складова економіки країн з ринковими відносинами. Але нині економісти США визнають, що основним чинником, який стримує розвиток сільськогосподарського виробництва у них - це приватна власність на землю. Чому? Дотації держави - це $158 млрд у 2006 році - фактично дорівнюють сумі орендної плати, що сплачують фермери власникам землі. І що більше дотацій, то вища вартість оренди. Тобто держава фінансує власників землі, і взагалі фактично відсутнє рефінансування у сільськогосподарське виробництво - це стримувальний чинник, а не стимулюючий.
 
Нині значні досягнення у сільгоспвиробництві у тих країнах, де немає приватної власності на землю, - це Китай, Ізраїль. Позаяк ці держави легко можуть коригувати ситуацію. 70 років оренди у Китаї і, будь ласка, не потрібно ніякої приватної власності на землю. Іноземні інвестори стоять у черзі, щоб вкладати свої кошти в Китай. Зокрема, робити довгострокові інвестиції в сільськогосподарське виробництво.
 
Дехто говорить, що продаж землі підвищить капіталізацію аграрного ринку. Це велика помилка. На сьогодні реальна вартість землі, свідчить досвід Росії, - від тисячі до півтори тисячі доларів за гектар. Майже 40 млн га сільськогосподарських угідь, які у нас є (реально тих, які можуть бути цікаві, - набагато менше) коштують лише $60 млрд. Вибачте, заборгованість державна і резидентів України становить десь $140 млрд. Тому це не може суттєво впливати на капіталізацію.
 
Уявімо економічні наслідки купівлі-продажу.
 
Перше. Розвиток виробництва різко зупиниться. Адже сільгоспвиробники будуть змушені «закопувати» свої кошти в гектари, оскільки без землі вкладати в інфраструктуру чи щось інше - немає жодного сенсу. І цей процес затримає розвиток на 8-10 років. А також змусить більшість середніх та дрібних виробників продати свій бізнес фактично іноземним компаніям.
 
Україна знову, як і у середині дев`яностих, втратить свою конкурентоспроможність на світових ринках. Хто в цьому зацікавлений? Мабуть, треба шукати відповідь там, де на проведення розпаювання землі за ініціативою уряду США було виділено $200 млн.
 
І, таким чином, лише за $200 млн викинули Україну з ринку аграрні реформи. Мені здається, що ситуація така: нам указали десять кроків, куди має рухатися сільське господарство. Ми пройшли п`ять і дійшли до прірви. І замість того, аби подумати: «Стоп! Ми зробили не те, що потрібно. Давайте або постоїмо, подумаємо, або відсунемося від прірви, або підемо в інший бік». Прислухаємося, як нам настійно говорять: «Робіть іще п`ять кроків уперед - у прірву по прямій». Потрібно це переломити.
 
Що буде з землею? Її скуплять олігархічні фінансові структури, причому в основному іноземні. Нині майже всі землі орендовані, і деякі навіть не обробляються - просто в очікуванні можливості їх купити. Це зрозуміло, вартість одного гектара у Північній Вестфалії сягає 40 тис. євро. Продавши там ділянку у 80 га, можна скупити всю землю в середньому сільськогосподарському районі України.
 
Згадаймо, раніше вся соціальна інфраструктура трималася за рахунок базових господарств. Але тоді ніхто не сплачував орендної плати за землю! Якщо орендна плата йтиме не приватнику кожному, а спрямовуватиметься в сільську раду, то, можливо, надходження будуть зовсім інші. Якби ця плата надходила до місцевих рад, ми вирішували б питання соціальної інфраструктури: дитячі садки, дороги, школи. За 5 років села б розцвіли - і все стало на свої місця.
 
Потрібно визначитися, куди йти і що робити. Тому пропоную мораторій продовжити ще на три роки.
 
Також необхідно відпрацювати механізм поступового повернення землі у власність територіальних громад. Ця цього існує багато цивілізованих підходів. Це і оподаткування землі, яка продається або унаслідується. Це і довічне користування, а потім перехід у власність територіальних громад.
 
А під час чергових виборів треба провести референдум, і тільки за його результатами ухвалювати ті чи інші політичні щодо земель сільгосппризначення.
 
Вочевидь, запитання «Як воно буде?» залишається відкритим. На нього чітко не можуть відповісти не лише у глибинці, а й у високих столичних кабінетах.
 
Власник земельного паю повинен усвідомити, що земля у власності - це джерело постійного прибутку, який не можна порівняти із ціною на українську сільськогосподарську землю, заявив міністр аграрної політики та продовольства Микола ПРИСЯЖНЮК. І пригрозив: «У випадку, якщо власник земельного паю не бажає самостійно обробляти землю або громада не бажає це робити колективно, землю потрібно віддавати в оренду. Ми будемо на цьому наполягати». А Міністерство, зі слів його очільника, має максимально залучити до обробітку сільськогосподарських земель місцевих жителів: «Ми будемо вимагати, щоб при обробітку земельних паїв не власниками, а орендарями, на землі працювало щонайменше 70-80% з громади того населеного пункту, де земля знаходиться».
Як реалізувати таке, здавалось би, дуже правильне завдання, пан Присяжнюк не уточнив. 

1

 16 серпня 2019
Україні для оновлення машинно-тракторного парку щороку потрібно 40 тис. тракторів та понад 5 тис. зернозбиральних комбайнів.
Україні для оновлення машинно-тракторного парку щороку потрібно 40 тис. тракторів та понад 5 тис. зернозбиральних комбайнів.
16 серпня 2019
 16 серпня 2019
7 серпня на острові Репіда Матросянської с/р Ізмаїльського району (115 км р. Дунай) в Одеській області виявили один труп дикого кабана.
7 серпня на острові Репіда Матросянської с/р Ізмаїльського району (115 км р. Дунай) в Одеській області виявили один труп дикого кабана.
16 серпня 2019
 16 серпня 2019
До заключної виставкової агроподії осені залишається 2,5 місяців. Так! Сьогодні говоримо про міжнародну виставку на AgroComplex 2019, яка закриває виставковий сезон поточного року. І, як свідчить перелік професійних заходів та спецпроектів, подія відбудеться із розмахом!
До заключної виставкової агроподії осені залишається 2,5 місяців. Так! Сьогодні говоримо про міжнародну виставку на AgroComplex 2019, яка закриває виставковий сезон поточного року. І, як свідчить перелік професійних заходів та спецпроектів, подія відбудеться із розмахом!
16 серпня 2019
 16 серпня 2019
Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру і ДП "Центр ДЗК" розпочали тестування оновленої версії Публічної кадастрової карти, адаптованої для мобільних пристроїв.
Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру і ДП "Центр ДЗК" розпочали тестування оновленої версії Публічної кадастрової карти, адаптованої для мобільних пристроїв.
16 серпня 2019
 16 серпня 2019
На думку експертів, 2019 рік не був особливо сприятливим для бджільництва. В багатьох областях України примхи погоди порушили медозбір, як мінімум, із двох ключових культур – липи і соняшника.
На думку експертів, 2019 рік не був особливо сприятливим для бджільництва. В багатьох областях України примхи погоди порушили медозбір, як мінімум, із двох ключових культур – липи і соняшника.
16 серпня 2019
 16 серпня 2019
Українські яблука можуть конкурувати на експортних ринках Близького Сходу і навіть Азії в нетрадиційний для України сезон – травень, червень та, навіть, липень. 
Українські яблука можуть конкурувати на експортних ринках Близького Сходу і навіть Азії в нетрадиційний для України сезон – травень, червень та, навіть, липень. 
16 серпня 2019

Please publish modules in offcanvas position.