Глобальні зміни у світових правилах торгівлі
Початок лютого 2016 р. для багатьох країн світу знаменує новий етап формування глобальної економіки і торговельних відносин за новими правилами, які встановлює угода про Транстихоокеанське партнерство. Їх появі передували тривалі перемовини, які впродовж декількох років велися між окремими країнами в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з однієї сторони і США та Канадою з іншої щодо зняття торговельних обмежень, а також уніфікації чинних стандартів.
Транстихоокеанське партнерство — це торговельний пакт, який після відповідної його ратифікації країнами-учасницями введе в дію механізм повного скасування митних зборів на товари і послуги між 12 країнами — її учасниками. Зокрема, це передусім стосуватиметься встановлення загальноприйнятих правил імпорту-експорту сільськогосподарських продуктів, автозапчастин, ліків, а також продукції з інтелектуальною власністю.
Саме підписання угоди про Транстихоокеанське партнерство, яка стала однією з найбільших подій у міжнародній економіці за понад чверть століття, відбулося 4 лютого 2016 р. в місті Окленд Нової Зеландії уповноваженими представниками 12 країн. Ще раніше першими про цю угоду домовилися Чилі, Нова Зеландія, Бруней і Сінгапур. Дещо пізніше виявили бажання приєднатися Австралія, В’єтнам, Канада, Малайзія, Перу і США, а згодом було запропоновано стати учасницею з правом надання пропозицій і вироблення принципів нового торговельно-економічного партнерства Мексиці та Японії.
У межах цього торгово-економічного об’єднання буде створена власна зона вільної торгівлі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. За окремими експертними підрахунками на це міжнародне економічне об’єднання припадатиме до 40 % світової економіки і близько третини обсягу всієї торгівлі.
Поза сумнівом ця глобальна торговельна угода справить свій вплив на світовий ринок аграрної продукції, а відтак, Україна має бути готова до цих змін.
Насамперед окремі з країн-учасниць Транстихоокеанського партнерства є потужними експортерами різних видів аграрної продукції. Це, зокрема, стосується США і Канади (зернові культури, м’ясо птиці), Нової Зеландії (молочні продукти). Водночас такі країни, як Японія і Малайзія, є її значними імпортерами.
З часом до цієї угоди планують також приєднатися й інші країни Азійсько-Тихоокеанського регіону. Відповідно, слід очікувати суттєвого пожвавлення товарообігу в цьому регіоні, у тому числі й аграрною продукцією, що відкриває для вітчизняного аграрного сектору як значні перспективи, так і певні виклики.
Агроекспорт 2015
Торік Україна експортувала на світовий ринок аграрної продукції на суму майже 14,6 млрд доларів США. Позитивне сальдо зовнішньоекономічної торгівлі аграрною продукцією становило близько 11,1 млрд дол. (табл. 1).
Таблиця 1. Вартість і питома вага товарних позицій у
вітчизняному експорті-імпорті аграрної продукції за 2015 р.
Джерело: Розраховано за даними митної статистики
Найбільш вагому частку в структурі аграрного експорту вже традиційно займають зернові культури, експорт яких минулого року зріс на суму майже 6,1 млрд дол., або 41,7 % від всього обсягу, забезпечивши позитивне сальдо на 5,9 млрд дол. Друге місце зайняла товарна позиція «Жири та олії; готові харчові жири; воски». За цією статтею експорт становив 3,3 млрд дол., або 22,7 %.
За товарною позицією «Насіння і плоди олійних рослин; солома і фураж» експорт становив 1,48 млрд дол., або 10,1 % від усієї суми. Разом ці три товарні групи забезпечили майже 74,5 % всіх експортних надходжень від продукції вітчизняного АПК.
Попри ці позитивні моменти, варто зазначити, що для забезпечення сталого конкурентоспроможного розвитку агросфери і мінімізації негативних впливів та ризиків світової кон’юнктури, Україні варто диверсифікувати аграрний експорт як за товарною номенклатурою і асортиментом продукції, так і відносно географічних ринків збуту.
Зокрема, фактично ці 74,5 % в структурі експортних надходжень за 2015 р. є продукцією рослинного походження або її переробки. І якщо у групі «Жири та олії; готові харчові жири; воски» ще можна зрозуміти, що це певним чином є продукція з вищою доданою вартістю, то стосовно зернових і олійних культур думка протилежна. Суто сировинний напрямок аграрного експорту слід на перспективу поступово замінювати шляхом розвитку потужностей з часткової конверсії продукції рослинництва в більш дохідні за експортною вартістю продукти тваринницької галузі, стимулюючи ці сфери вкладання капіталу, а відносно олійних культур — поглиблювати їх переробку на харчові (соняшник, соя) та біоенергетичні цілі (ріпак).
Зовнішньоекономічні орієнтири
для вітчизняного агроекспорту
На світовому ринку продовольства Україна останніми роками утвердилася як передбачуваний і потужний постачальник якісної аграрної продукції.
Стабільним попитом у багатьох країнах світу користується вітчизняне зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, а безпосередньо насіння соняшнику, ріпаку і сої продовжує займати провідні позиції.
Водночас, останніми роками відбуваються глобальні зміни на світовому аграрному ринку, що безпосередньо пов’язані з уповільненням росту економіки в країнах Північної Америки, Європи та Азії, зокрема в КНР, які зумовлюють необхідність більш зваженого врахування світової кон’юнктури і аналізу існуючих зовнішніх ринків збуту сільськогосподарської продукції та пошуку нових перспективних напрямків.
Структурний аналіз митної статистики за вартістю і питомою вагою товарних позицій з сумою понад 50 млн дол. у вітчизняному експорті-імпорті аграрної продукції за 2015 р. виявив досить цікаві моменти (табл. 2).
Таблиця 2. Вартість і питома вага товарних позицій
(понад 50 млн дол. США) у вітчизняному експорті
аграрної продукції за 2015 р.
Джерело: Розраховано за даними митної статистики
Насамперед минулого року абсолютним лідером з обсягу експорту вітчизняної аграрної продукції стала товарна позиція «Олії соняшникова, сафлорова або бавовняна». Вітчизняні компанії експортували лише до однієї Індії соняшникової олії на суму майже 1,05 млрд дол., або 34,6 % від усього обсягу за товарною групою і 7,2 % від аграрної продукції. Другим за важливістю був експорт олії до Китаю на суму 438,3 млн дол., або 14,5 % від усього обсягу за товарною групою та до Іспанії, відповідно на 155,2 млн дол. і 5,1 %.
Друге місце зайняла кукурудза, обсяг експорту якої до Китаю сягнув близько 543,7 млн дол., або 18,1 % від усього обсягу за товарною групою, та до Єгипту і Іспанії, відповідно 447,9 млн дол. і 14,9 % та 429,5 млн дол. і 14,3 %.
Традиційно значним попитом на світовому ринку користується вітчизняний ячмінь, найбільший обсяг експорту якого на суму 398,7 млн дол. торік було спрямовано до Саудівської Аравії. Цей напрям збуту становив майже 51,9 % від загального обсягу експорту в цій товарній групі.
Досить значним виявився експорт соєвих бобів до Туреччини на суму 381,7 млн дол., що сягало 47,3 % від загального обсягу в товарній групі.
Суттєві експортні поставки пшениці здійснювалися до Єгипту і Таїланду, відповідно на суму 311,4 і 260,1 млн дол., або 13,9 і 11,6 % від загального обсягу в товарній групі. Значним був обсяг постачання до Індонезії — 157,7 млн дол., або 7,6 % від загального обсягу в товарній групі.
У товарній групі «Насіння свиріпи або ріпаку» значний за вартістю обсяг експорту припадав на Францію. До цієї країни було поставлено насіння ріпаку на суму 178,3 млн дол., або 31,3 % від загального обсягу в товарній групі. Також до Франції було експортовано за товарною групою «Макуха, тверді відходи від вилучення рослинних жирів і олій, крім 2304, 2305» продукції на суму 149,8 млн дол.
Серед продукції з високою доданою вартістю найбільшим був експорт до Польщі за товарною групою «Соки плодів чи овочеві, незброджені, без спирту» на суму 71,3 млн дол., або 62,1 % від загального обсягу в товарній групі.
Окремо слід виділити продукцію тваринництва. За цією товарною групою досить значний обсяг експорту здійснювався до Іраку і Російської Федерації. Так, за товарною групою «М’ясо та їстівні субпродукти птиці» Україна експортувала в Ірак продукцію на суму 58,2 млн дол. США, або 25,7 % від загального обсягу в товарній групі. До Російської Федерації обсяг експорту свинини становив 52,8 млн дол., або 96,6 % від загального обсягу в товарній групі.
З інших країн СНД досить суттєвим був експорт до Білорусі і Казахстану. Зокрема, в Білорусь було експортовано продукції за товарною групою «Макуха, тверді відходи від вилучення соєвої олії» на суму 54,6 млн дол., або 52,9 % від загального обсягу, а до Казахстану — «Екстракти солодові; готові харчові продукти без/з какао» на суму 53,9 млн дол., або 53,4 %.
З огляду на проведений аналіз варто зазначити, що основними зовнішньоекономічними орієнтирами для вітчизняного аграрного експорту повинні бути як традиційні споживачі, зокрема ринки країн Близького Сходу і СНД, так і пріоритетні нові перспективні напрямки. Насамперед за умов збереження високих темпів економічного зростання та збільшення частки населення із середнім рівнем доходу в країнах Азії та Північної Африки, відбуватиметься підвищення рівня споживання продуктів харчування як рослинного, так і тваринного походження. Це відкриває значні перспективи розширення ринку збуту для вітчизняної аграрної продукції.
