Виробництво
Минулий рік видався одним із найбільш урожайних на картоплю. За офіційною статистикою торік було зібрано 23,3 млн т «другого хліба», що за обсягами поступається лише врожаю попереднього року. При цьому площа картоплі не змінювалася із 2009 року та знаходилася на рівні 1,4 млн т. Сприятливі погодні умови впливали на зростання урожайності. Якщо у 2000–2010 роках у середньому по Україні вона перебувала в межах 12–14 т/га, то в останні два роки позначка не опускалася нижче 16 т.
Основне виробництво картоплі зосереджено в домогосподарствах населення. У минулому році частка виробленої картоплі в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах становила 3,3% від загального обсягу продукції. Як наслідок, натуральне господарство не дозволяє застосовувати інноваційні технології виробництва. До того ж, відсутність системної обробки посівів картоплі, якісного насіннєвого матеріалу та недотримання сівозмін сприяє розвитку хвороб та розповсюдженню шкідників. Відтак, якість та урожайність картоплі знаходитися на низькому рівні. Якщо в сільськогосподарських підприємствах торік урожайність бульби становила 19,2 т/га, то в одноосібників - лише 16 т/га. Загалом за врожайністю Україна знаходиться у восьмій десятці світових виробників картоплі серед 150-ти країн, де культивується ця культура.
Динаміка виробництва картоплі в Україні
Джерело: Держстат України, 2013 рік
Незважаючи на наявну тенденцію розвитку галузі, картопля була і залишається одним з основних джерел доходів сільського населення. В Україні нараховується понад 17 млн домогосподарств, переважна більшість з яких займається виробництвом картоплі для власного споживання, годівлі тварин та продажу. У середньому на одне господарство припадає 0,5 т товарної картоплі. Якщо в 2010 році при реалізації такого обсягу продукції отримували щонайменше 1,5 тис грн, то в минулому - лише 400 грн. За нинішнього насичення картоплею внутрішнього ринку є сумнівним одержання очікуваних доходів.
Цінова ситуація
Закономірним є те, що зростання виробництва впливає на збільшення пропозиції внутрішнього ринку та зниження цін на продукцію. В основних регіонах виробництва картоплі посередники купують продукцію, вирощену в господарствах населення, за цінами від 0,70 до 0,90 грн/кг. У більшості випадків картоплю закуповують для закладки на зберігання і подальшого перепродажу в зимово-весняний період наступного року. Оптові ціни реалізації картоплі сільськогосподарськими підприємствами через надмірну пропозицію знизилися у країні до 1,1–1,2 грн/кг. Така ціна на картоплю в Україні востаннє спостерігалася 6–7 років тому, проте й витрати на її вирощування у той час майже вдвічі нижчі. Собівартість промислового вирощування пізніх сортів картоплі становила торік від 1,4–1,7 грн/кг. Відтак, її вирощування у сільськогосподарських підприємствах є збитковим.
Проте споживачів влаштовує такий розвиток подій. Ціни роздрібної мережі впродовж квітня-травня сягали на рівні 1,6–1,8 грн/кг, що є цілком прийнятним для пересічних покупців. За прогнозами експертів, до кінця поточного року суттєвих змін у ціновій ситуації на внутрішньому ринку картоплі не відбудеться.
Споживання
Картопля є продуктом повсякденного харчування людини. У 2011 році споживання картоплі на одну особу в Україні становило 139 кг, що на 12 кг, або 8% перевищувало раціональні норми харчування, визначені Міністерством охорони здоров’я. Крім картоплі, більше за норму в минулому році вживали олії на 5%, хлібопродуктів - 9%. Проте споживання молока і молокопродукції було меншим на 46%, м’яса та м’ясопродукції - 36%, і цей перелік можна продовжувати. Тому картопля для населення України є не просто продуктом харчування, а виступає замінником інших видів продовольства.
Структура використання картоплі в Україні
Джерело: Держстат України, 2012 рік
Споживання картоплі в регіонах України суттєво відрізняється. За даними Держстату України, найбільше з’їдають картоплі на одного жителя у рік у Житомирській області. У 2011 році середньостатистичний житель Житомирщини споживав майже 200 кг картоплі проти 177 кг у 2010-му. Картопля також є важливою складовою харчування у Хмельницькій (197 кг/особу), Сумській (185), Івано-Франківській (184), Волинській областях. У той же час, найбільший виробник картоплі в Україні - Львівська область, має менше середньодушове споживання картоплі, чим вищезгадані регіони.
Менше за інших споживають картоплю жителі Південних та Східних регіонів, зокрема, Запорізька (108 кг/особу), Миколаївська (101), Дніпропетровська (106) та Харківська (114) області. Загалом близько 38–39% картоплі, що споживається в Україні, є придбаною. Більшість же потреб у цьому продукті забезпечується за рахунок власного виробництва, тобто картоплею, вирощеною на присадибних ділянках. Продовольчий фонд картоплі у позаминулому році становив 6,4 млн т, або 29% до загальної пропозиції. Решта картоплі розподілялася наступним чином: на кормові цілі надійшло понад 31%, перероблялося на нехарчові цілі - 6%, витрачалося на посадку 24%. Експорт картоплі становив близько 8 тис. т. При цьому втрати були в межах 9,5%.
Динаміка використання картоплі в Україні
Джерело: Держстат України, 2012 рік
У 2013–2014 маркетинговому році навіть при збільшенні виробництва Україні навряд чи вдасться обійтися без імпорту картоплі. Приклади імпорту цього продукту спостерігалися у попередні роки. Впродовж останніх 10 років найбільше завозили картоплі у 2006 році, а саме 21 тис. т та у 2010 році - 30 тис. т. Необхідність ввезення картоплі з-за кордону зумовлена двома основними причинами. По-перше, відсутністю розвинених каналів просування продукції від дрібнотоварного виробника до різного рівня споживачів на ринку, а, по-друге, невисокою якістю продукції, яка пропонується вітчизняними виробниками. За прогнозами експертів, ціни на привезену товарну картоплю будуть на 20–25% вищими, ніж на вітчизняний продукт.
Світове виробництво
У світі вирощують понад 300 млн т картоплі. Середня її урожайність - близько 100 ц/га. Для порівняння, лідери за цим показником (США, Нова Зеландія, європейські країни) збирають у середньому по 400 ц/га. Світове виробництво картоплі дедалі збільшується. Загалом її вирощують близько 150 країн у найрізноманітніших грунтово-кліматичних умовах. Основну частину бульби вирощують в Азії та Європі. Серед провідних виробників Європи виділяють Pociю, яка концентрує 11,7% світового (28,6% європейського) врожаю картоплі; Україну, на частку якої припадає 6,1% (та 14,9%), Бiлорусь - 2,6% (та 6,3%).
Першість у торгівлі насінням картоплі належить Голландії. Ця країна контролює до 70% світової торгівлі насінням картоплі, експортуючи близько 700 тис. т продукції щорічно до 80 країн світу. Це при тому, що площі, відведені в країні під вирощування посадкового матеріалу, не перевищують 35–40 тис. га. Всього ж, за оцінками аналітиків, щорічний світовий експорт насіння картоплі сягає до 1 млн т.
Враховуючи світові тенденції розвитку картоплярства, пріоритетним завданням подальшого реформування цієї галузі в Україні є налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції за сортовими характеристиками, якістю й ціною. Саме за дотримання зазначених умов картопля українського походження зможе ефективно конкурувати з іноземними сортами не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.
Перспективи розвитку
Зростання виробництва картоплі не вирішує існуючих проблем галузі, а навпаки, їх загострює. Ринок картоплі досяг тієї межі, за якою мають бути вжиті відповідні заходи, спрямовані на врегулювання внутрішніх потреб та обсягів виробництва. Дрібнотоварне виробництво картоплі, що домінує майже 20 років в Україні, є мало регульованим та прогнозованим. Відтак, внутрішній ринок є незахищеним від можливого зменшення виробництва, що мало місце в 2010 році, та перевиробництва продукції, як в останні два роки. Тому наразі доцільно розглянути можливість державної підтримки розвитку картоплярства на промисловій основі, тобто у сільськогосподарських підприємствах. В основі такої підтримки мають буди державні та регіональні програми розвитку галузі. До того ж, потребує збільшення фінансування наукова діяльність у галузі картоплярства. Питання виведення нових, пристосованих до зміни клімату, нематодостійких, високо-врожайних сортів, їх апробація на дослідних (експериментальних ділянках), реалізація товаровиробниками, мають знаходити порозуміння та підтримку на рівні місцевих та державних владних структур.
Не викликає сумніву необхідність розбудови заготівельно-збутової мережі. Більшість вирощеної товарної продукції не знаходить покупців через відсутність можливості її продажу. До того ж, не всі виробники мають умови для тривалого її зберігання, тому багато продукції просто псується. Мережа заготівельно-збутової кооперації, яка існувала за радянських часів, була зруйнована, а натомість сучасна, ринкова ще не побудована. Влада здійснює перші кроки з налагодження кооперативних відносин на ринку сільськогосподарської продукції, які є вкрай необхідними, але не в змозі розв’язати існуючу проблему. Створення власних кооперативів виробників із подальшим продажем продукції через оптово-продовольчі ринки, мережі супермаркетів, громадського харчування є бажаним результатом у розбудові сучасної заготівельно-збутової мережі.
Комерційні структури потенційно можуть долучатися до цієї роботи, беручи на себе відповідальність з організації вирощування якісного товару на договірних засадах із постачанням сортового посадкового матеріалу та закупівлі готової продукції за попередньо погодженими цінами. Проте для отримання результату від такої діяльності потрібні значні інвестиції у розвиток інфраструктури. При вирішенні назрілих проблем розвитку галузі Україна зможе стабілізувати ситуацію на внутрішньому ринку, забезпечити продовольчі й інші потреби в картоплі та поступово нарощувати експорт якісної продукції на світові ринки.
