Мегастарт
Останнім часом в Україні спостерігається зацікавленість до вирощування ягідних культур, що не лише корисні для харчування людини, але є одним із найперспективніших напрямів ведення агробізнесу у сільському господарстві.
Ягоди є цінним продуктом харчування, джерелом корисних речовин та вітамінів. Внаслідок значного їх вмісту ягоди мають неабияку користь для людини будь-якого віку. Зокрема, при споживанні певної кількості суниці, малини чи смородини можна задовольнити середньодобову потребу у вітаміні С.
Вирощування ягідних культур як особлива галузь сільського господарства традиційно розвивалося впродовж багатьох десятиліть у різних областях нашої країни. Навіть складні 90-ті роки минулого століття суттєво не вплинули на стан галузі, що було пов’язано з переважним зосередженням виробництва в особистих підсобних господарствах населення. Останні і сьогодні зберігають провідні позиції, незважаючи на наявну тенденцію зменшення їх частки на ринку, забезпечуючи понад 90 % всього виробництва ягід у країні.
Високий і стабільний попит на ягоди як зі сторони населення, так і переробних підприємств зумовив зростання їх виробництва за останні 15 років майже в 1,6 разу (табл. 1).
Таблиця 1. Стан розвитку ягідних насаджень в усіх категоріях господарств України
(*неповна інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: Державна служба статистики України
При цьому найвищі рекордні темпи зростання виробництва ягід впродовж 2000-2014 рр. спостерігалися у Херсонській (у 10 разів — з 0,4 тис. т до 4,0 тис. т), Вінницькій (8,1 разу), Полтавській (6,6 разу), Київській (5,6 разу), Рівненській (3,6 разу), Сумській (3,4 разу) та Волинській (2,7 разу) областях.
Значне збільшення виробництва ягід впродовж цього періоду відбулося не за рахунок розширення площі насаджень, яка залишилася майже без змін, а передусім внаслідок удосконалення й інтенсифікації технології вирощування та впровадження нових високопродуктивних сортів.
Так, середня урожайність загалом зросла в 1,6 разу, у тому числі найбільше в таких областях, як: Полтавська (7,5 разу), Вінницька і Херсонська (6,8 разів), Рівненська (5 разів), Житомирська (1,5 разу).
Торік за рівнем одержаної урожайності виділялися такі регіони, як Рівненська (12,72 т/га), Полтавська (9,58 т/га), Вінницька (9,28 т/га), Житомирська (9,12 т/га) та Херсонська (8,85 т/га) області, де цей показник перевищував середній в усіх категоріях господарств України в 1,3-1,9 разів.
Сьогодні найбільші площі ягідників у плодоносному віці зосереджено в Дніпропетровській (1,6 тис. га), Волинській (1,4 тис. га), Київській (1,4 тис. га), Житомирській (1,2 тис. га), Вінницькій (1,1 тис. га) та Львівській (1,1 тис. га) областях, що в перспективі дозволить створити кластерну модель розвитку галузі.
Основними і найбільш поширеними ягідними культурами в Україні є суниця і полуниця, малина, смородина та аґрус (діагр. 1).
Діагр. 1. Динаміка площі ягідних насаджень у плодоносному віці в усіх категоріях
господарств України (*неповна інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: Державна служба статистики України
Порівняно з 2000 р. площі суниці і полуниці у плодоносному віці в усіх категоріях господарств зросли з 7,5 тис. га до 8,2 тис. га торік, що становить 42 % від загальних насаджень ягідних культур. Без суттєвих змін залишалася площа під малиною, смородиною й агрусом.
За даними проведеного в травні 2014 р. Державною службою статистики вибіркового обстеження сільськогосподарської діяльності домогосподарств сільської місцевості було визначено наявність у них ягідних насаджень (табл. 2).
Таблиця 2. Наявність ягідних насаджень у сільських домогосподарствах України в 2014 р.
(у розрахунку на 10 домогосподарств, дерев)
Джерело: Державна служба статистики України
Розмір ягідних насаджень визначається не лише наявними можливостями вільного робочого часу для їх догляду, але й площею земельних угідь, яка є в користуванні домогосподарств, що і підтвердило вищеозначене їх обстеження.
Важливим критерієм оцінки ефективності розвитку будь-якої галузі сільського господарства є ступінь задоволення потреб населення у споживанні ї основного продукту — у цьому випадку ягід з розрахунку на одну особу.
Дані статистики свідчать — виробництво ягід в Україні з розрахунку на одну особу зросло з 1,7 кг в 2000 р. до 3,1 кг в 2014 р., що при рекомендованій нормі споживання 4 кг в рік становить лише 77,5 % до раціональної потреби.
Минулого року понад 4 кг ягід з розрахунку на одну особу виростили в Житомирській (8,6 кг), Вінницькій (6 кг), Чернівецькій (5,7 кг), Рівненській (5,4 кг) та Волинській (5,1 кг) областях. Наблизилися до цього рівня на Полтавщині (4 кг), Дніпропетровщині (3,8 кг) та Херсонщині (3,7 кг).
З огляду на неповне насичення споживчого попиту внутрішнього ринку та перспективність експорту вітчизняне ягідництво має значний потенціал до розвитку передусім через впровадження нових продуктивних сортів і якісного садивного матеріалу, а також переходу до застосування більш інтенсивних технологій їх вирощування.
Зовнішньоекономічний вектор
Нині виробництво ягід в Україні поступово наближається до межі задоволення основних потреб внутрішнього продовольчого ринку, що зумовлює необхідність розвитку нових каналів збуту продукції. Одним із перспективних напрямів, поряд із розвитком власної переробки ягід, є їх експорт.
За даними офіційної державної статистики, торік Україна експортувала 251,9 т суниці та полуниці на суму 289,7 тис. дол. США та 3,4 т малини, ожини та інших ягід на 6,9 тис. дол. (табл. 3).
Таблиця 3. Експорт-імпорт ягід в Україні за 2014 р.
Джерело: Державна служба статистики України
Це становить лише 0,2 % від внутрішнього їх виробництва та свідчить про значний нерозкритий потенціал розвитку означеного каналу реалізації.
Географія експорту вітчизняних ягід здебільшого зосереджувалася на ринках країн СНД. Так, майже весь обсяг суниці та полуниці на суму 288,6 тис. дол. США було експортовано до Російської Федерації, Республіки Молдова і Казахстану.
Порівняно з експортом імпорт ягід перевищив його майже вчетверо і становив 1185,4 тис. дол. США. Найбільшим був імпорт суниці та полуниці — 425,4 т на суму 1034,9 тис. дол.. При цьому основний його обсяг надійшов з Греції (289 т), Нідерландів (42,5 т), Іспанії (40,4 т) і Туреччини (32,3 т).
Другим за обсягом був імпорт малини — 51 т на суму 115,4 тис. дол., що надійшов здебільшого з Нідерландів (23,2 т) та Мексики (22,3 т).
Обсяг імпорту смородини чорної, білої або червоної та аґрусу сягав 16,7 т на суму 35,1 тис. дол. Основним постачальником були Нідерланди (15,7 т).
Перспективи зростання конкурентоспроможності вітчизняної галузі на світовому ринку плодоягідної продукції багато в чому пов’язані із підвищенням її якості відповідно до існуючих міжнародних стандартів. Лише після цього вітчизняна продукція зможе на рівних конкурувати та отримає свою нішу і ринок збуту за межами України, а отже, і новий поштовх до розвитку.
Економічні переваги ягідництва
Знайти сьогодні будь-яку інформацію про реальну економічну ефективність вирощування ягід в Україні доволі складно з огляду на той факт, що цей напрям агробізнесу зосереджено здебільшого в секторі господарств населення, які зазвичай не звітують офіційно до державної служби статистики з цього питання. Водночас та інформація, яку надають сільськогосподарські підприємства, є доволі обмежена за вмістом, щоб можна було зробити хоча б якісь вірогідні висновки про економічну ефективність вирощування ягід (табл. 4).
Таблиця 4. Економіка вирощування ягід у сільськогосподарських підприємствах України
Джерело: Державна служба статистики України
Так, у вітчизняних сільськогосподарських підприємствах впродовж 2011-2013 рр. рентабельність вирощування ягід коливалася від –10,8 % і до 13,6 %. При цьому визначальним фактором прибутковості була не лише ціна реалізації, але й собівартість продукції.
Витрати на вирощування ягід включають вартість саджанців, добрив, пально-мастильних енергоресурсів та інших матеріалів, а це здебільшого імпортується з-за кордону, що позначається на собівартості їх виробництва, а відтак, і на ціні продажу.
Необхідно врахувати той факт, що входження у цей вид бізнесу для промислового рівня організації його ведення, попри відсутність значних перешкод дозвільного-адміністративного регулювання, все ж таки потребує значних початкових інвестиційних вкладень з розрахунку на одиницю земельної площі при закладенні ягідних насаджень.
Безумовно, інтенсивне ягідництво є досить високорентабельним видом господарської діяльності в сільському господарстві, проте потребує вкладання не лише значних витрат праці через власну високу трудомісткість технологічного процесу, але й великі фінансові ресурси.
Попри це в Україні цей різновид агробізнесу на початковому рівні є найбільш доступним для всіх верств населення, що дозволяє досить легко започаткувати власну справу.
Закордонний і вітчизняний досвід показує, що ягідництво може стати не лише вагомим джерелом збільшення прибутковості використання земельних угідь, а й важливим чинником розв’язання нагальної проблеми зайнятості населення, зокрема, в сільській місцевості.