При цьому вміст перетравного протеїну становить 85-92 г. У зерні вдосталь вітамінів (Вb В2) і мікроелементів (кобальт, цинк, марганець). У 100 кг вівсяної соломи міститься 31 к. од., полови - 46 к. од. За поживністю і засвоєнням це найкращий грубий корм. Овес також висівають на зелений корм і сіно в суміші з викою, горохом, чиною.
Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукри, жир, вітаміни, каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору). В 1 кг зерна гороху міститься 1,17 к. од. та 180-240 г перетравного протеїну, 15,2 г лізину. Горохове борошно використовують при виробництві концентрованих кормів. Тваринам згодовують також зелену масу, сіно, солому, кормова поживність яких завдяки високому вмісту білка значно вища порівняно зі злаковими культурами. Крім багатого на білок зерна, горох може забезпечити потреби у високоякісному сіні, сінажу, зеленій масі, полові та соломі. До того ж, його зелена маса добре підходить для використання на сидерати.
Овес та горох мають також продовольче застосування. Із вівса виготовляють крупи, особливо цінну крупу «Геркулес», галети, печиво, толокно, замінники кави. Вівсяне борошно не містить клейковини, тому для випічки використовується, як правило, в поєднанні з пшеничним. Страви із вівса добре засвоюються організмом і мають велике значення у дієтичному і дитячому харчуванні.
Горох, своєю чергою, має високі смакові якості, є дієтичним та навіть лікувальним продуктом. Він сприяє виведенню солей з організму, корисний хворим на серце. У 100 г його зерна міститься 491 ккал. Для порівняння: у 100 г пшениці тільки 457 ккал. До того ж, вміст білка прирівнюється до його вмісту у сирому м’ясі.
Ці культури відзначаються досить високим потенціалом продуктивності. Так, на сортодільницях України врожайність вівса досягає 65-80 ц/га. Горох забезпечує до 30-50 ц/га, що є найвищим показником серед зернових бобових. Проте на практиці врожайність цих культур є значно нижчою.
Підсумки вирощування
В Україні спостерігаються постійні коливання обсягів виробництва вівса та гороху. Так, у період з 2006 по 2011 роки найбільший валовий збір вівса був отриманий у 2008 році, на рівні 944 тис. т. На це вплинула врожайність культури, яка становила 21,2 ц/га. Найнижчий урожай зафіксований у 2010 році - 459 тис. т, при цьому врожайність становила 14,8 ц/га. Торік було зібрано 506 тис. т цього зерна з площі 280 тис. т за врожайності 18,1 ц/га.
Найбільший валовий збір гороху отриманий у 2006 році: з площі 327 тис. га зібрано 653 тис. т зерна при врожайності 20 ц/га. Такого рівня не вдалося досягти у наступні роки, найбільш не врожайним з яких виявився 2007-ий. У тому році валовий збір гороху становив 268 тис. т. При цьому площа до збирання дорівнювала 247 тис. га, а врожайність - 10,9 ц/га. У 2011 році виробництво гороху сягало 364 тис. т, що на 20% менше попереднього року. Площа до збирання була на рівні 245 тис. га, урожайність - 14,9 ц/га.
Найбільшими регіонами за обсягами вирощування вівса є Чернігівська (72 тис. т), Волинська (70 тис. т), Житомирська (55 тис. т). Рівненська (44 тис. т) області; зернобобових культур - Одеська (76 тис. т), Чернігівська (48 тис. т), Харківська (47 тис. т) області.
Овес та кукурудза в Україні вирощуються здебільшого для внутрішнього споживання. Тож вплив світового ринку є мінімальним на формування цін.
Динаміка виробництва вівса в Україні
Світовий ринок
За прогнозами Міністерства сільського господарства США (USDA) світове виробництво вівса у 2011-2-12 маркетинговому році оцінюється на рівні 23 млн т, що на 3,6 млн т перевищить показник попереднього періоду. До трійки основних виробників належать Європейський Союз (27 країн), Російська Федерація та Канада. Разом ці країни вирощують понад 70% світового обсягу. Основним продавцем на світовому ринку вівса є Канада, яка реалізує понад половину власного врожаю, що становить 78% світового торговельного обороту. Такі ж обсяги вівса імпортують США. На рівні 50-75 тис. т цього зерна щорічно закуповують на зовнішніх ринках Мексика, Японія та Китай.
Cвітове виробництво гороху знаходиться у межах 11-12 млн т. Найбільшим виробником вважається Канада, яка за рік виробляє понад 3 млн т гороху. На другому місці - ЄС-27. Тут основне виробництво зосереджено у Франції (близько 1,5 млн т), Німеччині (400 тис. т) та Великобританії (200 тис. т). До потужних світових виробників належать Китай і Росія (з обсягами виробництва на рівні 1,2 млн т), Індія (800 тис. т) та США (понад 900 тис. т). При цьому обсяги суттєво коливаються від сезону до сезону.
До основних постачальників гороху на експортний ринок відносяться Канада, Франція, Австралія та США. Найбільшими імпортерами продукції є Іспанія, Індія та Бангладеш. Закуповують горох на світовому ринку Італія, Китай, Куба, Німеччина, Пакистан та інші країни.
Динаміка світового споживання вівса
Цінова ситуація
На початку нового зернового сезону 2011 року уряд розширив перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2011-20 МР, доповнивши його вівсом, просом та горохом. Про це свідчить постанова Кабміну від 27 липня 2011 року №834. Виходячи з цього нормативного акта, Аграрному фонду були надані повноваження про придбання до державного інтервенційного фонду 23 тис. т вівса та 23 тис. т гороху впродовж вересня 2011-липень 2012 року. Проте поки що такі закупівлі не були проведені.
На об’єкти державного регулювання встановлюються мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, які є індикатором для здійснення Аграрним фондом фінансових і товарних інтервенцій. Таким чином, наказом Мінагропроду від 10 лютого 2011 року №17 визначені індикативні ціни на стратегічно важливі види сільськогосподарської продукції та продовольства, до яких потрапили овес та горох. У разі проведення фінансових інтервенцій закупівельні ціни на овес 1 класу становили від 2,64 до 3,08 тис. грн/т, 2 класу - 2,42-2,86 тис. грн/т, 3 класу - 2,20-2,64 тис. грн/т. Ціни на горох встановлені на наступному рівні: 1 класу - від 2,95 до 3,49 тис. грн./т, 2 класу - 2,68-3,22 грн/т, 3 класу - 2,41-2,95 грн/т. Проте такі ціни умовно відображають ситуацію на ринку.
На початку поточного зернового сезону ціни на ці види зерна були вищими від теперішніх. Якщо у серпні 2011 року горох фуражний закуповували по 2,8 тис. грн/т, то у березні - 2,5-2,6 тис. грн. Подібна ситуація спостерігається і з вівсом. Наприкінці літа 2011 року овес 3-4 класу купляли в середньому по 1,8 тис. грн/т, проте в березні така ціна була бажаною для його виробників. Фактично за овес готові були платити від 1,5 до 1,7 тис. грн/т залежно від показників якості.
Економіка господарювання
Враховуючи наявну цінову ситуацію та рівень організації виробництва, овес та горох відносяться до групи зернових культур із низькою економічною привабливістю. Рентабельність таких культур становить 20-25%. Зниження цін на зерно, подорожчання матеріальних ресурсів негативно впливають на фінансовий стан їх виробників. Відсутність паритету цін між продукцією сільського господарства та засобами виробництва й матеріальними ресурсами спостерігалася ще в першій половині 90-х років. Але й досі нічого не змінилося. Ціни на ресурси постійно зростають, а на продукцію сільського господарства змінюються здебільшого не на користь виробників. Тому прибутковим таке виробництво можна назвати умовно, адже його рентабельність ледве перевищує рівень доходів за депозитними вкладами банківських установ, які наразі становлять 20% річних.
Тож враховуючи подальше зростання цін на матеріальні ресурси, необхідно підвищувати віддачу 1 гектару посівної площі. Після тривалої стабільності цін у січні-лютому вартість азотних добрив на українському ринку почала поступово зростати. За два місяці ціна на аміачну селітру виросла на 150-200 грн/т і досягла 3400 грн/т з урахуванням ПДВ; елітне насіння вівса вітчизняних селекційних установ для цьогорічної сівби можна придбати за 4,5-5,0 тис. грн, гороху – близько 7 тис. грн/т; пальне коштує близько 9,7-9,9 тис. грн/т. Разом із витратами на оплату праці, засоби захисту рослин, амортизаційні відрахування тощо витрати з вирощування вівса на 1 га становитимуть щонайменше 3,5 тис. грн. Враховуючи собівартість 1 т вівса на зерно 1,15 тис. грн, ціни реалізації на рівні 1,6 тис. грн/т при досягненні врожайності 28 ц/га, рентабельність оцінюється від 40% і вище. При вирощуванні гороху сукупні витрати на 1 га становитимуть 4,5 тис. грн, що за врожайності 26 ц/га забезпечить собівартість на рівні 1,65 тис. га. Тож, враховуючи ціну реалізації 2,5 тис. грн., рентабельність гороху дорівнюватиме 56%.
Динаміка виробництва гороху в Україні
Прогноз на новий урожай
За оцінкою Мінагропроду та аграрних метеорологів, тримісячна засуха восени 2011 року і рекордні морози в січні-лютому поточного призвели до загибелі до 3,5 млн га озимих із засіяних 8,4 млн. Тож пересів озимих зернових культур навесні може становити від 2,5 млн га і більше. Пересівати будуть не лише кукурудзою та ячменем, а й іншими культурами, зокрема, вівсом та горохом.
Відтак, посівна площа під вівсом в Україні в 2012 році може розширитися до 400 тис. га. Таким чином, за врожайності 18,4 ц/га цілком реально отримати 736 тис. т вівса. Площі посівів гороху можуть досягти 360 тис. га, або майже на половину більше минулого року. При цьому за врожайності 17,1 ц/га валовий збір цього зерна становитиме 615 тис. т, що в 1,7 разу перевищить попередній рівень.
Враховуючи загальне зменшення валового виробництва зерна, зростаючий попит світового ринку, вирощування вівса та гороху може стати в новому сезоні економічно ефективним. Проте обсяги отриманих доходів є важкопрогнозованими. Так, на тлі очікування нової хвилі економічної кризи фахівці Світового банку прогнозують зниження цін на аграрну продукцію у 2012 році порівняно з попереднім на 11%. Зниженню вартості сільськогосподарської продукції будуть сприяти збільшення її пропозиції, очікуване зниження цін на енергоносії й добрива, а також невизначеність перспектив економічного розвитку в світі і побоювання з приводу боргової кризи в Європейському Союзі.
Прогноз структури світового виробництва вівса у 2011-2012 МР
