У багатьох країнах світу вирощування фруктів є одним із важливих напрямів ефективного розвитку аграрної сфери, застосування сучасних технологій, збереження зайнятості сільського населення та їх укладу, а також поглиблення зовнішньоекономічної торговельної діяльності, що в сукупності забезпечує досить вагомому частку надходжень доходів від експорту цієї продукції та добробут.
Фрукти належать до найбільш цінних і корисних видів їжі, яка містить багато поживних речовин і елементів, необхідних людському організму для нормальної його життєдіяльності. Це також джерело повноцінних вітамінів C, B, PP, бета-каротину, мінеральних речовин і клітковини.
Сама узагальнююча їх назва походить від латинського fructus — плід, що відноситься до соковитих їстівних плодів культурних і дикорослих рослин. Відповідно до загальноприйнятої класифікації фрукти поділяють на зерняткові (яблуня, груша, айва та ін.), кісточкові (абрикос, слива, вишня, персик тощо), цитрусові (апельсин, лимон, мандарин, грейпфрут та ін.), субтропічні і тропічні (інжир, гранат, манго, ананас, банан, авокадо тощо) види, а також ще виділяють і горіхоплідні (горіх волоський, фундук та ін.).
Виробництвом фруктів займається плодівництво — окрема і специфічна галузь рослинництва та сільського господарства.
Виробництво
Виробництво продукції плодівництва в Україні щорічно варіює в межах 1,7-2,1 млн т, зокрема в її структурі останніми роками зросла питома вага зерняткових фруктів і горіхоплідних, тоді як кісточкових дещо знизилася.
Порівняльний аналіз статистичних даних за 2000-2014 рр. засвідчив стійку динаміку зростання виробництва плодів, яка загалом становить 136,3 %. При цьому найвищі темпи продемонстрували горіхоплідні — 205,2 % і зерняткові — 153,9 %, тоді як обсяги кісточкових залишилися майже без змін — 101,1 % (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка виробництва основних видів плодів в усіх категоріях господарств України
(*неповна статистична інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
У структурі виробництва плодів за вказаний період також відбулися зміни. Питома вага зерняткових зросла, відповідно з 59,4 % у 2000 р. до 67,1 % в 2014 р., кісточкових, навпаки знизилася із 37 % до 27,4 % (діагр. 1).
Діаграма 1. Структурні зміни у виробництві плодів в Україні
(*неповна статистична інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Зросла також частка горіхоплідних плодів у структурі їх виробництва — з 3,7 % у 2000 р. до 5,5 % в 2014 р.
Серед зерняткових фруктів традиційно домінують яблука, питома вага яких збільшилася до 86,7 % в цілому, тоді як груш, навпаки, знизилася до 12,6 %. Дещо скоротилася на 0,4 % за вказаний період частка виробництва айви.
Для кісточкових плодів характерна більш диверсифікована структура їх виробництва, де відсутні один чи два домінуючих їх види.
Аналіз динаміки структури виробництва кісточкових свідчить про суттєві зміни частки майже кожної з усіх їх видів. Зокрема, питома вага виробництва слив за аналізований період зросла з 24,3 % в 2000 р. до 31,9 % в 2014 р., вишні — з 30,7 % до 35,7 %, тоді як черешні, навпаки, зменшилася із 15 % до 13,1 %, абрикос — із 20,2 % до 12,6 %, персику — із 6,9 % до 4,4 %.
Без кардинальних змін залишалася структура виробництва горіхоплідних плодів, майже весь обсяг яких представлений горіхом волоським.
Основними виробниками плодів в Україні традиційно є особисті селянські господарства населення, які займають домінуючі положення на ринку, формуючи 80 % і більше їх пропозиції (діагр. 2).
Діаграма 2. Частка господарств населення у виробництві плодів в Україні
(*неповна статистична інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Господарства населення виробляють майже 100 % горіхоплідних, 95-96 % кісточкових і близько 70-75 % зерняткових плодів.
Експорт
Україна відома і знана в світі як країна з розвинутим плодівництвом, водночас експортний потенціал галузі має значні невикористані можливості з огляду на сприятливі природно-ресурсні умови ведення цієї діяльності.
Плодівництво за умов відповідних інвестицій і уваги агробізнесу може стати важливим джерелом додаткових експортних надходжень нашої держави, про що свідчить також світовий досвід таких країн, як Польща, Італія, Франція, Білорусь і Нідерланди.
За даними аналізу річного звіту Світової асоціації виробників яблук і груш WAPA, що базується на статистичній інформації департаменту статистики торгівлі ООН, серед 10 країн — найбільших світових експортерів яблук, перше місце належить Польщі, яка в 2014 р. продала близько 1020,7 тис. т, Італії — 970,1 тис. т та Китаю — 862,2 тис. т (табл. 2).
Таблиця 2. Топ 10 країн — найбільших світових експортерів яблук (тис. т)
Джерело. UN Comtrade Statistics / World Apple and Pear Association
Лідером з експорту груш є Нідерланди, які торік продали на світовому ринку 420,6 тис. т, далі Аргентина — 409,4 тис. т та Бельгія — 328,9 тис. т (табл. 3).
Таблиця 3. Топ 10 країн — найбільших світових експортерів груш (тис. т)
Джерело. UN Comtrade Statistics / World Apple and Pear Association
На жаль, Україна не входить до 10 найбільших експортерів яблук і груш, хоча має приклад більш успішних сусідів — Польщі і Білорусі. Досить порівняти, наприклад, відношення експорту яблук до внутрішнього виробництва в Україні і Польщі, щоб зрозуміти втрачені можливості нашої держави у диверсифікації аграрного експорту та зменшенні негативного впливу на нього світової кон’юнктури (діагр. 3-4).
Діаграма 3. Порівняння внутрішнього виробництва і експорту яблук з України
(*неповна інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Щорічно Польща експортує від 22 % до 50 % всього врожаю яблук, тоді як Україна менше 2 %, тобто у 11-25 разів менше.
Інший приклад — Республіка Білорусь, яка у 2014 р., за даними звіту WAPA, експортувала 313 тис. т яблук, а темпи його нарощування за три попередні аналізовані роки зросли майже у 5 разів, що є найвищим показником серед групи цих країн.
Діаграма 4. Порівняння внутрішнього виробництва і експорту яблук з Польщі
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Україна торік спрямувала на експорт 19,7 тис. т яблук на суму майже 5,3 млн дол. США, тоді як їх імпорт сягав, відповідно, 47,1 тис. т і 25,1 млн дол. За січень-червень 2015 р., згідно з даними Державної служби статистики, експорт яблук становив 71,3 т на суму 38,4 тис. дол. (табл. 4).
Таблиця 4. Експорт-імпорт основних плодів в Україні
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Досить незначним є експорт груш, який торік становив лише 501,3 т, вишні — 134,4 т персиків — 0,4 т і слив та терену — 547 т.
Водночас, наша країна імпортує ці фрукти в рази більше. Так, у 2014 р. було завезено із-за кордону 4675,9 т груш на суму 5653,4 тис. дол., вишні, відповідно 562,8 т і 232 тис. дол., персиків 41986,3 т і 42703,6 тис. дол. та 2928,2 т слив на суму 2951,2 тис. дол.
Тобто у цій групі фруктів вартість експорту становила 5618,1 тис. дол. (6,8 % від усього зовнішнього товарообміну), а імпорту — 76621,4 тис. дол. У перерахунку на 1 т середньозважена ціна експорту становила 269,5 дол., а імпорту — 788,1 дол.
Майже 99,5 % усіх експортних поставок яблук в 2014 р. здійснювалися до країн СНД (19567,6 т), зокрема 91,1 % всього обсягу припадало на Російську Федерацію (19097,8 т), 2 % надійшли до Республіки Білорусь (393,8 т) і 0,4 % до Республіки Казахстан (75,9 т). Незначну кількість експортовано у азійському напрямку до Шрі-Ланки — 0,2 % (39,1 т) і Туреччини — 0,1 % (22 т).
За перше півріччя 2015 р. найбільше експортовано яблук до Шрі-Ланки — 63,7 % (45,4 т) від усього обсягу і до Республіки Білорусь — 26,8 % (19,1 т). Тобто ці країни вже другий є стабільними споживачами вітчизняних яблук.
Водночас, поряд із експортом плодів певний інтерес може представляти їх переробка з подальшим продажом за кордон продукції з високою доданою вартістю — соків та їх концентратів.
Так, у 2014 р. згідно з існуючою класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності експорт за товарною групою 2009000000 «Соки з плодів (включаючи виноградне сусло) або соки овочеві, незброджені та без додання спирту, з доданням або без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин» становив 124,4 тис. т на суму 178,5 млн дол., або в перерахунку на 1 т 1435,1 дол. Це майже в 5,3 разу більше, ніж за 1 т експортованих плодів. У січні-червні 2015 р. експорт за цією товарною групою сягав 57,0 тис. т на суму 59,4 млн дол., або в перерахунку на 1 т 1041,6 дол.
Держава від цього отримає набагато більше зиску, порівняно зі звичайним стимулюванням нарощування експорту лише самих плодів. Це насамперед збільшення валютних надходжень, податків, а також створення додаткових робочих місць. Адже загальновідомо, що 1 гривня коштів, вкладених у розвиток переробки власної аграрної продукції, забезпечує кумулятивний ефект створення додатково 10-12 грн в інших секторах економіки.
Економічні аспекти розвитку плодівництва
в сільськогосподарських підприємствах
Вітчизняне плодівництво майже на 80 % зосереджено в приватному секторі господарств населення, у той час як у сільськогосподарських підприємствах ця галузь не отримала належного розвитку.
Проте аналіз основних показників економічної ефективності вирощування плодів ув сільськогосподарських підприємствах переконливо свідчить на користь необхідності розвитку галузі в цій категорії господарств (табл. 5).
Таблиця 5. Рентабельність виробництва плодів у сільськогосподарських
підприємствах різних організаційно-правових форм, %
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
В окремі роки рентабельність виробництва плодів перевищувала 100 %, що навіть більше за показники найбільш економічно вигідних олійних сільськогосподарських культур. Регіональні особливості економічної ефективності вирощування плодів наведено в табл. 6.
Таблиця 6. Фінансові результати від реалізації у 2014 р.
плодів у сільськогосподарських підприємствах
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
За даними аналізу основних економічних показників фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств, за 2014 р. рентабельність вирощування плодів в середньому становила 68,2 %. Більше 30 % прибутковості отримали господарства в Херсонській і Закарпатській областях та зареєстровані м. Києві, а в Луганській і Львівській — понад 100 %.
Перспективи
В нашій країні зосереджено значний ресурсний потенціал для розвитку плодового агробізнесу, зокрема, у сегменті вирощування яблук. Є власні перспективні високоврожайні сорти, створені вітчизняними науковцями-селекціонерами, функціонує і оновлюється інфраструктура для зберігання та переробки плодів. Однак нинішній попит на внутрішньому продовольчому ринку за рахунок власного виробництва не задовольняється повною мірою серед населення і переробних підприємств, про що свідчить імпорт продукції плодівництва.
Досить значні обсяги яблук і інших плодів імпортуються з країн ЄС, зокрема Польщі, хоча Україна має досить сприятливі умови і потужне власне конкурентоспроможне виробництво.
Ґрунтово-кліматичні умови дозволяють вирощувати в усіх зонах екологічно безпечні плоди і здатні забезпечити при вкладанні необхідних інвестицій їх високі врожаї.
