Економічні здобутки АПК
Опубліковані на початку квітня 2016 р. попередні дані Державної служби статистики України щодо економічних результатів сільськогосподарського виробництва за 2015 р. виявилися дещо несподіваними з огляду на минулорічну фінансово-економічну ситуацію, яка склалася в країні.
За попередніми підсумками, у 2015 р. фінансовий результат до оподаткування підприємств від реалізації продукції сільського господарства і надання послуг у рослинництві та тваринництві становить 89,5 млрд грн прибутку порівняно з 35,3 млрд грн у 2014 р., тоді як рівень рентабельності загалом сягнув 45,7%, що на 19,4% більше показника позаминулого року.
Рівень рентабельності (збитковості) виробництва сільськогосподарської продукції сягав 45,9%, у тому числі окремо по галузі рослинництва і тваринництва відповідно 50,9 і 22,6%, що в цілому на 20,1; 21,7 та 9,2% вище, ніж було зафіксовано в 2014 р.
Серед рослинницьких видів продукції традиційно вже багато років найвищий показник рентабельності аграрії отримують від вирощування соняшнику, зокрема, у 2015 р. майже 80,3% (+43,8% до попереднього року), овочів відкритого ґрунту 47,6% (+30,9%) і ріпаку та сої, відповідно 44% (+,8%) і 38,4% (+3,9%).
У тваринництві найбільш рентабельним було виробництво яєць курячих з показником 61,4% (+2,6%), молока 12,8% (+1,8%) і свиней на м’ясо 12,3% (+6,7%). При цьому досить суттєво знизився показник збитковості вирощування великої рогатої худоби на м’ясо з –35,9% в 2014 р. до –17,9% у 2015 р.
Водночас високий рівень збитковості отримали у вівчарстві, де показник рентабельності виробництва вовни мав мінусове значення –62,5%, а від вирощування овець і кіз на м’ясо сільгоспвиробники отримали –29,3%.
Попри загальну позитивну тенденцію зростання рівня рентабельності аграрного виробництва необхідно зауважити, що ці показники були зумовлені значною мірою впливом інфляційного чинника і зміною курсу національної валюти.
Адже реалізаційні ціни на основні види аграрної продукції, здебільшого зернові і олійні культури, вже багато років прив’язані до їх світових рівнів. А з девальвацією національної грошової одиниці більш ніж вдвічі впродовж останніх років зросла і внутрішня закупівельна ціна на продукцію, тоді як виробничі витрати здебільшого формувалися на основі придбання матеріально-технічних ресурсів за вартістю частково ІІІ та ІV кварталу 2014 р. і першої половини 2015 р.
Про це, зокрема, свідчить аналіз собівартості виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, який згідно з прийнятою Державною службою статистики методології обстеження охоплює підприємства з основним видом економічної діяльності «сільське господарство та надання пов’язаних із ним послуг» (коди 01.1–01.6 за КВЕД-2010), що мають або понад 200 га сільськогосподарських угідь, або понад 50 голів худоби, або понад 500 голів птиці (у звітному році), або чистий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції та надання послуг у сільському господарстві понад 150 тис. грн, або кількість працюючих у сільському господарстві понад 20 осіб.
Співставлення витрат на виробництво різних видів продукції сільського господарства і ранжування її відповідно до темпів зростання в Україні за 2015 р. у порівнянні з 2014 р. дозволило виявити деякі окремі моменти, на які варто звернути увагу для розуміння нинішньої економічної ситуації в аграрному секторі (діагр. 1).
Діагр. 1. Аналіз собівартості виробництва продукції сільського
господарства і темпів її зростання в Україні за 2015 р. у порівнянні з 2014 р.
Джерело: власні розрахунки на основі річних звітів
Державної служби статистики України
Насамперед спостерігається висока різниця у темпах зростання витрат на окремі види аграрної продукції, яку отримують в одних і тих же галузях сільського господарства. Передусім це стосується тваринництва.
Так, у птахівництві собівартість виробництва 1 ц птиці на м’ясо зросла лише на 107,6%, тоді як 1000 шт. яєць курячих — на 180,3%. Аналогічним чином у скотарстві собівартість виробництва 1 ц молока зросла на 121,5%, а великої рогатої худоби на м’ясо — 154,7%. Водночас, у вівчарстві ця різниця виявилася не настільки істотною, як в інших галузях тваринництва. Собівартість виробництва 1 ц вовни збільшилася на 115,9%, а у випадку з вівцями і козами на м’ясо — лише на 124,2%.
Також певний інтерес представляє порівняння витрат у рослинництві. Так, витрати на вирощування 1 ц сої підвищилися на 176,2%, тоді як соняшнику — 150,6%.
Щоб об’єктивно оцінити конкурентоспроможність продукції вітчизняного аграрного сектору економіки, потрібно порівняти внутрішні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції з їх рівнем в інших країнах світу, а також з експортними цінами.
Внутрішні витрати
й експортні ціни
Для оцінки й аналізу рівня конкурентних переваг вітчизняного АПК можна взяти за приклад зернові культури, сою, молоко і яловичину як найбільш поширені види аграрної продукції в світі.
З метою забезпечення більш достовірного співставлення витрат собівартість виробництва зазначених видів аграрної продукції в Україні була перерахована на загальноприйнятий міжнародний еквівалент її оцінювання у доларах США за середньорічним офіційним курсом НБУ (табл. 1).
Таблиця 1. Собівартість виробництва 1 т зернових культур,
пшениці, сої, молока і яловичини в Україні за
середньорічним курсом НБУ, дол. США
Джерело: власні розрахунки на основі річних звітів
Державної служби статистики України і попередніх даних
за 2015 р., а також офіційної інформації НБУ
Як видно з даних табл. 1, впродовж 2011–2015 рр. витрати на виробництво зернових культур, сої, молока і яловичини в доларовому еквіваленті внаслідок девальвації національної грошової одиниці знизилися, що загалом підвищило вітчизняні конкурентні позиції за означеними видами продукції на 23,7; 3,1; 44,7 і 43,2% відповідно. Окрім безпосередньо девальвації національної грошової одиниці, на зниження собівартості виробництва, зокрема, зернових культур значний вплив справляло також щорічне підвищення рівня їх середньої врожайності.
Зниження внутрішніх виробничих витрат за вказаний період відбувалося поряд із падінням експортних цін на аграрну продукцію на світових ринках, що деякою мірою нівелювало отримані внаслідок девальвації гривні конкурентні переваги вітчизняних аграріїв. Підтвердженням вищезазначеного є дані порівняльного аналізу виробничих витрат і експортних цін на зернові культури та сою, які наведено в діагр. 2.
Діагр. 2. Динаміка зміни внутрішніх виробничих
витрат та експортних цін на зернові культури і сою в Україні
за 2011–2015 рр.
Джерело: власні розрахунки на основі річних звітів
Державної служби статистики України
Зокрема, середня ціна експорту зернових культур в Україні зменшилася з 255,6 дол. США за 1 т продукції в 2011 р. до 161,9 дол. США в 2015 р., а сої, відповідно з 427,6 дол. США до 366,3 дол. США, або на 36,7% і 14,3%.
Реально оцінити конкурентні переваги вітчизняного сільського господарства можливо, якщо порівняти власні виробничі витрати з аналогічними в інших країнах. Знайти інформацію з цього питання у вільному доступі за аналізований період виявилося надзвичайно складно. Тому при аналізі витрат у різних країнах світу використано декілька джерел, інформація з яких не охоплює повною мірою відібрані для порівняння сільськогосподарські культури за один і той же самий проміжок часу. Однак навіть у цьому випадку за умов врахування розбіжностей у методології обліку витрат її використання дозволяє оцінити наближено орієнтовний рівень конкурентоспроможності окремих видів вітчизняної сільськогосподарської продукції і зробити певні висновки.
Витрати на аграрну
продукцію за кордоном
Як інформаційну базу для аналізу витрат на аграрну продукцію, яку вироблять в інших країнах світу, використано дані глобальної некомерційної мережі сільськогосподарських економістів, консультантів, виробників і фахівців у ключових секторах сільськогосподарського господарства Agri Benchmark. Також для порівняння використано додатково й інші джерела інформації, зокрема дані Eurostat і European Commission.
Згідно з аналізом даних звіту Zimmer, Yelto et al. (2015): agri benchmark Cash Crop Report 2015, Thünen Institute, Braunschweig, Germany, що розміщений на сайті www.agribenchmark.org, можна простежити диференціацію обстежених типових ферм Аргентини, Австралії, Канади, США, окремих країн ЄС (Німеччина, Данія, Польща) та Східної Європи (Росія, Україна) за рівнем загальних витрат на вирощування пшениці (діагр. 3).
Діагр. 3 Загальна сума витрат при вирощуванні пшениці,
валова виручка, в т. ч. прямі платежі, на прикладі типових ферм
(2014 р., $/т)
Джерело: Zimmer, Yelto et al. (2015):
agri benchmark Cash Crop Report 2015,
Thünen Institute, Braunschweig, Germany, www.agribenchmark.org,
Аналіз діагр. 3 показує, що витрати на вирощування пшениці (Cash costs) в Україні перебувають майже на одному і тому ж самому рівні, що і в Польщі, однак є дещо вищими порівняно з Аргентиною та Канадою.
Для порівняння також можна привести інформацію про собівартість і структуру витрат на виробництво 1 т зерна пшениці в спеціалізованих фермах 28 країн ЕС, де ця сільськогосподарська культура забезпечила не менше 40% збору урожаю зернових в цілому (табл. 2).
Таблиця 2. Собівартість і структура витрат на виробництво
1 т зерна пшениці в спеціалізованих фермах 28 країн ЄС
(2012 р., €/га і €/т)
У середньому на одну ферму витрати з вирощування 1 га пшениці становили близько 660,36 євро, або 131,54 євро за 1 тонну зерна. На відміну від середньоєвропейського показника у Франції, яку взято для порівняння, витрати на виробництво 1 т зерна пшениці становили 104,90 євро, що безпосередньо зумовлено вищою урожайністю її вирощування у цій країні (табл. 3).
Таблиця 3. Собівартість і структура витрат на виробництво
1 т зерна пшениці в спеціалізованих фермах Франції
(2012 р., €/га і €/т)
Іншим не менш важливим сільськогосподарським продуктом є молоко, собівартість виробництва якого в спеціалізованих молочних фермах 28 країн ЕС становить 228,15 євро/т (табл. 4).
Таблиця 4. Собівартість і структура витрат на виробництво
1 т молока в спеціалізованих молочних фермах 28 країн ЄС
(2014 р., €/т)
У структурі витрат на молоко досить вагому частку займають прямі витрати, що включають вартість власних і покупних кормів, витрати з відтворення стада, молочний податок та інші їх статті.
На відміну від середнього показника країн ЄС, у Франції витрати на виробництво молока є вищими, проте їх структура зовсім інша (табл. 5).
Таблиця 5. Собівартість і структура витрат на виробництво
1 т молока в спеціалізованих молочних фермах Франції
(2014 р., €/т)
Прямі витрати займають 51,7% усіх операційних витрат, тоді як непрямі — близько 48,3%.
Аналізуючи ці дані, можна зробити висновок, що вітчизняний аграрний сектор здатний конкурувати за рівнем витрат із виробниками інших країн. Однак варто зазначити, що нинішні конкурентні переваги зумовлені здебільшого девальвацією національної грошової одиниці, а відтак, мають обмежений часовий лаг для їх використання.
За нинішньої цінової ситуації на світових аграрних ринках перспективи розвитку вітчизняного експорту передусім визначатимуться також можливостями виробництва якісної сільськогосподарської продукції за нижчих, порівняно з іншими країнами, витрат.
Забезпечити довгострокову конкурентну перевагу вітчизняного АПК можливо за рахунок сталого нарощування середньої урожайності і продуктивності тварин на основі впровадження інноваційних технологій та комплексного науково-методичного забезпечення і економічного обґрунтування організації ефективного сільськогосподарського виробництва.