Виробництво
Вітчизняні бурякосіючі підприємства активно готуються до збирання урожаю. У нинішньому сезоні очікується зібрати 13,2 млн т та довести виробництво солодкого піску до 1,75 млн т, що менше порівняно з минулорічним показником. На це вплинуло значне зменшення посівної площі цукрових буряків. Якщо торік площа до збирання становила 449 тис. га, то в нинішньому цю культуру виділили 293 тис га. Навіть за рекордної урожайності валове виробництво значно поступатиметься останнім двом рокам. Проте й таких обсягів цілком достатньо для забезпечення внутрішніх потреб України.
Динаміка виробництва цукрових буряків в Україні
Джерело: Держкомстат України
У 2012 році було вироблено 2,1 млн т бурякового цукру. На відміну від попередніх років цукровики не займалися переробкою цукрової тростини. Тож вироблений цукор був виключно з вітчизняної сировини. Внутрішні потреби ринку минулого року Держкомстат оцінив на рівні 1,71 млн т. Швидше за все в 2013–14 маркетинговому році (МР) потреби вітчизняного ринку залишаться на попередньому рівні. Таким чином, враховуючи перехідні запаси (886 тис. т), цукрові ресурси в поточному сезоні становитимуть у межах 2,6 млн т, чого буде достатньо для забезпечення споживчого попиту та формування запасів.
Динаміка виробництва та споживання цукру в Україні
Джерело: Держкомстат України
Світовий ринок
За прогнозами Міністерства сільського господарства США (USDA), світове виробництво цукру у 2013–2014 маркетинговому сезоні становитиме 175 млн т, що майже не відрізнятиметься від попереднього року. Очікується збільшення виробництва цукру в основних країнах-виробниках. Обсяги виробництва солодкого піску у Бразилії зростуть порівняно з минулорічними на 5%, що є рекордом для країни, Таїланді - на 6%, країнах ЄС-27–2%, Китаї - до 1%. Разом з тим, виробництво цукру в Індії зменшиться на 8%. Виробництво солодкого продукту в країнах ЄС-27 становитиме 15,8 млн т, що на 10% менше минулорічного.
Структура світового виробництва цукру у 2013–2014 МР
Джерело: USDA
Обсяги світової торгівлі становитимуть 59 млн т, що майже на рівні минулорічного показника. Найбільшими експортерами залишаться Бразилія, Таїланд, Австралія. Незважаючи на зростання світового виробництва, внутрішні ринки окремих країн відчуватимуть дефіцит цього товару. Так, країни Європейського Союзу в новому сезоні закуповуватимуть на зовнішніх ринках до 3,8 млн т. До великих покупців цукру також належатимуть Індонезія, США та Китай. Зростання попиту на цукор не впливатиме на його запаси. За прогнозами фахівців USDA, світові залишки цукру становитимуть 38 млн т, що менше попередніх.
Вплив України на світовий ринок цукру є незначним. Її частка у загальносвітовому виробництві коливається близько 1%. Упродовж останніх трьох років цукор експортувався невеликими партіями до східних країн СНД. Зокрема, торік було експортовано 174 тис. т солодкого піску. Експорт цукру здійснювався у 20 країн світу. Основними країнами-імпортерами стали Казахстан, Грузія, Ліван, Киргизія, Туркменістан, Узбекистан, Угорщина, Хорватія, Сирія.
Відновлення експорту українського бурякового цукру, підвищення його конкурентоспроможності та активізації просування на продовольчі ринки зарубіжних країн є однією із відправних позицій розвитку галузі. В Україні зруйнована інфраструктура щодо забезпечення експортних поставок цукру, яка сьогодні потребує від держави прийняття конкретних заходів з її якнайшвидшого відновлення.
Структура світового експорту цукру у 2013–2014 МР
Джерело: USDA
До того ж, нині в Україні немає потреби у ввезені цукру-сирцю з тростини. При вступі до СОТ Україна погодилася на встановлення тарифної квоти на ввезення цукру-сирцю із тростини в обсязі 267,8 тис. т за пільговою ставкою ввізного мита 2%. Проте ввезення цукру-сирцю є правом, а не обов’язком. У цьому році внутрішній ринок цукру в Україні профіцитний, а тому немає потреби ввозити додаткову сировину.
Державне регулювання
Держава регулює ринки стратегічно важливих видів продовольства, до яких належить й цукор. До постійного контролю відносяться питання захисту внутрішнього ринку цукру та національного товаровиробника, реалізація цукру, виробленого понад квоту «А» тощо. Основними механізмами регулювання внутрішнього ринку цукру є проведення інтервенційних операцій уповноваженими операторами. Підставою для цього є ряд законодавчих актів, зокрема Закони України від 17 червня 1999 року № 758-ХІV «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», від 24 червня 2004 року № 1877 «Про державну підтримку сільського господарства України» та від 30 листопада 2006 року № 404-V «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини».
Виходячи з науково обґрунтованої норми споживання цукру на одну особу, за пропозицією Мінекономіки України пропонується встановлення квоти поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») на період маркетингового року з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року в обсязі 1826 тис. т, що майже на рівні минулого сезону. Встановлений обсяг поставки цукру враховує його внутрішнє виробництво з вітчизняної сировини, імпортованого цукру-сирцю та можливий імпорт продукції закордонного виробництва.
Цінове регулювання відбувається шляхом встановлення мінімальних цін. Відповідно до рішення Мінагропроду в новому сезоні передбачається зростання мінімальних цін на цукор із 4,9 тис. грн за тонну до 5,6 тис. грн, а максимальних - з 5,9 тис. грн до 7,7 тис. Це є одним із дієвих заходів підтримки вітчизняних виробників солодкого піску, стабільної цінової ситуації на внутрішньому ринку.
Цінова ситуація
Рівень оптово-відпускних цін на цукор білий, вироблений із цукрових буряків урожаю 2013 року, передусім залежатиме від витрат на його виробництво, природнокліматичних умов, а також кон’юнктури внутрішнього та світового ринків. Через підвищення цін на природний газ та енергоносії для промислових споживачів, закупівельних цін на цукрові буряки, а також на інші матеріально технічні ресурси, що формують собівартість виробництва цукру, витрати на виробництво однієї тонни цукру зростуть до 10%. Розрахункові середні витрати на виробництво однієї тонни цукру з цукрових буряків урожаю 2013 року очікуються у межах 6,5 тис. грн.
У той же час немає економічних передумов для різкого подорожчання продукції у роздрібній торгівлі. У вересні ціни роздрібної мережі подекуди знизилися до 6 грн/кг та продовжують поступове зниження. Тому зазвичай оптові ціни на цукор формуватимуться не від фактичних витрат на виробництво, а від попиту на продукцію. Якщо зростання цін на солодкий пісок матиме місце, то воно проявиться швидше за все на початку листопада. Упродовж жовтня поточного року внутрішній ринок матиме достатню пропозицію, що призведе до зниження цін у період цукроваріння.
Стратегія галузі
Подальший розвиток бурякоцукрового комплексу є одним із найбільш важливих в економіці України та потребує якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках та продовольчу безпеку держави. Проте значні коливання закупівельних цін на цукрові буряки, оптово-відпускних цін на цукор, незважаючи на вжиття регуляторних заходів з боку держави, призводять до суттєвих коливань обсягів виробництва продукції. Разом з тим, стратегією розвитку сільського господарства України на період до 2020 року передбачається збільшення виробництва цукрових буряків до 35 млн. При цьому зростатиме виробництво сировини у великих сільськогосподарських підприємствах із земельним банком понад 10 тис. га.
Зовнішні закупівлі цукру основними країнами-імпортерами, млн т
Джерело: USDA
Для успішного розвитку галузі необхідне формування збалансованої системи фінансово-кредитного забезпечення за рахунок запровадження іпотечного кредитування та страхування ризиків виробництва. Це дасть можливість технічного переоснащення підприємств галузі, запровадження сучасних енергозберігаючих технологій, що сприятиме підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Окрім цього, можливо переоснащення цукрових заводів в Україні для виробництва біопалива.
В Україні є резерви нарощування виробничих потужностей та обсягів продукції. Так, існують понад 30 законсервованих цукрових заводів, які при забезпеченні необхідною кількістю сировини можуть відновити свою виробничу діяльність, або можуть бути перепрофільовані на виробництво біопалива. Так, одним із можливих напрямів розвитку галузі є поєднання промислового і сільськогосподарського виробництва та їх інтеграція, виходячи з потреб внутрішнього і зовнішнього ринків.
